Алиментарная анемия поросят

План 

 

 

Вступ ………………………………………………………………………. 3

1.       Попередні дані про тварину ………………………………………. 4

1. Реєстрація ………………………………………………………….. 4
2. Анамнез …………………………………………………………….. 4

2.       Власне  клінічне дослідження тварини …………………………… 5

2.1.    Дослідження загального стану ……………………………………. 5

2.2.    Дослідження окремих органів та систем ………………………… 6

3.        Висновок …………………………………………………………. 19

4.        Список використаної літератури ……………………………….. 20

5.        Додатки …………………………………………………………... 21

 

 

ВСТУП

 

Всі функції ветеринарної медицини покликані виконувати спеціалісти ветеринарної медицини. Це – лікарі та фельдшери, які повинні мати відповідний диплом на право здійснення ветеринарної діяльності. Роль спеціалістів у сучасних умовах помітно зростає. Від них нині вимагається відмінне володіння не тільки спеціальними знаннями з питань діагностики, лікування та профілактики захворювань, але й вмінням успішно виконувати свої обов’язки щодо організації лікувально-профілактичних заходів, їх планування та організації виконання, забезпечення зв’язку ветеринарної медицини з іншими галузями народного господарства, передусім з органами охорони здоров’я та місцевого самоврядування. Важливим є й економічне обґрунтування доцільності проведення ветеринарних заходів, правильне ведення документів ветеринарного обліку, звітності та діловодства тощо.

Установи ветеринарної медицини фаховим контролем забезпечують високу якість тваринницької продукції  та охорону держави в епізоотичному  відношенні.

Метою усіх фахівців ветеринарної медицини є забезпечення збереження чи відновлення здоров'я тварин, попередження отруєнь, гіповітамінозів, порушень обміну речовин, підвищення продуктивності чи працездатності, а також попередження захворювання людей хворобами, що передаються від тварин людині та харчових токсикоінфекцій.

Ціль даної  курсової роботи – отримати початкові  знання для практичної діяльності лікаря ветеринарної медицини, а також вона дає зрозуміти важливість клінічної діагностики в роботі спеціалістів ветеринарної медицини і дає змогу навчитися майбутнім фахівцям ветеринарної медицини послідовно діагностувати хвороби тварин.

 

1. ПОПЕРЕДНІ ДАНІ ПРО ТВАРИНУ
1. Реєстрація тварини – Registratio animals:

Дата: 10.10.2010 р.     

Власник тварини та його адреса: СТФ №1, корпус-маточник.

Вид свиня, стать свинка, вік 10 днів, кличка Машка, інвентарний номер 1546, масть біла, без прикмет,  порода велика біла, маса тіла 1 кг.

1.2. Анамнез – Anamnesis

1.2.1. Анамнез про життя тварини – Anamnesis de vitae animalis -

Анамнез був  зібраний шляхом  опитування свинарки, що обслуговує дану тварину, а також методом власного огляду.

а) догляд та утримання: Тварина утримується в станку біля свиноматки, де знаходиться ще 9 поросят. В приміщенні дотримуються всі зоогігієнічні норми щодо утримання тварин даної вікової групи. Поросята ссуть свиноматку, додаткових добавок (коров’ячого молока, мінеральних сумішок тощо) не отримують, водою забезпечені вволю, профілактичні обробки залізовмісними препаратами не проводилося. Тварина вирощується для відгодівлі.

1.2.2. Анамнез про хворобу тварини - Anamnesis de morbi animalis -

Захворіла тварина 10.10.2010 р.

Помічені розлади: Зі слів свинарки дізналася, що за два дні до цього тварина перестала підходити до свиноматки, а якщо підходить, то перестає ссати в той час, коли розкриваються сфінктери сосків і молоко виділяється на підлогу. Тварина пригнічена, багато лежить, спостерігається хитка хода, видимі слизові оболонки і шкіра бліді. Такі ж клінічні ознаки відзначені ще у 4 поросят цього гнізда. У тварини відзначається порушення травлення, що проявляється проносом. В господарстві таке захворювання зустрічалось і раніше. Попереднє лікування не застосовувалося.

 

 

 

2. ВЛАСНЕ КЛІНІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ТВАРИНИ

Exploratio propria clinicalis status praesens animalis

 

1. Дослідження загального стану – Exploratio status communis

2.1.1. Найважливіші показники стану здоров’я тварини:

Температура тіла 39,1 ^оС пульс 180 уд./хв. дихання 37 разів/хв.

 

2.1.2. Зовнішній  вигляд тварини – Габітус – Habitus animals:

- загальний стан тварини  – незадовільний;

- поведінка тварини  – пригнічення;

- положення тіла – відмічається залежування;

- фізичний розвиток  тварини – вгодованість незадовільна, конституція ніжна, тілосклад слабкий, темперамент флегматичний.

2.1.3. Кон’юнктиви  та видимі слизові оболонки ротової та носової порожнини, піхви бліді, сухі та матові, цілісність їх збережена, без витікань та набрячності.

