Валютна система України та перспективи її розвитку

- як форма жорсткої  прив'язки вартості національної валюти до певної іноземної валюти чи кошика валют. Тоді іноземна валюта на 100% стає забезпеченням наявної в обороті маси національних грошей. Емісія національних грошей за такого режиму здійснюється тільки шляхом купівлі цієї валюти на внутрішньому ринку, а вилучення - через її продаж. Курс національної валюти коливається разом із курсом базової іноземної валюти, а центральний банк країни втрачає певні свої функції як органу національної монетарної політики. Не випадково такий режим у світовий практиці відомий під назвою валютного бюро, органом якого стає центральний банк;

- як форма використання валютних запасів для підтримки рівноваги на національному валютному ринку і стабільності зовнішньої і внутрішньої вартості грошей. За такого режиму центральний банк країни зберігає функцію незалежного органу проведення національної монетарної політики та інші свої функції. Наприклад, Україна ввела таку форму використання валютних резервів, що дозволило їй у 2001 р. розпочати процес переходу до ревальвації відносно чужоземних валют, а у 2002 р. зберегти стабільність вартості гривні. Оптимальними для безпеки країни пропорціями співвідношення між складовими частинами валютних резервів мають бути валютні резерви у формі: доларів - 4 частини, євро - 2, золото - 1 частина. Найменша питома вага золота у валютних резервах пояснюється його найнижчою дохідністю, що досягає лише 1,75% річних. Водночас ці пропорції ще не досягнуто. За зовнішні борги Україна розраховується такими валютними засобами: доларом - 80%, євро - 5%, інші валюти - 15%. Тобто долар в міжнародних платежах ще тривалий період часу залишиться головним валютним резервом; [12, 29-42c.]

• режим валютних обмежень, які вводяться чи скасовуються законодавчим органом залежно від економічної ситуації в країні. Наприклад, якщо економіка розбалансована, а національні гроші нестабільні, то в країні доцільно вводити певні заборони, обмеження, лімітування тощо. Зокрема, в Україні загострення економічної і фінансової кризи 90-х років супроводжувалося обмеженням на відкриття рахунків у іноземних банках для юридичних осіб і забороною переказування інвалюти на них: експортери зобов'язані були повністю чи частково продавати свою валютну виручку на валютній біржі. Діяли інші обмеження, але як тільки ситуація покращується, обмеження слабшають або й зовсім скасовуються. Зокрема, розвинені країни організації ОЕСР взагалі скасували валютні обмеження і встановили вільне «плавання» курсів своїх національних валют;
• регламентація внутрішнього валютного ринку і ринку коштовних металів. Скажімо, нормативно-законодавчими актами України визначається:
• порядок функціонування біржового і позабіржового (міжбанківського) валютного ринку;
• НБУ здійснює ліцензування діяльності комерційних банків на право ведення валютних операцій, видає дозволи резидентам - юридичним особам на відкриття рахунків у іноземних банках, контролює надходження виручки експортерів у країну та визначає порядок її продажу на міжбанківському валютному ринку;
• регламентація міжнародних розрахунків і міжнародних кредитних відносин. Усі параметри визначаються, нормативними актами України. Вони чітко визначають:

- порядок, строки відкриття  в банках України кореспондентських  рахунків іноземних банків і  навпаки;

- порядок платежів  за окремими видами комерційних  угод та форм розрахунків;

• порядок переказування іноземної валюти за кордон фізичними особами тощо;
• визначення національних органів, на які покладено обов'язки розробки і реалізації валютної політики. Українським законодавством до числа таких органів віднесено: Кабінет Міністрів України, який за участі Адміністрації Президента, Верховної Ради і НБУ визначає цілі та завдання валютної політики; Національний банк України здійснює валютне регулювання, має право частину цих функцій за допомогою ліцензій делегувати уповноваженим комерційним банкам; Державна податкова адміністрація здійснює контроль за дотриманням правил валютних операцій на території України резидентами і нерезидентами; Державний митний комітет контролює дотримання правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через державний кордон; Міністерство зв'язку та його органи контролюють дотримання правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через державний кордон. Загалом, ці органи творять інфраструктуру валютної системи, центром якої є НБУ - орган регулювання й координації грошово-кредитної діяльності усіх учасників господарського життя.[10, 45-53c.]

Важливим призначенням національної валютної системи є  розроблення і реалізація державної  валютної політики як сукупності організаційно-правових та економічних заходів у сфері міжнародних валютних відносин, спрямованих на досягнення визначених державою цілей.

