Другий пріоритет ми визначили
як «формування ефективного інституційного
середовища для регулювання факторів
конкурентної боротьби та уповільнення
монополізації банківської сфери».
На сьогодні ми маємо Класифікацію
НБУ за розміром активів банків,
за якою вони поділяються на
чотири групи: І – «найбільші
банки» (активи понад 1 млрд. грн.), ІІ
– «великі банки» (активи понад
100 млн. грн.), ІІІ – «середні банки»
(активи від 10 до 100 млн. грн.) і ІV –
«малі банки» (активи до 10 млн. грн.).
Для кожної групи банків існують
свої особливості щодо конкурентної
боротьби. Так, «найбільші банки» - системні
банки мають найбільшу за обсягами,
кількістю та різнорідністю групу
споживачів банківських послуг.
«Володіючи 70% ресурсів, вони можуть
користуватися монопольними перевагами
на ринку, отримувати монопольний прибуток».
Банки другої та третьої групи мають змогу
обслуговувати меншу кількість клієнтів
і оперувати меншими обсягами доходів.
Їх можливості щодо реклами та просування
на ринку є обмеженими в наслідок обмеженості
фінансових ресурсів. Хоча ми оцінюємо
банки другої та третьої групи в перспективі
позитивно, оскільки вони є найбільш ефективними
та мають високу якість обслуговування
клієнтів. Більшість банків четвертої
групи знаходиться під постійною загрозою
закриття, ліквідації, тому що вони не
можуть забезпечити виконання вимог НБУ
щодо збільшення розміру власного капіталу
та величини сформованого резервного
фонду. Крім того, на місцях їх витісняють
озброєні новими технологіями філії системних
банків.
На нашу думку, позиція та політика
Національного банку України
щодо різних груп банків повинна
бути диференційованою та спрямованою
на досягнення максимальних результатів
по сукупності з врахуванням
інтересів різних рівнів суспільства
та банківської системи.
Так, по відношенню до системних
банків повинні бути встановлені
жорсткі умови щодо зниження
ними тиску на менші банки
та зменшення ними ступеня
монополізації банківського ринку.
Наприклад, ввести для системних
банків, які мають філії на
території економічно-занедбаних
районів та регіонів умови
обов'язкового фінансування їх
розвитку на період до 10 років
з одночасною участю в процесі
розробки перспективних планів.
Крім того, припинити вивіз капіталу
з цих територій та забезпечити
позитивне сальдо руху грошових
потоків у філіях за рахунок
перерозподілу консолідованих банківських
коштів.
Відносно банків другої та третьої
групи позиція Національго банку України
повинна бути найбільш сприятливою, оскільки
саме ці банки в нових ринкових умовах
повинні забезпечити оптимальне узгодження
економічних інтересів у банківській
сфері. Дане твердження пов'язано з соціально-економічною
природою цих банків. Певна обмеженість
у фінансових ресурсах робить їх більш
керованими та менше здатними для лобіювання
власних егоїстичних інтересів, що з одного
боку, посилює їх залежність від Національного
банку України, а з другого - вони залежать
від клієнтів, а отже - ідуть назустріч
всім зацікавленим у співробітництві
контрагентам.
Національний банк України повинен
підтримувати четверту групу
– «малі банки», не зважаючи
на низьку ефективність їх
діяльності та попри всі вимоги
і перестороги, оскільки малі
банки відіграють велику роль
у економічному становленні регіонів,
розвитку малого бізнесу, підприємництва
та формуванні позитивного відношення
до ринкових перетворень серед
населення. Тому, на нашу думку, Національному
банку України слід переглянути
свою політику щодо малих банків.
Крім того, варто відродити на
їх основі традиційні у XIX-XX ст.
муніципальні банки, які забезпечували
розвиток міст та окремих областей
України.
Третій, визначений нами пріоритет
«створення умов прискореного
розвитку регіонів та вирівнювання
їх стану через збільшення
фінансування та кредитування
перспективних напрямів господарської
діяльності» - прямо пов'язаний з
викладеними вище міркуваннями.
Всі банки, які мають філії, або
самі працюють у регіонах повинні
забезпечити умови для їх зростання
через посилення власної участі
у господарському житті. Це надасть
у перспективі великі конкурентні
переваги як самим регіонам
на рівні ринків країни, так
і за її межами - на рівні
світових ринків. Включення комерційних
банків до процесу формування
конкурентоспроможності регіонів
та країни в цілому є важливим
з огляду на тенденції всесвітньої
глобалізації та визначення місця
України в ній.
Четвертий пріоритет пов'язаний
з впровадженням інноваційних
ідей та технологій у банківську
діяльність. На жаль, поки що вітчизняні
банки розробляють продукти та
надають спектр послуг, які запозичені
з досвіду діяльності закордонних
банків. Це зрозуміло, оскільки реально
ринкове середовище на Україні
формується лише одинадцять років.
Тим не менш, нам необхідно
враховувати власну специфіку
по даному питанню. В цьому
зв'язку на власних теренах
необхідно розвивати та використовувати
методи банківського маркетингу,
маркетинг-менеджменту, стратегічного
менеджменту, системного аналізу, тощо.
Їх практичне застосування незалежно
від тих чи інших місцевих
особливостей дає високі результати.
Останній визначений нами пріоритет
«підвищення використання «людського
фактору» через створення ефективної
системи управління та здійснення
кадрової політики» є ключовим
щодо майбутнього стану та
розвитку банківської сфери. Ми
наголошуємо, що джерелом всякого
розвитку є людина, її здатності та можливості
взаємодії з іншими подібними суб'єктами.
Людина - є, також, головним інституційним
суб'єктом, а також основою для формування
суспільних інституцій. Одночасно людина
виконує роль суб'єкта та об'єкта управління.
Поєднання цих важливих аспектів забезпечує
розуміння важливості створення в комерційних
банках ефективної системи управління
та здійснення належної кадрової політики.
На жаль, зараз відбуваються негативні
процеси в управлінні людськими ресурсами
банку - в питаннях управління мають місце
вияви волюнтаризму та авторитаризму
з боку керівництва, в наслідок чого спостерігається
висока плинність кадрів (більше 30% на
рік). Особливо це характерно для операційних
відділів та середньої ланки управління.
При цьому плинність вища серед найманих
менеджерів вищої ланки у великих містах:
Києві, Харкові, Дніпропетровську, Донецьку,
Одесі, тощо. Крім того, активно проводиться
переманювання кращих спеціалістів, що
дестабілізуюче позначається на діяльності
окремих служб та відділів. Іноді перехід
спеціалістів супроводжується переходом
клієнтів на обслуговування в іншу установу,
тобто фактично має місце крадіжка клієнтської
бази. Така поведінка є наслідком руйнації
традиційної системи цінностей та незавершеності
переходу до універсальної системи цінностей,
побудованої на засадах права. Отже, незавершеність
процесу трансформації системи цінностей
призводить до правової незахищеності
як людини - працівника, так і, власне, банку.
В цьому зв'язку необхідно сприяти затвердженню
у свідомості людей правових норм поведінки.
Практично, на рівні банків варто розробити,
затвердити та впровадити корпоративні
кодекси - систему корпоративних цінностей,
норм та правил, які б сприяли підвищенню
керованості, налагодженню ефективної
взаємодії, кар'єрному росту, творчій і
професійній реалізації працівників банківської
установи.