Морфологічні і фізіологічні основи відтворення тварин. Штучне осіменіння

З метою профілактики післяродових вульвіту, вестибуліту, вагініту і ендометриту у самок необхідно, перш за все, не допускати інфікування їх статевих органів при паруванні. Поряд з цим необхідно не допускати утримання здорових самок із хворими, котрі мають слизово-гнійні виділення із статевих органів.

Недостатність поживних речовин у раціоні, так само як незначна кількість чи надлишок одного з компонентів раціону (білків, вуглеводів, вітамінів, мінеральних речовин), можуть зумовити розлади обміну речовин в організмі самки, що спричиняє зміни в ендокринній системі і розвитку функціональних та дистрофічних змін в органах статевої системи. Так, при нестачі вітаміну А в організмі самок розвиваються атрофія, переродження і зниження захисних бар'єрів слизових оболонок статевого апарату, дистрофічні процеси в яєчниках і розлад овогенезу.

Гіповітаміноз Е, як правило, зумовлює дистрофічні процеси в яєчниках і слизовій оболонці матки, а гіповітаміноз Д - незворотні зміни в яєчниках (атрофія і склероз). Зниження кількості вітамінів групи В в раціоні зумовлює атрофію яєчників. Дефіцит Са і Р -атрофію яєчників і їх склероз, а дефіцит кобальту – затримку посліду). Важливе значення мають кормові дріжджі.

В організації повноцінної годівлі вагітних самок необхідно враховувати не тільки кількість білка, але його амінокислотний склад.

Важливе значення для профілактики післяродової патології має дієвий і чіткий контроль за перебігом післяродового періоду. При затримці посліду використовують маткові препарати для підвищення скорочувальної здатності матки і прискорення процесів її інволюції, а для профілактики інфікування родових шляхів, після відокремлення посліду та пригнічення росту і розмноження мікроорганізмів, застосовують розчини етакридину лактату (риванолу), фурациліну, антибіотики широкого спектру дії і сульфаніламіди та інші фармакологічні препарати.

Необхідно завжди пам'ятати, що несвоєчасне і неефективне лікування, в тому числі і похибки в діагностиці післяродових захворювань можуть призвести до глибоких органічних і функціональних розладів у матці, заростання просвіту яйцепроводів, запалення і склерозу яєчників, утворення в них полікістозної дегенерації, що, в кінцевому результаті, стане основною причиною розладів відтворної здатності самок і розвитку у них неплідності.

3.3 Лікування хвороб новонароджених

Модуль 4. Молочна залоза та її патологія

4.1 Морфологічні особливості  будови молочної залози у тварин

Розвиток молочноїзалози. Молочні залози - це похідні шкірного покриву.Кожна залоза являє собою скупчення залозистої паренхіми звідповідною кількістю сосків. У корови є чотири залози (по дві зкожної сторони), у овець та кіз - дві (по одній з кожного боку), у коня -чотири залози (але тільки два соска).

Чотири молочні залозикорови утворюють один орган, званий вим'ям. Вим'я розділене на дві половини,кожна з яких складається з двох чвертей. Кожна чверть вимені -окреме, самостійне утворення. Паренхіма розділена на часточки. Часточка -частина секреторного апарату вимені, відокремлена прошарками сполучноїтканини, в яких проходять кровоносні судини і нерви. Часточка складається збезлічі мікроскопічних кулястих утворень - альвеол діаметром 0,1 - 0,5мм. Стінка їх має в основі еластичні волокна, складається з одного шарусекреторного епітелію і рясно забезпечена капілярами. У стінці знаходяться також зірчастіміоепітеліальние клітини, що виконують скоротливу функцію. З альвеоливиходить тонкий альвеолярний молочний проток, по якому молоко стікає в більшкрупний вивідна протока, утворений групою альвеол. Вивідні протоки,зливаючись, утворюють внутрідольковие протоки, або молочні канали. Останнівпадають у великі молочні ходи, відкриваються в цистерну (рис. 1).

