Право на чуже майно. Суперфіцій

 

Міністерство освіти і науки України

Сумський державний університет

Юридичний факультет

Кафедра АГПФЕБ

 

 

 

 

 

                         

 

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

 

з  дисципліни:   « Цивільне право України »

на тему : «Право на чуже майно. Суперфіцій»

 

 

 

 

                          

 

 

 

 

 

   Виконав:

                                                                                  Студент II курсу

                                                                                   Групи Ю-22                                                                                   

                                                                                  Шевченко Руслан Вікторович

 

                                                                                          Перевірила:

                                                                                  викладач кафедри АГПФЕБ

                                                                                  Гончарова Аліна В’ячеславівна

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                   Суми 2013

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП ………………………………………………………….……....................3

РОЗДІЛ I. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВА НА ЧУЖЕ МАЙНО

1.1. Право власності на чуже майно за правилом набувальної давності  в Україні ..................................................................................................................5

1.2. Речові права на чуже майно......................................................................7

РОЗДІЛ II. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВА КОРИСТУВАННЯ ЧУЖОЮ ЗЕМЕЛЬНОЮ ДІЛЯНКОЮ ДЛЯ ЗАБУДОВИ

2.1. Суперфіцій ,та його головне завдання ..................................................10

          2.2. Суперфіцій ,як право користування чужою земельною ділянкою для забудови ...............................................................................................................

ВИСНОВКИ .………………………………………………………………………16 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………….…………...……....18

ДОДАТКИ

Додаток 1. Пакет документів для створення та реєстрації приватного акціонерного товариства

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

          Актуальність даної теми полягає в тому,  у кожній державі центральним правовим інститутом є інститут власності. Його регламентація визначає характер регулювання інших інститутів цивільного права. При цьому право володіння необхідно відмежовувати від однойменної правомочності власника. Серед численних нормативних актів в Україні щодо питань власності важливе місце займає Цивільний кодекс України. Незважаючи на значну поширеність слів "володіти", "володіння", юридичне значення терміна "володіння" виходить далеко за рамки його "неправового" змісту.

У цивільно-правовій науці володіння зазвичай розуміється як фактичне панування особи над річчю: залежно від поглядів на підставу захисту володіння різні автори додають у це визначення вказівку на мету присвоєння речі, незалежну від права на річ і способу його придбання.

Тому, в аналізуванні даної теми моєї контрольної роботи, я дійшов до висновку, що дана тема є досить актуальною, оскільки питання права власності на чуже майно, має важливу суть у розвитку цивільно-правової науки.

Стан наукової розробки теми дослідження. Незважаючи на безліч наукових праць присвячених цій темі, я вважаю, що вона досліджена неповністю, адже як будь-який державний інститут цивільного права перебуває у постійному розвитку, а отже його діяльність потребує нових наукових досліджень.

Дану тему було розглянуто у наукових працях таких видатних вчених, як Ч. Н. Азімова, Д. В. Бобрової, М. І. Брагінського, Є. В. Васьковського, О. О. Вишневського, О. В. Дзери, А. С. Довгерта, О. А. Загорулько, О. С. Звоницького, О. С. Іоффе, Л. А. Кассо, О. С. Кізлової, В. С. Константинова, В. М. Коссака, Н. С. Кузнєцової, І. М. Кучеренко, В. В. Луця, О. А. Підопригори, І. Й. Пучковської. і багатьох інших, що дало можливість повністю оцінити стан досліджуваної теми контрольної роботи.

Мета і завдання контрольної роботи. Метою контрольної є всебічне вивчення юридичної літератури у сфері право на чуже майно та суперфіцій.

 Для виконання мети даної роботи були поставлені такі завдання:

• ознайомитись з літературними джерелами присвячені даній темі;
• розкрити загальну характеристику права на чуже майно;
• розглянути та дати оцінку суперфіцій та оцінити його головне завдання;
• дати чітке визначення речового права на чуже майно.

Об’єкт контрольної роботи є - є власне право на чуже майно та суперцифій.

Предмет контрольної роботи є - наукові погляди, ідеї, концепції учених-цивілістів, нормативно-правові акти України та практика їх застосування, зарубіжне законодавство щодо права на чуже майно.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження були загально-наукові та спеціальні методи, аналіз положень закріплених в Конситуції України , в Цивільному Кодексі України, а також в законах України.

Структура і  обсяг роботи. Контрольна робота складається зі вступу, ІІ розділів, висновків (16 стор.) , списку використаних джерел (9 найменувань) та додатку (пакет документів).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ I ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВА НА ЧУЖЕ МАЙНО

 

1. Право власності на чуже майно за правилом набувальної давності  в Україні

   З набранням чинності новим Цивільним кодексом України стало можливим набувати права власності на чуже майно за правилом набувальної давності .Це означає, що особа, яка володіє чужим майном протягом тривалого терміну, може набути права власності на нього, посилаючись на давність користування ним.

   Звертаючи увагу на законодавче регулювання, то я визначив наступне, набувальна давність – одна з підстав набуття права власності. Це вказано в Частина 1 ст. 344 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) котрий передбачає, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито й безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років або рухомим майном протягом 5 років, набуває права власності на нього. Тому, можна визначити наступне , суб’єктом набувальної давності може бути як фізична, так і юридична особа.

  Звертаючи увагу щодо земельних ділянок, то громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на неї, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. [7,с.111-117].

