Види туризму за метою подорожі

Паління сигари суттєво  відрізняється від паління сигарети та має свої традиції. Сигара вимагає  уваги і певної обстановки, її не палять на ходу або в стресовій  ситуації. Короткі і товсті сигари формату robustos найпопулярніші, саме для короткої ділової розмови. Вранці краще віддати перевагу легкій і стриманій сигарі, а увечері можна дати волю настрою і запалити міцну сигару зі складною палітрою начинки. Розпалювати сигару необхідно газовою запальничкою, або спеціальними сірниками для сигар, або кедровою лучиною. Тримаючи сигару під кутом, на відстані від полум'я, необхідно повільно обертати сигару, стежити, щоб вона рівномірно почала тліти по всьому діаметру. Взявши сигару в рот, треба обертати її, утримуючи полум'я. Коли ніжка почервоніє, роблять декілька легких затягувань, не забуваючи, що сигару палять не затягуючись. Прийнято палити сигару до банта. Залежно від індивідуальних переваг - знімають або залишають бант на сигарі. Під час паління від нових відтінків міняється смаковий букет сигари. Якщо дати їй згаснути і відкласти, порушується смаковий баланс, повторне розпалювання не принесе великого задоволення. Горіння сигари необхідно постійно підтримувати. При повторному розпалюванні сигари, яка тільки що згасла, смак не погіршується. Згідно з етикетом, закінчивши паління, сигару не слід гасити, її просто залишають в попільниці - вона сама повільно і благородно загасне.

На сьогодні сигарний туризм не обмежується Кубою, якісні сигари можна знайти в Домініканській Республіці, на Ямайці, в ряді країн Центральної Америки (Мексика, Гондурас, Нікарагуа). Тютюнові листи достатньо високої якості виробляються в Еквадорі, власний стиль та унікальний смак мають сигари з Бразилії. Багаті смакові якості мають темні тютюнові листи з Камеруну; Нідерланди, Німеччина та Швейцарія налагодили виробництво сигар з сировини, що виробляється на Яві та в Суматрі. А найкращими місцями для сигарно туризму визнано:

1. Фестиваль ProCigar в Домініканській Республіці. Протягом кількох днів у курортному містечку Casa de Campo провінції Ла-Романа проходять численні дегустації, відвідування тютюнових фабрик і плантацій.

2. Гондурас, Нито Jaguar. Фестиваль отримав своє ім'я на честь 20-го правителя Копана, чиє правління древнім містом майя в середині І століття н.е. протягом 67 років призвело до небувалого політичного та економічного розквіту Копана.

3. Festival del Habano, Куба. До речі, журнал Cigar Aficionado назвав Кращою сигарою світу кубинську Cohiba Behike ВНК 62.

Сирний туризм - тури, що проходять  по місцевостях - центрах виробництва сиру.

Сир - молочний продукт, що виготовляється з кислого молока. Хоча більшість наявних у продажу сирів у світі виробляється з коров'ячого молока, в багатьох частинах світу також виробляють сир з молока кіз та овець, у Швеції також виробляють сир з молока лося.

За способом згортання молока розрізняють сири сичужні, при виготовленні яких білки згортаються під дією сичужного фермента, та кисло-молочні у при виробництві яких білок згортається під дією молочної кислоти, яка утворюється в молоці при добавці молочно-кислих заквасок. За способом виготов л енння сири поділяють на тверді, напівтверді, м'які, россольні та плавлені. Багато сортів сирів (рокфор, камамбер, брі, данаблю, горгонзола) виготовляють з використанням плісняви роду Pйnicillium. Деякі сорти сирів також закопчують, це подовжує їхній термін зберігання.

У деяких країнах сироваріння  досягло рівня мистецтва і  сир став предметом національної гордості. Це в першу чергу Швейцарія, Італія, Данія, Голландія і, звісно, Франція. Кожна провінція, кожна маленька область Франції від Ельзасу до Нормандії і від Пікардії до Корсики славиться своїм видом сиру. Тут на багатьох сотнях дрібних кустарних підприємств випускають кілька сот сортів сиру, які відрізняються один від одного зовнішнім виглядом, смаком та запахом. Туристичні бюро Європи вже давно проводять екскурсії в підвали, де визріває сир. Такі візити допомагають відвідувачам отримати уявлення про те, як вдається виробляти високоякісний сир, не порушуючи давніх традицій. Туристам рекомендується на час турів одягатися тепліше, оскільки в підвалах холодно, а екскурсії тривають не менше години.

Спелеологічний туризм (спелеотуризм, спелестеологічний туризм)

Спелеологічний туризм (спелеотуризм, спелестеологічний туризм) - різновид туризму, смисл якого полягає в подорожах в природних підземних порожнинах (печерах) та подоланнях там різних перешкод (сифони, колодязі) з використанням різного спеціального спорядження (акваланги, карабіни, мотузки, гаки, індивідуальні страхувальні системи). Підвид спелеотуризму - спелестеологічний тур, це дослідження історичних підземних об'єктів спелеологічними методами.