Тканина молочної залозизазнає циклічні зміни, пов'язані зі статевою функцією тварини.Інтенсивне зростання залізистої тканини відбувається після статевого дозріваннятваринного

і особливо після настання першої вагітності (від її середини докінця). Утворення молока - лактація починається після отелення (триває вона укорів в середньому 305 днів, у свиней - 60 днів на рік). При цьому продовжуєтьсярозвиток секреторного апарату залози, що зумовлює підвищеннямолокоутворення в перші місяці лактації. Після цього молочна продуктивністьпоступово зменшується.

Рис. 1. Схема будовивимені корови:

1 - шкіра; 2 -поверхнева фасція; 3 - глибока фасція; 4 - молочні альвеоли зальвеолярними протоками; 5 - вивідні канальці; 6 - молочні канали; 7 -молочні ходи; 8 - молочна цистерна; 9 - сосковий канал; 10 - сфінктер каналу;11 - гладкі м'язи соска; 12 - гладкі м'язи молочних ходів; 13 - нерви; 14 -артерія; 15 - вена; 16 - сполучна тканина

До кінця лактації, закілька тижнів до отелення, коли відбувається інтенсивний ріст плода, настаєінволюція молочної залози: альвеолярна тканина редукується, заміщаючи жировоїтканиною, розміри залози зменшуються, і вона перестає функціонувати. НастаєВ«СухостійнийВ» період.

Інволюція вименітриває 12 - 15 днів, після чого починається відновлення залозистоїтканини вимені, і організм тварини готується до наступної лактації.

Фізіологія молочноїзалози. Альвеолярні клітини молочної залози секретуютьскладові частини молока і виділяють його в просвіт альвеол. Необхідні для цьогоречовини приносяться до залозі кров'ю.

Вода, вітаміни і іонидеяких мінеральних речовин проходять у порожнину альвеол шляхом простоїфільтрації. Вибірково поглинаються з крові глюкоза, амінокислоти, кальцій,фосфор. Синтезуються епітелієм альвеол молочний цукор, казеїн, молочний жир.Цей синтез відбувається з В«попередниківВ», які надходять з кров'ю.

В альвеолах і протокахмолочної залози відбувається також зворотне всмоктування (реабсорбція) іонівдеяких мінеральних речовин. У залозистої тканини вимені виявлено великукількість ферментів, що відносяться до групи синтезу.

Діяльність молочноїзалози перебуває під постійним контролем ендокринної системи, особливогормонів передньої долі гіпофіза і яєчника. На обмінні і синтетичні процесив молочній залозі впливають також гормони щитовидної залози, кіркового шарунаднирників і підшлункової залози.

Молочна залозасекретує молоко безперервно. У проміжках між доїння воно заповнюєемкостную систему вимені: порожнину альвеол, вивідні протоки, молочні канали,молочні ходи і цистерну. У міру заповнення системи тиск підвищується і, досягаючипевної величини (40 - 50 мм ртутного стовпа), стає чинником,гальмуючим молокоутворення.

Виведення молока -складний рефлекс, який включає нервово-гормональні механізми. Роздратування численнихрецепторів соска при доїнні викликає потік імпульсів в центральну нервовусистему, що доходять до гіпоталамуса. Гіпоталамус стимулює виведення заднійчасткою гіпофіза окситоцину (залишкове молоко можна витягти введенням тваринівеликих доз гормону окситоцину), який, потрапляючи в кров, приноситься домолочній залозі і викликає скорочення міоепітелія альвеол і дрібних протоків.Відбувається вижимання (В«скиданняВ») молока у великі протоки і цистерну.

4.2 Фізіологія лактогенезу

Вим’я пронизане кровоносними та лімфатичними судинами, які подають кров, збагачену поживними речовинами, від серця до вимені, де вона розподіляється капілярами, оточуючими альвеоли. В такий спосіб клітини, що продукують молоко, забезпечуються поживними речовинами, необхідними для його виділення. “Збідніла” кров відводиться капілярами до вен і повертається у серце.

