Отруєння тварин рослинами, що містять серцеві глікозиди

2) лактонного кільця (ізомеризація під впливом лугів,

3) стероїдною природою (освіту забарвлених продуктів із кислотними реагентами: оцтовий ангідрид, концентрована сірчана кислота, трихлороцтова кислота, трихлориста сурма .)

     Кардіостероїди легко піддаються кислотному і ферментативному гідролізу. Ферментативний гідроліз відбувається під дією ферментів разом й характеризується поступовим східчастим відщепленням цукрів. Гідроліз може протікати як під впливом ферментів (>глікозидаз, естераз), що є у самій рослині, -аутоферментація, і з допомогою різних ферментних препаратів: грибів (>Aspergillus, Penicillium), панкреатичного соку. Через війну ферментативного гідролізу отримують так звані вторинні серцеві гликозиди. Ферментативний гідроліз широко використовують із встановлення будівлі серцевих глікозидів й у виробництві лікарських засобів.

      При кислотному гідролізі використовують кислоти слабкої концентрації, найчастіше H₂>SO₄(0,05 чи 0,1моль/л). У результаті відбувається відщеплення всього вуглеводного фрагмента від стероїдного ядра з наступним гідролізом до окремих моносахаридів.

Цукри, що входять до складу вуглеводневих фрагментів серцевих глікозидів після гідролізу дають всі кольорові реакції, властиві вуглеводами (відновлення реактиву Феллинга, аміачного розчину срібла, освіту забарвлених сполук зорцином, ксантгідролом, тощо.).

      Найбільшого поширення набула отримала реакція з ксантгідролом, її використовують у аналізі (кількісне визначення ланатозида З в листі наперстянки шерстистой) і препаратів серцевих глікозидів (>целанід, дигоксин та інших.)

     

 

 

 

 

 

 

Причини отруєння

Отруєння тварин рослинами, що містять серцеві глікозиди, зараз зустрічається рідко, однак при диференціальній діагностиці масових захворювань необхідно завжди; пам'ятати про них з метою ретельного ботанічного аналізу кормів і пасовища. Звичайно тварини у свіжому вигляді їх поїдають погано. Але при сильному засміченні зеленої маси або сіна отруєння можуть бути. Крім того, при тривалому призначенні препаратів наперстянки з лікувальною метою може проявитися кумулятивний ефект.

Повідомлень про  токсичні дози зустрічається мало. Але токсична доза свіжих листів наперстянки складає: для коней 120— 140 г, для великої рогатої худоби 160—180, для овець 25—30, для свиней 15—20 г. Смертельні дози трохи вище.

      Група представлена великою кiлькiстю рослин, якi належать до рiзних родин і мiстять серцевi глiкозиди поряд з iншими органiчними сполуками. Це горицвiт весняний, жовтушник, конвалiя, цибуля морська, наперстянка пурпурова, наперстянка шерстиста, наперстянка великоквiткова, олеандр. Iндивiдуальнi глiкозиди складаються iз аглiкону (генiну) i глiкону (цукрового залишку). Аглiкон є носiєм кардiотонiчної активностi. 
Iнтоксикацiя глiкозидоносними рослинами в тiй чи iншiй мiрi наближається до клiнiки отруєння iндивiдуальними глікозидами. Для цих рослин, а саме для наперстянок, характерно мiсцевоподразнювальна i гемолiтична дiя. 
Пiдвищенню розчинностi серцевих глiкозидiв i швидкостi їх всмоктування у шлунково-кишковому трактi сприяє наявнiсть у листі наперстянки сапонiнiв. Серцевi глiкозиди слабо руйнуються ферментами шлунково-кишкового тракту i добре всмоктуються стінками кишечника, видiляються в переважно нирками.

 

 

 

 

 

 

Патогенез

Місцево серцеві глікозиди  володіють вираженою подразнюючою дією, чим і обумовлені у всіх випадках приступи блювоти і ураження слизової оболонки шлунково-кишкового тракту, особливо при отруєнні наперстянкою й олеандром.

