Поняття корпоративного права

Дія корпоративних норм, так само як і правових, відбувається у просторі, у часі та за колом осіб. Корпоративні норми поширюються на усіх суб’єктів корпоративних правовідносин незалежно від їх місцезнаходження, національності і громадянства.

Дія корпоративної норми в часі розпочинається, як правило, з моменту її встановлення. Однак слід враховувати, що корпоративні норми, які закріплені в установчих документах,  діють щодо третіх осіб з моменту державної реєстрації, а у випадках, встановлених законом, - з моменту повідомлення органу, що здійснює державну реєстрацію. Щодо учасників вони набирають чинності з моменту прийняття. Крім того, юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації змін до установчих документів у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.

Корпоративна  норма діє незалежно від того, чи погоджується з нею суб’єкт. Оскарження рішення органів управління юридичної особи теж не зупиняє її дії.

Дія корпоративної  норми припиняється внаслідок її скасування, прийняття нової норми, що регулює тотожні відносини, прийняття корпоративного акту вищої юридичної сили, що регулює тотожні відносини, прийняття закону, який регулює тотожні відносини.

За колом осіб корпоративні норми поширюються на суб’єктів корпоративних відносин (засновників, учасників-акціонерів, юридичні особи, органи управління юридичної особи). Окремі корпоративні норми поширюються також і на третіх осіб, наприклад положення про комерційну таємницю.

Корпоративні норми  закріплюють у формі корпоративних актів. Корпоративний нормативний акт – це виражена назовні форма рішення засновників або органу управління юридичної особи, що містить певне правило поведінки суб’єктів корпоративних відносин.

Основними видами корпоративних нормативних актів є установчі документи, протокол загальних зборів учасників, накази, постанови та розпорядження виконавчих органів.

 

Розвиток корпоративного права  в Україні. Вітчизняне корпоративне право розпочало формуватися одразу із виникненням незалежної України. Одним із перших економічних законів був Закон України від 27 березня 1991 р. “Про підприємства в Україні” До цього теж діяли окремі нормативно-правові акти, що стосувалися кооперативів та малих підприємств, але це були акти колишнього СРСР. Вони застосовувалися на території України на підставі Закону України від 12 вересня 1991 р. “Про правонаступництво України”.

Закон “Про підприємства в Україні” заклав правову основу для визначення правового статусу різних підприємств. Однак найважливішим актом в  галузі корпоративного права став Закон України “Про господарські товариства”, який з кількома наступними змінами діє до цього часу.

Найбільшим поштовхом до розвитку корпоративного права стала масова приватизація, що відбувалася в Україні  у 1993–1999 р. р. Одним із способів її проведення стала корпоратизація, тобто перетворення державних підприємств у відкриті акціонерні товариства. Ці процеси, в свою чергу, спричинили появу різних нормативних актів, що регулюють діяльність саме акціонерних товариств: укази Президента України від 15 червня 1993 р. № 210/93 “Про корпоратизацію підприємств”, від 11 травня 1994 р. № 224/94 постанова Кабінету Міністрів України від 5 липня 1993 р. № 508 “Про затвердження Положення про порядок корпоратизації підприємств”, “Про холдингові компанії, що створюються в процесі корпоратизації та приватизації” тощо. Саме внаслідок приватизації державних підприємств створено більшість вітчизняних акціонерних товариств.

16 січня 2003 р.  прийнято ЦК. Цей нормативний  акт є системоутворюючим, центральним і покликаний врегулювати найважливіші сторони діяльності юридичних осіб. Частина відносин, які регулюються Цивільним кодексом, потрапили до сфери регулювання Господарського кодексу України (ГК). Це, в свою чергу, породило проблему подвійного конфліктного регулювання одних і тих самих відносин різними актами однакової юридичної сили. Особливо це помітно при порівнянні системи юридичних осіб за ЦК і ГК. Така ситуація для правової системи будь-якої держави вважається ненормальною. Видається, що з часом відбудеться перерозподіл регулятивних функцій на користь Цивільного кодексу, оскільки останній, порівняно з Господарським кодексом, містить більше норм права.

Значимість корпоративного права в сучасному світі висока. Воно так чи інакше торкається багатьох громадян: підприємців, акціонерів, працівників. Якісне корпоративне законодавство дозволяє мінімізувати ризики соціальних потрясінь, викликаних банкрутствами, зловживаннями в процесі залучення коштів населення, мінімізувати наслідки “корпоративних війн”, які вже стали звичним явищем в Україні.

Держава теж зацікавлена в якісному регулюванні корпоративних відносин, оскільки є власником значного майна  та акціонером в багатьох товариствах. В сучасних умовах управління державною  власністю в економіці здійснюється державою не безпосередньо, а опосередковано, через управління корпоративними правами. Цей метод управління активами фактично витіснив адміністративно-командні методи.

Та кількість прогалин і недоліків, яка очевидна навіть не для фахівця, зумовлює необхідність не лише косметичних правок окремих законів, а фундаментального реформування корпоративного законодавства. Сучасне корпоративне право України перебуває у стані очікування якісного оновлення.

