Загальні правила вчинення нотаріальних дій

Нотаріус зобов'язаний встановити дійсні наміри кожної із сторін до вчинення правочину, який він посвідчує, а  також відсутність у сторін заперечень щодо кожної з умов правочину. Встановлення дійсних намірів кожного з  учасників правочину здійснюється шляхом встановлення нотаріусом однакового розуміння сторонами значення, умов правочину та його правових наслідків  для кожної із сторін.

Встановлення дійсних  намірів однієї із сторін правочину  може бути здійснено нотаріусом за відсутності іншої сторони з  метою виключення можливості стороннього  впливу на її волевиявлення. Правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна  із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові  наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині. (Стаття 44 в редакції Закону N 614-VI ( 614-17 ) від 01.10.2008)

 

 Відмова у  вчиненні нотаріальних дій

 Дії нотаріуса  при здійсненні відмови у вчиненні  нотаріальних дій

Нотаріус чи інша посадова особа відмовляють у вчиненні нотаріальних дії, якщо вчинення такої  дії суперечить закону; ці дії підлягають вчиненню іншим нотаріусом або іншою  посадовою особою; за вчиненням нотаріальної дії звернулася недієздатна особа  або представник, який не має необхідних повноважень, коли угода, що укладається  від імені юридичної особи, суперечить цілям, передбаченим у її статуті  чи положенні.

Нотаріус не приймає для  вчинення нотаріальних дій документи, які не відповідають вимогам законодавства  або містять відомості, що порочать честь і гідність громадян.

Нотаріус повинен викласти причини відмови у письмовій  формі (на прохання особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії) і у  триденний строк винести мотивовану постанову про таку відмову і роз'яснити порядок її оскарження в суді (ст. 50 Закону).

Оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні

Для запобігання порушенню  законності та охорони прав громадян і юридичних осіб важливе значення мають урегульовані законодавством підстави для відмови у вчиненні нотаріальних дій (ст. 49 Закону України "Про нотаріат").

Стаття 49 Закону регулює  загальні підстави для відмови у  вчиненні нотаріальних дій, що їх можна  виділити у дві групи. Перша група - це підстави, які взагалі не дають  можливості вчинити нотаріальні  дії. До другої групи відносять підстави, які не дають можливості вчинити  нотаріальну дію в якийсь момент, але після усунення їх вчинення нотаріальної дії стає можливим.

Таким чином, до першої групи  підстав відмови належать:

1) вчинення дії, що суперечить  закону;

2) подання документів  для вчинення нотаріальної дії,  які суперечать закону або  містять відомості, що принижують  честь і гідність громадян;

3) суперечність цілям,  указаним у статуті чи положенні  угоди, що укладається від імені  юридичної особи;

4) 4) якщо вчинення дії  взагалі не входить до компетенції  нотаріальних органів.

До другої групи підстав  відмови відносять:

1) звернення за вчиненням  нотаріальної дії не до того  нотаріуса чи посадової особи,  які мають право вчинити цю  нотаріальну дію;

2) звернення за вчиненням  нотаріальної дії недієздатної  особи;

3) звернення за вчиненням  нотаріальної дії представника, який не має необхідних повноважень;

4) звернення за вчиненням  нотаріальної дії особи, яка  знаходиться в стані афекту, алкогольного  чи наркотичного сп'яніння.

Відповідно до закону відмова  у вчиненні нотаріальної дії або  неправильне її вчинення можуть оскаржуватися  в суді (ст. 50 Закону України "Про  нотаріат"). Такі справи розглядаються  судом у порядку окремого провадження. Внаслідок розгляду і вирішення  цих справ суд може визнати  незаконними вчинені конкретні  нотаріальні дії та скасувати  їх або зобов'язати нотаріуса  чи посадову особу, яка вчиняє нотаріальні  дії, вчинити ті чи ті нотаріальні  дії, якщо в цьому було неправомірно відмовлено.

 Оскарження  нотаріальних дій або відмови  у їх вчиненні

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про нотаріат" Нотаріальна  дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Заінтересована особа  має право подати скаргу до районного (міського) суду за місцезнаходженням  державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, виконкому  місцевої ради чи робочого місця приватного нотаріуса.

