Контрольная работа по "Геополитике"

Україна входить до європейського та світового співтовариства як велика незалежна демократична держава, геополітика та стратегія розвитку якої мають важливе значення для долі і подальшого розвитку не лише центральноєвропейських народів, а й для всього світового співтовариства.

ВИСНОВОК

Проаналізувавши тему нашого дослідження, ми прийшли до наступних висновків:

Геополітика - наука, яка розглядає вплив географічних чинників на внутрішню й особливо зовнішню політику держав і націй. Однак таке тлумачення вже не є актуальним. На сьогодні є цілий ряд наукових шкіл, які по своєму трактують цей термін.

Геополітика це мистецтво і практика використання політичної влади над певною територією. Традиційно, цей термін застосовався в основному в плані впливу географії на політику, але його використання розвинулася за останні сто років достатньо, щоб охопити більш широкий зміст. У наукових колах, вивчення геополітики припускає аналіз географії, історії та соціальних наук з урахуванням просторової політики і моделей на різних рівнях (від рівня держави на міжнародному). Геополітика — це цілеспрямована діяльність суб'єкта міжнародних відносин у контексті всього спектра зовнішніх і внутрішніх факторів, що дають змогу цьому суб'єкту здійснювати контроль над простором із метою реалізації своїх життєво важливих інтересів.

В термінах класичної геополітики перша парадигма втілює так званий телурократичний принцип (тобто принцип сухопутної потуги —сталість провідних рис цивілізації, соціальних традицій, етичних настанов), друга — таласократичний принцип (тобто принцип морсь­кої потуги — динамічний розвиток, ринкові взаємини, індивідуальна ініціатива, етична гнучкість тощо), а третя може бути пов'язана з принципом "раймленду" (тобто принципом берегової лінії — зони зіткнення перших двох принципів, суходолу й моря, але який, однак, має й самостійну логіку — логіку "межі").

Відповідно до деяких визначень до „геополітичних” можна віднести вчення всіх мислителів, що міркували про світ і простір, починаючи з Античності – з Аристотеля, Фукідіда, Ксенофонта, Геродота, Страбона, Ератосфена, Плінія тощо, продовжуючи Середньовіччям – Ібн-Хальдун, Ренесансом – Боден, Монтеск'є, Токвіль, Гердер, Гумбольд і Карл Риттер, включаючи Еразма Роттердамського, Бодена, і навіть К.Леонтьева, „слов'янофільство і навіть панславізм” у якого „виявилися лише маскою”. - Важливий аспект геополітики є в дослідженні комплексу економічних, політичних, воєнно-стратегічних, ресурсних та інших питань, що грають першорядну роль у збереженні або зміні загальносвітового й регіонального балансу сил. - Класичною є геополітична парадигма осьового протистояння, коли діє „логіка двох блоків або політичних систем”, а також протиставлення розвинутої півночі і півдня, що розвивається, центра та периферії.

Геополітична та геоекономічна реальність зовні України має два напрями. Перший – західний (на захід від Балто-Чорноморської осі), для якого сьогодні характерний активний процес створення об'єднаної Європи, представленої єдиними міжнародними організаціями різних аспектів діяльності. Другий напрям геополітичної та геоекономічної реальності – східний (на схід від Балто-Чорноморської осі). - Слід зазначити, що на сьогодні повністю вичерпала себе так звана концепція рівно- і різновекторності зовнішньої політики України. Тенденції розвитку економічної та політичної площин сучасного геопростору спонукають Україну до більш однозначного вибору орієнтирів у розвитку зовнішньої політики.

Але у будь-якому випадку геополітика розглядається з точку зору внутрішніх інтенцій держави спроектованих назовні, за межі державних кордонів. Разом з тим, органічною частиною геополітики є внутрішня складова, яка власне і забезпечує державам фундамент для геополітичних впливів.

