Аналіз створення та перспективи розвитку земельних банків

В 2013 р. Держзембанк набув обрисів: у нього з'явилися адреса, статутний капітал, керівництво, банківська ліцензія. До цих пір немає головного - земельних ресурсів, власне, державних сільгоспугідь, якими банк повинен бути докапіталізовано. Причина - законодавчі зволікання. Земельний кодекс України передбачає обмеження в 100 гектарів землі сільськогосподарського призначення у власності. У держави землі - понад 10 млн гектарів. Внести необхідні поправки до Кодексу до цих пір не вдалося, скасувати для держзембанк мораторій на купівлю землі в Раді також не вийшло. А без цього Держзембанк не може активно кредитувати аграріїв. Проте за підсумками 2013 банк розраховував видати близько 30 млн грн., а в 2014 році має намір виділити на кредити аграріям 15 млрд грн.

«Якщо все складеться, як ми розраховуємо, думаю, 15 млрд гривень в наступному році ми зможемо дати», - цитує Forbes главу правління Зембанка Світлану Скосирську.

Джерелом коштів для кредитування повинні стати надходження від оренди госземлі, яка буде передана в капітал Земельного банку. Але поки цього не сталося, установа буде домовлятися про партнерство з іншими банками. «Щоб не стати монополістом, ми працюємо з іншими банками, беручи на себе більшу частину ризиків. Ми постараємося створити такі умови, щоб ніхто не скаржився, що колгоспникам зараз дають кредити під 25-28%», - додала вона.

Передбачається, що держструктура буде кредитувати під 8-12% річних. Частина процентної ставки банків-партнерів по кредитуванню аграріїв Земельний банк буде компенсувати.

Доступ до кредитів держзембанк матимуть в основному дрібні і середні агропідприємства з річним оборотом до 5 млн євро. Сума більшості видаваних банком кредитів буде перебувати в діапазоні 75-1000 тис. євро.

 

2 Загальні засади створення та функціонування Державного земельного банку

 

Україна має могутній природно-ресурсний потенціал. Із 60,3 млн. га земель нашої держави майже 70,9 % (42,8 млн. га) займають сільськогосподарські угіддя. З них понад 27 млн га розпайовано між 7 мільйонами власників (у середньому пай - близько 4 га). Ще більше - 10 млн га чорноземів знаходяться у державній власності, але ці землі також розпорошені по всій території України, а тому не дають належного економічного ефекту державі. Крім того, парцеляція земель розірвала єдині екологічні комплекси, відокремивши землю від водних і лісових ресурсів, а також від інфраструктурних об'єктів.

Це стримує розвиток сільського господарства та аграрного бізнесу, а також сприяє деградації ґрунтів та інших екосистем.

Попри колосальний  безцінний земельний ресурс, українське село через відсутність дрібного і середнього агробізнесу деградує і вимирає.

Так, досі деякі цілі та завдання земельного реформування, яке триває понад два десятиліття, у зв’язку з браком досконалих інструментів регулювання ринку земель в Україні залишаються нездійсненними.

Завершення земельної реформи передбачає вирішення цих проблем. Розпорошені земельні ділянки державної власності необхідно консолідувати в ефективні інвестиційно привабливі масиви. З відкриттям ринку землі гостро постане питання консолідації земельних ділянок приватної власності, адже для ефективного ведення бізнесу новому власнику необхідно буде консолідувати безліч паїв.

З іншого боку, необхідно вирішити питання державної підтримки малих і середніх товаровиробників шляхом надання дешевих кредитів. Тому для реалізації окреслених цілей необхідно створити спеціалізовану  фінікову установу. Такою має стати Державний земельний банк, який буде наділений  функціями, що забезпечать:

- ефективне управління  землями державної власності - консолідація, купівля-продаж, міна, здача в оренду.

- фінансово-кредитну діяльність  для проведення державної земельної  та аграрної політики; наповнення  державного бюджету; державну підтримку малого та середнього бізнесу не селі шляхом надання дешевих кредитів під заставу землі.

Передовий досвід держав із стабільною економікою свідчить про необхідність у створенні державного інституту щодо ефективного управління державними землями та здійснення проектів консолідації. Процес консолідації земель є витратним і державний бюджет не може найближчим часом вирішити цю проблему. Тому необхідно створити інституцію, яка була б самоокупною за рахунок ринкових операцій із землею.

Без земельного банку і його фінансових ресурсів неможливо провести консолідацію земель, а також виконати багато інших державних завдань, як, наприклад, вирішення питань із землею при будівництві об'єктів загальнодержавного значення (дороги, трубопроводи, електромережі і т.д).

Ще одним важливим завданням банку стане забезпечення продовольчої безпеки країни за рахунок збереження в державній власності великих земельних масивів землі.

