Державне агентство України з авторських і суміжних прав

Отже, в функції авторських організацій входить: робота, пов'язана  з видачею дозволів на використання творів, контроль за їх використанням; підготовка типових контрактів між авторами і користувачами; збір роялті від різних користувачів і розподіл їх серед власників авторських прав; наданая юридичних консультацій і подання допомоги авторам та їхнім спадкоємцям; збір і поширення інформації, яка відповідає запитам і інтересам членів цих організацій; управління добровільними або добродійними фондами, що надають підтримку авторам у скрутних обставинах; сприяння розвитку культурного життя в країні загалом, їм доводиться також вести велику роботу з документацією (включаючи списки авторів та їхніх творів) не тільки відносно членів організацій, але також і відносно іноземних репертуарів, якими вони займаються на основі контрактів про представництво, укладених з авторськими організаціями інших країн.

2. Організації  охорони і розпорядження  авторськими правами

Організації охорони  І розпорядження авторськими  правами можуть бути приватними або громадськими незалежними організаціями чи державними відомствами, що взяли на себе такі функції, залежно від обставин, вимог або умов в конкретних країнах. Один з підходів полягає в тому, що держава повинна здійснювати відповідний контроль і нагляд, а також надавати фінансову підтримку тією мірою, якою це необхідно для ефективного функціонування таких організацій.

Однією з важливих функцій авторської організації є вжиття заходів для охорони і заохочення творчої діяльності в галузі літератури, мистецтва, музики тощо. Проте крім охорони і управління правами в Інтересах авторів і т их, хто бере участь у розповсюдженні авторських творів, їх організаціям могла б бути подана допомога в створенні необхідного соціального забезпечення і фінансова підтримка у разі хвороби, нещасного випадку, тимчасової або постійної інвалідності тощо. Фінансові ресурси для такої програми підтримки могли б бути отримані у формі внесків, що надходять від користувачів авторськими творами і від володільців авторських прав пропорціонально розміру ліцензійних відрахувань, або прибутків від використання творів, а також від державних та інших пожертвувань. Деякі країни вже заснувшій спеціальні фонди (як обов'язкові, так і добровільні) безпосередньої допомоги працівникам мистецтва І в організації проведення заходів, що сприяють охороні і заохоченню І ворчої діяльності.

Крім виконавчих, таких, що збирають і (або) розподіляють виконавські відрахування відносно їх прав, існує ряд організацій іншого виду, які займаються питаннями охорони прав найманих виконавців, сприянням інтересам виконавців в широкому розумінні або окремим групам виконавців, заохоченням виконавської діяльності і розповсюдженням виконаних ними творів або допомогою виконавцям, які цього потребують.

Що стосується телевізійних і радіомовних організацій, то повторне використання записів їх виконання забезпечує виконавцям важливе джерело можливого додаткового доходу, компенсуючи, певною мірою, обмежені можливості для «живого» виконання. Тому колективні угоди з телевізійних і радіомовними організаціями мають особливе значення для виконавців незалежно від того, чи укладені вони безпосередньо їх власними організаціями або організаціями виробників фонограм.

3. Видавничі організації

У багатьох країнах діяльність авторських товариств стосується не тільки забезпечення прав та інтересів авторів, а й охорони інтересів видавців І виробників фонограм. У таких ситуаціях видавці музичних творів беруть активну участь в управлінні даним авторським товариством, входячи, як правило, в його керівні органи. Деякі видавничі організації мають їакож програми, що забезпечують членам цих організацій можливість отримання допомоги в управлінні їх компаніями або інформації про політику держави у видавничих питаннях (податки, умови торгівлі, авторські права тощо).

Основним завданням  видавничих організацій є охорона  інтересів видавничої Індустрії, сприяння її розвитку і заохоченню пайширшого розповсюдження творів не тільки в своїй країні, а й за кордоном, оскільки видавнича діяльність стає все більш Інтернаціональною.

