Деякі питання збереження документних ресурсів

Розпорядження мають багато спільного  з наказами, і в правовому розумінні  ці розпорядчі документи рівнозначні. Іноді розпорядження видають нарівні з наказом, замінюючи при цьому слово НАКАЗУЮ на слова ДОРУЧАЮ, ВИМАГАЮ, ЗОБОВ'ЯЗУЮ, ПРОПОНУЮ. Відрізняються зазначені правові акти ще й тим, що накази в основному пишуть із загальних всеохоплюючих питань, а розпорядження -з конкретних.

3.5. Рішення

Рішення  як розпорядчий документ є правовим  актом  діяльності  колегій

міністерств і відомств, наукових рад тощо. Його текст складається  з двох взаємозв'язаних частин: констатуючої та розпорядчої. Констатуюча покликана пояснити, чим викликане те чи інше рішення. Тут нерідко переказується акт вищого органу правління, на виконання якого видається рішення.

Друга частина документа  починається словами: "колегія (міська чи наукова рада) вирішила". При цьому слово "ВИРІШИЛА" друкується великими літерами в розрядку для того, щоб візуально виділити обидві частини. Далі з нового рядка друкується текст розпорядчої частини, до формулювань якої висуваються жорсткі вимоги. По-перше, вони повинні бути конкретними, чіткими, ясними, не вступати у суперечність зі змістом раніше виданих розпорядчих документів, не дозволяти іншого тлумачення. Необхідно уникати неконкретних виразів типу "підняти", "підвищити", "посилити", "поліпшити", "вжити заходів", "активізувати", "звернути увагу" тощо. Сформульовані таким чином доручення розпливчасті, перевірка їх виконання утруднена.

Якщо розпорядча частина  рішення припускає різні за характером дії, називає кілька виконавців, вона ділиться на пункти, що нумеруються  арабськими цифрами.