Резорбтивно глікозиди  вибірково накопичуються в серцевому               

м'язі, різко порушуючи  обмінні процеси, що веде до зміни  функції провідної системи і самого міокарда. У результаті погіршення передсерцево-шлуночкової провідності і підвищення збудливості виникають значні порушення ритму серця: екстрасистолія, часткова або повна атріовентрикулярна блокада з явищами мерехтіння передсердь, тахісистолії і тахікардії шлуночкового походження. Слідом за цим рефлекторно виникає порушення центра блукаючого нерва, що веде до уповільнення ритму серця з наступною тахікардією компенсаторного характеру. Нервові явища служать відображенням серцево-судинної недостатності.

 

      Симптоми.

     Через кілька годин після поїдання рослин спостерігається занепокоєння, бурхливі кольки, блювота, рясна слинотеча, скрежет зубами, кривавий понос. З боку серця — спочатку уповільнення ритму, потім частішання, аритмія. Пульс стає нитковидним. Дихання утруднене. Розвивається загальна слабість, що супроводжується нервово-м'язовим синдромом. Тварини гинуть у коматозному стані від зупинки серця в стадії діастоли.Основнi симптоми отруєння рослинами, що мiстять серцевi глiкозиди,з боку рiзних органiв i систем: 
Серцево-судинна система - брадиаритмiя, екстрасистолiя, миготiння, пароксизмальна тахiкардiя, атрiо-вентрикулярна блокада, фiбриляцiя шлуночкiв, змiщення iнтервалу PQ, гiпотензiя. 
Центральна нервова система - головна боль, головокружiння, втратасвiдомостi,судоми. 
Травна система - нудота, блювання, колiкоподiбнi болi,пронос. 
Сечовидiльна система - олiгурiя, анурiя,пронос із болями. 
Дихальна система - задишка, пригнічення дихання, синюшнiсть. 
Терморегуляцiя - зниження температури тiла, озноб, похолодіння кiнцiво 
Iншi системи - дертя i пекучiсть у горлi, порожнинi рота; при отруєннi морською цибулею-подразнення слизової оболонки сечового мiхура;  Зниження гостроти зору. Дигiталiсна гiнекомастiя як результат естрогенної дiї. Iнколи з'являються алергiчнi реакцiї - висипання на шкiрi, еозинофiлiя, тромбоцитопенiя. Водневi екстракти олеандру викликають гемолiз еритроцитiв.

 

 

     Патологоанатомічні зміни не особливо характерні. Слизові оболонки шлунково-кишкового тракту набрякші, катарально запалені, нерідко з множинними екстравазатами. Серцевий м'яз в'яла, Під епі- і ендокардом крововиливи. Часто добре виражене розширення серця. При гістологічному дослідженні — кардіомірпатія різного ступеня вираженості. У легенях — венозний застій, у печінці і нирках — множинні крововиливи.

Діагностика утруднена. Вирішальне значення мають анамнез  і ботанічний аналіз пасовища і кормів.

 

Діагноз та диференціальна діагностика.

Діагноз при захворюванні тварин, особливо масовому, ставиться  комплексно з урахуванням анамнезу результатів характерних клінічних  ознак, а також патолого- анатомічного розтину трупів загиблих тварин ті хіміко-токсикологічних і мікробіологічних досліджень. При отруєнні тварин анамнез  та вивчення всіх обставин нерідко  відіграють вирішальну роль у постановці оперативного і правильного діагнозу. Остаточний діагноз завжди встановлюється за результатами хіміко- токсикологічних  досліджень кормів, питної води і зразків  патолого- анатомічних зразків.

Для підтвердження  діагнозу у лабораторію ветеринарної медицини обов'язково направляють для обстеження зразки кормів, які тварини споживали перед захворюванням, питної води, вмісту шлунку і кишок, внутрішніх органів, які відбирають у суворій відповідності.