    Набувальна давність не стосується випадків заволодіння чужим майном обманним або злочинним шляхом. Мова йде про ситуації, коли власник майна не заявляє про своє право уже тривалий час, тобто фактично відмовляється від цього майна.

 

    Набувальна давність поширюється на випадки фактичного володіння чужим майном. Наявність у володільця, наприклад, договору оренди, наймання, зберігання тощо виключає застосування інституту набувальної давності.

    Об’єктом правової охорони за є нерухоме або рухоме майно. До нерухомого належать земельні ділянки, а також об’єкти, розташовані на земельній ділянці (житлові будинки, майнові комплекси, насадження).

     Рухомими речами визнаються такі, які можна вільно переміщувати в просторі. До набуття права власності на майно особа, яка володіє ним як своїм власним, має право на захист свого володіння проти третіх осіб, які не є власниками майна, а також які не мають права на володіння ним на інших передбачених законом чи іншими нормативно-правовими актами або договором підставах.Ознаки володіння, необхідні для набуття права власності за набувальною давністю [2].

    Скористатися правом власності на чуже майно на підставі набувальної давності може особа, якщо вона:

1. Заволоділа майном  добросовісно, тобто на законних підставах.

    Тобто якщо володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи, не знав про обставини, у зв’язку з якими виникло володіння чужою річчю і які не давали найменшого сумніву щодо правомірності набуття майна (наприклад, покупець, купуючи річ у продавця, не знав, що той не мав права її продавати, а обставини купівлі-продажу не давали підстав для сумніву у правомірності такого правочину).

     У разі виникнення спору встановлювати характер володіння (його добросовісність або недобросовісність) має тільки суд з урахуванням обставин справи.

2. Продовжує володіти  ним відкрито та безперервно. 

     Тобто володіння має бути відкритим, очевидним для всіх третіх осіб, які мають можливість спостерігати за ним. Але це, на нашу думку, не слід сприймати буквально і не означає, що володілець зобов’язаний спеціально інформувати оточуючих про своє володіння річчю.

3. Продовжує володіти  ним протягом встановленого строку.

       Володіння має бути безперервним протягом визначених законом строків (для нерухомого майна – 10 років, а для рухомого – 5 років). [4].

 [4, с.125].

Отже, з вище мною сказаного  можна зробити наступний висновок, що передбачене п. 1 ч. 1 ст. 395 ЦК право володіння є правом особи фактичного панування над річчю. Види речових прав на чуже майно можуть бути наступними, по-перше це право володіння; по-друге право користування (сервітут);  по-третє право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); по-четверте право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Проте, законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

2. Речові права на чуже майно

 

   Аналізуючи Цивільне право України ,можна знайти певні риси, котрі відрізняють речові права на чуже майно, які мають свої особливості, від права власності. Зокрема, будучи пов'язаними з правом власності нате саме майно (речі), ці права мають самостійне, паралельне існування. Свідченням цього служать положення, передбачені Розділом II ЦК України "Речові права на чуже майно". [2].

  Подібним у правовідносинах власності, будуть ті відносини, які виникають у сфері встановлення та здійснення прав на чуже майно за своєю правовою природою є абсолютними відносинами. Разом з цим вони розрізняються між собою тим, що правовідносини, котрі пов'язані з правом на чуже майно, мають складні юридичні зв'язки і поділяються на зовнішні та внутрішні. Зовнішні відносини вказують нате, що, як і праву власності, абсолютному праву на чуже майно кореспондують обов'язки всіх інших осіб, включаючи його власника. Внутрішні відносини свідчать про те, що вони існують між власником майна (речі) і суб'єктом права на цю річ (чуже майно). Такі відносини за своєю правовою природою вважаються відносними правовідносинами.

   Таким чином, під речовим правом на чуже майно слід розуміти визначену договором із власником або встановлену законом міру можливої поведінки управомоченої особи здійснення обмежених за обсягом (у порівнянні з правом власності) правомочностей речового характеру (володіння, користування і розпорядження) стосовно речей, які їй не належать. [8, с.60].

  Звертаючись до Закону, то стає відомим наступне,що до речових прав на чуже майно відноситься: право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій) Проте цей перелік не є вичерпним, бо законом можуть бути передбачені інші речові права на чуже майно. Деякою мірою до речових прав можна віднести так звані придаточні речові права, які служать забезпеченню прав кредитора в зобов'язальних правовідносинах, а саме заставу (іпотеку), поруку та деякі інші.[4].

   Оскільки існування інституту обмежених речових прав надає управомоченим особам, які не є власниками, то юридичну можливість здійснення комплексу правомочностей, що мають речовий характер. Таким чином, обсяг правових можливостей суб'єктів речових прав стосовно чужого майна завжди менший, ніж обсяг правомочностей, що складають зміст права власності, що обумовлює їх термінологічне визначення як обмежених прав на чужі речі. [9, с.123-136].

   Можливість здійснювати право володіння і користування майном, яке належить іншій особі, його фактичний володілець може як шляхом встановлення зобов'язальних відносин, які виникають на підставі відповідного договору про передачу майна у користування, так і як суб'єкт обмежених речових прав. Встановлення іншого речового права у порівнянні з укладенням договору, предметом якого є право користування майном, належним відповідному власнику, характеризується більшою стабільністю і, як правило, не обмежується у часі. Це зауваження можна обґрунтувати наступним.