Скарги на дії консульських службових осіб і працівників  консульських установ розглядаються  в порядку підлеглості (ст. 19 Консульського  статуту України), а не в судовому порядку. Такі скарги подаються на ім'я  голови консульської установи України  або на ім'я дипломатичного представника України в країні перебування  або до Міністерства закордонних  справ України.

Законом визначено й підсудність  справ по скаргах на дії посадових  осіб, які посвідчують заповіти й  доручення, що прирівнюються до нотаріально  посвідчених (ст. 40 Закону України "Про  нотаріат"). Такі скарги подаються  до суду за місцезнаходженням лікарні, іншого стаціонарного лікувально-профілактичного  закладу, санаторію, будинку для  престарілих та інвалідів, експедиції, госпіталю, військово-лікувального закладу, військової частини, з'єднання, установи, військово-навчального закладу, місця  позбавлення волі.

Скарги на неправильне  посвідчення заповіту або на відмову  в цьому посвідчені капітаном  морського судна чи судна внутрішнього плавання, що плаває під прапором України, подаються до суду за місцем порту  приписки судна.

Заінтересованими особами, які мають право подати скаргу на нотаріальні дії чи на відмову  в учиненні їх, є особи, відносно яких мала бути вчинена нотаріальна  дія, або громадяни чи організації, що брали безпосередню участь у вчиненні нотаріальної дії, що оскаржується.

Для принесення скарги на дії  нотаріуса чи посадових осіб, які  вчиняють нотаріальні дії, законодавством передбачено десятиденний строк. Цей  строк обчислюється з наступного дня після вчинення оскарженої нотаріальної дії або відмови вчинити нотаріальну  дію і вважається не пропущеним, якщо до його закінчення скарга була подана (здана на пошту) органові, що виконує  нотаріальні дії, чи безпосередньо  до суду. Пропущений заінтересованою  особою строк для принесення скарги може бути поновлений судом за наявності  поважних причин пропуску строку.

Особливістю цієї категорії  справ є те, що скарга чи заява  подаються до суду через нотаріуса  або посадову особу, яка вчиняє нотаріальні  дії. Нотаріус чи посадова особа, яка  вчиняє нотаріальні дії, повинні  передати скаргу, заяву зі своїми поясненнями  щодо сутності скарги, заяви разом  з оригіналами або копіями  необхідних документів до суду протягом трьох днів з дня одержання  скарги чи заяви.

Суттєвою обставиною розгляду цих справ є правильне визначення кола заінтересованих осіб. Крім скаржника, у справі беруть участь нотаріуси  та інші посадові особи, що вчиняють нотаріальні  дії, як заінтересовані особи. Вони мають  усі права, передбачені ст. 99 ЦПК  України, і несуть передбачені законом  обов'язки. Якщо справа порушується  за заявою прокурора, суд притягує до участі у справі осіб, відносно яких вчинялася нотаріальна дія чи було відмовлено в її вчиненні. Крім того, заінтересованими особами можуть бути родичі скаржника, його подружжя, органи державного управління, інші спадкоємці.

Якщо вчинення нотаріальної дії зачіпає права і обов'язки особи, яка безпосередньо приймала участь у здійсненні нотаріальної дії, то вона може подати скаргу на дії нотаріуса, яка буде розглядатися в порядку  окремого провадження.

Таким чином, у порядку  позовного провадження розглядаються  заяви інших осіб, котрі оспорюють  права та обов'язки, набуття яких пов'язане з вчиненням нотаріальної дії.

 Оплата нотаріальних  дій

За вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси та посадові особи виконкомів місцевих рад справляють державне мито.

Державне мито справляється за ставками, в розмірах частин неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та в процентному  відношенні до відповідної суми документа, наприклад, вартості відчужуваного  майна.

Державне мито сплачується  готівкою, шляхом перерахувань із рахунку  платника в кредитній установі чи митними марками.

За вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами, а також виконкомами сільських, селищних та міських рад державне мито сплачується до вчинення нотаріальних дій, а за видачу дублікатів документів, що є в справах нотаріальної контори, копій документів, - одночасно з  видачею. При цьому за дії, вчинені  виконкомами сільських рад, державне мито сплачується виключно готівкою. Виконком сільської ради видає платникові квитанцію про сплату мита, а на документах, що видаються платникові, а у відповідних документах і  в книгах сільської ради робиться відмітка про суму стягнутого мита і вказується номер квитанції.