 

     Перша i невiдкладна допомога при гострих отруєннях лiкарськими рослинами

1. Видалення токсичних  речовин iз органiзму за допомогою промивання шлунка, дачі блювотних i проносних засобiв. 
2. Призначення протиотрут (антидотiв), дiя яких основана на фiзико-хiмiчнiй (активоване вугiлля), бiохiмiчнiй (антагонiзм мiж отрутами i лiкарськими речовинами) активностi. 
3. Проведення відповідних лікувальних заходів, спрямованих на прискорення зменшення отрути в органiзмі (сечогiннi засоби, кровозамiнники,гемодіаліз). 
4. Зняття шоку i колапсу (засоби, що регулюють функцiї центральної нервової системи і серцево-судинної системи). 
5. Введення засобів, що нормалізують функцiї дихальної системи (аналептики). 
6. Введення засобів, що нормалiзують дiяльность нервової i                                                                                                                                                                                                                                  серцево-судинноїсистем. 
7.Симптоматичнатерпія  . 
8. Запобігання розвитку вторинної iнфекцiї (призначення антибактерiальних засобiв).

 

      Лiкування: зондове промивання шлунка водою (на 1 л води додають 20 г активованого вугiлля) або 0,5% розчином танiну. Всередину призначають сольовi послаблюючi засоби (магнiю або натрiю сульфат - 30 г разом з стаканом води), очисну клiзму. Внутрiшньовенно вводять калiю хлорид 0,4%-500 мл капельно разом із розчином глюкози (при тахікардії). При аритмiї - протиаритмiчнi засоби (при миготiннi передсердь - новокаїнамiд внутрiшньовенно 10% - 5 мл; всередину по 1 г через кожнi 2 години, хiнiдину судьфат по 200 мг 4 рази на день; при екстрасистолiї, атрiо-вентрикулярнiй блокадi - атропiну сульфат 0,1% - 1мл пiд шкiру, при пароксизмальнiй тахiкардiї- iндерал по 25мг 4рази на день. Для зняття загальнотоксичної i токсичної дiї на мiокард вводять внутрiшньовенно розчин унiтiолу 5% - 5мл, калiю хлорид всередину по 1 г тричі на день, ЕДТА, для зв'язування iонів кальцiю, якi посилюють вплив серцевих глiкозидiв, призначають по 500 мг 4 рази в день на протязi 20 днiв або внутрішньовенно капельно 10 % розчин 10 мл на iзотонiчному розчинi хлориду натрiю 1раз на день. Пiд шкiру вводять кофеїну натрiю бензоат 10% - 1 мл, олiйний розчин камфори 20% - 2 мл, кордiамiн 2 мл. Для зняття алергiчних реакцiй назначають дипразин по 25 мг (по 1 таблетцi тричі на день). При збудженнi вводять хлоралгiдрат у клiзмi по 500мг i внутрiшньом'язово амiназин 2,5%-1 мл. При порушеннi сечовидiлення - внутрiшньовенно еуфiлiн 2,4% - 10 мл.

# Корові

Rp.:Sol. Atropini sulfatis 1% - 1.0 D.t.d.N 12 S. Підшкірно.

                            # Корові

Rp.:Natrii sulfatis      100.0 Aquae destillatae 3000.0 M.f.Solutio

D.S.Внутрішньо на один прийом як проносний.

                                        # Корові

Rp.:Carbonis activatis   200,0

   D.S. Внутрішньо на один прийом для адсорбції отрути, розчинити в 10л води.

 

                                         # Корові

                     

Rp.:Unitioli   20.0 D.t.d.N 10

S. Внутрім'язево. В першу добу 3 рази потім по 1 разу вдень.

                                   # Корові

Rp.: Solutionis Glucosi 40% - 300ml

D.S.Внутрішньовенно на один прийом.

                                 # Корові

Rp.:Solutionis Tannini 2% - 20.0

D.t.d.№ 3

 S. Внутрішньо 3 рази на добу.

 

                       # Корові

       Rp.: Semeni lini      100.0             

              Aquae fontanae   lOOOml

              M.f.Mucillago

              D.S.Внутрішньо на один прийом як обволікаючий засіб

 

      Профілактика.

