Землетруси та психологічна допомога населенню

Ступор може тривати від  декількох хвилин до декількох годин. Тому, якщо не надати допомогу, і потерпілий пробуде в такому стані досить довго, це приведе його до фізичного  виснаження. Тому що контакту з навколишнім  світом немає, потерпілий не помічає  небезпеки й не починає дій, щоб  її уникнути.

Ознаки: різке зниження або відсутність довільних рухів і мови, відсутність реакції на зовнішні подразники (шум, світло, дотики), «заціпеніння» у певній позі, стан повної нерухомості.

Перша допомога: Зігніть потерпілому пальці на обох руках і пригорніть їх до підстави долоні. Більші пальці повинні бути виставлені назовні.

Кінчиками великого й вказівного пальців масажуйте потерпілому  крапки, розташовані на чолі, над  очима рівно посередині між лінією росту волосся й бровами, чітко  над зіницями.

Долоню вільної руки покладіть  на груди потерпілого. Підбудуйте свій подих під ритм його подиху. Людина, перебуваючи в ступорі, може чути,  бачити. Тому говоріть йому на вухо, тихо, повільно й чітко те, що може викликати  сильні емоції (краще негативні).

Пам’ятайте, необхідно будь-якими  засобами домогтися реакції потерпілого, вивести його із заціпеніння.

Можлива напруга окремих  груп м'язів. [7]

РУХОВЕ  ПОРУШЕННЯ

Іноді потрясіння від критичної  ситуації (вибухи, стихійні лиха й т.д.) настільки сильні, що людина просто перестає розуміти, що відбувається довкола  неї. Вона не в змозі визначити  де вороги, а де свої, де небезпека, а  де порятунок. Людина втрачає здатність логічно мислити й приймати рішення, стає схожою на тварину, що бігає в клітці.

«Я побіг, а коли отямився, виявилося, що не знаю, де перебуваю».

«Я щось робив, з кимось розмовляв, але нічого не можу згадати».

Ознаки: Різкі рухи, часто безцільні й безглузді дії, ненормально голосна мова або підвищена мовна активність (людина говорить без зупинки, іноді абсолютно безглуздо),  часто відсутня реакція на навколишніх (на зауваження, прохання, накази). [7]

Пам’ятайте, якщо не надати допомогу розлютованій людині, це приведе  до небезпечних наслідків: через  знижений контроль за своїми діями  людина буде робити необдумані вчинки, може заподіяти шкоду собі й іншим.

Перша допомога: Використовуйте прийом «захоплення»: перебуваючи позаду, просуньте свої руки потерпілому пахви, пригорніть його до себе й злегка перекиньте на себе. Ізолюйте потерпілого від навколишніх.

Перша допомога:

Зведіть до мінімуму кількість  навколишніх. Дайте потерпілому  можливість «випустити пар» (наприклад, виговоритися, або «побити» подушку).

Доручіть роботу, пов'язану  з високим фізичним навантаженням. Демонструйте доброзичливість, навіть якщо Ви не згодні з потерпілими, не обвинувачуйте його самого, а висловлюйтеся із приводу його дій. Інакше агресивне поводження буде спрямоване на Вас. Не можна говорити: «Що ж ти за людина!» Необхідно говорити: «Ти жахливо злишся, тобі хочеться все рознести вщент. Давай разом спробуємо знайти вихід із цієї ситуації». Намагайтеся розрядити обстановку смішними коментарями або діями.

Агресія може бути погашена страхом покарання: Масажуйте постраждалому «позитивні» крапки. Говоріть спокійним голосом про почуття, які він відчуває (Тобі хочеться щось зробити, щоб це припинилося. Ти хочеш сховатися від того, що відбувається.).

Не сперечайтеся з потерпілим, не задавайте питань, у розмові  уникайте фраз із часткою «не», що ставляться до небажаних дій («Не біжи», «Не  розмахуй руками"» «Не кричи»).

Рухове порушення звичайно триває недовго й може змінитися  нервовим тремтінням, плачем, а також  агресивним поводженням. [5]

АГРЕСІЯ

Агресивне поводження - один з мимовільних способів, яким організм намагається знизити високу внутрішню  напругу. Прояв злості або агресії  може зберігатися досить тривалий час  і заважати самому потерпілому й  навколишнім.

