Туризм в Африці

Згідно зі ст. 15 Закону держава законодавчо забезпечує свободу конкуренції між підприємцями, захищає споживачів від проявів несумлінної конкуренції та монополізму в будь-яких сферах підприємницької діяльності.

Органи  державного управління будують свої відносини з підприємцями, використовуючи:

• податкову та фінансово-кредитну політику, включаючи встановлення ставок податків і відсотків по державних кредитах; податкових пільг; цін і правил ціноутворення; цільових дотацій; валютного курсу; розмірів економічних санкцій; державне майно і систему резервів, ліцензії, концесії, лізинг, соціальні, екологічні та інші норми і нормативи;
• науково-технічні, економічні та соціальні державні й регіональні програми;
• договори на виконання робіт і поставок для державних потреб.

Втручання державних органів у господарську діяльність підприємців не допускається, якщо вона не зачіпає передбачених законодавством України прав державних органів по здійсненню контролю за діяльністю підприємців.

Державні  органи і службові особи можуть давати підприємцям вказівки тільки відповідно до своєї компетенції, встановленої законодавством. У разі видання державним чи іншим органом акта, який не відповідає його компетенції або вимогам законодавства, підприємець має право звернутися до суду із заявою про визнання такого акта недійсним.

Не допускається прийняття державними органами актів, які визначають привілейоване становище  суб’єктів підприємницької діяльності однієї з форм власності щодо суб’єктів  підприємницької діяльності інших форм власності¹⁰.

Збитки, завдані підприємцю внаслідок виконання вказівок державних чи інших органів або їх службових осіб, що призвели до порушення прав підприємця, а також внаслідок неналежного здійснення такими органами або їх службовими особами передбачених законодавством обов’язків щодо підприємця, підлягають відшкодуванню цими органами. Спори про відшкодування збитків вирішуються судом або господарським судом.

Іноземні громадяни та особи  без громадянства, які здійснюють підприємницьку діяльність на території України, на її континентальному шельфі та у виключній (морській) економічній зоні, користуються такими самими правами і несуть такі самі обов’язки, що і громадяни України, якщо інше не випливає з Конституції України, цього Закону та інших законодавчих актів України.

Особливості здійснення підприємницької діяльності на території України, на її континентальному шельфі та у виключній (морській) економічній зоні іноземними юридичними особами визначаються законодавчими актами України.

1.3. ОСНОВНІ ЧИННИКИ, ЩО ЗАВАЖАЮТЬ 
РОЗВИТКОВІ ПІДПРИЄМНИЦТВА В УКРАЇНІ

Основними чинниками, що заважають  розвиткові підприємництва, є:

а) відсутність чітко сформульованої через систему правових актів державної політики у сфері підтримки малого підприємництва;

б) збільшення адміністративних бар’єрів (реєстрація, ліцензування, сертифікація, системи контролю і дозвільної практики, регулювання орендних відносин тощо);

в) відсутність реальних та дієвих механізмів фінансово-кредитної підтримки;

г) надмірний податковий тиск і обтяжлива система звітності;

д) невпевненість підприємців у стабільності умов ведення бізнесу;

д) надмірне втручання органів державної влади в діяльність суб’єктів господарювання.

Важливою проблемою розвитку підприємницької  діяльності є наявність великої  кількості нормативних актів, значна частина яких регулює саме підприємницьку діяльність. Проте нормативне регулювання підприємницької діяльності залишається надто складним. Відсутність системності породила багато дублюючих правових норм, закріплених у нормативних актах різної юридичної сили. Нагромадження зайвих регулюючих документів значно ускладнює як початок, так і здійснення підприємницької діяльності.

Економічна  ситуація в Україні вимагає ще більшого спрощення та здешевлення процедур реєстрації, реорганізації та ліквідації суб’єктів підприємницької діяльності. Створення законодавчої бази, яка перш за все має на меті забезпечення належних умов для формування сприятливого правового середовища для здійснення підприємницької діяльності, повинно стати підставою для стабільного розвитку підприємництва.

Шляхами вдосконалення правового забезпечення розвитку підприємництва є:

• створення дійових механізмів захисту прав і свобод підприємців;
• гармонізація українського законодавства із законодавством Європейського Союзу та СНД;
• забезпечення законодавчої гарантії незмінності та тривалості державної політики щодо підтримки підприємництва;
• розробка нормативно-правової бази, яка регулює відносини між державою та підприємцями, роботодавцями і найманими працівниками, у тому числі й для забезпечення їх соціального захисту, встановлює норми і правила здійснення підприємницької діяльності, регламентує діяльність органів державної влади, їх посадових осіб щодо виконання ними відповідних повноважень у сфері розвитку малого підприємництва;
• удосконалення функціональної та організаційної структури центральних та місцевих органів виконавчої влади в частині забезпечення розвитку і державної підтримки малого підприємництва.

Системне здійснення практичних заходів  у цій сфері повинно забезпечити  стабільну нормативно-правову основу для ефективного розвитку підприємницької діяльності. Незмінність єдиних для всіх суб’єктів підприємницької діяльності взаємовідносин протягом тривалого часу є однією з найголовніших умов пожвавлення економічної ситуації в Україні.

¹ Світовий досвід розвитку ринкових систем свідчить, що ефективну підприємницьку діяльність здатні здійснювати лише 5—10 % працездатного населення країни.

² З моменту прийняття до Закону внесено 48 змін і доповнень.

³ Саниахметова Н. А. Предпринимательское право Украины. — Харьков, 1999.

⁴ Покропивний С. Ф., Колот В. М. Підприємництво: Стратегія, організація, ефективність. — К., 1998.

⁵ Саниахметова Н. А. Предпринимательское право Украины. — Харьков, 1999.

⁶ Саниахметова Н. А. Предпринимательское право Украины. — Харьков, 1999.

⁷ Жилинский С. Е. Предпринимательское право. — М., 1999.

⁸ Шумпетер Й. А. Теория экономического развития. — М., 1982.

⁹ Покропивний С. Ф., Колот В. М. Підприємництво: Стратегія, організація, ефективність. — К., 1998.

¹⁰ Детальніше державне регулювання підприємницької діяльності розглядається у розд. 5 цього видання.