Особливості спелеотуризму.

o складність маршрутів,  обумовлена великою різноманітністю  рельєфу печер (колодязі, завали, вузькі щілини, підземні річки);

o висока відносна вологість  повітря при зниженій температурі;

o відсутність природного  освітлення;

o високий ступінь автономності  в процесі експедиції (за наявності  глибоких підземних таборів).

Особливі вимоги пред'являються  до етики спелеотуристів, їх поведінки в печерах, відношенню до природи під землею. Це пов'язано з крихкістю об'єкта їх інтересу - печери, її екосистеми, різних натічних утворень, мінеральних і крижаних кристалів. Наприклад, обламаний сталактит відновлюється тільки через десятки і навіть сотні років, на жаль, в результаті спелеотуризму було зруйновано безліч мінеральних утворень.

При визначенні категорій  складності нових спелео логічних маршрутів  рекомендується користуватися характеристикою  категорій складності печер. При  цьому слід враховувати, що спелеологічні туристські маршрути, для проходження яких потрібні спеціальні технічні засоби (окрім касок та джерела світла), поділяються на 9 категорій складності: 1, 2А, 2Б, ЗА, ЗБ, 4 А, 4Б, б А, 5Б. Основними критеріями такого поділу є тривалість маршруту, кількість перешкод на маршруті та їх складність. За прийнятою методикою поділу печери, категорії складності яких позначені однією цифрою, відрізняються одна від одної, головним чином, кількісними характеристиками. Якісні зміни відбуваються при переході на категорію, що позначена наступною цифрою: від 1 к.тр - до 2А к.тр., від 2Б к.тр. - ЗА к.тр.

Спелеотуристи обрали найкращі для мандрів печери світу:

1. Флінт-Мамонтова печера, що розташована на території американського штату Кентуккі, вражає своїми розмірами. її довжина 288 км.

2. 144-кілометрова Оптимістична печера в Україні, що утворилася з гіпсу. Показово, що із семи найдовших печер світу три "прописані" в Україні.

3. Найглибша в світі  - печера П'єр-Сен-Мартен - розташована в Піренейських горах. Пролягла вона під територіями Франції і Іспанії. Найнижча її позначка проходить на рівні 1332 м.

4. Найпівнічніша - карстова печера, розташована за Полярним колом, в Гренландії, сформувалася ще в дольодовиковому періоді. Загальна глибина її 60 м.

5. Найбільша на планеті  підводна печерна система Велика печера, розташована в північній частині мексиканського півострова Юкатан.

6. Найпротяжніші підземелля в світі під містом - в Одесі, Україна. Розвідана довжина одеських катакомб становить 2500 км. Це ціле підземне місто, де штучно прокладені тунелі з просторими залами перетинаються з природними печерними системами. Для порівняння: довжина римських катакомб 800 км, а підземного Парижа 300 км.

7. Печера з найбільш  досконалою акустикою з усіх  відомих у світі розташована поблизу древнього італійського міста Сіракузи. Печеру назвали "Вухо Діоніса". Тут навіть шепіт може чітко передаватися в усі куточки печери, а крик посилюється до гучності пострілу з гармати.

Найпросторіший підземний  зал у світі - Великий зал в системі Карлсбадських печер в американському штаті Нью-Мексико. Довжина підземної порожнини 1300 м, ширина 200 м, а висота 100 м. Глибина залягання цієї печери 400 м.

Спортивний туризм - різновид туризму з подолання певного  відрізку земної поверхні, який називають маршрутом. При цьому під "земною поверхнею" мається на увазі не лише ґрунтова поверхня Землі, але також і кам'яна, і водна. Під час проходження маршруту долаються різні специфічні природні перешкоди. Наприклад, гірські вершини і перевали (у гірському туризмі) або річкові пороги (у сплавах річками).

Класифікація маршрутів.

Залежно від складності подоланих перешкод, району походу, автономності, новизни, довжини маршруту й ряду інших його факторів, характерних  для різних видів спортивного  туризму, по зростаючій складності походи поділяються на:

o походи вихідного дня;

o походи І - 3 ступеня складності - в дитячо-юнацькому туризмі;

o категорійні походи. У різних видах туризму число категорій складності різна: у пішохідному, гірському, водному, лижному, велосипедному та спелеотуризм - шість категорій складності (к. с); В автомото-і вітрильному туризмі - п'ять; в кінному - три.

