Організаційно-розпорядчі документи

    Розпорядчий  документ, що розглядається, містить такі основні реквізити:

• зображення Державного герба України;
• назву місцевої ради або її виконкому;
• реєстраційний номер документа;
• дату документа (для ухвал місцевих рад) або дату і номер (для ухвал виконкому);
• заголовок до тексту документа;
• текст документа;
• підписи голови і секретаря виконкому;
• відбиток печатки;
• візи документа.

 

    Звичайно ухвали  складаються зі вступної частини,  в якій розкривається стан  питання, що розглядається, і  постановчої, що містить перелік  заходів із зазначенням термінів їх виконання й перелік службових осіб, які відповідають за це, а також тих, кому доручено контроль за виконанням ухвали.

 

    Підготовка розпоряджень

    Розпорядження  – правовий акт управління, виданий  посадовою особою чи державним  органом владного характеру у межах наданої компетенції для вирішення оперативних питань. Має обов’язкову силу для громадян, організацій, підприємств чи установ, або співробітників, яким вона адресована.

    Розпорядження  можуть видавати Кабінет Міністрів  України, місцеві ради, представники Президента України на місцях, а також установи та службові особи.

    Розпорядження  містять певне коло питань  і діють протягом зазначеного  в них строку. Можуть бути загальними  для всього колективу або стосуватися  конкретних ланок його роботи.

    Розпорядження  мають багато спільного з наказами, і в правовому розумінні ці розпорядчі документи рівнозначні.

    Іноді розпорядження  видають на рівні з наказом,  замінюючи при цьому слово  «НАКАЗУЮ» на слова «ДОРУЧАЮ»,  «ВИМАГАЮ», «ЗОБОВ’ЯЗУЮ», «ПРОПОНУЮ».

    Відрізняються  зазначені правові акти ще  й тим, що накази в основному  пишуть із загальних всеохоплюючих  питань, а розпорядження – з  конкретних.

 

    Підготовка рішень

    Рішення як  розпорядчий документ є правовим  актом діяльності колегій міністерств і відомств, наукових рад тощо.

    Текст рішення  складається з двох взаємопов’язаних  частин: констатуючої та розпорядчої.  Констатуюча покликана пояснити, чим викликане те чи інше рішення. Тут нерідко переказується акт вищого органу правління, на виконання якого видається рішення

    Друга частина  документа починається словами:  «колегія (міська чи наукова рада) вирішила». при цьому слово  «ВИРІШИЛА» друкується великими  літерами в розрядку для того, щоб візуально виділити обидві  частини.

    Далі з нового рядка друкується текст розпорядчої частини, до формулювань якої висуваються більш жорстокі вимоги:

    По-перше, вони  повинні бути конкретними, чіткими, ясними, не вступати у суперечність зі змістом раніше виданих розпорядчих документів, не допускати іншого тлумачення.

    По-друге, необхідно  уникати неконкретних висловів  типу «підняти», «підвищити»,  «посилити», «поліпшити», «вжити заходів», «активізувати», «звернути увагу» тощо. Сформульовані таким чином доручення розпливчасті, перевірка їх виконання буде ускладнена.

    Якщо розпорядча  частина рішення припускає різні  за характером дії, називає  кілька виконавців, вона ділиться на пункти, що нумеруються арабськими цифрами.

 

    Оформлення приписів

     Припис  – розпорядчий документ, що підтверджує  певні повноваження (наприклад, на  перевірку об’єкта дозвільної  системи, або наряду, який охороняє  спеціальний об’єкт тощо).

    Припис  містить  такі реквізити:

• назву органу, яким він виданий;
• назву документа (ПРИПИС);
• дату видання документа;
• адресат;
• текст із зазначенням обсягів повноважень та терміну дії припису;
• підпис;
• відбиток печатки.

 

2.2Складання організаційних документів

 

    Організаційні  документи- це документи, що  закріплюють конкретні функції,  права та обов’язки органів управління на тривалий час.

    Організаційні  документи слугують для організування,  упорядкування та погодження  будь-якої діяльності. Вони дають змогу створити узгоджену програму дій, об’єднати людей, підрозділи, установи для досягнення спільної мети, надаючи при цьому їх діяльності планомірний та узгоджений характер.

    Таким чином,  з розробленням організаційних  документів розпочинається не тільки функціонуванням установи, але й виникає управлінська діяльність, що врегульовується за допомогою права.

    До організаційних  документів можна віднести: положення,  статути, регламенти, інструкції, правила,  розклади та певної мірою договори.

    Зазначені документи розробляються висококваліфікованими спеціалістами. Цьому передує значна робота з вивчення різноманітних аспектів діяльності установи або її структурних підрозділів, а також чинного законодавства з цих питань.

 

Підготовка  положень

    Положення- це правовий акт, що встановлює основні правила організаційної діяльності державних органів, їх структурних підрозділів, а також підпорядкованих установ, організацій і підприємств(філій). Це може бути також зведення правил, що регулює певні напрями діяльності.

    Положення  можуть регламентувати діяльність плсадових осіб. В окрему групу виділено положення, які регулюють сукупність організаційних, трудових та інших відносин з конкретного питання.

