Загальні правила вчинення нотаріальних дій

Повернення державного мита проводиться на підставі заяви, яка  повинна бути подана протягом року від дня зарахування державного мита до бюджету, до державної нотаріальної контори. На підставі цієї заяви нотаріальна  контора подає до фінансового  відділу району чи міста, до бюджету  якого надійшло державне мито і де знаходиться другий примірник документа  про його сплату, разом із заявою платника і свій висновок. У висновку вказується, з яких обставин є підстава для часткового чи повного повернення державного мита. Крім того, нотаріальна  контора подає оригінали документів, що підтверджують сплату державного мита, якщо воно підлягає поверненню в  повному розмірі.

Повернення державного мита, сплаченого до виконкому сільської  ради, проводиться цим виконкомом на підставі письмового розпорядження  голови виконкому із зазначенням  причин, за яких виникла потреба  повернення державного мита.

Законодавство передбачає певні  пільги щодо сплати державного мита. Від  сплати державного мита звільняються:

- громадяни - за видачу  або засвідчення вірності копій  документів, необхідних для призначення  та одержання державних допомоги  та пенсій, а також у справах  опіки й усиновлення;

- громадяни - за посвідчення  їхніх заповітів і договорів  дарування майна на користь  держави, а також на користь  державних підприємств, установ  та організацій;

- фінансові органи та  державні податкові інспекції  - за видачу їм свідоцтва і  дублікатів свідоцтв про право  держави на спадщину та документів, необхідних для одержання цих  свідоцтв, за вчинення державними  нотаріальними конторами виконавчих  написів про стягнення податків, платежів, зборів і недоїмок;

- громадяни, віднесені  до першої та другої категорій  постраждалих внаслідок Чорнобильської  катастрофи; пільга зі сплати  державного мита в цьому випадку  надається щодо дій і документів, які стосуються безпосередньо  цих громадян, незалежно від того, хто звернувся за вчиненням  у їхніх інтересах дій та  одержанням документів;

- громадяни, віднесені  до третьої категорії постраждалих  внаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно проживають до  відселення чи самостійного переселення  або постійно працюють на території  зон відчуження, безумовного й  гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом  на 1 січня 1993 р. проживали або  відпрацювали в зоні безумовного  відселення не менш як два  роки, а в зоні гарантованого  добровільного відселення - принаймні  три роки;

- громадяни, віднесені  до четвертої категорії потерпілих  внаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно працюють і проживають  або постійно проживають на  території зони посиленого радіоекологічного  контролю, за умови, що за станом  на 1 січня 1993 р. вони проживали  або відпрацювали в цій зоні  не менш як чотири роки;

- інваліди Великої Вітчизняної  війни та сім'ї воїнів (партизанів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому  порядку;

- інваліди І та II груп;

- місцеві державні адміністрації,  виконкоми місцевих рад, підприємства, установи, організації, колективні  сільськогосподарські підприємства, що купують житлові будинки  з надвірними будівлями (крім  м. Києва та курортних місцевостей), квартири для громадян, які виявили  бажання виїхати з території,  що зазнала радіоактивного забруднення  внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також громадяни, які виявили  бажання виїхати з території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, та власники цих будинків і квартир;

- всеукраїнські та міжнародні  об'єднання громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи, що мають місцеві осередки  у більшості областей України,  Українська спілка ветеранів  Афганістану, громадські організації  інвалідів, їхні підприємства  та установи, республіканське добровільне  громадське об'єднання "Організація  солдатських матерів України"  за вчинення всіх нотаріальних  дій;

- Пенсійний фонд України,  його підприємства, установи та  організації; Фонд України соціального  захисту інвалідів і його відділення;

- Національний банк України  та його установи.

Окремо слід сказати про  пільги, що їх мають громадяни при  видачі свідоцтва про право на спадщину. Від сплати державного мита звільняються громадяни, якщо їм видається  свідоцтво про право на спадщину, в яку входить майно осіб, котрі  загинули, захищаючи СРСР та Україну, у зв'язку з виконанням інших державних  чи громадських обов'язків або  з виконанням обов'язку громадянина  щодо врятування життя людей, охорони  громадського порядку та боротьби зі злочинністю, охорони власності  громадян або колективної чи державної  власності, а також осіб, які загинули чи померли внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою.

Не сплачують державного мита особи, якщо спадщина складає майно  осіб, реабілітованих у встановленому  порядку.

