Нормативні документи

ЗМІСТ

ВСТУП                                                                                                                     4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНИЙ  АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ

1. Понятійний апарат дослідження («документ», «стандартизація», «нормативний документ»)                                                                            6
2. Різновиди нормативних документів                                                          14
3. Особливості створення, надання та використання нормативних документів в умовах всьогодні                                                                  19

ВИСНОВКИ                                                                                                          27

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ                                                         29

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Продуктом стандартизації виступає нормативний документ. Нормативний документ встановлює правила, загальні принципи або характеристики, що стосуються різних видів діяльності або їх результатів. До 1993 р. застосовувалися терміни «нормативно-технічний документ», «спеціальні види нормативно-технічних та технічних документів і літератури».

До нормативних документів по стандартизації відносяться:

- Стандарти;

- Технічні умови.

Стандарт - нормативний документ, розроблений, як правило, на основі відсутності  протиріч з істотних питань більшості  зацікавлених сторін і затверджений компетентним органом. У стандарті  встановлені для загального і  багаторазового використання правила, вимоги, загальні принципи або характеристики, що стосуються різних видів діяльності або їх результатів і сприяють досягненню оптимального ступеня упорядкування  в певній галузі. Це нормативне виробничо-практичне  видання, що містить комплекс норм, правил, вимог до об'єкта стандартизації, які встановлюються на основі досягнень  науки, техніки і передового досвіду  і затверджуються відповідно до чинного  законодавства.

Ця проблема є актуальною, тому що набула висвітлення у працях багатьох зарубіжних та вітчизняних  науковців і дослідників. Серед  них, Поль Отле, С. Г. Кулешов, Г. М. Швецова-Водка, Н. С. Ларьков, В. В. Бездрабко та багато інших. Основні етапи щодо розвитку нормативного документа та його історії розкрито у працях І. О. Белоусової, Г. М. Швецової-Водки, В. В. Бездрабко та С. Г. Кулешова. Нормативний документ та стандартизація в Україні вивчавчалися  І. Б. Матяш, Г. М. Швецової-Водки, Н. М. Кушнаренко, С. Г. Кулешова та М. С. Слободяника.

 Об’єктом дослідження   є основні види та особливості нормативних документів

Метою моєї роботи є нормативні документи та стандартизація

Завдання дослідження: 

- зробити ретельний аналіз понятійного апарату дослідження;

- охарактеризувати різновиди нормативних документів;

- зазначити основні вимоги щодо особливостей створення,надання та використання нормативних документів.

Робота складається з реферату, вступу,  розділа, висновків та списку використаних джерел. Основний текст містить 28 сторінки, список використаних джерел налічує 13 найменувань.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1.   ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

1. Понятійний апарат дослідження: («документ», «стандартизація», «нормативний документ»)

Поняття «документ» є центральним та фундаментальним у понятійній системі документознавства. Воно відображає ознаки реально існуючих предметів, що слугують об'єктами практичної діяльності створення, збору, аналітико - синтетичної обробки, збереженню, пошуку, поширенню та використанню документної інформації в суспільстві.

Слово походить від латинського слова "docere" (знати, свідчити), від якого походять також слова доцент (docent) і доктор (doctor). Буквальний переклад слова "document" - свідоцтво, свідчення, посвідчення, джерело.

Документ — засіб закріплення різними способами на відповідному матеріалі інформації про факти, події, явища об'єктивної дійсності та розумову діяльність людини.

Існує також інше визначення терміну: Документ (ЗУ "Про інформацію") - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Поняття «документ» широко використовується в усіх сферах суспільної діяльності. Майже в кожній галузі знання є одна або декілька версій його розуміння відповідно до специфіки тих об'єктів, яким надається статус документа. Воно розуміється порізному в таких наукових дисциплінах, як інформатика, бібліотеко-, бібліографо-, архіво-, музеєзнавство. а також у відповідних спеціальних галузях діяльності — бібліотечній, музейній, архівній справі та бібліографії. Звідси його багатозначність, яка ускладнює спілкування та взаєморозуміння між спеціалістами документно-комунікаційної сфери.

Визначення загального значення поняття «документ» є головним завданням теоретичного документознавства (документології).

За тривалий історичний період значення поняття "документ" постійно змінювалося. До сьогоднішнього часу застосовуються різні визначення, то надаючи йому найширше значення, то звужуючи його розуміння до одного якого-небудь виду.

На міжнародному рівні загальним визнано визначення документа як записаної інформації, яка може бути використана як одиниця в документаційному процесі. Таке визначення розроблене та затверджене Міжнародною організацією зі стандартизації (ISO) за участю Міжнародної федерації бібліотечних асоціацій, Міжнародної федерації з документації, Міжнародної ради архівів, Міжнародної організації з інтелектуальної власності.

Згідно зі стандартом ISO, інформація може бути записана будь-яким способом фіксування відомостей, за допомогою не тільки знаків письма, але й зображення, звука і т. п. Таке визначення дозволяє перерахувати до документів усі матеріальні об'єкти, які можуть бути використані для передавання інформації в суспільстві.

Документ має певну кількість властивостей, які відрізняють його від інших об'єктів. Сукупність властивостей — цілісна система, яка виконує покладені на неї суспільством функції. Зв'язок між властивостями документа досить тісний, тому відокремити їх можна лише умовно.

Найбільш значимі властивості такі:

-  атрибутивність, тобто наявність невід'ємних складових, без яких він не може існувати;

-  функціональність — призначення для передачі інформації в просторі й часі;

-  структурованість — тісний зв'язок елементів і підсистем, що забезпечує єдність і цілісність документа.