    Положення  бувають типові й індивідуальні.

    Типові положення розробляються і, зазвичай, затверджуються вищими органами управління для системи установ і підприємств,

    Індивідуальні  положення створюються на основі  типових і затверджуються керівником  установи.

    Положення  про установу затверджується розпорядчим документом вищої організації.

 

    Найбільш численну  групу становлять положення про  проведення різних конкурсів,  оглядів та інших заходів. Текст  положення, зазвичай, складається  з таких розділів:

1. Загальні положення.
2. Основні завдання.
3. Функції.
4. Права та обов’язки.
5. Керівництво.
6. Взаэмовідносини.
7. Майно та кошти підприємства.
8. Виробнича та господарська діяльність.
9. Контроль, перевірка та ревізування діяльності.
10. Реорганізація та ліквідація.

    У положенні  вказуються основні та обігові  кошти, порядок придбання майна, амортизаційні відрахування та їх призначення, прибуток, відрахунки на премії робітникам та службовцям, житловий фонд, службові приміщення, порядок використовування надлишків невикористаних обігових коштів.

    Залежно від  специфіки діяльності в положенні можуть також відображатися хід капітального будівництва, винахідництва та раціоналізації, стан матеріально-технічного забезпечення, трудовий режим, порядок розподілу житла, страхування та інше.

    Підписує положення  керівник установи і затверджує вища за порядком підпорядкування організація.

 

    Типовий формуляр  положення містить такі реквізити:

• Зображення Державного герба Укораїни;
• Назву відомства, організації, структурного підрозділу;
• Гриф затвердження;
• Назву виду документа(положення);
• Місце видання документа;
• Реєстраційний номер документа;
• Заголовок до тексту документа;
• Текст документа;
• Підпис;
• Гриф погодження документа;
• Візи документа.

 

Підготовка  статутів

    Статути- це  юридичні акти, якими оформляється  утворення установ, організацій  чи товариств, визначаються їх структура, функції, взаємовідносини з іншими організаціями чи громодянами і правове становище у визначеній сфері державного управління або господарської діяльності.

    У першому  статуті, що був складений на  початку VI ст. Нашої ери, регламентувалось життя ченців. Його автором був італійський чернець Бенедикт Нурсійський. Тому і статут став називаєтись «бенедиктським», а всі монастирі, в яких дотримувались цього документа, утворили орден Святого Бенедикта.

    Статут- це  зведення правил, які регулюють:

    А)основи організації  та діяльність підприємств і  установ певної галузі господарства;

    Б)умови створення,  склад, будову та діяльнічть  конкретного підприємства, організації  або установи, певної галузі або  сфери управління;

    С)конкретну сферу діяльності установи й таке інше.

 

    Статут включає  такі реквізити:

• Гриф затвердження вищої організацією або органом управління;
• Найменування виду документа(статут);
• Дату документа;
• Заголовок до тексту документа;
• Текст документа;
• Відмітку про наявність додатків;
• Гриф погодження;
• Відмітку про державну реєстрацію.

 

    Звичайно, текст  статуту розбивається на статті, які групуються в розділи (позначаються  римськими цифрами).

    Текст статуту,  зазвичай, складається з таких  розділів:

1. Загальні положення, в яких розкриваються мета, завдання, її функції, чинність статуту по об’єктах та суб’єктах і т.ін.
2. Головна діяльність, її зміст.
3. Планування та облік робіт.
4. Призначення допоміжних служб.
5. Взаємодія з іншими органами, аналогічними за діяльністю.
6. Специфічні особливості діяльності.
7. Відповідальність організації за належне виконання зобов’язань.
8. Порядок вирішення спорів, подання претензій та інше.
9. Звіт, звітність і контроль.
10. Зовнішньо-економічна діяльність.
11. Реорганізація та ліквідація.

    Статути можуть бути типові та індивідуальні.

    Типові статути  розробляються для певних систем  установ чи підприємств і затверджуються  вищими органами держави, з’їздами громадських організацій.

    Індивідуальний  статут укладається для певної  установи чи організації шляхом конкретизації типових статутів і затверджується вищою установою, якій підпорядковується зазначена установа.

    Зміст, формуляр  статуту, порядок оформлення, погодження  і затвердження такі самі, як  для положення. Статут є основою  для розробки положення.

    Статути є  основою діяльності господарських,  громадських, кооперативних, приватних  організацій, спортивних добровільних  товариств тощо.

    Статути господарських  організацій мають свої особливості.  В цих статутах визначаються порядок вступу в організацію, права та обов’язки її членів, органи управління, порядок виборів, оплати членських внесків та ін.

    Статут орендного  підприємства визначає: мету і  завдання підприємства, виробничо-господарську  діяльність, утворення і використання  коштів, створення і використання пайового фонду, членство у підприємстві, відповідальність працівників, органи самоврядування, права та обов’язки загальних зборів орендарів, права й обов’язки дирекції, права й обов’язки директора, відповідальність органів самоврядування і їх членів, прийняття ухвал і передавання повноважень.