Поняття та ознаки нотаріального процесу

Третьою стадією  нотаріального провадження є вчинення або відмова від вчинення нотаріальної дії. Після проходження двох попередніх стадій на підставі перевірки та оцінки поданих документів нотаріус приходить до висновку про обставини, які дозволяють або не дозволяють йому вчиняти нотаріальну дію. Вчинення нотаріальної дії оформлюється нотаріальним актом (договором, свідоцтвом, іншим нотаріальним документом).

Нотаріус чи інша посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, має право відмовити в їх вчиненні з підстав, зазначених у ст. 49 Закону України «Про нотаріат», наприклад, якщо вчинення нотаріальної дії суперечить закону, суперечить цілям, вказаним у статуті юридичної особи, неподання необхідних відомостей та документів тощо. Відмова на прохання особи, якій було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, має бути викладена письмово.²³

Слід відзначити, що деякі  нотаріальні дії характеризуються значними часовими межами, що надає  їм характеру не одноразової дії, а певного розтягнутого у часі процесу. До таких прикладів належить охорона спадкового майна, прийняття в депозит грошових сум і цінних паперів, прийняття документів на зберігання. Проте не дивлячись на те, скільки процесуальних дій вчиняє нотаріус для здійснення окремої нотаріальної дії, вона все одно складає зміст однієї стадії.

Законодавство (ст. 42 Закону) передбачає можливість відкладення  нотаріальної дії у випадку необхідності витребування додаткових відомостей або  документів від посадових осіб підприємств, установ і організацій або  направлення документів на експертизу, а також якщо відповідно до закону нотаріус повинен впевнитись у відсутності у заінтересованих осіб заперечень проти вчинення цієї дії. Строк, на який відкладається вчинення нотаріальної дії у цих випадках, не може перевищувати одного місяця. Вчинення нотаріальної дії може бути також відкладено за заявою заінтересованої особи, яка бажає звернутися до суду для оспорювання права або факту, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа. Якщо протягом 10 днів від суду не буде одержано повідомлення про надходження заяви, нотаріальна дія повинна бути вчинена.²⁴ У разі одержання від суду повідомлення про надходження заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.

Четвертою стадією є реєстрація вчиненої нотаріальної дії. Згідно зі ст. 52 Закону України «Про нотаріат», про всі  нотаріальні дії,  вчинені нотаріусами або посадовими особами  органів  місцевого  самоврядування,  робиться   запис   у реєстрах  для реєстрації нотаріальних дій після того,  як нотаріус зробить посвідчувальний напис на документі або  підпише  документ, що ним видається. Кожна нотаріальна  дія  реєструється  під  окремим порядковим номером.  Номер,   під   яким   нотаріальна   дія   зареєстрована, зазначається   на   документі,   що  видається  нотаріусом,  чи  в посвідчувальному написі.²⁵

П'ята стадія яка не є обов'язковою, — це оскарження нотаріальних дій або відмова в їх вчиненні. У разі якщо заінтересована особа вважає, що нотаріус неправильно вчинив нотаріальну дію або неправильно відмовив їй у вчиненні нотаріальної дії , вона вправі подати скаргу до суду на цій підставі.

 

 

 

 

 

 

 

                                    РОЗДІЛ  IV .  НОТАРІАЛЬНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

Нотаріальне провадженн є елементом  нотаріального  процесу, що характеризує  його предметні  ознаки.  Предметом нотаріальної діяльності є справи, що випливають із цивільних (у широкому сенсі)  правовідносин,  в яких відсутній спір  про право і про факт. Всім перерахованим  в ст. 34 Закону нотаріальним  діям  притаманні , загальні  властивості, що дозволяють віднести їх вчинення до ведення нотаріату, і, по-друге, особливості, які зумовлюють можливість поділу їх на  відповідні групи.²⁶ Аналіз  загальних їх властивостей  і дозволяє  сформулювати  предмет нотаріальної діяльності  в  цілому,  тобто  своєрідну  нотаріальну  підвідомчість,  а дослідження особливостей  призводить  до необхідності  виділення видів нотаріальних проваджень. Нотаріальне  провадження в цілому можна визначити як сукупність процесуальних дій, вчинених нотаріусами та іншими суб'єктами нотаріального процесу в певному, закріпленому законом порядку. Тим самим підкреслюється, що форма і порядок вчинення нотаріальних дій мають певну правову урегульованість.   
Вид  нотаріального провадження  (або окремі нотаріальні провадження ) - це порядок вчинення об'єднаних в певні групи нотаріальних дій, подібних за своєю матеріально-правовою природою, що обумовило процесуальні особливості їх здійснення.²⁷

Порядок  вчинення  нотаріальних  дій  регламентують  загальні та спеціальні  правила, дотримання яких є обов’язковим так як цим забезпечується правильне і швидке вирішення  нотаріальної справи, видання  законного  і обґрунтованого нотаріального акту.