Звільняються від сплати державного мита спадкоємці, якщо в  спадщину входить будинок, пай у  житлово-будівельному кооперативі, квартира, що належала спадкодавцеві на праві  приватної власності, а спадкоємці проживали в цьому будинку, квартирі протягом шести місяців з дня  смерті спадкодавця. Не втрачають такого права спадкоємці, які проживали  із спадкодавцем, але тимчасово виїхали  з постійного місця проживання у  зв'язку з навчанням, тривалим відрядженням, проходженням військової служби.

При видачі громадянам свідоцтва  про право на спадщину на житлові  будинки в сільській місцевості для надання пільги по сплаті державного мита обов'язковою умовою є майбутнє проживання спадкоємців у цьому  будинку. Спадкоємці, одержуючи свідоцтво  про право на спадщину, сплачують  державне мито в установленому порядку. Надалі, з пред'явленням відповідних  документів про прописку або реєстрацію місця проживання у спадковому будинку  та довідки з місця роботи в  сільській місцевості, за заявою громадянина державне мито підлягає поверненню, якщо не минуло року з дня зарахування його до бюджету.

Державне мито не сплачується, якщо в спадкове майно входять  вклади в установах Ощадбанку  та в інших кредитних установах, страхові суми за договорами особистого й майнового страхування, облігації  державних позик та інші цінні  папери, а також суми заробітної плати, авторське право, суми авторського  гонорару і винагород за відкриття, винахід, раціоналізаторську пропозицію та промислові зразки.

Звільняються від сплати державного мита при видачі свідоцтва  про право на спадщину спадкоємці, якщо в спадщину входить майно  осіб селянського (фермерського) господарства, а спадкоємці є членами цього  господарства.

Державне мито при видачі свідоцтва про право на спадщину не сплачують також неповнолітні громадяни.

За доручення й заповіти, посвідчені службовими особами в  порядку ст. 40 Закону України "Про  нотаріат", що прирівнюються до нотаріально  посвідчених, а також доручення, що посвідчуються організацією, в  якій працює або навчається довіритель, житлово-експлуатаційною організацією за місцем його проживання чи адміністрацією стаціонарного лікувально-профілактичного  закладу, в якому він перебуває  на лікуванні, державне мито не сплачується.

Оплата вчинюваних приватним  нотаріусом Дій провадиться за домовленістю між нотаріусом і громадянином чи юридичною особою, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії (ст. 31 Закону України "Про нотаріат"). Оплата додаткових послуг правового  характеру, що надаються приватними нотаріусами і не належать до вчинюваної нотаріальної дії, також провадиться  за домовленістю сторін.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Процедура посвідчення  шлюбного договору і діяльність  нотаріусів

 

Особи, які подали заяву  про реєстрацію шлюбу,  а також подружжя мають право за  власним  бажанням  укласти  та посвідчити у нотаріуса договір  щодо вирішення  питань життя сім'ї (шлюбний договір), яким регулюються майнові відносини між подружжям,  у тому числі  визначаються  їхні майнові права та обов'язки як батьків (ч.1 ст.92, ч.1,2 ст.93 Сімейного кодексу України, п.127 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).         Шлюбний договір укладається  у письмовій формі і повинен  бути посвідчений нотаріусом. Якщо шлюбний договір укладено та посвідчено у нотаріуса до реєстрації шлюбу, він набирає чинності у день реєстрації шлюбу. Якщо шлюбний договір укладено подружжям, він набирає чинності у день його посвідчення нотаріусом.          Шлюбний вік для жінки  встановлено у сімнадцять, а для  чоловіків - у вісімнадцять років. У разі зниження шлюбного віку до реєстрації шлюбу  відповідно до чинного законодавства шлюбний договір укладається неповнолітніми за письмовою згодою їх батьків або піклувальника,  справжність підпису яких засвідчує нотаріус.         Шлюбний  договір  не  може регулювати особисті відносини подружжя,  а також особисті відносини між ними та дітьми про що нотаріус попереджає сторін перед посвідченням договору.  Шлюбний договір  не  може  зменшувати обсягу прав дитини,  які встановлені Сімейним кодексом України,  а також ставити  одного  з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище, такий шлюбний договір нотаріус не може посвідчити.         За шлюбним договором  не може передаватися у власність  одному з  подружжя  нерухоме  майно та інше майно,  право на яке підлягає державній реєстрації (ч.3, 4, 5 ст.93 Сімейного кодексу України, п.129 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).         Шлюбний договір може включати положення про порядок зміни  його умов,  загальний  строк його дії,  а також тривалість окремих прав та обов'язків.          У шлюбному  договорі  можуть  бути встановлені умови чинності договору або окремих його положень і після припинення шлюбу.         Чинним законодавством та нотаріус доводить до відома сторін, що сторони  можуть домовитися про визнання майна,  набутого ними за час шлюбу, таким, що вважатиметься їх спільною частковою власністю або особистою приватною власністю кожного з них.         Шлюбним договором може регулюватися порядок користування одним із подружжя житловим приміщенням, яке належить іншому з подружжя, а також проживання у житловому приміщенні, яке є  їхньою спільною власністю, їхніх родичів про що нотаріус інформує сторін правочину, та за їхнім бажанням такі положення можуть бути передбачені у шлюбному договорі.          Умовами шлюбного договору може бути  передбачена можливість  надання  утримання  одному  з  подружжя  незалежно від непрацездатності та  потреби  в  матеріальній  допомозі,  а  також можливість  припинення  права  на  утримання  одного з подружжя у зв'язку з одержанням ним майнової (грошової) компенсації.         Якщо у шлюбному  договорі  визначені  умови,  розмір  та строки виплати аліментів, то в разі невиконання одним із подружжя свого обов'язку за  договором аліменти можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.         Одностороння зміна умов шлюбного договору не допускається про  що нотаріус попереджає сторін правочину. Зміни до шлюбного договору можуть бути внесені подружжям шляхом укладання  відповідного договору, який обов’язково  посвідчується нотаріусом.         Одностороння відмова  від шлюбного договору не допускається, що нотаріус доводить до відома сторін шлюбного договору. Подружжя має право  відмовитися від шлюбного договору. У такому разі,  за вибором подружжя, права та обов'язки, встановлені шлюбним договором,  припиняються з моменту його  укладення  або в день подання нотаріусу заяви про відмову від нього.         Шлюбний договір на вимогу  одного з подружжя  або іншої особи,  права та інтереси якої цим договором порушені, може бути визнаний  недійсним  за  рішенням суду з підстав, встановлених Цивільним кодексом України.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  літератури:

1) Конституція України:  Прийнята на п'ятій сесії верховної  Ради України 28 червня 1996 р.

 

2)Сімейний кодекс України  від 10.01.2002 № 2947-III (Редакція станом на 04.08.2013)

3)Закон України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 року із відповідними змінами.

4) Указ президента України  «Про врегулювання діяльності  нотаріату в Україні» від 29 серпня 1998р.

 

5) Указ президента України  «Про впорядкування справляння  плати за вчинення нотаріальних  дій»

 

6) Консульський статут  України. Затв. Указом президента  України від 2 квітня 1994р.

 

7) Декрет Кабінету Міністрів  України «Про державне мито»  від 21 .01.1993р.

 

8) Постанова Кабінету  Міністрів України «Про розмір  плати за видачу свідоцтва  про право на заняття нотаріальною  діяльністю»

 

9) Інструкція про порядок  вчинення нотаріальних дій нотаріусами  України: затв. Наказом Міністерства  юстиції України від 3 березня  2004р.

 

10) Інструкція про порядок  ведення Єдиного реєстру нотаріусів. Затв. Наказом Міністерства юстиції  України.

 

11) Положення про державний  нотаріальний архів.

 

12) Положення про Вищу  кваліфікаційну комісію нотаріату  від 22 лютого 1994р.

 

13) Про затвердження граничної  чисельності приватних нотаріусів  у нотаріальних округах. Наказ  Міністерства юстиції України  від 12 січня 1995р.

 

14) Правила ведення нотаріального  діловодства.

 

15) Інструкція про порядок  консульської легалізації офіційних  документів в Україні та за  кордоном. Затв. Наказом Міністерства  закордонних справ України від  15 липня 1997р.

16) Радзієвська Л.К., Пасічник  С.Г. Нотаріат в Україні: навч. Посібник/ за відп. ред. Л.К.Радзієвської. - К.: Юрінком Інтер, 2000.

 

17) Фурса С.Я., Фурса Є.І. . Нотаріат в Україні. Теорія  і практика: навч.посібник для  студ. Вищ.навч.закл. - К А.С.К., 2001.

 

18) Фурса С.Я., Нотаріальний  процес: теоретичні основи. 2002р.

 

19) Семаков Г.С., Кондратова  С.П. Нотаріат в Україні: курс  лекцій. МАУП 2002.

 

20) Нотаріат в Україні:  Підручник / за ред. В.В. Комарова.- К.: Юрінком Інтер, 2006.

 

21) Сміян.Л., Ю. Нікітін,  П. Хоменко Нотаріат в Україні  навчальний посібник.