Дослідженнями складу крові, що притікає до молочної залози та відтікає від неї, встановлено, що компоненти молока утворюються із тих речовин, що надходять до залози з кров’ю у вигляді попередників (у підготовленому вигляді), а саме: молочний цукор — із галактози та глюкози; білок — із амінокислот; жир — із жирних кислот та гліцерину. Потік крові через вим’я становить близько 90 000 дм3 в день. Тобто, для утворення 1 дм3 молока потрібно близько 800 ... 900 дм3 крові. Джерелом поживних речовин, з яких утворюється молоко, є корми. Такі компоненти, як альбумін, глобулін, вітаміни, мінеральні речовини, потрапляючи до крові практично не піддаються змінам і через молочну залозу надходять у молоко. Велику роль у підготовці попередників молока відіграє печінка.

Утворення молока у вимені відбувається протягом доби безперервно. За умов правильної годівлі тварин процес синтезу молока тісно пов’язаний з його виведенням із вимені. Останнє залежить від центральної нервової системи та залоз внутрішньої секреції тварин.

Молоко, що знаходиться в цистерні та великих молочних протоках (цистернальне молоко) видоюється легко. Фактично воно витікає пасивно після розкриття сфінктера. Утримати його корова не може. А молоко, що заповнює альвеоли та дрібні молочні протоки (альвеолярне молоко), можна видоїти тільки, якщо у тварини виникне рефлекс молоковіддачі.

Рефлекс молоковіддачі — складний акт, що включає зміну тонусу мускулатури молочних протоків і цистерн залози, зміну тонусу кровоносних судин, скорочення альвеол, послаблення сфінктера тощо. При реалізації рефлексу молоковіддачі змінюється ритм деяких відділів головного мозку, знижується концентрація гормонів у гіпофізі та збільшується у крові, підвищується температура та кровообіг молочної залози, зростає тиск всередині цистерни.

Сутність процесу виведення молока пояснюється подразненням нервових закінчень (рецепторів), велика кількість яких знаходиться в шкірі тварин. Нервові збудження рецепторів по нервовим волокнам передаються до спинного та головного мозку та сприяють рефлекторному виділенню гормонів, таких як окситоцин та інші, що накопичуються у гіпофізі та з нього виділяються у кров. З током крові окситоцин потрапляє до молочної залози та активує її діяльність. Внаслідок чого відбувається виведення молока з альвеол в протоки, а з них в цистерну вимені, звідки його й видоюють.

Слід пам’ятати, що окситоцин діє у суворо обмежений час — лише

4..    . 5 хв, за які й потрібно видоїти корову. Потім гормон руйнується, рівень його концентрації в крові падає та рефлекс молоковіддачі згасає, що приводить до припинення виведення молока незалежно від того, повністю видоєне молоко з вимені чи ні. Молоко, що залишилось в альвеолах та дрібних протоках видоїти звичайним способом неможливо, тому при слабко вираженому рефлексі молоковіддачі тварина буде видоєна не повністю. Якщо це буде регулярно повторюватися, у корови настає порушення процесу молокоутворення, що зумовлює зниження молочної продуктивності. Активність рефлексу молоковіддачі, повторно викликаного, набагато нижче, а засноване на ньому доїння малоефективне.

Нервові збудження рецепторів впливають не лише на діяльність молочної залози, а й на інші функції організму: дихання, кровообіг, обмін речовин та на залози внутрішньої секреції. Навіть зростання і розвиток молочної залози в значній мірі залежать від дії подразників на її нервові закінчення. Тому доїння і масаж, будучи постійними подразниками, дуже сприяють розвитку вимені.

