Автор работы: Пользователь скрыл имя, 19 Февраля 2013 в 14:23, курсовая работа
Ціль даної курсової роботи – отримати початкові знання для практичної діяльності лікаря ветеринарної медицини, а також вона дає зрозуміти важливість клінічної діагностики в роботі спеціалістів ветеринарної медицини і дає змогу навчитися майбутнім фахівцям ветеринарної медицини послідовно діагностувати хвороби тварин.
Вступ
1. Попередні дані про тварину
1.1. Реєстрація
1.2. Анамнез
2. Власне клінічне дослідження тварини
2.1. Дослідження загального стану
2.2. Дослідження окремих органів та систем
3. Висновок
4. Список використаної літератури
Печінку прощупують, поклавши порося на правий бік. У здорових поросят печінка не виходить за останнє ребро, поверхня її гладенька, консистенція щільна. Дигітальну перкусію печінки проводять у нежирних тварин за задньою межею легень. Праворуч вона доходить до 12-го ребра по лінії маклака і сідничного горба, до 9-го міжребер’я по лінії плечового суглоба. По білій лінії живота задня межа печінки у поросят місячного віку заходить на 3-4 см за мечоподібний хрящ груднини, а у двомісячних – на 5-7 см.
План та методи дослідження:
При зборі анамнезу та дослідженні приймання корму було виявлено зменшення апетиту, відзначається помірно виражена спрага; приймання корму природне, уповільнене, без сторонніх звуків; жування та ковтання неохочі, регургітація відсутня.
Дослідження власне органів травлення починав із зовнішнього огляду рота: звертаючи увагу на стан губ (тріщини, рани, висипання, слинотеча з рота – відсутні), ротова порожнина добре закривається, запах з рота природній.
При огляді ротової порожнини виявлено: колір слизової оболонки – блідо-рожевий, цілісність її та язика не порушена, відсутність на язику нашарувань. Шляхом пальпації визначено помірну вологість, чутливість та щільність слизової рота, ясен, відсутність хитання зубів. Прикус правильний – аркади зубів верхньої і нижньої щелеп сходяться по одній дузі.
При зовнішньому огляді та пальпації глотки та стравоходу виявлено: природне положення голови та шиї, акт ковтання не болючій, чутливість не підвищена.
При огляді черева виявлено зменшення його об’єму (воно підтягнуте), симетричне. Пальпацією визначив невелику болючість черевної стінки та помірну пружність.
Пальпацією шлунка провів, поклавши їх на правий бік, витягнутими пальцями рук, ззаду реберної дуги з лівої сторони. Визначено помірну ступінь наповнення, рідку консистенцію вмісту і помірну болючість.
Пальпацію кишечнику проводив у стоячому положенні порося. Пальці рук клав на бокові поверхні черевної стінки та рівномірним здавлюванням їх з обох боків пальпував кишечник. Виявлено, що черевна стінка не напружена, помірно болюча, кишечник помірно рухливий, тістуватої консистенції. При аускультації кишечнику перистальтичні шуми добре прослуховуються і нагадують переливання рідини, що характерно для тонкого відділу, або буркотіння – у товстому. Пряму кишку та анус досліджував оглядом та внутрішньою пальпацією вказівним пальцем. Сфінктер ануса знаходиться в зімкнутому стані, безболісний, тонус збережений.
Акт дефекації проходить в природній позі, частий, при цьому об’єм калу, що виділяється, незначний, він має світло-жовтий колір та рідку консистенцію, що характерно для проносу, запах неприємний, солодкуватий.
При дослідженні печінки виявлено, що вона знаходиться в нормальних межах, неболюча, склера та видимі слизові оболонки анемічні, без пожовтіння.
Аналіз виявлених змін: Зменшення апетиту. Помірна болючість черевної стінки, шлунку та кишечника. Пронос.
2.2.4. Сечова система – Systema urinarium.