Н. М. Кушнаренко визначила такі основні ознаки документа :

-  наявність семантики змісту, тобто документ є носієм думки, що передається знаками; сукупність послідовно розміщених знаків, які передають зміст документа (повідомлення), є його обов'язковою ознакою;

-  стабільна матеріальна (речова) форма документа мусить забезпечити йому довготривале зберігання й надати можливість багаторазового використання та переміщення інформації в просторі й часі;

- за ознакою призначеність для використання в соціальній комунікації статус документа мають лише ті об'єкти, які первинно призначені для збереження та передачі інформації в просторі й часі, а отже, документи є носіями інформації, спеціально створені людиною для забезпечення певних комунікаційних цілей;

-  завершеність повідомлення, тобто документ не може бути повноцінним через фрагментарне незавершене повідомлення [6].

Головні функції – це зберігання й передача інформації в часі та просторі. Створюється документ з метою забезпечення потреб суспільства за допомогою розмноженої документної інформації.

Документи розрізняють за структурними ознаками, вони можуть бути стандартні і нестандартні, що залежить від багатьох суб"єктивних і об"єктивних факторів. Стандартні документи- це документи, що мають однакову форму та заповнюються в певній послідовності й за суворо визначеними правилами. Нестандартні документи- створюються в кожному конкретному випадку для розв"язання окремих ситуацій, їх друкують або пишуть від руки.

Текст є головним елементом документа, що містить сукупність речень, послідовно об’єднаних змістом і побудованих за правилами певної мовної системи. Текст є засобом відтворення зв’язного мовлення, тобто висловлювання, пов’язаного однією темою, основною думкою та структурою. При створенні тексту документу повинні виконуватися певні вимоги, найголовніші з яких – достовірність та об’єктивність змісту, нейтральність тону, максимальна стислість і, водночас, повнота інформації.

Текст документу повинен  бути точним, тобто він не повинен містити в собі подвійного значення слів та висловів. Точність вимагає співвідношення змісту висловлювання з реальністю. Вона залежить від вміння висловлювати однозначно думки, вживаючи слова, словосполучення, речення відповідно до норм літературної норми [ 3].

Текст складається з таких логічних елементів:

- вступу, де зазначається привід, що став причиною укладання документа, викладається історія питання та інші.

- доказу, де викладається суть питання: докази, пояснення, що супроводжуються цифровими розрахунками, посиланнями на законодавчі акти та інші матеріали.

- закінчення, де формулюється мета заради якої складено документ.

У нашій країні головним центром у галузі стандартизації є Державний комітет України  зі стандартизації, метрології і сертифікації (Держстандарт України), а в галузі будівництва – Державний комітет  України зі справ містобудівництва й архітектури України.

Стандартизація — діяльність, що полягає у встановленні положень для загального і багаторазового застосування щодо наявних чи можливих завдань з метою досягнення оптимального ступеня впорядкування у певній сфері, результатом якої є підвищення ступеня відповідності продукції, процесів та послуг їх функціональному  призначенню, усуненню бар'єрів у торгівлі і сприянню науково - технічному співробітництву.

Під стандартизацією розуміється діяльність, спрямована на досягнення впорядкування в певній області за допомогою встановлення положень для загального і багатократного вживання відносно реально існуючих і потенційних завдань. Ця діяльність виявляється в розробці, публікації вживанні стандартів.

Види стандартизації:

• міжнародна стандартизація — стандартизація, що проводиться на міжнародному рівні та участь у якій відкрита для відповідних органів усіх країн.
• регіональна стандартизація — стандартизація, що проводиться на відповідному регіональному рівні та участь у якій відкрита для відповідних органів країн певного географічного або економічного простору.
• національна стандартизація — стандартизація, що проводиться на рівні однієї країни.

Об'єктами стандартизації є  продукція, процеси та послуги, зокрема  матеріали, складники, обладнання, системи, їх сумісність та уніфікація, правила, процедури, функції, методи чи діяльність, персонал і органи, а також вимоги до термінології, позначення, фасування, пакування, маркування, етикетування.

Метою стандартизації в Україні  є забезпечення раціонального використання природних ресурсів, відповідності  об'єктів стандартизації їх функціональному  призначенню, інформування споживачів про якість продукції, процесів та послуг, підтримка розвитку і міжнародної  конкурентоспроможності продукції  та торгівлі товарами і послугами.

Завдання стандартизації полягають у створенні умов для  досягнення:

- економії всіх видів ресурсів;

- безпеки продукції, робіт і послуг для довкілля, життя, здоров'я і майна;

-    безпеки господарських об'єктів з врахуванням риску виникнення

- природних і техногенних катастроф і інших надзвичайних ситуацій;

- технічної і інформаційної сумісності, а також взаємозамінюваності продукції;

- якості продукції, робіт і послуг відповідно до рівня розвитку науки, техніки і технології;

- єдності вимірювань;

- обороноздатності і мобілізаційній готовності країни.

Стандартизація, як основа технічного регулювання, (діяльність, що спрямована на досягнення оптимального ступеня  впорядкованості за даних умов) знаходить  дуже широке застосування майже в  усіх галузях, вона чітко встановлює вимоги до продукції (військове озброєння, атомна енергетика, аерокосмічна галузь тощо) та питань безпеки, вона дозволяє досягати рівня стандартної (базової) або навіть конкурентоспроможної якості (наприклад, на рівні галузевих стандартів) відповідно до мети застосування [8].

Національна стандартизація через процес гармонізації з міжнародними нормативними документами, що отримали міжнародне визнання, служить перепусткою  на світові ринки для вітчизняних  виробників.