Без систематичного видоювання корів процес утворення молока припиняється. Молоко синтезується у вимені переважно в проміжках між доїнням тварин. Після доїння альвеоли та дрібні канали залози поступово заповнюються молоком, а через 4...6 годин воно накопичується у великих протоках чвертей вимені та молочних цистернах. Утворення молока гальмується при заповненні вимені на 80...90 %. Якщо проміжок часу між доїнням корів перевищує 12...14годин, синтез молока може припинитися, що пояснюється різким підвищенням тиску у вимені. Отже, необхідно своєчасно здійснювати доїння корів.

4.3 Особливості лікування  тварин, хворих на мастит

Які ж заходи профілактики та лікування цієї недуги? Це:

• своєчасне лікування статевих органів, шлунково-кишкового тракту захворювань сосків (дійок) та шкіри вимені;
• часто здоювати молоко;
• обережно втирати лікувальні мазі;
• робити легкий масаж вимені, знизу вгору, двічі тричі на добу, по 15-20 хвилин;
• можна робити припарки, тепле обкутування, діатермію, ультрафіолетове опромінення, електрогрілки, лікувальні грязі, прикладати нагрітий парафін;
• за потреби ветлікар може зробити новокаїнову блокаду.

Обов'язково зменшити даванку соковитих кормів та концентратів. Задати всередину стрептоцид, норсульфазол натрію. Ветлікар може ввести у вену 10/о-ний норсульфазол натрію і 10%-ний розчин хлористого кальцію, зробити ін’єкцію внутрішньом’язево, пеніциліну або стрептоміцину по 500 - 800 тис. ОД у 5 мл 0, 25%-ного новокаїну. 
Катаральний мастит буває, коли мікроби через канал сосків проникають до цистерни, в молочні шляхи та альвеоли вимені за утримання тварини на брудній підлозі, забруднення вимені, користування брудним рушником, доїння брудними руками, використання недоброякісної підстилки. 
Мастит може виникнути, якщо до вимені ввести нестерильний катетер, коли пошкоджені соски, за грубого доїння, неповного видоювання і за неправильного запуску корови, коли тварина страждає на туберкульоз, ящур, за утримання та випасання здорових корів із хворими на мастит, ендометрит, вагініт, затримання посліду після пологів та інші хвороби. 
Побачивши водянисті, жовтуваті, каламутнуваті виділення, згустки гною та зменшення надоїв молока, збільшення, ущільнення, болючість і підвищення температури ураженої частки вимені, збільшення лімфатичних вузлів вимені, пригніченість, слабкість, зниження апетиту, ви можете запідозрити, що у вашої корови катаральний мастит. 
Легка форма перебігу даної хвороби закінчується видужанням через кілька днів. Важкі форми перебігу, якщо нічого не робити, переходять у хронічну форму, відтак часто зменшується надій молока або повністю припиняється його виділення, ущільнюється вим'я. 
Лікування майже таке як і за серозного маститу. До ураженої частки вимені вводять через катетер — 1—2 рази на день пеніцилін або стрептоміцин по 100 300 тис. ОД, розвівши їх у 25- 150 мл дистильованої води або в 0,25%-ному розчині новокаїну, розчин фурацнліну — 1:5000 по 100 -250 мл: розчин біоміцину; 2—3%-ний розчин борної кислоти або бури; 1%-ний розчин стрептоциду, ріванолу - 1:1000. 
Якщо ви помітили виділення із сосків згустків, то потрібно ввести 2-3%-ний розчин харчової соди по 100 150 мл. Введені розчини видалити із вимені через 15- ЗО хвилин. 
Лікувати можна найдієвішими сучасними препаратами, такими як: мастиплекс, мастикур, мастисан А, Б, Е, дифурол А, мастиєт форте, нафпензал ДС (застосовують, коли бачимо клінічні та слабко виражені мастити, вміст шприца 3 г вводять одноразово до ураженої частини вимені за 6 днів до отелу). 
Як бачите, вибір препаратів для лікування маститів доволі широкий. Головне правило - не запустити 
хворобу. Тісний зв'язок тримати з ветлікарем, для того щоб застосувати своєчасне і правильне лікування тварини.