У літературі  неодноразово  робилися  спроби  класифікувати нотаріальні дії. Для цього обиралися різні критерії. 
Так, В.Н. Аргунов пропонує всі нотаріальні дії розділити на  дві великі групи: обов'язкові - у випадках,  коли реалізація суб'єктивних  прав неможлива  без їх нотаріального оформлення, і необов'язкові - коли нотаріальні дії вчиняються за заявою громадян і організацій і цілком залежать від їх розсуду. Виконання чи невиконання таких дій не впливає на реалізацію суб'єктивних прав і служить лише мірою їх охорони. Подібна класифікація, безумовно, має  підстави,  але не дозволяє виділяти види нотаріального провадження , так як ніякими процесуальними особливостями вчинення обов'язкових нотаріальних дій  в порівнянні  з тими,  які відбуваються за бажанням громадян, не володіє.

На нашу думку найдоцільнішою є така класифікація нотаріальних дій  за їх цілеспрямованостю  та змістом.  Виходячи з цього критерію, нотаріальні дії можна розділити на чотири групи і відповідно виділити чотири види нотаріального  провадження :

а)за  вчиненням  нотаріальних  дій,  спрямованихних  на  посвідчення  безспірного  права;

б) за вчиненням нотаріальних  дій,  спрямованих  на  посвідчення  безспірного факту;

в) за вчиненням нотаріальних дій, спрямованих на забезпечення збереження майна і документів;

г)за вчиненням нотаріальних дій, спрямованийних на надання документу 

виконавчої сили.

Отже , нотаріальне  провадження – це сукупність процесуальних  дій, вчинених нотаріусами  та іншими  суб'єктами нотаріального  процесу  в  певному, закріпленому законом порядку. 

        

РОЗДІЛ V. ЗАГАЛЬНІ ПРАВИЛА ВЧИНЕННЯ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами  та  посадовими  
особами   органів   місцевого  самоврядування  встановлюється   
Законом України «Про нотаріат » та іншими актами законодавства України. Порядок вчинення нотаріальних  дій консульськими установами  
встановлюється  цим  Законом,  Консульським  статутом  України  та  
іншими актами законодавства України.²⁸

Місце вчинення нотаріальних дій. Згідно з ч.І ст. 41 Закону нотаріальні  дії можуть вчинюватися будь-яким нотаріусом чи посадовою особою місцевих органів виконавчої влади на всій території України.

Окремі види нотаріальних дій, прямо  передбачені актами законодавства (статті 9, 36, 55, 60, 65, 66, 70-73, 85, 93 і 103 Закону), повинні бути вчинені в певному нотаріальному органі.

Так, посвідчення угод про відчуження або заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної  ділянки, іншого нерухомого майна провадиться  нотаріусом за місцем розташування вказаного  майна (ст. 55 Закону).

Заходи до охорони спадкового майна  застосовуються державним нотаріусом за місцем відкриття спадщини (ст. 60 Закону). Про припинення охорони  спадкового майна державний нотаріус за місцем відкриття спадщини попередньо повідомляє спадкоємців, а в разі переходу майна за правом спадкування  до держави — відповідні фінансові  органи (ст. 65 Закону).

Свідоцтво про право на спадщину на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, видається  державним нотаріусом за місцем відкриття  спадщини (ст. 66 Закону).

У ряді випадків місце вчинення нотаріальної дії визначається міжнародними договорами України (ст. 103 Закону).

Відповідно до ч.2 ст.41 Закону нотаріальні  дії вчиняються: в приміщенні державної  нотаріальної контори; в державному нотаріальному архіві; приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса; в приміщенні виконавчого комітету місцевих органів влади.

В окремих випадках, коли громадянин не може з'явитися в зазначене  приміщення (наприклад, внаслідок інвалідності, хвороби, похилого віку тощо), а також  коли того вимагають особливості  по-свідчуваної угоди, нотаріальні  дії можуть бути вчинені поза вказаними  приміщеннями. У цьому випадку  місце вчинення нотаріальної дії  повинне бути зазначене у посвідчувальному написі на документі і в реєстрі  для реєстрації нотаріальний дій.

