Контрольна робота по "Цивільному праву"

Донецький інститут залізничного транспорту

Української державної академії залізничного транспорту

Кафедра соціально-гуманітарних дисциплін

 

 

 

 

 

ПРАВОЗНАВСТВО

Контрольна  робота №1

Варіант 9

 

 

Перевірив: доцент

 

       _______ Давидов П.Г.

Розробила: студентка

          _________

шифр_________

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2012 

ЗМІСТ

 

1. Зміст ……………………………………………………………………2

 

Поняття і види  інтелектуальної власності . Авторське право та суміжні права. Захист авторського  права……………………………3-7
3. Поняття та види часу відпочинку. Поняття відпустки та порядок її            надання. Особливості правового регулювання часу відпочинку на                залізничному транспорті.……………………………………………….8-16   Задача …………………………………………………………………...17-18
Список використаних джерел………………………………………….. 19

 

 

 

 

 

 

1. Поняття і види інтелектуальної власності . Авторське право та суміжні права. Захист авторського права.

 

Інтелектуальна діяльність — це насамперед розумова діяльність, спрямована на створення нових засобів всебічного забезпечення життєдіяльності будь-якого суспільства в цілому та його окремого індивіда. Інтелектуальна діяльність, безперечно, — творча діяльність. Але інтелектуальна діяльність і творча діяльність за своїм правовим режимом не збігаються. Творча діяльність породжує результати нові, оригінальні, невідомі раніше. Інтелектуальна діяльність за змістом — поняття вужче порівняно з результатами творчої діяльності. Результати інтелектуальної діяльності визнаються об'єктами інтелектуальної власності, якщо вони відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством.

Право інтелектуальної  власності є правом на результати інтелектуальної діяльності, які  відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством. Твір науки, літератури і мистецтва може бути результатом творчої праці і може бути втіленим в будь-яку матеріальну форму, придатну для сприйняття іншими особами і відтворення.

Результати науково-технічної діяльності визнаються об'єктами інтелектуальної власності лише на підставі їх кваліфікації і видання правоохоронного документа на них.

Результати інтелектуальної діяльності стають об'єктами права інтелектуальної  власності лише за умови, що вони визнані  законом такими. ЦК усі результати Інтелектуальної діяльності поділяються на дві основні групи:

1. твори науки, літератури і мистецтва, виконання, фонограми,відеограми та програми мовлення становлять одну групу, що охороняється авторським правом І суміжними правами;
2. результати науково-технічної творчості та прирівняні до нихстановлять другу групу — об'єкти промислової власності, які охороняються правом промислової власності або патентним правом.

Таким чином, право, яке  охороняє результати інтелектуальної  діяльності, становить підгалузь  цивільного права України — право  інтелектуальної власності. Воно у свою чергу поділяється на два розділи — авторське право і суміжні права та право промислової власності. Сукупність правових норм, які здійснюють охорону інтелектуальної власності, є правами в об'єктивному значенні. Особисті немайнові і майнові права, які належать конкретному суб'єкту Інтелектуальної власності, є правом інтелектуальної власності і в суб'єктивному значенні.

Право інтелектуальної власності  в об'єктивному значенні характеризується такими основними ознаками:

а) це — право на результати інтелектуальної творчої діяльності;

б) об'єктом даного права є не матеріальна річ, а результат інтелектуальної, творчої діяльності, придатний для втілення в будь-якому матеріальному носієві.

в) цей результат придатний для сприйняття іншими особами і для відтворення. Особливістю об'єктів права інтелектуальної власності є те, що вони придатні до багаторазового відтворення (тиражування);

г) правова охорона надається результату інтелектуальної, творчої діяльності лише за умови його відповідності вимогам чинного законодавства України про інтелектуальну власність;

г) право охорони об'єктів Інтелектуальної власності надається на певний строк, визначений чинним законодавством;

д) суб'єкт права інтелектуальної власності, як і будь-який інший власник, має право володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому об'єктом інтелектуальної власності;

є) майнові права суб'єкта інтелектуальної  власності можуть відчужуватися будь-яким цивільно-правовим способом; суб'єкт цих прав може відмовитися від них;

є) особисті немайнові  права суб'єктів права інтелектуальної власності відчуженню не підлягають, вони невіддільні від особи їх творця;

ж) об'єкти права інтелектуальної  власності чинним законодавством визнані товаром, вони можуть бути об'єктом будь-яких цивільно-правових угод (правочинів).

  Групу об'єктів інтелектуальної власності, які охороняються авторським правом і суміжними правами, становлять: літературні та художні твори; комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних); виконання, відеограми, фонограми, передачі (програми)організацій мовлення. Зазначені твори, як завершені, так і незавершені, піддягають правовій охороні незалежно від їх оприлюднення чи не оприлюднення, від їх призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо).

  Об'єкти авторського права

 Об'єктом авторського права вважаються твори. Виходячи зі значної кількості визначень цього терміна, запропонованих в науці цивільного права, твором як об'єктом авторського права можна визначити сукупність ідей, думок і образів, що отримали в результаті творчої діяльності автора своє вираження в доступній для сприйняття людськими почуттями об'єктивній (матеріальній) формі.

Авторське право поширюється  на твори науки, літератури і мистецтва, що стали результатом творчої діяльності, незалежно від призначення і достоїнства твору, а також від способу його вираження.

Ознаками твору як об'єкта авторського права є такі:

1. твір має належати до сфери літературної чи художньої діяльності;
2. твір має бути результатом творчої діяльності;
3. твір має існувати в об'єктивній формі.