      При цьому  необхідно: запобігати подальшому  надходженню підозрюваної отрути в організм; затримати надходження в кров отрути, що потрапила в організм; нейтралізувати або послабити за допомогою антидотів дію отрути, що потрапила в кров; прискорити виведення з організму отрути та її метаболітів; вжити заходів до відновлення функції уражених життєво важких органів та систем організму. Усі ці заходи необхідні для послаблення негативного впливу токсичних речовин на організм, з тим, щоб запобігти загибелі тварин. Запобігання подальшого надходження отрути в організм досягається шляхом негайного вилученням з раціону підозрюваних у токсичності корму та води, зміни пасовища і забезпечення тварин доброякісними кормами та питною водою. У випадках підозри на отруєння аерогенним шляхом необхідно провітрити приміщення або вивести з нього тварин.  
1. Затримка всмоктування у кров отрути, що надійшла в організм, досягається шляхом видалення її з організму або нейтралізації відповідними антидотами (протиотрутами): для видалення з шлунково-кишкового тракту тварин (крім жуйних, коней та кролів) призначають блювотні засоби - апоморфін гідрохлориду або настоянку чемериці; промивають шлунок великою кількістю води за допомогою рото-носо-стравохідного зонда та насоса Комовського; призначають сольові проносні засоби (глауберова або англійська сіль), вводять всередину ентеросорбенти (активоване вугілля, білу глину, цеоліти тощо) з наступним промиваннями шлунка та призначенням сольових проносних засобів; здійснюють нейтралізацією хімічних речовин: лугів - слабкими розчинами органічних кислот (молочної, оцтової), кислот - слабкими розчинами лужних солей (гідрокарбонату натрію, оксиду магнію); солей важких металів та миш'яку - сполуками сірки (натрію гіпосульфіту, магнію або натрію сульфату), парним молоком, розведеним у воді білком (білок одного курячого яйця на склянку води); 1%-ним розчином таніну; органічних пестицидів, алкакоїдів, глікозидів, ефірних олій - 1%-ним розчином таніну, 0,1%-ним розчином перманганату калію; сполук барію - розчином натрію сульфату; сполук фтору - розчином кальцію хлориду; фармальдегіду - розчином ацетату або карбонату амонію; аміаку, солей амонію, карбаміду (у жуйних) - розчином формальдегіду (у жуйних за допомогою шприца Жане та кровопускальної голки через голодну ямку в рубець); сполук міді - розчином жовтої кров'яної солі; із шкіри та слизових оболонок - шляхомзмивання теплою водою або 1%-ним розчином натрію гідрокарбонату, а також збирання із шкіри дустів та порошків за допомогою пилососа.  
2. Послаблення дії отрут, що всмокталися у кров, досягається за допомогою своєчасного застосування функціональних, біохімічних та патогенетичних антидотів: наркотичних засобів (хлоралгідрату, спирту етилового, тіпенталу натрію, гексеналу), транквілізаторів (аміназину) - при сильному збудженні тварин; засобів, що стимулюють функцію центральної нервової системи (препаратів групи кофеїну, камфори, стрихніну) - при сильному пригніченні; міорелаксантів (дитиліну, дипацину) - при м'язових судомах; М-холінолітиків (атропіну сульфату, скополаміну гідроброміду, спазмолітину, апрофену) - при отруєнні фосфорорганічними, деякими хлорорганічними та карбаматними пестицидами; реактиваторів холінестерази (дипироксиму, діетиксиму) - при отруєнні фосфорорганічними пестицидами; метиленової синьки - при отруєнні сполуками, що утворюють метгемоглобін у крові (нітратами, нітритами, рослинами, що їх накопичують, нітрофуранами, деякими сульфаніламідами); аскорбінової кислоти - при отруєнні нітратами, нітритами, пестицидами, сполуками важких металів; вводять внутрішньовенно натрій нітрит (1%-ний розчин) або метиленову синьку (1%-ний розчин), потім, не виймаючи голки з вени, - 1-3%-ний розчин натрію гіпосульфіту - при отруєнні ціанглікозидами; унітіол та тетацин кальцію - при отруєнні солями важких металів і миш'яку; димедрол, аміназин - при алергічних реакціях та анафілаксії; гідрокортизон - при токсичній алергії, отруєнні фотосенсибілізуючими рослинами; інсулін - при отруєнні жуйних буряками; кальцій хлорид внутрішньовенно - при отруєнні кухонною сіллю; фолієву кислоту (вітамін Вс) – при отруєнні пестицидами з групи триазину.  
3. Прискорення виведення отрут з організму досягається шляхом кровопускання (у окремих випадках), парентерального (внутрішньовенного, підшкірного, у черевну порожнину) введення у великих кількостях ізотопічних розчинів, сольових проносних, уротропіну (гексаметилентетраміну), лазиксу (фуросеміду), гемодезу, діуретину, а також за допомогою гемосорбції та перитонеального діалізу.  
4. Оскільки при тяжких отруєннях смерть настає, як правило, в результаті зупинки дихання, рідше - внаслідок серцевої недостатності, то деже важливим є своєчасне застосування (краще внутрішньовенно) аналептиків (коразолу, кордіаміну, лобеліну гідрохлориду, цититону, стрихніну нітрату), а для стимуляції серцево-судинної системи - кофеїн - бензоат натрію, адреналіну гідрохлориду, ефедрину гідрохлориду, мезатону тощо. 

