Державне агентство України з авторських і суміжних прав

Організація, що управляє майновими правами авторів на колективній основі, зобов'язана надавати державному органу, котрий здійснює контроль за її діяльністю, таку іііформацію: про зміни, внесені до статуту та інших засновницьких документів такої організації; про двосторонні і багатосторонні угоди, які укладаються такою організацією з іноземними організаціями, шо керують аналогічними правами; про рішення загальних зборів; про річний баланс, річний звіт і аудиторську перевірку діяльності такої організації; про прізвища осіб, уповноважених представляти таку організацію.

Державний орган, який здійснює контроль за діяльністю організацій, що управляють майновими правами на колективній основі, вправі зажадати від такої організації додаткової інформації, необхідної для перевірки відповідності діяльності організації законодавству про некомерційні об'єднання або іншому законодавству, а також статуту такої організації.

 Розділ IV

СИСТЕМА ЗАКОНОДАВСТВА

УКРАЇНИ ПРО ОХОРОНУ

АВТОРСЬКОГО ПРАВА

І СУМІЖНИХ ПРАВ

ГЛАВА 1

Закон України «Про авторське прано  і суміжні права»

В Україні створюється національна система охорони авторського права і суміжних прав. Створюється не на порожньому місці. Історія захисту прав авторів на території України нараховує понад сто років. Пов'язана вона з активною суспільною, добродійною діяльністю видатних діячів національної культури, передусім літератури, музичного мистецтва, театру.

У період існування колишнього Союзу  РСР авторсько-правові організації  України існували при творчих  спілках: письменників, композиторів, художників і являли собою закриті «цехові структури». Після приєднання колишнього СРСР у 1973 році до Всесвітньої конвенції про авторське право згадані організації були реформовані. В Україні було створено Українське республіканське відділення Всесоюзного агентства з авторських прав. Ця авторсько-правова організація здійснювала па території України як захист прав авторів, так і збір, розподіл і виплату авторської винагороди. Проіснувала вона до кінця 80-х років.

З утворенням України як самостійної  держави і орієнтацією її на розвиток ринкових відносин став відчуватися недостатній рівень охорони в Україні прав авторів і відсутність охорони прав виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення. Виникла потреба у зміні чинного законодавства у сфері авторського права і приведення його у відповідність з міжнародним рівнем.

' Забезпечення дотримання авторського  права і суміжних прав правовласни-кїв  України і правовласників зарубіжних  країн покладено на Державне  агентство України з авторських І суміжних прав, створене відповідно до Указу Президента України від 6 березня 1992 року № 75 «Про невідкладні заходи щодо соціального захисту діячів літератури і мистецтва в умовах переходу до ринкових відносин».

Головним завданням Агентства  є вдосконалення законодавства  у сфері авторського права і суміжних прав, сприяння міжнародному науковому і культурному обміну, надання підтримки авторам, іншим правовласникам в управлінні їх майновими правами.

Насамперед необхідно було захистити  права і законні інтереси широкого кола фахівців, які створюють об'єкти інтелектуальної власності — твори науки, літератури і мистецтва.

Чинне на той час в Україні  законодавство, що регулювало охорону  прав авторів, прийняте ще понад тридцять років тому Цивільним кодексом України (розділ IV «Авторське право»), а також окремими нормативними документами, хоч І відповідало в основному вимогам Всесвітньої конвенції про авторське право в редакції 1952 року, але мало істотні недоліки, зокрема недемократичні обмеження відносно публікації творів, авторської винагороди, термінів охорони, не відповідало сумасним міжнародним вимогам і, зрозуміло, не забезпечувало належного захисту прав авторів.

Необхідність докорінного перегляду  законодавства про авторське  право і суміжні права диктувалася і економічними процесами, що відбуваються Із Україні, закріпленням ринкових відносин, розвитком техніки, впровадженням нових технологій.

Ураховуючи повий виток розвитку міжнародних відносин, в який Україна  вступала як незалежна держава, прийняття закону про авторське право і суміжні права було однією з незаперечних умов входження рівноправним партнером в світову спільноту, в якій гідна оцінка і гарантована державою охорона результатів творчої прані є ознакою цивілізованості, солідності, надійності.