 

Розвиток науки корпоративного права в Україні. Наука корпоративного права виникла порівняно нещодавно, одночасно із початком розвитку в Україні ринкової економіки. До цього часу існували окремі правові інститути та підгалузі права, які регулювали відносини, котрі зараз охоплюються корпоративним правом: колгоспно-кооперативне (згодом – кооперативне) право, інститут юридичної особи у цивільному праві.

Становлення та розвиток корпоративного права України стали можливими  завдяки наполегливій творчій праці  багатьох українських вчених. Особливо яскравими були праці Н.С. Кузнецової “Правовые вопросы создания и  деятельности акционерных обществ  в условиях приватизации в Украине” (1992), А.Я. Пилипенко, В.С. Щербини “Очерки акционерного права Украины” (1995), В.М. Коссака “Іноземні інвестиції в Україні (цивільно-правовий аспект) (1996), О.М. Вінник “Господарські товариства і виробничі кооперативи” (1998) та її останні праці у галузі корпоративної конфліктології, І.В. Спасибо-Фатєєвої “Акционерное общество: корпоративные отошения” (1998), О.Р. Кібенко “Корпоративное право Украины. Учебное пособие” (2001), “Європейське корпоративне право на етапі фундаментальної реформи” (2005), І.М. Кучеренко “Організаційно-правові форми юридичних осіб” (2004).

Сприяли розвитку науки корпоративного права  дослідження В.І. Андрейцева, С.В. Артеменко, Ю.Є. Атаманової, В.Е. Беляневича, Й.Г. Богдана, В.І. Борисової, О. Блюмхардта, С.В. Глібка, Н.С. Глусь, С.М. Грудницької, О.В. Дзери, А.В. Довгерта, Г.Л. Знаменського, І. Краська, В.П. Ливинця, В.В.Луця, Р.А. Майданика, В.К. Мамутова, Г.В. Назарової, Л.С.Нецької, О.М.Переверзєва, І.Г.Побірченка, В.Примака, Г.В.Пронської, О.А.Пушкіна, З.В.Ромовської, Н.О.Саніахметової, В.М.Селіванова, І.А.Селіванової, В.Ф.Сіренка, Л.Ю. Снісаренко, Р.Б.Сивого, Д.О. Сумського, В.І. Татькова, Є.О. Харитонова, С.М. Хєди, О.О. Чувпила, Я.М. Шевченко, О.В. Щербини, О.С. Яворської, Ю.В. Яковлєва, О.С. Янкової.

Важливим чинником для розвитку корпоративного права була судова практика. Її правильному формуванню сприяли семінари для суддів, що організовувалися в межах проекту “Міжнародні стандарти бізнесу – Корпоративне управління” компанією Financial Markets International, Inс. (FMI) за фінансової підтримки Агенства США з міжнародного розвитку (USAID).

Вагомий вклад у розвиток корпоративного права України внесли тисячі юристів-практиків, які щодня шукають вихід з непростих корпоративних проблем. Практика – це основне джерело розвитку корпоративного права.

Для сучасного етапу розвитку науки  корпоративного права слід відзначити тенденцію до поглиблення уваги  до теоретичних проблем корпоративного права. Це неодмінно призведе до істотних зрушень у розумінні суті корпоративних відносин і позначиться на законодавстві.

З року в рік зростає кількість корпоративних  спорів в судах. Корпоративні конфлікти  тривають і стають усе гострішими, а технології корпоративних війн - досконалішими. Усе це свідчить про  те, що наука корпоративного права і надалі розвиватиметься і буде залишатися серед найбільш динамічних галузей права України.

 

¹ Див.: Братусь С.Н. Юридические лица в советском гражданском праве. – М., 1947. – С. 38, 100.

² Див.: Братусь С.Н. Юридические лица в советском гражданском праве. – С. 101–102.

³ Див. наприклад: Дзера О.В. Розвиток права власності громадян в Україні. – С. 136, Семчик В.І. Право власності: Проблеми розвитку // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. Реферативний огляд чинного законодавства України. Законодавство про вибори. – К., 1998. - С. 69.

⁴ Див.: Глусь Н.С. Корпорації та корпоративне право: поняття, основні ознаки та особливості захисту. Автореф. дис. канд.юрид.наук. К., 2000. – С. 8.

⁵ Див.: Кибенко Е.Р. Корпоративное право Украины. Учебн. пособ. -  Х., 2001. – С. 32.

⁶ Див.: Кашанина Т.В. Корпоративное право (Право хозяйственных товариществ и обществ). Учебн. для вузов. – М., 1999. – С. 64.

⁷ Див.: Кибенко Е.Р. Корпоративное право Украины. Учебн. пособ. -  Харьков, 2001. – С.36.

⁸ Див.: Кибенко Е.Р. Корпоративное право Украины. Учебн. пособ. – Харьков, 2001. – С. 36.

⁹ Див.: Глусь Н.С. Корпорації та корпоративне право: поняття, основні ознаки та особливості захисту. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. – К., 2000. – С. 2.

¹⁰ Див.: Вінник О.М.  Теоретичні аспекти правового забезпечення реалізації публічних і приватних інтересів в господарських товариствах. Автореф. дис. ... д. юрид. наук. – К., 2004. – С. 15.