 ГЛАВА 2

Колективне  управління ангорськими правами

В усьому світі права  авторів вважаються особистими правами. Вони є частиною індивідуальних прав, передбачених в статті 27 Всесвітньої декларації прав людини від 10 Ірудня 1948 року, називаються винятковими правами в Бернській конвенції про охорону літературних і художніх творів. Законодавці й укладачі конвенцій виходили з концепції того, що автор може або сам здійснювати свої права, або доручити їх здійснення відповідно до положень Цивільного кодексу про представництво. Однак розвиток технічних засобів поширення музики виявився таким, що самостійне здійснення прав виконання і мовлення самим композитором стало неможливим. Якщо, наприклад, у країні є 500 радіопередавачів, які щодня транслюють декілька годин музику, то композитори не будуть у змозі видавати дозволи на транслювання їх творів в індивідуальному порядку. Більше того, було б абсолютно неприпустимо вимагати, щоб радіостанції, які щороку транслюють твори 60—80 тисяч композиторів усього світу, запитували кожного з них про попередній дозвіл.

Сьогодні в умовах масового попиту на музику єдиним способом охороняти права на публічне виконання і трансляцію для композиторів, поетів-пісенників, аранжувальників і перекладачів є встановлення зв'язків між «виробниками» і «споживачами» музики. Зосередження прав на виконання і трансляцію музичних творів у віданні одного органу в кожній країні — те, що звичайно називається «організацією колективного управління», — і всеосяжний дозвіл на публічне виконання або трансляцію музики, що охороняється (авторським правом), виданий цією організацією колективного управління, утворить колективне керівництво.

1. Виконавські  права і права на трансляцію, які є предметом управління

Організація колективного управління правами повинна придбати весь пакет прав на виконання і  трансляцію музичних творів, якщо вона збирається задовольняти інтереси користувачів музикою шляхом видачі єдиного дозволу. Це завдання може бути полегшено шляхом створення державної монополії. Сама по собі, однак, монополія не падає авторських прав організації колективного управління: без монополії або за її наявності ця організація повинна проте переконати авторів передати їй їхні права на виконання і трансляцію.

Передача або відступлсння прав на виконання і трансляцію звичайно здійснюється за контрактом, підписаним автором і його товариством або організацією колективного управління. Правова форма визначається національним законом про авторські права вданій країні. Найкращою формою є передача прав, яка дозволяє організації колективного управління представляти авторів яку судових, так і в по-засудових питаннях. Звичайно автори передають свої права також і на майбутні твори, іншими словами, на твори, які створюватимуть у період їх членства або протягом терміну дії повноважень. Така передача прав на майбутні твори визнається не в усіх країнах. Передача І відступлення прав звичайно стосується виконання і трансляції по всьому світу.

2. Дозвіл  публічного виконання або трансляції  музики, що охороняються

Усі, хто бажає публічно виконувати або транслювати музику, що охороняється, отримують дозвіл на весь світовий репертуар відразу. Це значно полегшує завдання користувача з дотримання прав авторів. Тому колективне управління повинне розглядатися як значна послуга світу музики. Дозволові надається форма контракту, згідно з яким організація колективного управління дає згоду на точно визначене використання музики, а користувач зобов'язується платити узгоджені роялті і відчитуватися про твори, виконані або трансльовані.

Світовий музичний репертуар  не може бути точно визначений в  контракті, але організація колективного управління може заявити, що або світовий репертуар включає лише музику, написану авторами, які передали або відступили свої права їй чи зарубіжному партнеру, пов'язаному з нею контрактом взаємною представництва; або світовий репертуар включає всі музичні твори, за винятком спеціально переданих користувачеві. У другому із зазначених випадків користувач гарантований організацією колективного управління від будь-яких домагань третьої сторони. Цей дозвіл може належати до виняткового або невиняткового використання музики користувачем. При винятковому використанні жодна особа не може отримати дозволу на використання цієї ж музики. На практиці дозволи на публічне виконання і трансляцію є невинятковими.

Єдиний режим для  користувачів і, як наслідок, запровадження  чіткого і добре складеного тарифу роялті е неодмінними атрибутами будь-якого колективного управління авторськими правами. Тарифні правила повинні бути прості для застосування як організацією колективного управління, так і користувачами.

Після збору роялті і  отримання бухгалтерських звітів про виконані або трансльовані Івори організація колективного управління повинна розрахувати суми, належні до виплати кожному авторові або кожному видавцеві. Ця операція відома як розподіл і с однією з найбільш трудомістких робіт, які доводиться робити організації. Кожний автор може вимагати виплати сум, відповідних тим, які стягувала організація колективного управління затвори цього автора або видавця, за вирахуванням накладних управлінських витрат. Цей принцип не тільки відповідає глибоко укоріненим інтересам авторів і видавців, а й походить з правового становища організації колективного управління, що с довірчим органом авторів і видавців.