Ознаки: Роздратування, невдоволення, гнів (по будь-якому, навіть незначному приводу); нанесення навколишнім ударів руками або якими-небудь предметами, словесна образа, лайка; м'язова напруга; підвищення кров'яного тиску; якщо немає мети одержати вигоду від агресивного поводження; якщо покарання строге й імовірність його здійснення велика. [7]

СТРАХ

Ознаки:  Напруга м'язів (особливо м'язів обличчя); сильне серцебиття; прискорений поверхневий подих; знижений контроль власної поведінки;

Панічний страх, жах може спонукати до втечі, викликати заціпеніння  або, навпаки, порушення, агресивне  поводження. При цьому людина погано контролює себе, не усвідомлює, що вона робить і що відбувається навколо.

Перша допомога:

Покладіть руку постраждалого  собі на зап'ястя, щоб він відчув Ваш спокійний пульс.

Це буде для нього сигналом: «Я зараз поряд, ти не один». Дихайте  глибоко й рівно. Спонукайте потерпілого  дихати в одному з Вами ритмі. Якщо потерпілий говорить, слухайте його, висловлюйте  зацікавленість, розуміння, співчуття.

Зробіть потерпілому легкий масаж найбільш напружених м'язів тіла.

Пам'ятайте, страх може бути корисним, коли допомагає уникати  небезпеки. Тому боротися зі страхом  потрібно тоді, коли він заважає  жити нормальним життям. [7] [6]

НЕРВОВЕ ТРЕМТІННЯ

Напевно, Ви спостерігали коли-небудь таку картину: людина, яка тільки що пережила аварію, напад або стала  свідком події, учасником конфлікту (бойового зіткнення) сильно тремтить. З боку це виглядає так, начебто вона змерзнув. Однак причина в іншому.

Після екстремальної ситуації з'являється неконтрольоване нервове  тремтіння (людина не може за власним  бажанням припинити цю реакцію). Так  організм «скидає напругу».

Якщо цю реакцію зупинити, то напруга залишиться усередині, у  тілі, і викличе м'язові болі, а  надалі може привести до розвитку серйозних  захворювань як гіпертонія, виразка  й ін. [7]

Перша допомога:

Потрібно підсилити тремтіння. Візьміть потерпілого за плечі й  сильно, різко потрясіть протягом 10-15 секунд.

Продовжуйте розмовляти з  ним, інакше він може сприйняти Ваші дії як напад.

Після завершення реакції  необхідно дати потерпілому можливість відпочити. Бажано укласти його спати.

Тремтіння виникає раптово - відразу після інциденту або  через якийсь час.

Виникає сильне тремтіння  всього тіла або окремих частин (людина не може удержати в руках дрібні предмети, запалити сірник).

Реакція триває досить довгий час (до декількох годин). Потім людина почуває сильну утому й має  потребу у відпочинку

Не  можна!

Обіймати потерпілого  або притискати його до себе

Укривати постраждалого  чимсь теплим

Заспокоювати потерпілого, говорить, щоб він взяв себе в  руки [3]

ПЛАЧ

Кожна людина хоч раз у  житті плакала. І кожний знає, що після того, як даси волю сльозам, на душі стає небагато легше. Подібна реакція  обумовлена фізіологічними процесами  в організмі.

Коли людина плаче, усередині  в нього виділяються речовини, що володіють заспокійливою дією. Добре, якщо поруч є хтось, з ким  можна розділити горі.

Ознаки: Людина вже плаче або готова розридатися, Тремтять губи, Спостерігається відчуття пригніченості, На відміну від істерики немає порушення у поведінці

Пам’ятайте, не відбувається емоційної розрядки, полегшення, якщо людина стримує сльози. Коли ситуація триває дуже довго, внутрішнє напруження може завдати шкоди фізичному  й психічному здоров'ю людини. Про  такий стан говорять: «Збожеволів  від горя».

Перша допомога: Не залишайте постраждалого одного. Встановите фізичний контакт із постраждалим (візьміть його за руку, покладіть свою руку йому на плече або спину, погладьте його по голові). Дайте йому відчути, що Ви поруч.

Застосовуйте прийоми  «активного слухання» (вони допоможуть потерпілому виплеснути своє горе):

Періодично вимовляєте «ага», «так», киваючи головою, тобто підтверджуйте, що слухаєте й співчуваєте;

Повторюйте за постраждалим уривки фраз, у яких він виражає  почуття; говоріть про свої почуття  й почуття потерпілого.

Не намагайтеся заспокоїти потерпілого. Дайте йому можливість виплакатися й виговоритися, «виплеснути  із себе горе, страх, образу». Не задавайте питань, не давайте рад. Пам’ятайте, ваше завдання -  вислухати. [7]

ІСТЕРИКА

Істеричний припадок  триває кілька годин або кілька днів.