 

 

 

 

 

Характеристика рослин, що містять  серцеві глікозиди

     НАПЕРСТЯНКА ВЕЛИКОКВІТКОВА

Наперстянка крупноцветковая. Digitalis grandiflora— багаторічна трав'яниста рослина родини ранникових. Стебло пряме, просте, 40—100 см заввишки. Листки чергові, великі (5—20 см завдовжки і 2—5 см завширшки), видовженоеліптичні або яйцевидно-ланцетовидні, дрібнопилко-виднозубчасті; прикореневі — при основі звужені в короткий черешок, стеблові — напівстеблооб-гортні, сидячі, по головній жилці залозисто-пухнасті. Квітки двостатеві, трохи неправильні, горизонтально відхилені або пониклі, зібрані в довге однобічне гроно; віночок трубчасто-дзвониковидний короткодвогубий, 3—4 см завдовжки, блідо-жовтий, усередині — з буруватими жилками, зовні — разом з чашечкою залозисто-пухнастий, майже в 4 рази більший за чашечку. Плід — двогнізда коробочка. Цвіте у червні — серпні.

Поширення. Наперстянка велико-квіткова росте на Поліссі, в північній частині Лісостепу та в Карпатах у мішаних і листяних лісах, серед чагарників. Заготівля і зберігання. Для виготовлення ліків використовують листя наперстянки (Folium Digitalis grandiflorae). Заготовляють стеблові (у рослин другого і наступних років життя) і прикореневі (у рослин першого року життя) листки відповідно у червні — липні та в серпні — вересні. Відразу після збирання листки сушать у затінку на протязі або в сушарках при температурі 55—60 °. Сухого листя виходить 19—20 % . Готову сировину треба зберігати в сухому приміщенні без доступу світла. Строк придатності — 2 роки (підлягає щорічному переконтролю).

Хімічний склад, фармакологічні властивості і використання, лікарські форми і застосування — такі, як у Наперстянки пурпурової.

НАПЕРСТЯНКА  ПУРПУРОВА

Наперстянка Пурпурная - Digitalis — дворічна трав'яниста рослина родини ранникових. Стебло пряме, мало розгалужене, рідше просте, сіроповстисте, 50—150 см заввишки. Листки прості, по краю зубчасто-зарубчасті, зморшкуваті, з обох боків вкриті м'якими волосками; прикореневі листки на довгих крилатих черешках, яйцевидні або яйцевидно-ланцетні, гострі, 12—20(30) см завдовжки і 3—7 см завширшки, зібрані в розетку; стеблові листки — чергові; нижні — черешкові, верхні — сидячі і поступово переходять у лри-квітки. Квітки двостатеві, неправильні, пониклі, сидять у пазухах приквіткових листків по одній і утворюють однобічне гроно завдовжки 50—80 см і більше. Віночок двогубий, трубчасто-дзвониковидний, 4—5 см завдовжки і 2—3 см завширшки, зовні пурпуровий, рідше — рожевий або білий, на внутрішній поверхні має темно-червоні

плями з білою  облямівкою; верхня губа широка, коротка, закруглена, цілісна або трохи виїмчаста, нижня — трилопатева (середня лопать витягнута, з внутрішнього боку — з пучком густих довгих волосків). Плід — двогнізда коробочка. Цвіте у червні — липні.