Анатомо-фізіологічні дані:
В залежності від виду корму, у свиней протягом доби відбувається до 5–8 актів сечовиділення. Діурез становить 2–6 л. У виснажених тварин сечу можна одержати натисканням на сечовий міхур через черевну стінку, у поросят 1–2-місячного віку, а також у відлучених до 3–4-місячного віку – натисканням пальцем через пряму кишку. Нирки мають гладеньку, бобоподібну форму, розміщені під 1– 4-м поперековими хребцями. Зовнішня пальпація можлива лише у поросят задовільної вгодованості, а внутрішня – у великих свиноматок. У поросят сечовий міхур досліджується через черевну стінку, причому при значному наповненні він подібний до гумового м’яча, круглий, гладенький з еластичною поверхнею. У поросят 1–2-мі- сячного віку дослідження сечового міхура можна проводити і через пряму кишку: вказівний палець правої руки вводиться в пряму кишку, а лівою натискують на черевну стінку, причому порося пе ревертають з боку на бік, звертаючи увагу на ступінь наповнення міхура, чутливість до тиску, властивості стінок. У здорових свиней ненаповнений сечовий міхур відчувається у формі грушоподібного, порівняно щільного тіла, величиною з середню грушу. При лабораторному аналізі сечі вивчаються фізичні властивості, хімічний склад та осад сечі. Сеча – світло-жовта, прозора, водянис тої консистенції, специфічного запаху, відносна густина – 1,010– 1,030 г/мл. Реакція сечі за великого вмісту в раціоні грубого рослинного корму ближча до нейтральної або лужна, зернових концентратів – слаболужна; величина рН – від 6,0 до 8,0. Вміст білка, протеаз, цукру, кетонових тіл, індикана незначний, і тому якісні проби, як правило, негативні. Сеча здорових свиней дає негативну реакцію на кров’яні та жовчні пігменти (білірубін, білівердин), але виявляються сліди уробіліногену. У сечі можуть зустрічатись поодинокі лейкоцити та еритроцити (від 0 до 2 у полі зору), незначна кількість плоских, циліндричних та округлих епітеліальних клітин, різна кількість неорганізованих осадів.
План та методи дослідження:
Аналіз виявлених змін: дослідивши сечову систему, змін не виявлено.
2.2.5. Нервова система – Systema nervorum.
Анатомо-фізіологічні дані:
Поведінка свиней визначається спостереженням за тваринами, порівнянням поведінки хворих та здорових. Виявляють вимушені рухи, положення тіла (неприродні пози) та інші симптоми, зумовлені ураженням нервової системи. При огляді черепа звертають увагу на форму, об’єм та різного роду деформації. Пальпацією визначають місцеву температуру, болісність, податливість тканин при натискуванні. Перкусія черепа проводиться пальцем або перкусійним молоточком, перкутують симетричні ділянки на одному рівні. Дослідження хребта проводять оглядом на початку збоку, потім ззаду, при цьому можуть спостерігатись різного роду викривлення (лордоз, кіфоз, сколіоз). При пальпації хребет зміщують в один і другий бік. Цим методом можна виявити загальну та місцеву болючість, хруст при переломі або зміщенні хребців. Перкусію хребетного стовпа проводять перкусійним молоточком, наносячи удари середньої сили вздовж розміщення хребта, звертають увагу на болісну реакцію та механічну збудливість м’язів. При дослідженні органів чуття визначають стан органів зору, слуху, нюху та смаку. При огляді апарату зору звертають увагу на стан повік, кон’юнктиви, очного яблука, його положення, рухомість. У здорових свиней зір збережений: вони обходять перешкоди на своєму шляху. Очі відкриті, положення повік і очного яблука – природне. Очне яблуко розміром від вишні до голубиного яйця рухливе, райдужна оболонка з гладенькою поверхнею, яскраво-рожева, зіниця нормальної величини, реакція на світло збережена. Слух досліджують спостереженням за реакцією тварини на звуки, оглядають та пальпують вушні раковини, зовнішній слуховий прохід. Температура шкіри біля кореня вуха дещо вища, ніж інших частин тіла, витікання із зовнішнього слухового проходу відсутні. Нюх досліджують за допомогою корму, запах якого знайомий свиням, підносячи його на різних відстанях, а смак – спостереженням за реакцією на звичайні корми та різноманітні речовини. Діагностика розладів чутливої сфери включає дослідження поверхневої та глибокої чутливості. Поверхнева чутливість – це тактильна і больова. Про стан глибокої чутливості судять за положенням тіла в просторі та координацією рухів. При дослідженні органів руху визначають тонус м’язів, проводячи рухи кінцівкою тварини в різних напрямках, оцінюють при цьому опір, який чинять м’язи. Активність та координацію рухів визначають спостереженням за тілом у просторі, рухами тварин у момент прояву різних рефлексів, враховують вимушені положення та рухи. У свиней стан сфери органів руху залежить від типу їх вищої нервової діяльності: у тварин сильного неврівноваженого та рухливого типів – рухи швидкі, добре координовані.
План та методи дослідження:
Після проведення дослідження виявлено, що тварина пригнічена, в’яло реагує на звукові та больові подразники.