Розвиток ринкових земельних відносин також вимагатиме вигідного кредитування бізнесу під заставу землі. На сьогодні комерційні банки не можуть запропонувати дешевого кредитування. Крім того, державна політика з приводу заборони на володіння землею іноземцям та юридичним особам не дозволить комерційним банкам вийти на ринок. У цій ситуації єдиним можливим виходом стане створення саме державного банку як фінансово-кредитної установи.

Можливість розпоряджатися мільйонами гектарів державних земель - вигідно купувати і продавати на земельному ринку, здавати в оренду і т.д. - стане надійним джерелом доходу банку.  Це слугуватиме інтересам як держави, так банківської установи.

В Україні під головуванням Голови Держземагентства створюється міжнародна експертна група з провідних спеціалістів Євросоюзу у земельній сфері для допомоги у завершенні земельної реформи у нашій державі.

Надзвичайно важливим та корисним для вітчизняних фахівців є досвід європейських колег, серед яких безумовним лідером, як у побудові сучасного кадастру, так і в питаннях консолідації земель, створенні ефективної інституції державного управління землями - земельного банку - є Королівство Нідерландів.

З огляду на здобутки у цій  сфері голландських колег однією з основних цілей земельного банку є консолідація земель. Так, консолідація земель у Європейському Союзі розглядається як основний двигун розвитку сільських територій та підняття рентабельності фермерських господарств за рахунок консолідованих масивів.

Слід зазначити, що Євросоюз позитивно сприймає ідею створення земельного банку в Україні і готовий надати організаційно-методичну підтримку та популяризацію у створенні цієї установи.

Передбачається, що Державний земельний банк в Україні повинен стати універсальною фінансовою установою, яка працюватиме з усіма формами агропідприємств, використовуватиме різноманітні види застави за кредитами та забезпечить здешевлення вартості кредитних ресурсів для селян. Окрім того, банк має активно співпрацювати з комерційними банками України щодо рефінансування, надання та отримання гарантій, а також брати на себе частину ризиків, пов’язаних з кредитуванням аграріїв.

Зважуючи на роль Державного земельного банку у реалізації в Україні земельної реформи, особливості його майбутнього функціонування, Кабінет Міністрів України та Національний банк України, а також НААН України дійшли висновку, що такий банк має бути створено окремо, а не на базі іншого банку.

Виділені державою кошти повністю передбачалися в бюджеті України на проведення реформ АПК, тому кошти на створення банку – не що інше, як перерозподіл ресурсів бюджету з точки зору оптимізації витрат на проведення державою реформ в агропромисловому комплексі.

Державний земельний банк має стати універсальною фінансовою установою, яка активно співпрацювати з комерційними банками України в частині рефінансування, надання та отримання гарантій, а також брати на себе частину ризиків, пов’язаних з кредитуванням аграріїв.

Одним з основних завдань Державного земельного банку є пільгове кредитування сільськогосподарських товаровиробників під заставу землі.

Планується, що Державний земельний банк буде надавати пільгові кредити під 8-9% річних під заставу землі для власників, або під заставу права оренди, якщо земля в оренді.

Нині в Україні тимчасово встановлено мораторій (заборона на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення шляхом їх продажу), який обмежує конституційні права громадян.

Таким чином залишається законодавчо заблокованим обіг земель сільськогосподарського призначення, які становлять найбільший сегмент ринку земель.

Досвід Європейського Союзу, а також багатьох інших розвинених країн підтверджує необхідність функціонування на ринку земель державного банку земель. Ефективне державне управління сільськогосподарського землекористування в ринкових умовах може бути успішним за умов функціонування земельного банку, який виконуватиме функції регулятора ринку та розпорядника державних сільськогосподарських земель.

Із зняттям мораторію на обіг сільськогосподарських земель, буде надана можливість передавати в іпотеку землю та право оренди на землю. Саме під таку заставу за привабливими кредитними ставками – до 10% річних - і мав би надавати кредити державний банк. За прогнозами, така можливість дасть змогу вітчизняним виробникам за 2-3 роки оновити своє матеріальне забезпечення, а потім за 5 років на 15% збільшувати виробництво [13].

3 Перспективи розвитку земельного банку в Україні

 

Нині влада зробила фундаментальні кроки в законодавчій сфері - було створено Державний земельний банк. Державний земельний банк - один з основних пунктів земельної реформи. Він розвиватиме сільські території, управлятиме державними землями та видаватиме аграріям дешеві кредити [15].