2.1.4. Шерстний, волосяний покрив: скуйовджений, густий, неблискучий, сухий, забруднений каловими масами брудно-жовтого кольору, склеєний в деяких місцях з підстилкою (ячмінна солома), алопеції відсутні, ектопаразити також відсутні.

2.1.5. Шкіра:  забруднена підстилкою і каловими масами, бліда, температура без змін, має підвищену вологість, еластичність її знижена. Шкіра зморщена, цілісність її не порушена, без висипів та припухань.  Сверблячка та шкірні паразити відсутні.

2.1.6. Лімфатичні вузли:

Латеральний  заглотковий  лімфатичний  вузол  розміщений у ділянці крилової ямки атланта, під навколовушною  слинною  залозою. Прощупується погано.  Лімфовузли колінної складки лежать біля переднього краю колінної складки на медіальній поверхні напрягача широкої фасції стегна, на середині відстані між маклаком та колінною чашкою. Вони розміром з  невелику горошину, округлі, щільні, рухомі, гладенькі, безболісні, температура шкіри в місці їх знаходження не підвищена.

2.1.7. Скелетно-м’язова  система: м’язи в слабкому тонусі, добре розвинені, симетричні, чутливі, рухомі, цілісні, іноді проявляються судоми; кістки пропорційні, симетричні, твердої консистенції; суглоби  - форма та розмір відповідають віку тварини, чутливі, температура не підвищена, рухомі, цілісні, сторонні звуки при пальпації та рухах відсутні.

2.1.8. Аналіз  виявлених змін:

При дослідженні  загального стану тварини мною були виявлені такі зміни в організмі тварини: Загальний стан тварини незадовільний, пригнічення, відмічається залежування, вгодованість незадовільна, тілосклад слабкий, темперамент флегматичний. Кон’юнктиви та видимі слизові оболонки ротової та носової порожнини, піхви бліді, іктеричні, сухі та матові. Щетина скуйовджена, густа, неблискуча, суха, забруднена каловими масами брудно-жовтого кольору, склеєна в деяких місцях з підстилкою (ячмінна солома). Шкіра:  забруднена підстилкою і каловими масами, бліда, еластичність її знижена, зморщена.

 

2.2. Дослідження  окремих органів та систем – Exploratio systematum et organorum singularium.

 

2.2.1. Серцево-судинна система – Systema cardio-vasculare.

Анатомо-фізіологічні дані:

У свиней серце займає серединне положення, верхівка його повернута вліво, а задній край опускається за 6-м ребром вниз. Верхня межа серця у здорових свиней знаходиться на рівні лінії плечового суглоба. При огляді ділянки серця у свиней коливання грудної клітки не виявляються. У слабовгодованих свиней та молодняку серцевий поштовх досліджують пальпацією зліва в 4-му міжреберному проміжку, ближче до грудної кістки на площі 2–4 см², поштовхи виражені порівняно слабо.  P. optimum аорти знаходиться зліва в 3-му, двостулкового клапана – 4-му,  легеневої артерії – 3-му,  а тристулкового  клапана –  праворуч у 3-му міжреберних проміжках. Перший тон серця послаблений, сильніше чути другий, за висотою звучання вони приглушені порівняно з тваринами інших видів.  Артеріальний  пульс  досліджують пальпацією  на стегновій  артерії.  Натискують  пучками двох  пальців на  судину,  що  дозволяє  оцінити частоту і ритм  пульсу,  напруження  артеріальної  стінки,  наповнення  судини.  Частота пульсу  у новонароджених  поросят 220–250 ударів за 1 хвилину, у дорослих свиней – 60–90.

План та методи дослідження:

1. Анамнез серцево-судинної системи.
2. Огляд і пальпація ділянки серця.
3. Перкусія ділянки серця.
4. Аускультація серця.
5. Дослідження артерій.

При зборі  анамнезу та огляді виявлено, що тварина квола, малорухлива, анемічність видимих слизових оболонок, набряки підгрудка відсутні. При проведенні пальпації  ділянка серця не болюча, цілісність шкіри в цій області не порушена. Тонус м’язів-анконеусів нормальний. Серцевий поштовх посилений, чітко локалізований в нормальних межах. Перкусійні межі серця не зміщені. Під час аускультації сторонніх шумів не відзначено. Пульс еластичний, рівний, повний, ритмічний. Його частота складає 180 ударів за хвилину.

Аналіз виявлених  змін: посилений серцевий поштовх, тахікардія.

 

2.2.2. Дихальна  система – Systema respiratorium.

