Затрати виробництва, ціна і прибуток

Кейнсіанці також вважають, що навіть тоді, коли ми ще не потрапили до "пастки ліквідності", обмеження грошового попиту можуть бути пов'язані з певними передбаченнями підприємців і домогосподарств.

Якщо підприємці з причини  загального скорочення виробництва не сподіваються збільшення прибутковості капіталовкладень, то і "дешеві" гроші (за умови невисокої ставки процента) не спонукають їх до інвестицій. Домогосподарства (споживачі) також скорочують свої потреби у кредитах, коли існує невизначеність майбутніх доходів. Отже, за певних умов зникають гарантії того, що низька ставка процента стимулюватиме попит на кредити, більші інвестиції і сукупні витрати. Тобто у певних межах інвестиційний попит стає нееластичним.

Відмова від здійснення активної грошової політики через операції на відкритому ринку, змінювані залікові ставки та банківські резерви.

Як уже зазначалось, схожість кейнсіанських та монетаристських поглядів полягає у визнанні того факту, що грошова пропозиція становить зміст грошової політики. Пропозиція грошей включає два елементи — готівку та депозити:

До емісії, або друкування нових грошей, уряд вдається тоді, коли він виявляється неспроможним організувати ефективне оподаткування і забезпечує державні витрати за рахунок "карбування монет". "Карбуючи монети", тобто випускаючи в обіг додаткові гроші, уряд, крім усього іншого, "знімає" Інфляційний податок. Така ситуація, що є типовою для України, буде розглянута далі.

Операції  центрального банку на відкритому ринку охоплюють пов'язану із скуповуванням у населення попередньо проданих йому облігацій. При скуповуванні здійснюється збільшення грошової пропозиції за рахунок тих резервів, що зберігаються у центральному банку. У разі продажу державних облігацій грошова пропозиція зменшується, оскільки з обігу вилучається певна кількість готівки.

За мірою ліквідності  розрізняють два крайні види державних цінних паперів: консолі та казначейські векселі.

Консоль —це державний цінний папір з низькою ліквідністю, щодо якого держава не гарантує викупу. Однак власникові консолі гарантується щорічна фіксована сума доходу. Консоль може бути у будь-який час продана на ринку, але ніхто напевне не знає, якою буде її продажна ціна у конкретний час.

Казначейський вексель —це цінний папір, що є короткотерміновим (на 3,6, іноді — 12 місяців) зобов'язанням держави викупати вексель за ціною, вищою, ніж ціна продажу.

Регулювання грошової пропозиції в операціях на відкритому ринку здійснюється шляхом-визначення обсягу продажу цінних паперів, термінів обов'язкового викупу, розмірів доходу, що його має отримати власник цінного паперу.

Банківські  депозити. Завдяки існуванню системи часткового резервування, банки, збираючи гроші на поточних рахунках, стають творцями грошей.

У розвиненій ринковій системі  потоки надходжень коштів до банку, з одного боку, і обсяг наданих ним кредитів — з другого приблизно балансуються. Але для запобігання ситуаціям, коли банк не може повернути гроші вкладникам на їхню вимогу, здійснюється резервування частини надходжень. Розглянемо модель, яка пояснює роль банків у "створенні" грошей.

Активи — це всі кошти, якими володіє банк. У нашій (спрощеній) схемі активи банку зведено до обов'язкових резервів К та наданих кредитів К. Крім них до активів банку можуть належати гроші в касі, на кореспондентських рахунках у центральному банку, на рахунках у інших банках, гроші, вкладені в акції та іншу господарську діяльність, основні кошти.

Пасиви — це все те, що є джерелом активів. У наведеній схемі пасиви банку зведено до поточних депозитів. Крім того, до пасивів належать: статутний фонд банку, кореспондентські рахунки інших банків, строкові депозити, отримані кредити та власний прибуток.

 

Розглянувши спрощену модель створення банками грошей ми фактично включили до аналізу такий важливий засіб грошової політики, як норма банківських резервів. Збільшуючи обов'язкову норму резервів для банків, можна обмежувати їх здатність до створення грошей, тобто обмежувати грошову пропозицію і, навпаки, зменшуючи норму, збільшувати пропозицію. Маніпулювання нормою резервів з боку центрального банку здійснюється не часто, але у виняткових випадках застосовується.

Аналіз процесу "створення" грошей банками, зокрема засвідчує, що грошова база В, тобто гроші на руках у населення та у резервах банків, і грошова пропозиція М — це різні речі. Випустивши в обіг певну кількість грошей, можна отримати в кілька разів більшу пропозицію.