За видами спортивний туризм різниться:

o пішохідний туризм - пересування на маршруті проводиться в основному пішки;

o лижний туризм - пересування на маршруті здійснюється в основному на лижах;

o гірський туризм - піші походи в умовах високогір'я;

o водний туризм - сплав по річках залежно від категорії, річки, як правило, гірські;

o спелеотуризм - подорожі по підземних порожнинах;

o вітрильний туризм - подорожі на суднах під вітрилом по морю або акваторіями великих озер;

o на засобах пересування - розділ, що включає в себе велосипедні, кінні та авто-м ото подорожі;

o комбінований туризм - подорожі, що поєднують в собі елементи різних видів туризму;

За віково-соціальною ознакою спортивний туризм поділяється  на:

o дитячий туризм;

o юнацький туризм',

o дорослий туризм;

o сімейний туризм;

o туризм для людей з обмеженими можливостями. Розряди зі спортивного туризму.

Розряд туриста-спортсмена дозволяє розглядати його спортивну кваліфікацію, що виражається у здатності до проходження маршрутів певних категорій складності. Для отримання спортивного розряду з туризму перед проходженням маршруту групі потрібно зареєструвати його і отримати дозвіл в маршрутно-кваліфікаційної комісії (МКК). Після завершення походу, в МКК здається звіт, на підставі якого відбувається розгляд матеріалів, і в разі позитивного рішення присвоюються розряди учасникам та керівнику Згідно з розрядних вимог зі спортивного туризму можуть бути присвоєні розряди (по зростанню спортивної майстерності):

o Значок "Турист України" - нагороджуються туристи, які досягли 12-річного віку;

o 3-й юнацький розряд;

o 2-й юнацький розряд;

o 1-й юнацький розряд;

o 3-й розряд;

o 2-й розряд;

o 1-й розряд;

o Кандидат у майстри спорту (KMC);

o Майстер спорту України (МС);

o Майстер спорту міжнародного класу (МСМК).

Стоматологічний туризм

Стоматологічний туризм - різновид туризму, головною метою

якого є стоматологічне лікування чи перебування у стоматзакладах за межами своєї країни.

Стоматологія - розділ медицини, що стосується зубів, ротової порожнини і суміжних структур. Включає діагностику та лікування їх захворювань і відновлення втрачених чи уражених тканин.

Захворювання зубів  є найбільш поширеними хворобами людини. За статистичними даними, більше 90% населення земної кулі страждає хворобами зубів. Настільки значне поширення цього страждання ставить перед органами охорони здоров'я завдання, спрямовані на розробку заходів профілактики виникнення хвороб зубів, вдосконалення методів лікування, вивчення причин, що породжують ці захворювання, одним з таких методів боротьби став і стоматологічний туризм. До хвороб зуба відносяться карієс, пульпіт, періодонтит. Крім того, в клініці зустрічаються прояви різних форм недостатності емалі та дентину (гіпоплазія, клиновидний дефект, стирання зубів), які мають зовсім іншу етіологію та клініку.

Суїцидальний туризм (туризм для самогубців) - різновид туризму, головною метою якого є суїциїдальні дії.

У деяких країнах світу смертельно хвора людина може отримувати "пасивну" допомогу при здійсненні суїциду. Така допомога, наприклад, може виражатися в наданні смертельної дози препарату - за тієї умови, що в того, що допомагає відсутні які б то не були особисті причини або можливість заробити на смерті вмираючого. При цьому активне сприяння - у тому числі і допомога в прийнятті смертельної дози - заборонено. Відмінність такої країни як Швейцарії в цій сфері від інших європейських країн настільки велика, що виник особливий феномен - суїциїдальний туризм. Пацієнти-іноземці приїздять до країн, де дозволено евта-назію і через кілька годин або днів уже вмирають, перед тим вдово льняючись турами довколишньою місцевістю та проживанням у місцевих готелях.

Тедді-беар туризм (туризм іграшок) - різновид туризму, де головним суб'єктом-туристом подорожі є дитяча іграшка.

Для багатьох може здатися, що подорожуючі іграшкові ведмедики - це повна нісенітниця. Насправді  ідея, що стоїть за цим, досить цікава і  логічна. Все почалось з того, що у другій половині минулого століття у США педагоги винайшли нову методику викладання для дітей шкільного віку, бажаючі школярі могли віддати свою іграшку, яка протягом навчального року подорожувала по світу, а учень отримував фото та невеличкі розповіді з "досвіду" ведмедика. Таким чином, школярі, а особливо діти молодшого шкільного віку, мали можливість вивчати світ через спостереження свого улюбленця. Дитина, навіть не помічаючи цього, ставала безпосереднім учасником дидактичного процесу. Точно визначити першого подорожуючого ведмедика (на англійській Teddy Bear-від імені президента США Теодора Рузвельта) неможливо. Проте така педагогічна методика стала розповсюдженою вже у 80-х роках XX століття. Широко застосовується вона і сьогодні. Тим більше, що сучасні інформаційні технології дозволяють надавати інформацію про пригоди ведмедика в режимі реального часу, відсилати фото електронною поштою, вести блог. Однак те, що починалось як педагогічна методика, у XXI столітті переросло у захоплення сотень тисяч людей отримало назву Teddy Bear Tourism,