Зір: по обидва боки збережений; положення вік правильне, цілісність не порушена, болючості не відзначено; конфігурація очної щілини не порушена; положення очного яблука звичайне.
Нюх: дещо зменшений по обидва боки.
Слух: збережений по обидва боки; припухань, накладень, витікань, болючості й підвищення місцевої температури не відзначено; зовнішній слуховий прохід вільний.
Смак: збережений.
Рефлекси: ослаблені.
Рухова сфера: здатність до активних рухів збережена; рухи слабо координовані, кволі, тонус помірний; рухливість суглобів збережена; положення губ, вух, голови, кінцівок природне (вільне).
Аналіз виявлених змін: тварина пригнічена, в’яло реагує на звукові та больові подразники.
2.2.6. Кровоносна система і кров – Systema haematogenum et haema.
Анатомо-фізіологічні дані:
Система крові включає периферичну кров, органи кровотворення і кроворуйнування. Кров виконує в організмі функцію транспорту хімічних речовин, в тому числі кисню, завдяки чому відбувається інтеграція біохімічних процесів у різних клітинах і міжклітинному просторі в єдину систему. Окрім того, кров виконує дихальну, захисну, регуляторну, видільну, терморегуляторну та інші функції.
Кров досліджують, передусім,
з метою встановлення діагнозу, особливо
за прихованого перебігу захворювань.
Ще до появи клінічних симптомів
завдяки результатам досліджень
крові можна діагностувати бага
За даними дослідження крові уточнюють діагноз, визначають тяжкість перебігу хвороби, виявляють ускладнення, контролюють ефективність лікування, прогнозують закінчення хвороби тощо.
План дослідження:
При встановленні анамнезу виявлено у 10-денного порося зменшення апетиту, анемічність всіх слизових оболонок, сухість шкіри, понос, профілактичне введення препаратів, що містять залізо не проводилося.
При дослідженні фізичних показників крові встановлено:
ШОЕ – за методом Панченкова 15, при нормі 2-9.
РКЗ – індекс рестрикції становить 0,5, при нормі 0,3-0,7.
ШЗК – методом Моравиця – 8 хвилин, при нормі 10-15.
Густина – методом Гаммершляга – 1, 030, при нормі 1,045-1,060.
Гематокрит – методом Шкляра 19%, при нормі 35-43.
При дослідженні біохімічних показників крові встановлено:
Кількість гемоглобіну – гемоглобінціанідним методом 5,0 г/100 мл, при нормі 9,0-11,0 (олігохроменія).
Резервна лужність – за Кондрахіним – 50 об% СО2, при нормі 45-55.
Кислотна ємкість – методом Беляєва-Большакова – 300 мг/100 мл, при нормі 260-400.
Концентрація білку – біуретовим методом 50г/л, при нормі 45-50.
Концентрація глюкози – глюкозооксидазним методом 60 мг/100 мл, при нормі 45-70.
Концентрація каротину – методом Левченка – не виявлено.
Концентрація білірубіну – методом Грофа 0,1 мг/100 мл, при нормі 0-0,4.
Концентрація загального кальцію – методом Луцького 10 мг/100 мл, при нормі 10-13.
Спектрофотометрією встановлено концентрацію магнію 2,0 мг/100 мл, при нормі 2,5-3,5; концентрацію заліза – 65 мкг/100 мл, при нормі 110-180; концентрація кобальту – 2,0 мкг/100 мл, при нормі 2,5-5,0.
При дослідженні морфологічних показників крові встановлено:
Кількість еритроцитів – 3,5 Т/л, при нормі 6,0-7,5 (еритроцитопенія).
Колірний показник – 0,65, при нормі 0,85-1,15.
Середній вміст гемоглобіну в еритроциті – 12, при нормі 16-19, (гіпохромія).
Кількість лейкоцитів – 12 Г/л, при нормі 8-16.
Кількість тромбоцитів – 250 Г/л, при нормі 180-300.
Лейкограма периферичної крові: базофіли – 0 (норма: 0-1); еозинофіли – 1 (норма: 1-4); нейтрофіли: юні – 1 (норма: 0-2), паличко ядерні – 4 (норма: 2-4), сегментоядерні – 45 (норма: 40-48); лімфоцити – 45 (норма: 40-50); моноцити – 4 (норма: 2-6).
10 жовтня 2010 року порося 10-денного віку було взято на курацію у важкому стані.
В результаті збору анамнестичних даних та проведених клінічних обстежень тварини та лабораторних досліджень було встановлено заключний діагноз – аліментарна анемія.