Прийнятий Верховною  Радою України 23 грудня 1993 року і введений в дію з дня опублікування — 23 лютого 1994 року — Закон України «Про авторське право і суміжні права» є узагальнюючим документом. Він побудований на сучасних міжнародних нормах використання творів науки, літератури і мистецтва. Закон враховує сучасні тенденції в правовому регулюванні використання як традиційних, гак і нових видів інтелектуальної власності — наприклад, чих же комп'ютерних програм. Знято невиправдані обмеження прав авторів. До мінімуму зведені випадки бездо-говірного використання творів. Уперше передбачена охорона суміжних прав. Йдеться про охорону прав не самих авторів, а тих, хто доносить створене авторами до публіки: виконавців, виробників фонограм, організацій телерадіомовлення.

Якщо говорити про  принципову новизну Закону, то вона зводиться до наведеного нижче.

По-перше, передбачається охорона прав авторів, а не тільки їх творів.

По-друге, значно розширюються права авторів: скорочується кількість  випадків використання творів без згоди авторів; утверджується договірна свобода учасників авторсько-правових відносин, знято обмеження і невиправдану регламентацію умов авторських договорів; продовжено термін охорони авторського праіза.

По-третє, Закон приводить  законодавство про авторське право у відповідність із світовим розвитком сучасної техніки і технології. Передбачено використання Іворів за допомогою таких нових засобів, як кабельне і супутпикове телебачення, лазерна технологія, цифровий запис. Нормами авторського права охороняються комп'ютерні програми, аудіовізуальні твори, бази даних та інші сучасні види творів.

По-четверте, Законом  передбачена така нова правова форма  здійснення авторського права і суміжних прав, як колективне управління майновими правами через відповідні некомерційні організації, оскільки автор далеко не завжди може самостійно проконтролювати процес використання творів і об'єктів суміжних прав.

По-п'яте, Закон істотно  збагачує захист авторського права  і суміжних прав. Передбачено такі нові способи захисту, як конфіскація незаконно виготовлених при- рактерною його рисою є також ринкова спрямованість. Закон значно розширює можливості учасників авторських і суміжних прав щодо вільного володіння правами, які їм належать. Майнові права авторів практично стають товаром, який може вільно відчужуватися і передаватися на основі цивільно-правових відносин. Одночасно скасовуються гарантії та обмеження, що існували раніше. Такий підхід здається дуже жорстким, але Ізіп властивий ринковим відносинам, які впроваджуються у зазначену сферу.

З прийняттям Закону «Про авторське право і суміжні  права» в Україні створено основи правової бази для цивілізованого регулювання відносин, пов'язаних із створенням і використанням творів науки, літератури і мистецтва, а також із суміжними правами.

ГЛАВА 2

Постанови Кабінету Міністрів Укриши

у сфері  авторського права

Відповідно до етапі 14 Закону України «Про авторське право і суміжні права» Кабінет Міністрів України ухвалив постанову від 18 листопада 1994 року № 784 «Про мінімальні ставки авторської винагороди :за використання творів літератури І мистецтва». Мінімальні ставки авторської винагороди визначені за публічне використання творів, за відтворення творів з допомогою звукозапису і надання примірників звукозаписів та аудіовізуальних творів (відсофільмів) у тимчасове користування, за відтворення творів декоративно-прикладного мистецтва і порядок їх застосування. Передбачені ставки авторської винагороди є мінімальними за використання творів, Конкретний розмір винагороди, порядок і терміни її виплати визначаються авторським договором між користувачем твору і його автором або особою, яка володіє правами авторів на колективній основі в межах отриманих від них повноважень.

Авторська винагорода за публічне виконання творів і програм  на території України нараховується  всіма театрально-видовищними організаціями  незалежно від кількості місць  для глядачів І кількості проданих вхідних квитків, а також всіма організаціями, що відтворюють випущені в світ твори науки, літератури і мистецтва в передачах радіомовлення і телебачення.