У державних нотаріальних конторах у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій вказується сума внесеного  державного мита, дата й номер банківського документа.

За видачу свідоцтв про  право на спадщину державне мито стягується з вартості всього майна, що переходить у спадок, визначеної на день відкриття  спадщини. У тих випадках, коли є  кілька спадкоємців (у тому числі  спадкоємців за законом, за заповітом  чи тих, які мають право на обов'язкову частку) державне мито обчислюється з  тієї частки спадщини, що належить кожному  спадкоємцеві.

За наявності неповнолітніх  спадкоємців на момент відкриття  спадщини державне мито справляється тільки з повнолітніх спадкоємців  у тій сумі, що відповідає їхній частині у спадщині, незалежно від того, що на час отримання свідоцтва про право на спадщину вони досягли повноліття.

Якщо за заявою спадкоємців  свідоцтво про право на спадщину видається на частку спадкового майна, державне мито обчислюється з тієї частки, що вказана у виданому свідоцтві. У разі видачі в подальшому свідоцтва  на решту майна мито обчислюється із загальної його вартості, а до сплати пред'являється різниця між  обчисленою сумою та сумою, сплаченою  за видачу попередніх свідоцтв.

За повторні свідоцтва  про право на спадщину, що видаються  на підставі ухвали суду про недійсність  попередніх свідоцтв, державне мито справляється на загальних підставах. При цьому  сума мита, сплачена за первісне свідоцтво, підлягає поверненню або ж за заявою платника зараховується в рахунок  суми, що належить до сплати за видачу нового свідоцтва, якщо не минув рік  з дня зарахування цієї суми до бюджету.

За видачу свідоцтв про  право на спадщину акредитивів і  чеків Державного експортно-імпортного банку України державне мито сплачується  на загальних підставах.

За видачу подружжю свідоцтва  про право на спадщину майна, нажитого за час шлюбу, після смерті одного з них державне мито справляється з вартості тієї його частки, що фактично переходить у спадок.

Під час обчислення суми державного мита за посвідченням договорів  відчуження нерухомого майна, що знаходиться  у власності фізичних або юридичних  осіб, вартість таких договорів приймається  виходячи з суми Договору, але не нижче від його інвентаризаційної  чи балансової вартості з урахуванням  коефіцієнтів індексації вартості цих  об'єктів та зносу на момент відчуження, про що вказується в довідках-характеристиках  бюро технічної інвентаризації.

Державне мито за посвідчення  договорів відчуження земельних  ділянок, переданих громадянам безплатно  для ведення підсобного господарства, будівництва та обслуговування житлового  будинку і господарських будівель, садівництва, дачного і гаражного  будівництва, обчислюється з суми договору, але не нижче від нормативної  ціни земельної ділянки, встановленої Законом України "Про плату  за землю".

За посвідчення договорів, платежі за які провадяться періодично (наприклад, за договором оренди майна), сума з якої обчислюється і сплачується  державне мито, визначається з загальної  суми платежів за договір за весь час  його дії. Якщо ж договір укладено на невизначений строк, то мито обчислюється і сплачується, виходячи з загальної суми платежів за договором, але не більш ніж за три роки.

За посвідчення договорів, суму яких визначено виразом "від-до", державне мито обчислюється виходячи з більшої суми. Отже, за посвідчення  договорів міни державне мито. За посвідчення  договорів про поступку вимозі та переведення боргу, про продовження  строку дії раніше укладеного договору або збільшення початкової суми договору державне мито обчислюється виходячи з оцінки нездійснених прав і невикористаних обов'язків або суми, на яку збільшується сума раніше укладених договорів.

За посвідчення договору майнового найму, за умовами якого  до суми платежів зараховується вартість зведених наймачем будівель та інших  споруд, обладнання приміщень, вартість проведеного наймачем капітального ремонту тощо, сума, з якої обчислюється і справляється мито, визначається з розміру платежів за договором, з урахуванням витрат наймача.

Державне мито з угод, за якими одна сторона звільняється від сплати державного мита, сплачується  повністю другою стороною, якщо вона також  не звільнена від сплати мита.

Державне мито підлягає поверненню частково або повністю в тому випадку, коли мито було внесено в більшому розмірі, ніж це передбачено законом, а також коли державна нотаріальна  контора або виконком місцевої ради відмовив у вчиненні нотаріальних дій.