Усі автори і всі видавці  повинні користуватися абсолютно  однаковим режимом у тому значенні, що не можуть допускатися ніякі преференції або потуранння. Це поширюється, зокрема, на відносини між вітчизняними авторами і видавцями та їхніми зарубіжними колегами, Стаття 5 (1) Бернської конвенції передбачає принцип рівного режиму і він повинен суворо дотримуватися будь-якою організацією колективного управління,

3. Організація  колективного управління авторськими  і суміжними правами

Важливими суб'єктами авторського  права є організації, що управляють майновими правами авторів і володільців суміжних прав на колективній основі.

Автори творів науки, літератури і мистецтва, виконавці, виготівники фонограм або інші володільці авторських і суміжних прав з метою  практичного здійснення їх майнових прав (публічного виконання, сповіщення в ефір І по кабелю, відтворення тізору за допомогою механічного, магнітного та іншого запису, репродукування тощо) вправі створювати організації, що управляють їх майновими правами на колективній основі. Останні не вправі займатися комерційною діяльністю, а також здійснювати використання творів і об'єктів суміжних прав, отриманих для управління па колективній основі. До діяльності організації, що управляє майновими правами на колективній основі, не застосовуються обмеження, передбачені антимонопольним законодавством. Допускається створення окремих організацій з різних прав і різних категорій володільців прав, або організацій, що управляють різіїими правами в інтересах однієї категорії володільців прав, або організацій, що керують одним видом прав в інтересах різних категорій володільців прав.

Організації, що управляють майновими правами, створюються  безпосередньо володільцями авторських і суміжних прав у формі нскомерційних  організацій, які придбавають права  юридичної особи з дати їх реєстрації в загальному порядку, встановленому  законодавством для реєстрації громадських (нскомерційних) організацій. Такі організації діють у межах повноважень, отриманих від володільців авторських і суміжних прав, на основі статуту, що затверджується в установленому порядку. Відмова в реєстрації організації, що управляє майновими правами авторів на колективній основі, допускається у разі порушення законодавства, яким встановлюється порядок реєстрації некомерційних організацій.

Керівництво діяльністю зазначеної організації здійснюють володільці авторських і суміжних прав, майновими правами яких вона управляє. Прийняття рішень відносно розміру винагороди і умов видачі ліцензій користувачам, способу розподілу і виплати зібраної винагороди та інших принципових питань діяльності такої організації здійснюється виключно володільцями авторських і суміжних прав колегіальне» на загальних зборах. Контроль за діяльністю організацій, що управляють майновими правами на колективній основі, здійснює державний орган, який проводив реєстрацію некомерційних організацій.

Повноваження на колективне управління майновими правами передається  організації, що управляє майновими правами на колективній основі, безпосередньо вувати із зібраної винагороди суми на покриття своїх фактичних витрат, пов'язаних із збором, розподілом і виплатою такої винагороди, а також суми, що спрямовують до спеціальних фондів, створюваних цісто організацією лише за рішенням володільців авторських і суміжних прав, які представляються нею; розподіляти і регулярно виплачувати зібрані суми винагороди пропорційно фактичному використанню творів і об'єктів суміжних прав; одночасно з виплатою винагороди подавати володільцям авторських і суміжних прав чвіти, що містять відомості про використання їхніх прав.

Володільці авторських і суміжних прав, які не надали організації повноважень відносно збору винагороди, вправі зажадати від організації виплатити належну їм винагороду відповідно до проведеного розподілу, а також виключити свої твори і об'єкти суміжних прав з ліцензій, що надаються цією організацією користувачам. Іноземні організації, що керують майновими правами на колективній основі, мають право шмагати регулярного надання відомостей про розподілену винагороду, належну іноземним авторам або іншим володільцям авторських прав, які представляються зазначеною іноземною організацією, а також отримання іншої необхідної інформації про діяльність організацій, що управляють аналогічними правами па території, відповідно до угоди про взаємне представництво.