Ознаки: зберігається свідомість, надмірне порушення, безліч рухів, театральні пози, мова емоційно насичена, швидка, елементи, ридання.

Перша допомога: Видаліть глядачів, створіть спокійну обстановку. Залишайтеся з постраждалим наодинці, якщо це не небезпечно для Вас.

Зненацька зробіть дію, що може сильно здивувати (можна дати ляпас, облити водою, з гуркотом упустити предмет, різко крикнути на потерпілого).

Говоріть з потерпілим короткими фразами, упевненим тоном («Випий води», «Умийся»).

Після істерики наступає занепад  сил. Укладіть потерпілого спати, до прибуття фахівця спостерігайте  за його станом. Не потурайте бажанням потерпілого. [5]

РЕАКЦІЯ ГОРЯ

Реакція горя виникають у  ситуації якої-небудь втрати (смерть близької людини, тривала розлука, важкі операції, пов'язані з ампутацією й т.п.).

Фази  горя:

1. Шок і заціпеніння  - Тривалість цієї фази - від декількох секунд до декількох тижнів. Ознаки: Відчуття нереальності, відчуття збільшення емоційної дистанції від навколишніх, щиросердечне оніміння й нечутливість, малорухомість, що переміняється хвилинами метушливої активності, переривчастий подих, особливо на вдиху, втрата апетиту, труднощі із засипанням, поява манери поводження померлого (загиблого).

2. Фаза страждання триває 6-7 тижнів. Ознаки:Відчуття присутності померлого, ідеалізування померлого, дратівливість, злість, почуття провини стосовно померлого, ослаблення уваги, неможливість на чому-небудь сконцентруватися, порушення пам'яті на поточні події, тривога, бажання усамітниться, порушення сну, сексуальні порушення, млявість, відчуття, начебто порожньо в шлунку, кому в горлі, підвищена чутливість до заходів.

3.Фаза прийняття –  звичайно закінчується через  рік після втрати. Ознаки:Відновлюється сон і апетит, втрата перестає бути головною подією в житті, іноді можуть бути гострі приступи горя, з'являється здатність планувати своє життя з урахуванням втрати.

4.Фаза відновлення. Ознаки:Горе змінюється сумом, втрата сприймається як щось неминуче.

Хворобливі реакції горя – можуть проявлятися не відразу  після трагічних подій.

При їхній  затримці виникають інші реакції:

Підвищується активність без почуття втрати, з'являються  симптоми захворювань  померлої людини, розвиваються хвороби «на нервовому  ґрунті», спостерігається апатія, безвільність, знижується самооцінка, виникає почуття  власної неповноцінності, з'являються  думки про самопокарання (самогубство). [6]

Випадки, коли звертання  до професіоналів (психотерапевтам, психологам)  необхідно - симптоми посттравматичного  синдрому продовжують проявлятися  через тривалий час після психотравмуючої  події й при цьому не слабшають.

Змінилося відношення до роботи.

Тривають нічні кошмари  або безсоння.

Важко контролювати свої почуття. Бувають раптові вибухи гніву. Багато чого злить, дратує.

Немає людини, з якою можна  б було поділитися своїми переживаннями.

Відносини в родині сильно погіршилися.

Відносини з товаришами по роботі сусідами, знайомими сильно погіршилися.

Навколишні говорять «Він сильно змінився».

Стали частіше відбуватися  нещасні випадки.

З'явилися шкідливі звички.

Тягне більше випивати, курити, приймати «заспокійливі» засоби.

З'явилися проблеми зі здоров'ям, яких раніше не було. [7]

 

 

 

Висновки

Отже, Стихійні лиха - катастрофічні ситуації, що виникають в результаті явищ, дій сил природи, що мають надзвичайний характер і приводять до порушення повсякденного укладу життя більш-менш значних груп людей, людських жертв, знищення матеріальних цінностей. 

Основне завдання формувань  при ліквідації наслідків стихійних  лих, великих аварій і катастроф-порятунок  людей і матеріальних цінностей. Характер і порядок дій формувань  при виконанні цього завдання залежить від виду стихійного лиха, аварії або катастрофи, що склалася обстановки, кількості та підготовленості  залучуваних сил цивільної оборони, пори року і доби, погодних умов та інших  факторів. 

Успіх дій формувань багато в чому залежить від своєчасної організації  та проведення розвідки та обліку конкретних умов обстановки. 

У районах стихійних лих  і місцях великих аварій рятувальні роботи в першу чергу проводять з метою попередження виникнення катастрофічних наслідків, лих (аварій), запобігання виникнення вторинних причин, які можуть викликати загибель людей та матеріальних цінностей.