 

  Суб'єкти авторського права

 Суб'єктами авторського права є особи, яким належить суб'єктивне авторське право на твір. Первинним суб'єктом авторського права є автор твору. Автор — це фізична особа, творчою працею якої створено твір. Автор похідного твору (адаптації, перекладу, іншої переробки) є первинним суб'єктом права на останній без шкоди для авторського права на оригінальні твори.

 

  Авторські твори можуть створюватись не одним, а двома чи кількома особами. В такому разі йдеться про співавторство (ст.436 ЦК). Для співавторства вимагається, щоб твір являв собою єдине ціле і був результатом творчої діяльності двох чи кількох осіб. У разі відсутності хоча б однієї з названих умов немає і співавторства. Авторське право на твір, створений у співавторстві, належить співавторам спільно незалежно від того, становить такий твір одне нерозривне ціле (неподільне співавторство) чи складається з частин, кожна з яких може мати ще самостійне значення (роздільне співавторство).

 

 Охорона майнових прав на твори, як правило, поширюється на весь строк життя автора плюс 70 років, що вшиковуються з 1 січня року, наступного за роком смерті автора чи останнього зі співавторів, крім випадків, встановлених законом (ст.446 ЦК).

 Суб'єкти і об'єкти суміжних прав

         Поряд з охороною прав авторів творів науки, літератури мистецтва передбачає визнання І охорону прав виконавців, виробників фонограм та відеограм і організацій ефірного та кабельного мовлення. Права цих осіб через їх тісний зв'язок з правами авторів   називаються   суміжними   правами.   Вторинність   суміжних прав, неможливість їх існування в більшості випадків без авторських прав означає, що суміжні права щодо будь-яких об'єктів можуть виникати і охоронятися лише при дотриманні авторських прав на твори, які суб'єкти суміжних прав втілюють в об'єкти суміжних прав. Більше того, якщо суб'єкт суміжних прав для створення свого об'єкта використовує інші об'єкти суміжних прав, він повинен дотримуватися прав відповідних суб'єктів цих прав.

          Об'єктами суміжних прав, незалежно від їх призначення, змісту, чинності тощо, а також способу чи форми їх вираження, без виконання будь-яких формальностей щодо цих об'єктів визнаються:

 

1. виконання;
2. фонограми;
3. відеограми;
4. програми (передачі) організацій мовлення.

   

  Для виникнення та здійснення суміжних прав не вимагається будь-яких формальностей. Виробник фонограм чи виконавець на кожному екземплярі фонограми чи на кожному футлярі, в якому вона знаходиться, вправі помістити знак охорони, який складається з трьох елементів:

1. латинської букви "Р" в колі;
2. імені (назви) володільця виключних суміжних прав;
3. року першого опублікування фонограми.

Виконавець — це актор, співак, музикант, танцюрист чи інша особа, яка виконує твори літератури, мистецтва чи народної творчості за допомогою гри, співу, читання, декламування, гри на музичному інструменті, танцю чи якимось іншим чином.

Виробник фонограми  — це фізична чи юридична особа, яка взяла на себе ініціативу і відповідальність за перший звуковий запис певного виконання чи інших звуків. За відсутності доказів іншого виробником фонограми визнається особа, ім'я (найменування) якої зазначені на цій фонограмі.

  Основними майновими правами Інтелектуальної власності т об'єкти суміжних прав є право самого виконавця, виробника фо- нограми або  відеограми, організації мовлення на використання! об'єкта суміжних прав, а також виключне право дозволяти іншим! особам на договірній основі використовувати об'єкт суміжних праві

 

2. Поняття та види часу відпочинку. Поняття відпустки та порядок її надання. Особливості правового регулювання часу відпочинку на залізничному транспорті.

 

Право на відпочинок згідно з Конституцією — Основним Законом України — має кожен, хто працює (ст. 45). У трудовому праві України часом відпочинку вважається період, протягом якого працівник вільний від виконання трудових обов’язків та може використовувати його на свій розсуд. Основними видами часу відпочинку є: перерви протягом робочого дня (зміни); щоденний (міжзмінний) відпочинок; вихідні дні (щотижневий безперервний відпочинок); святкові та неробочі дні; відпустки.

Усім працівникам надається  перерва для відпочинку і харчування, яка не включається до робочого часу. Вона, як правило, надається через чотири години після початку роботи тривалістю не більше двох годин. Час початку і закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку, а також у колективному договорі. На тих роботах, де за умов виробництва перерву встановити не можна, працівникові надається можливість приймання їжі протягом робочого часу.

Одночасно з основною перервою для відпочинку та харчування протягом робочого дня (зміни) працівникам надаються додаткові перерви, а саме: для годування дитини (жінкам, що мають дітей віком до півтора року); для обігрівання і відпочинку (при роботі в холодну пору року на відкритому повітрі або в закритих неопалюваних приміщеннях, вантажникам при вантажно-розвантажувальних роботах); для відпочинку (при роботі зі шкідливими умовами праці) тощо. Зазначені перерви включаються до робочого часу.

Працівники мають право на щоденний (міжзмінний) відпочинок (період з моменту закінчення роботи та до її початку в наступний робочий день). Його тривалість залежить від тривалості робочого часу та режиму роботи. Проте, як правило, тривалість щоденного (міжзмінного) відпочинку має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи час перерви на обід).

Працівники мають право на щотижневий безперервний відпочинок тривалістю не менше ніж 42 години. Конкретна тривалість щотижневого відпочинку залежить від виду робочого тижня та режиму праці. При п’ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні — один вихідний день. Загальним вихідним днем є неділя, другий вихідний день при п’ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, встановлюється графіком роботи підприємства, установи, організації, погодженим з виборним органом профспілкової організації підприємства, установи, організації, і, як правило, має надаватися підряд із загальним вихідним днем.