Геополітичні фактори належать до тих реалій, що утворюють своєрідне "навколишнє середовище" кожної держави, яка прагне визначити свій політичний курс. Вони безпосередньо впливають на національні інтереси, вступають з ними у взаємодію. Усвідомлення національних інтересів, їх розуміння та зведення до злагодженої несуперечливої системи мусить бути за умови обов'язкового врахування сучасної геополітичної ситуації. Тільки тоді можливе чітке визначення національне державних цілей, обґрунтування пріоритетних завдань, правильного співвідношення питань стратегії і тактики в межах обраного політичного курсу.

Україна входить до європейського та світового співтовариства як велика незалежна демократична держава, геополітика та стратегія розвитку якої мають важливе значення для долі і подальшого розвитку не лише центральноєвропейських народів, а й для всього світового співтовариства.

Таким чином, можна підсумувати, що геополітика для нашої держави та світового співтовариства – це наука про дослідження орієнтирів, дій і перспектив зовнішньої та внутрішньої політики держави на основі врахування комплексу різноманітних географічних факторів у глобальному масштабі.

ЛІТЕРАТУРА

1. Андрианов Т. В. Геополитические теории ХХ века: социально-философское исследование / Л.Э.Венцовский (отв. ред.) РАН Институт научной информации по общественным наукам. - М.: ИНИОН, 1996. - 178 с.

2. Крисаченко В.С., Мостяєв О.І. Україна: природа і люди.- К.: Ін-т філософії НАН України, 2000. - 492 с.

3. Чернов П.В. Новый геополитический передел мира: Что будет с Россией? / П.В. Чернов. - М.: Вост. лит., 2003. - 287 с.

4. Холод В.В. Феномен параполитики: идеи, свершения, социальные результаты: Монография. - Сумы: ИТД "Университетская книга", 2003. - 504 с.

5. Михальченко М., Самчук З. Україна доби межичасся. Блиск та убозтво куртизанів. - Дрогобич: Відродження. - 1998. - 288 с.

6. Шепелєв М. Конфлікт мондіалізму і геополітизму: ідеологічні орієнтири нового глобального світу // Людина і політика. - 2003. - №3. - С. 83 - 89.

7. Михальченко Н.И. Украинское общество: трансформация, модернизация или лимитроф Европы? - К.: Ин-т социологии НАНУ, 2001. - 440 с.

8. Шевченко М.М. Лімітроф України // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. наук. пр. / Гол. ред. В.В. Лях. - Вип. 24.- К.: Український Центр духовної культури, 2001. - С. 206 - 216.

9. Черниш О.М. Транзитивні цивілізації // Практична філософія. - 2001. - №1. - С. 233 - 242.

10. Скотна Н. Особа в розколотій цивілізації: освіта, світогляд, дії. - Львів: Українські технології, 2005. - 384 с.

11. Хантингтон С. Столконовение цивилизаций / Хантингтон С.; Пер. с англ. Т. Велимеева, Ю. Новикова. - М.: ООО "Изд-во АСТ", 2003. - 603, [5] с.

12. Бжезинский З. Великая шахматная доска. Господство Америки и его геостратегические императивы. - М.: Междунар. отношения,1999. - 256 с.

13. Ивашов Л.Г. Россия и мир в новом тысячелетии: геополитические проблемы . - М.: ООО Талея-Мишин, 2000. - 335 с.

14. Кузнецов Ю., Никольский В. "Введение в теорию национальной безопасности". Проблемы безопасности русского народа и современность. - Алма-Ата: "Верный", 1999. - 808 с.

15. Дугин А. Основы геополитики. Геополитическое будущее России. Мыслить пространством. - Изд. 3-е, дополн., - М.: "АРКТОГЕЯ-центр", 1999. - 928 с.

16. Шевченко М.М. Феномен культури стратегічного управління сучасного Китаю (геополітичний аспект) // Теорія і практика управління соціальними системами // Щоквартальний науково-практичний журнал. - Харків: НТУ "ХПІ". - 2003. - №4. - С. 14 - 22.