Автор работы: Пользователь скрыл имя, 23 Февраля 2013 в 21:39, контрольная работа
Інтелектуальна діяльність — це насамперед розумова діяльність, спрямована на створення нових засобів всебічного забезпечення життєдіяльності будь-якого суспільства в цілому та його окремого індивіда. Інтелектуальна діяльність, безперечно, — творча діяльність. Але інтелектуальна діяльність і творча діяльність за своїм правовим режимом не збігаються. Творча діяльність породжує результати нові, оригінальні, невідомі раніше.
Зміст ……………………………………………………………………2
Поняття і види інтелектуальної власності . Авторське право та
суміжні права. Захист авторського права……………………………3-7
3. Поняття та види часу відпочинку. Поняття відпустки та порядок її
надання. Особливості правового регулювання часу відпочинку на
залізничному транспорті.……………………………………………….8-16
Задача …………………………………………………………………...17-18
Список використаних джерел………………………………………….. 19
Разом з тим передбачено
соціальні відпустки, до яких належать
відпустки у зв’язку з
Правове регулювання часу відпочинку на залізничному транспорті.
Регулювання часу відпочинку на залізничному транспорті відбувається згідно діючого законодавства, тобто Кодексу законів про працю в Україні. Також час відпочинку для окремих категорій робітників регулюється Правилами внутрішьнього розпорядку та Колективним договором підприємства з урахуванням специфіки роботи. Усім працівникам надається перерва для відпочинку і харчування. Вона, як правило, надається через чотири години після початку роботи тривалістю не більше двох годин. Час початку і закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку, а також у колективному договорі. На тих роботах, де за умов виробництва перерву встановити не можна, працівникові надається можливість приймання їжі протягом робочого часу.
При змінній роботі працівники мають право на міжзмінний відпочинок, тривалість якого є не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередній зміні (включаючи час перерви на обід).
Задача 29
У січні 1997 році помер громадянин Карєв. У квартирі, що належала померлому на праві приватної власності, проживала протягом 15 років і вела спільне господарство з Карєвим громадянка Звягіна. Через деякий час квартира була зареєстрована через житлово-експлуатаційну контору на її ім'я. У вересні 1997 року фінансовий орган, встановивши, що після смерті Карєва не було спадкоємців, звернувся до суду з позовом про вилучення квартири і зарахування її до житлового фонду райжитлоуправління.
Яке рішення повинен винести суд?
Якщо у громадянина Карєва не було прямих спадкоємців, то при спадкуванні за законом майно переходить до зазначених у законі спадкоємців відповідно до встановленої черговості. Право на спадкування за законом мають особи які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як 5 років до часу відкриття спадщини (ст.1264 Цивільного кодексу України).
Кваліфікуючою ознакою віднесення до спадкоємців є проживання претендентів на спадок однією сім'єю зі спадкодавцем. Отже, визначальним тут є поняття сім'ї. Згідно зі статтею З Сімейного кодексу сім'ю становлять особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я виникає на основі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом, і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Стаття 1264 Цивільного кодексу захищає права тих осіб, яких спадкодавець вважав членами своєї сім'ї і котрі проживали з ним впродовж досить тривалого часу (5 років), ведучи спільне господарство, надаючи допомогу одне одному. Особа, яка претендує на спадщину, має довести, що проживала зі спадкодавцем однією сім'єю (мала спільне господарство, витрати тощо) і що це тривало не менш як 5 років до часу відкриття спадщини. Це можуть бути свідчення сусідів чи інших членів сім'ї, документи, які підтверджують спільне проживання та спільні витрати, тощо.
Тобто громадянка Звягіна, яка прожила з покійним 15 років має право на спадщину. Для прийняття спадщини встановлюється строк у 6 місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Отже, якщо Звягіна звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та отримала державну реєстрацію на нерухоме майно , то згідно з правилом ч.2 ст.1299 Цивільного кодексу право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.
Тому
суд повинен винести рішення
на користь Громадянки
Література
,
О. Михаиленко. Основи держави і права. К., 1995