Захист авторських та суміжних прав в Україні

 

МІНІСТЕРСТВО  КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ УКРАЇНИ ЛУГАНСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВА КАФЕДРА БІБЛІОТЕКОЗНАВСТВА, ДОКУМЕНТОЗНАВСТВА ТА ІНФОРМАЦІЙНОЇ  ДІЯЛЬНОСТІ

Р Е  Ф Е Р А Т на  тему: «Захист авторських та суміжних прав в Україні»

Виконала: Вірко Надія, студентка  V курсу групи КБ-5

Перевірила: викладач Бобришева О.В.

 

м.Луганськ, 2013 р.

 

 

Авторське право та суміжні  права є окремим, самостійним  інститутом права інтелектуальної  власності, що покликане на захист результатів  творчої діяльності осіб, що мають авторське права та/або суміжні права, серед яких зокрема зустрічаються автори літературних творів, їх правонаступники, видавництва, тобто фізичні або юридичні особи, які певним чином набули авторського права та/або суміжних прав.

Варто звернути увагу, що будь-яке використання об’єктів авторського права та/або суміжних прав передбачає виплату справедливої винагороди, що передбачено як міжнародним законодавчими договорами, так і законодавством України. Діяльністю щодо збирання винагороди за використання об’єктів авторського права та/або суміжних прав займаються організації колективного управління, які зареєстровані відповідно до встановленого порядку, а також знаходяться на обліку у Державній службі інтелектуальної власності України, відповідно мають свідоцтво організації колективного управління встановленого зразка.

ПО «УКРАЇНСЬКА  ЛІГА АВТОРСЬКИХ І СУМІЖНИХ ПРАВ»  є організацією колективного управління, що діє на підставі Свідоцтва № 19/2011 від 24 січня 2011 року, виданого Державним  департаментом (нині Державна служба) інтелектуальної власності України. Відповідно до Законодавства України, ПО «УКРАЇНСЬКА ЛІГА АВТОРСЬКИХ І СУМІЖНИХ ПРАВ» здійснює управління майновими правами суб’єктів авторського права і суміжних прав, в тому числі представляє інтереси авторів, їх спадкоємців, виконавців музичних творів, виробників фонограм та інших осіб, що мають відповідні майнові права та повноваження, а також здійснює захист зазначених прав в порядку, що встановлений законодавством.

Підставою для  захисту авторського права та/або суміжних прав є порушенням цих прав, в тому числі порядку їх використання. Так, законодавством встановлено, що будь-яке використання об’єктів авторського права потребує отримання відповідного дозволу особи, що має авторське право, а також виплати цій особі відповідної винагороди (роялті). Використання об’єктів суміжних прав можливе без отримання дозволу, але з обов’язковою виплатою винагороди.

Тотожними повноваженнями щодо надання дозволів для використання об’єктів авторського права, а також повноваженнями щодо збирання винагороди за використання об’єктів авторського права та/або суміжних прав наділені й організації колективного управління.

Поняття права інтелектуальної власності

Термін "інтелектуальна власність " увійшов у науковий обіг в України на початку 90-х років. Право інтелектуальної власності - це сукупність правових норм, які регулюють правові відносини, пов'язані із встановленням правомочностей конкретних осіб на строкове чи безстрокове володіння, користування і розпорядження нематеріальними об'єктами, які виражені в об'єктивній формі.

Право інтелектуальної  власності - окремий інститут цивільного права, норми якого дістали своє закріплення у Цивільному Кодексі (ЦК) України - "Право інтелектуальної власності".

Суб'єктами права інтелектуальної власності є особи (творці), працею яких створено об'єкт. Це може бути автор твору, винахідник, виконавець та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права, передбачені законом. :

Об'єкти права інтелектуальної власності

Об'єктами інтелектуальної  власності є результати інтелектуальної  діяльності. Перелік об'єктів права  інтелектуальної власності наведено у ст. 420 ЦК:

• літературні та художні твори;
• комп'ютерні програми;
• компіляції даних (бази даних);
• виконання;
• фонограми, відеозаписи, передачі (програми) організацій мовлення;
• наукові відкриття;
• винаходи, корисні моделі, промислові зразки; компонування (топографії) інтегральних мікросхем;
• раціоналізаторські пропозиції;
• сорти рослин, породи тварин;
• комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення;
• комерційні таємниці.

Усі ці об'єкти є різними за походженням, природою створення, тому їм відповідають різні  методи законодавчого забезпечення. Так, літературні і художні твори, комп'ютерні програми, виконання, фонограми охороняються законодавством про авторське право і суміжні права. Об'єкти права промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, знаки обслуговування та ін.) захищаються правом промислової власності.

Поняття авторського права

Творча діяльність людей є надзвичайно різноманітною. Результати такої діяльності також  характеризуються різноманітністю. В  одному випадку це можуть бути літературні, музичні твори, а в іншому - винахід, раціоналізаторська пропозиція, корисні моделі тощо. Але у будь-якому випадку об'єкти творчої діяльності людей потребують правової охорони.

Правова охорона  творів у галузі літератури, науки, мистецтва, зокрема статей, монографій, дисертацій, картин, музичних творів, творів скульптури, архітектури, фотографій здійснюється авторським правом. Об'єкти, що охороняються авторським правом, для одержання правової охорони не потребують подання спеціальної заявки, проведення експертизи і державної реєстрації.

Серед джерел авторського права слід назвати  Конституцію України (статті 41, 54, 55), ЦК України (статті 433-448), закони України "Про авторське право і суміжні права", "Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм" та інші.