Строки вчинення нотаріальних дій. Нотаріальні дії вчиняються після  їх оплати в день подачі всіх необхідних документів.

Вчинення нотаріальної дії може бути відкладено в разі необхідності витребування додаткових відомостей або  документів від посадових осіб підприємств, установ і організацій або  направлення документів на експертизу, а також якщо відповідно до закону нотаріус повинен впевнитись у відсутності  у заінтересованих осіб заперечень проти вчинення цієї дії.²⁹

Строк, на який відкладається вчинення нотаріальної дії у цих випадках, не може перевищувати одного місяця.

За заявою заінтересованої особи, яка бажає звернутися до суду для  оспорювання права або факту, про посвідчення якого просить  інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії повинне бути відкладене на строк  не більше десяти днів. Якщо за цей строк  від суду не буде одержано повідомлення про надходження заяви, нотаріальна  дія повинна бути вчинена.

У випадку одержання від суду повідомлення про надходження заяви  заінтересованої особи, яка оспорює  право або факт, про посвідчення  якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється  до вирішення справи судом (ст.42 Закону).

Крім підстав, зазначених у ст.42 Закону, Інструкція³⁰ в п.31 передбачає додаткові підстави для відкладення. Так, якщо у нотаріуса або іншої посадової особи, яка вчиняє нотаріальні дії, є підстави  припускати що хто-небудь з учасників угоди внаслідок душевної хвороби або слабоумства не може розуміти значення своїх дій або керувати ними, а відомостей про  визнання  такого  громадянина  недієздатним  немає,  нотаріус відкладає   посвідчення  угоди  і  з'ясовує  чи не  було  ухвалено  судом   рішення  про  визнання  громадянина  недієздатним. Витрати, пов'язані з вчиненням нотаріальних дій. Оплата вчинюваних нотаріальних дій регулюється ст. 19 і 31 Закону та Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року.

За вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси справляють державне мито у розмірах, встановлених чинним законодавством (ч.І ст.19 Закону).

Приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом і громадянином або  юридичною особою (ч.І ст.31 Закону).

Стаття 4 Декрету Кабінету Міністрів України  «Про державне мито » передбачає, що ряд осіб має  пільги по сплаті державного мита.³¹

У відповідності зі ст.47 Закону не приймаються для вчинення нотаріальних дій документи, що мають підчистки  або дописки, закреслені слова чи інші незастережні виправлення, документи, текст яких неможливо прочитати  внаслідок пошкодження, а також  написані олівцем. Якщо дійсність наданого документа викликає сумнів, нотаріус вправі затримати цей документ і  направити його на експертизу, про  що виносить постанову. Тексти нотаріально  посвідчених угод, засвідчуваних  копії документів   і виписок з них, тексти перекладів та заяв повинні бути написані ясно і чітко; числа і строки, що стосуються змісту посвідчених угод, мають бути позначені хоча б один раз словами, а назви юридичних осіб — без скорочень і з зазначенням їх адрес. Прізвища, імена та по батькові громадян повинні бути написані повністю із зазначенням місця їх проживання.

Документи, викладені на двох і  більше окремих аркушах, повинні  бути прошиті, а аркуші пронумеровані  і скріплені печаткою.

У ході розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної діяльності можливе постановлення цілого ряду нотаріальних актів-документів.

У відповідності зі ст.49 Закону нотаріуси  чи інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, відмовляють у  вчиненні нотаріальних дій, якщо: вчинення такої дії суперечить законові; дії  підлягають вчиненню іншим нотаріусом чи іншою посадовою особою; з проханням  про вчинення нотаріальної дії звернулась недієздатна особа або представник, який не має необхідних повноважень; угода, що укладається від імені  юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним в її статуті чи положенні.

Реєстрація нотаріальних дій. Усі нотаріальні дії, вчинені нотаріусом, реєструються в реєстрах нотаріальних дій (ст.52 Закону).

Кожній нотаріальній дії привласнюється окремий порядковий номер. Номер, за яким нотаріальна дія зареєстрована  в реєстрі, вказується на документах, що видаються нотаріусом, або у  посвід-чувальних написах.

Реєстри повинні бути прошнуровані, аркуші їх пронумеровані. Кількість  аркушів у реєстрі повинна  бути завірена підписом посадової особи  Головного управління юстиції в  Автономній Республіці Крим, управління юстиції в областях, містах Києві  і Севастополі, уповноваженими на це начальниками цих управлінь.