Закон про створення земельного банку в Україні був прийнятий парламентом 6 вересня 2012 року. Земельному банку єдиному буде надана можливість брати під заставу землі сільськогосподарського призначення для товарного виробництва. Жоден інший банк такого права не матиме [14]. Він надаватиме аграріям кредити під 3% річних. Кредити для фермерів надаватимуться під заставу землі, або права оренди під 7-9% річних. Згідно з законом, Кабінет міністрів має право формувати статутний капітал державного земельного банку за рахунок грошових внесків і внесків у вигляді земельних ділянок.

Кредити будуть видаватися за рахунок коштів від продажу держземель, опікуватися якими зобов’язали банк. В такому випадку можна стверджувати про пряму небезпеку для національної економіки. Залучати додаткові кошти для повноцінного функціонування земельного банку під депозити та цінні папери буде невигідно. Навряд чи вдасться залучити ресурси від міжнародних фінансово-економічних структур чи інвесторів. Підтвердженням цьому є офіційна позиція Світового банку. Представники даної фінансової інституції зазначають, що у міжнародної спільноти не існує особливого ажіотажу до українських чорноземів, а особливо при нинішніх умовах в українському бізнес-середовищі [16]. Статутний капітал для новоствореного банку невеликий – 120 мільйонів гривень. Для його формування уряд випустив 120 мільйонів простих іменних акцій номінальною вартістю 1 гривня за кожну. Вже зараз можна стверджувати, що закладених активів не вистачить для ефективної роботи банку. Щоб реально кредитувати тих, хто працює з землею під низькі відсотки, як обіцяє уряд, потрібно щонайменше 10 мільярдів гривень.

Зважаючи на це, державному земельному банку буде нелегко здійснювати свою фінансово-кредитну діяльність.

За великим рахунком Земельний банк буде монополістом, який не дасть можливості для вільного розвитку ринку землі. Йому єдиному передаються всі державні землі сільськогосподарського призначення для подальшого продажу. Він єдиний отримає право брати у заставу землі сільськогосподарського призначення. Громадяни України позбавляться права здавати під заставу свої землю будь-якому іншому банку, який може надати кредит на вигідніших умовах.

Крім того, земельний банк отримує право купівлі-продажу землі, тобто виступатиме оператором на земельному ринку, що є прямим порушенням закону про банки та порушенні Конституції. Адже продавати-купувати землю – це не функція банку.

Сам по собі земельний банк, який би міг підтримати сільське господарство, наприклад, пільговими кредитами, стимулюванням розвитку інноваційних проектів, – потрібен.

Проте, в законі дуже багато питань спірного характеру. Зокрема, доцільно було б по-перше, дозволити заставу землі сільськогосподарського призначення не тільки земельному банку, а й іншим банкам.  По-друге, заборонити земельному банку купувати і продавати землю, тобто він не може бути вільним учасником цього ринку. По-третє, земельний банк не має права продавати державні землі.

Зі слів члена аграрного комітету Верховної ради і одного з співавторів законопроекту №10043, депутата з фракції НУ-НС Романа Ткача, необхідність в такій установі як Земельний банк, має кілька поглядів: «Я бачу Державний земельний банк як інституцію, яка б могла здійснювати операції з землею, і як банк - фінансову установу, яка б виконувала ті ж операції щодо іпотеки, застави і, звісно, кредитування.

На перехідному етапі, коли ми вводимо первинний ринок землі, це потрібно. В багатьох державах є такі установи: в Угорщині, Франції. В Україні відповідно до Конституції, від імені народу його власністю розпоряджаються органи влади. Державний земельний банк не є органом влади. І держава в особі Кабміну не може передавати землі державної власності у публічне акціонерне товариство.

Коли у вас нема повноцінного ринку землі, коли таке поняття як "ринок землі" взагалі є новим, така державна установа потрібна. Умовно кажучи: завтра відкривається ринок землі. І цій установі - Земельному банку" - ми можемо дати право "першої руки".

Наприклад, ви маєте пай і хочете його продати, але не знаєте реальної вартості. В Держземі дозволяють собі казати про 300, 500, 2 тисячі доларів за гектар ріллі. За умови відкриття цієї установи з 1 січня 2013 року, коли буде скасовано мораторій на продаж землі, ви йдете в цю установу і кажете, що ваша земельна ділянка знаходиться у такому-то районі і області. У них є база, наприклад, та ж нормативно-грошова оцінка. Це ж все-таки дозволяє відстежувати на початку і ринкові ціни. І банк каже: "Ця ділянка коштує 20 тисяч гривень". Він видає вам довідку, що земля в цьому районі орієнтовно коштує 20 тисяч гривень. Тоді вам легше виходити на ринок. І якщо вам хтось запропонує 22 тисячі або 25 тисяч, зрозуміло, що ви продасте. Логіка підказує, що ви не захочете продати свій земельний наділ за 15 тисяч гривень.