Особливу групу джерел сучасного авторського права становлять міжнародні договори: Бернська конвенція з охорони літературних та художніх творів (1886), Всесвітня (Женевська) конвенція про авторське право (1952), Женевська конвенція про охорону інтересів виробників фонограм від незаконного їх відтворення (1971) та інші.

Авторське право  виникає з моменту створення  твору. Особа, яка має авторське  право, для сповіщення про свої права  може використовувати спеціальний  знак, який розміщується на кожному  примірнику твору і складається з трьох елементів: латинської букви "С", обведеної колом (©), імені (найменування) особи, яка має авторське право, та року першого опублікування твору.

Об'єкти авторського права

Об'єктом авторського  права може бути як твір у цілому, так і його окрема частина, що відповідає критеріям охороноздатності і може використовуватися самостійно. При цьому для авторського права не мають значення сутність твору, його наукова, літературна, художня цінність.

Авторське право  на твір виникає внаслідок факту  його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей. Під охорону закону підпадають усі передбачені твори (ст. 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права"), як оприлюднені, так і не оприлюднені, як завершені, так і не завершені, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо).

Об'єкт авторського  права повинен відповідати таким вимогам:

а) мати творчий  характер;

б) бути вираженим  в об'єктивній формі.

Тобто головна  вимога до об'єкта авторського права - його творчий характер, тобто не передрук, наприклад, роману, не його коректура  чи редагування, а саме написання роману.

Водночас, переклад твору також є об'єктом авторського  права, оскільки являє собою результат  творчості.

Іншою ознакою  твору як об'єкта авторського права  є його об'єктивна форма, тобто  будь яке її вираження, доступне для  оточуючих. Законодавець не вимагає, щоб твір був завершений.

Авторське право  не поширюється на ідеї, процеси, методи діяльності або математичні концепції  як такі. Тобто сам задум щось створити - ще не є об'єктом авторського  права.

Не є об'єктами авторського права (ст. 434 ЦК):

1) акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування (закони, укази, постанови, рішення тощо), а також їх офіційні переклади;

2) державні  символи України, грошові знаки,  емблеми тощо, затверджені органами  державної влади;

3) повідомлення  про новини дня або інші факти, що мають характер звичайної прес-інформації;

4) інші твори,  встановлені законом, наприклад,  твори народної творчості (фольклор), розклади руху транспортних засобів,  розклади телерадіопередач, телефонні  довідники тощо.

Суб'єкти авторського права

Суб'єктами авторського  права можуть бути фізичні та юридичні особи.

Серед фізичних осіб слід першочергово вирізнити авторів, тобто творців об'єктів авторського  права. Автор твору є первинним  суб'єктом авторського права. Суб'єктами авторського права є також фізичні особи (спадкоємці автора, особи, яким автор чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права). Вони не є творцями певного твору, а набувають авторських прав за договором чи законом.

Суб'єктами авторського  права можуть бути також юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Здебільшого автором твору науки, літератури, мистецтва є одна особа. Відповідно до ст. 11 Закону України "Про авторське  право і суміжні права", автор  є первинним суб'єктом, якому належить авторське право. За відсутності доказів іншого, автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Це положення застосовується також у разі опублікування твору під псевдонімом, який ідентифікує автора.

В окремих  випадках у творчому процесі беруть участь кілька осіб. їх називають співавторами. Важливою умовою співавторства є  те, що вклад співавторів у твір повинен мати творчий характер, Тобто  не можна говорити про співавторство, якщо одна особа диктує роман, а інша записує його, домовляється з видавництвом, дістає папір для видання тощо. Цивільно-правова теорія встановлює два види співавторства: роздільне і нероздільне. При нероздільному співавторстві неможливо виділити творчу працю кожного співавтора. При роздільному співавторстві складові частини твору чітко визначені і відомо, хто конкретно із співавторів написав ту чи іншу його частину. Кількість співавторів може бути необмежена. В окремих випадках, якщо твір створено у співавторстві, авторське право на нього належить співавторам спільно. Кожен із співавторів зберігає своє авторське право на створену ним частину твору, яка має самостійне значення.

Права автора

Авторські права  поділяють на особисті немайнові  та майнові.

До особистих  немайнових прав належать:

а) право на визнання людини творцем об'єкта авторського  права;

б) право перешкоджати будь-якому посяганню на своє авторське  право, здатному завдати шкоди честі  чи репутації автора;

в) право вимагати зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору, якщо це практично можливо;

г) право забороняти зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору;

д) право обирати  псевдонім у зв'язку з використанням  твору;

е) право на недоторканність  твору.

У ст. 439 ЦК України недоторканність  твору тлумачиться як недопустимість перекручення, спотворення або іншій зміні твору чи будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі та репутації автора, а також супроводження твору без його згоди ілюстраціями, передмовами, післямовами, коментарями тощо.

До майнових прав автора належать:

а) право на використання твору;

б) виключне право дозволяти  використання твору;

в) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі  забороняти таке використання тощо.

Використанням твору є його: опублікування, переклад, переробка, аранжування, публічне виконання, продаж тощо.

Виключне право означає, що жодна особа, окрім тієї, якій належить авторське право, не може використовувати  твір, не маючи відповідного дозволу.

Особисті немайнові  права авторів творів не можуть бути передані іншим особам. Вони належать автору незалежно від його майнових прав і зберігаються за ним навіть у разі уступки майнових прав на використання твору.