Авторська винагорода за публічне виконання творів, які складаються  з частин, що мають самостійне значення, нараховується тільки за ту частину твору, яка охороняється авторським правом. Авторська винагорода нараховується незалежно від того, чи звучать твори і програми у виконанні артистів безпосередньо перед публікою або відтворюються в звукозапису. Якщо спектакль складається з кількох одноактних або одноактного і багатоактного твору, винагорода нараховується за кожний твір окремо згідно з визначеною для нього ставкою. Якщо одноактний твір виконується в концертній програмі, де займає ціле відділення, винагорода за цей твір нараховується згідно з установленою для нього ставкою і, крім того, нараховується половина ставки, передбаченої за відповідну концертну програму. Якщо в концерті виконується один акт з багатоактного твору (опери, балету, оперети, п'єси) і займає в програмі ціле відділення, авторська винагорода за це відділення нараховується в розмірі, що дорівнює ставці винагороди за відповідний багатоактний твір, поділений на кількість актів і, крім того, нараховується половина ставки, передбаченої за відповідну концертну програму. Якщо спектакль складається з багатоактного твору і концертної програми, винагорода за багатоактний твір нараховується згідно з установленою для нього ставкою і, крім того, нараховується третина ставки, передбаченої за концертну програму.

Ставки авторської винагороди за п'єси для дітей застосовуються не тільки дитячими, а й іншими театрами. За виконання п'єс, створених за мотивами інших  творів, у тому числі творів народної творчості, застосовуються мінімальні ставки, встановлені для п'єс-інсценівок. Якщо твір створено автором двома або більше мовами, він визнається оригінальним на кожній з цих моїз. Ставки авторської винагороди, передбачені для драматичних, музично-драматичних творів, застосовуються також у разі постановки твору в концертному виконанні.

Ставки авторської винагороди для художників-сценографів і  художників по костюмах розподіляються за згодою між ними, при цьому художнику по костюмах належить не менше третини ставки.

Мінімальні ставки авторської винагороди за музику до драматичних спектаклів застосовуються до кожного акту спектаклю, який супроводжується музикою, незалежно від кількості музичних номерів, а також від того, чи звучить музика у виконанні артистів чи відтворюється в звукозапису.

Мінімальні ставки авторської винагороди за публічне виконання творів застосовуються в усіх випадках як з платним, так і безоплатним для глядачів (слухачів) входом.

З платним для глядачів (слухачів) входом платником ставок авторської винагороди є власник приміщення (майданчика), в якому здійснюється публічне виконання творів як силами власних, так і силами сторонніх виконавців, незалежно від того, чи виступають вони за договорами про виконання чи за договорами про оренду приміщення (майданчика), якщо авторським договором чи договором, який укладається організацією, що керує майновими правами авторів на колективній основі, з користувачем не передбачено інше.

З безоплатним для  глядачів (слухачів) входом платником  ставок авторської винагороди є особа, яка уклала договір із замовником про виступ виконавців, із суми, визначеної в договорі, якщо ця сума надійшла особі, яка уклала договір, і винагорода виконавцям виплачується цією особою; замовник виступів — з суми, визначеної в договорі про виступи виконавців, якщо ця сума виплачується виконавцям безпосередньо замовником виступів; організатор проведення публічного виконання творів — з суми, передбаченої на виплату винагород виконавцям.

З платним входом до приміщення (на майданчик), в якому публічне виконання здійснюється без отримання від глядачів (слухачів) окремої плати, платниками ставок авторської винагороди є власник приміщення (майданчика), якщо винагорода виплачується безпосередньо власником приміщення (майданчика), з суми винагороди виконавців; керівник виконавців, якщо винагорода виконавцям виплачується цією особою, із суми, визначеної в договорі про виступи виконавців.

Мінімальні ставки авторської винагороди за відтворення творів у  звукозапису і виготовлення одиничних  примірників звукозаписів на індивідуальні  замовлення, виготовлення, або імпорт обладнання І матеріальних носіїв, що використовуються для відтворення з особистою метою творів, зафіксованих у звуко- і відеозаписах, розповсюдження і прокат примірників звукозаписів і аудіовізуальних творів (відео фільмів) застосовуються громадянами, юридичними особами незалежно від форми власності, які відтворюють і виготовляють у звукозапису твори, виготовляють зазначене вище обладнання і матеріальні носії, реалізують Із тимчасове користування (прокат) примірники звукозаписів і аудіовізуальних творів (шдеофільмів).

Авторська винагорода за відтворення творів образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва виплачується крім авторської винагороди за створення творів. Розмір авторської винагороди за створення творів образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва для відтворення і тиражування промисловим способом визначається за згодою сторін — автора, його правонаступника або іншої особи, якій належить авторське право, і користувач а твору. Мінімальні ставки авторської винагороди визначаються в процентах відпускної ціни кожного примірника виробу, за якою вони відпускаються платником для реалізації.