Зв'язок між грошовою пропозицією  і грошовою базою прямо пропорційний, між грошовою пропозицією і нормою банківських резервів — обернено пропорційний: чим нижча норма резервів, тим більшою є здатність банків до кредитування, тим, відповідно, більша грошова пропозиція. Зв'язок між коефіцієнтом розподілу доходів на готівку та депозити і грошовою пропозицією обернений: чим нижчим є коефіцієнт, тим більше населення робить поточних вкладів, отже, тим більшими можливостями щодо створення грошей володіють банки і, відповідно, тим більшою є їх пропозиція.

Розглянувши три елементи грошової політики: емісію, операції центрального банку на відкритому ринку та норми банківських резервів. Існує і четвертий інструмент — залікова ставка процента. Заліковою називають ставку, під яку центральний банк надає кредити комерційним банкам. Останні вдаються до кредитів центрального банку, якщо їм не вистачає коштів для виконання вимог стосовно формування резервів або коли вони мають обмежені можливості кредитування клієнтів. Кредит комерційного банку в центрального з метою приведення у відповідність резервів з визначеною центральним банком нормою називається адаптаційним. Найчастіше він буває короткотерміновим. Зі зменшенням залікової ставки зростає зацікавленість банків у придбанні кредитів, зі збільшенням — падає.

До певної міри доцільно розглядати як інструмент грошової політики власне побудову банківської системи країни: особливості її ієрархії, функції різних ланок. У більшості доступних українському читачеві підручників аналізується американська Федеральна резервна система. Не менш цікавими є банківські системи інших країн, наприклад Великобританії та Німеччини, їх короткий огляд і порівняння дає можливість побачити, що банківська система є специфічним інструментом регулювання грошової сфери.

адоволення довготермінових  потреб держави у позиках шляхом проведення операцій на відкритому ринку;

Цілком зрозуміло, що в  умовах хронічної інфляції Національний Банк України має діяти таким чином, щоб забезпечувати антиінфляційні заходи. Але періодично НБУ здійснює так звану "емісію на вимогу" у зв'язку з потребою поповнити дефіцитний держбюджет. У такий спосіб неминуче досягається не антиінфляційний, а протиінфляційний ефект.

Важливою характеристикою  стану грошової сфери і політики є грошовий мультиплікатор. Динаміку його значень в українській економіці відображено на графіку 2.

 

 

Графік 2

Грошовий мультиплікатор тут розраховано як відношення М2 (суми готівки в обігу та депозитів до запитання і строкових депозитів у комерційних банках) до грошової бази (готівка в обігу та у резервах). Графік засвідчує, що грошовий мультиплікатор в цілому за два роки був невисоким (не вище 2,0), особливо низькі показники мав у 1994 р. — на рівні 1,3. Це пояснюється невисокою активністю комерційних банків загалом і високим резервуванням зокрема. У 1994 р. фактична норма резервів становила понад 50% депозитів, хоч офіційно резерви становили 15%. Це пояснюється тим,, що в умовах загальної нестабільності банки воліють тримати грошові резерви в НБУ, не отримуючи процентів, що більш вигідно, ніж ризикувати, даючи кредити під процент.

Ще однією характеристикою  грошової політики держави та її грошової системи є ступінь доларизації останньої. Оскільки курс українського карбованця є надзвичайно низьким, то карбованець не виконує всіх функцій грошей, особливо — міри вартості та засобу нагромадження. Тому значна частина угод здійснюється у стійкій валюті. Остання також використовується як засіб для визначення цін товарів та послуг у недержавному секторі. Точний масштаб доларизації української економіки визначити важко. Застосовується приблизний показник.

3.Задача.

Умова.

Для виробництва 100 швейних  машин на протязі 8-годинного робочого дня капіталіст наймає 50 робітників. Денна вартість робочої сили одного робітника 6$. При виробництві швейних машин за день знос будівель і споруд склав 50$. , машин та інших засобів праці – 50$., спожито сировини, матеріалів і палива на суму 2000$. Одним робітником за одну годину праці створюється нова вартість, яка дорівнює 1,5$. Підрахуйте величину вартості 100 машин.

 

Розв’язок.

Вартість робочої сили за день  6*50=300$.

Всі дані розносимо по статтям затрат:

Сировина, матеріали, паливо - 2000$.

Варітсть робочої сили - 300$.

Знос - 100$.

Нова вартість - 600$.

Вартість 100 машин - 3000$.

Вартість з урахуванням  ПДВ – 3600$.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Баликов В.З. “Общая экономическая теория” – Новосибирск 1996.
2. Курс экономической теории: книга //Под ред. проф. Чепурина М.Н.– Киров 1997.
3. Гаврюшин О. Основні елементи теорії ринкової системи. – К., 1992.
4. Економічний словник довідник // За ред. С.В. Мочерного. – К., 1995.
5. Основи економіки // За ред І.Ф.Радіонової – К., 1995.
6. Основи економічної теоріі: підручник // за ред. С.В.Мочерного.,-  К., 1997