Анатомо-фізіологічні дані:

У здорових свиней дихання симетричне, грудочеревного типу, ритмічне. Частота дихання – 15-20 дихальних рухів за 1 хв. Носові отвори помірно розкриті, витікання відсутні, носове дзеркальце вологе, блідо-рожевого кольору.  При дослідженні слизової оболонки носа видно тільки вузеньку смужку слизової, яка межує зі шкірою  ніздрі. Слизова оболонка носа помірно волога, блідо-рожевого кольору, без пошкоджень.  Грудна клітка трохи овальна, а в добре вгодованих підсвинків  майже округла, при пальпації вона безболісна. У ожирілих тварин  перкусійний звук  на  грудній клітці  ясний  легеневий,  але  приглушений, у поросят – тимпанічний, приглушений.  Задню межу легень знаходять перкусією по лініях маклака, сідничного горба та плечового суглоба. Вона перетинає по цих лініях  відповідно 11-й, 9- та 7-й міжреберні проміжки, закінчується в четвертому, переходячи тут у нижню межу легень. У поросят для аускультації доступні всі ділянки легень. На окремих місцях дихальні  шуми прослуховуються краще, а на інших – більш послаблені. Вислуховують декілька фаз дихання, і за відсутності будь-яких відхилень переходять до наступної ділянки. Якщо виявлені патологічні шуми, то з’ясовують їх особливості і місце розташування. У здорових свиней дихання змішане – бронхо-везикулярне, вислуховується під час вдиху і видиху. В задніх ділянках діафрагмальних долей дихання лише везикулярне. Воно добре вислуховується у молодих,  вузькогрудих та погано вгодованих свиней. Везикулярне дихання  посилюється при фізичному навантаженні та збудженні тварин. При патології вислуховуються крепітація, хрипи, патологічне бронхіальне дихання, шуми тертя плеври.

План та методи дослідження:

1. Анамнез дихальної системи.
2. Дослідження верхніх дихальних шляхів.
3. Огляд і пальпація грудної клітки.
4. Перкусія грудної клітки у ділянці легень.
5. Аускультація легень.

На початку  дослідження дихальної системи  мною виявлено: дихання симетричне, ритмічне, поверхневе, грудочеревного типу, ритмічне. Кашель відсутній. П’ятачок сухий, поверхня цілісна. Присутні носові витікання: помірні, мають серозний характер, прозорі, без запаху, водянистої консистенції. Носові отвори симетричні. Слизова оболонка анемічна, не блискуча, суха, цілісна, без висипань. Видихуване повітря – струмінь помірної сили, симетричне з обох носових ходів, зі специфічним запахом для цього виду тварин, без сторонніх шумів. При огляді, пальпації і перкусії верхньощелепної та лобної пазух, випинань, асиметрії, підвищеної чутливості та температури не виявлено, вони твердої консистенції, без видимих порушень цілісності. При перкусії виявлено дещо притуплений тимпанічний звук. При дослідженні гортані та трахеї припухань, набряків, утруднення при ковтанні, болючості при пальпації, зміни форми трахеї чи її викривлення, зміну голосу – не виявлено. Грудна клітка нормальної форми і об’єму. Виявлено тахіпноє – частота дихання підвищена і складає 37 дихальних рухів за 1 хвилину. Тривалість вдиху і видиху майже однакова. Перкусійні межі легенів не зміщені. Під час аускультації дихальних шумів не виявлено.

Аналіз виявлених  змін: Присутні носові витікання: помірні, мають серозний характер, прозорі, без запаху, водянистої консистенції. Слизова оболонка носової порожнини анемічна, не блискуча, суха, цілісна, без висипань. Тахіпноє.

 

2.2.3. Система травлення – Systema digestivum.

Анатомо-фізіологічні дані:

У поросят до 3-тижневого  віку  апетит вивчають  шляхом спостереження  за  актом  смоктання  свиноматки.  Незалежно  від  віку,  нормально  розвинені поросята ссуть свиноматку через кожну годину, причому на початку протягом однієї хвилини енергійно масажують вим’я. Акт ссання – активний, триває 40–50 секунд. Під час приймання корму або води звертають увагу на рухи губ,  спосіб  захоплення  корму, акт ковтання  та  утворювані  при  цьому  звуки.  

У здорових поросят об’єм  живота помірний, форма – округла, симетрична, випинання,  напруженість та болісність черевних стінок  відсутні. У свиней шлунок лежить упоперек переднього відділу черевної порожнини, більше зміщений у ліве підребір’я, тільки пілорична частина заходить у праве підребір’я. коли він заповнений кормом, більша кривина дотикається до черевної стінки в ділянці мечоподібного хряща груднини. У  дорослих  добре  вгодованих  свиней  клінічне  дослідження  шлунка затруднене через відкладання жиру в підшкірній клітковині  та неспокійну поведінку. Кишечник можна досліджувати лише у поросят-сисунів та нежирного  молодняку.  У  здорових  поросят  форма  живота  помірно  округла, без вип’ячувань, живіт дещо підтягнутий, після поїдання  корму або ссання свиноматки поросята сплять.  У нормі поза при дефекації природна,  акт відбувається в стоячому положенні, частота його залежить від  виду корму та віку свиней. У середньому протягом доби спостерігається 2–4 акти дефекації, у молодняку – 6–8. Тривалість кожного –  3–10 с.  У здорових поросят віком 5–30 днів фекалії в’язкі, пастоподібної консистенції, сформовані, паличкоподібні, блідо-жовтого кольору, специфічного запаху. Фекалії у здорових дорослих свиней – у формі циліндра, пухкі, містять мало  слизу,  глинисто-жовтого  або  сірого  кольору,  специфічного  запаху, масою 1–2 кг на добу. У молозивний період запах калу слабокислий, у молочний – кислий, або злегка гнильний, при поїданні великої кількості концентратів – смердючий.