Кінцевими цілями валютної політики е стратегічні цілі монетарної політики взагалі — зростання  зайнятості та виробництва ВВП, стабілізація цін. Механізм валютної політики пов'язаний також з проміжними та тактичними цілями монетарної політики, оскільки має можливість впливати своїми інструментами на основні монетарні індикатори — масу грошей в обороті та процентну ставку.

Крім загальномонетарних цілей, валютна політика має свої специфічні цілі, що реалізуються переважно у валютній сфері, і теж справляють істотний вплив на розвиток реального сектора економіки. Це, зокрема:

- лібералізація валютних  відносин у країні;

- забезпечення збалансованості платіжного балансу та стабільних джерел надходження іноземної валюти на національний ринок;

- забезпечення високого  рівня конвертованості національної  валюти;

- захист іноземних  та національних інвестицій у  країні;

- забезпечення стабільності  курсу національної валюти. Досягнення цілей валютної політики забезпечується через законодавче регулювання валютних відносин (валютне регулювання) і контроль за виконанням установлених вимог, норм і правил (валютний контроль). Тому поняття валютної політики і валютного регулювання тісно між собою пов'язані.[4, 134-140c.]

Валютне регулювання  — це діяльність держави та уповноважених  нею органів щодо регламентації  валютних відносин економічних суб'єктів  та їх діяльності на валютному ринку. Така регламентація тією чи іншою мірою поширюється на всі складові валютних відносин та валютного ринку, і насамперед на:

• процес курсоутворення;
• виконання платіжної функції іноземною валютою на внутрішніх ринках країни;
• діяльність комерційних банків та інших структур на валютному ринку;
• здійснення міжнародних платежів за поточними операціями платіжного балансу;
• здійснення міжнародних платежів за капітальними операціями платіжного балансу та розвиток іноземних інвестицій в економіку країни;
• ввезення та вивезення валютних цінностей через державний кордон;
• кредитні відносини резидентів з нерезидентами;
• формування та використання золотовалютних резервів.

Ефективність регламентації  валютних відносин за вказаними напрямками значною мірою залежить від кількості і ступеня певних обмежень щодо кожного з них. Через введення чи посилення, скасування чи послаблення таких обмежень органи валютного регулювання мають можливість скеровувати валютні потоки в найвигідніших для національної економіки напрямах та обсягах.[3, 45-56c.]

РОЗДІЛ 2 «АНАЛІЗ ТА ОЦІНКА ВАЛЮТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ»

1.  Валютна політика України

Ефективну організацію  повноцінних валютних відносин в  Україні визначають умови їх належного  регулювання, що є об’єктивним процесом інтеграції національного господарства у світову валютну систему  і міжнародну економіку. Одне з ключових місць у цьому процесі належить розробці та реалізації валютної політики держави, що охоплює всі необхідні важелі впливу на валютні відносини і є одним із найважливіших елементів у загальній системі заходів щодо підтримання макроекономічної та фінансової стабільності, а також стимулювання економічного росту. Зазначені обставини визначають актуальність дослідження проблем реалізації валютної політики в Україні, що нерозривно пов’язана із процесом становлення та розбудови нашої незалежної держави, а також є відображенням послідовності тих перетворень, які визначали ринкову трансформацію національної економіки і відмову від адміністративно-командних методів управління господарством, у тому числі й валютні відносини. Особливо важливим є роль і значення ефективної реалізації валютної політики в умовах трансформаційних змін в економіці України. Адже саме валютна політика як одна з головних форм регулювання зовнішньоекономічних відносин набуває ключового значення у практичній реалізації державного впливу на перебіг усіх господарських процесів з метою реалізації стратегії економічного розвитку та розбудови в Україні ефективно функціонуючого ринкового механізму.[19, 167-169]

Валютна політика – це комплекс заходів (економічних, правових, організаційних), які здійснюються органами державної влади та центральними банками у сфері міжнародних валютних та інших відносин з тактичними та стратегічними цілями економічної політики країни. Валютна політика як складова грошово-кредитної політики у відкритій економічній системі спрямована на забезпечення стабільності цін, високої зайнятості, економічного зростання, підтримку рівноваги платіжного балансу та забезпечення стабільності обмінного курсу національної грошової одиниці. Валютна політика в залежності від її спрямування (змісту) та форм (засобів) поділяється на поточну та структурну. Змістом поточної валютної політики є оперативне регулювання обмінного курсу національної валюти, регламентація ступеня конвертування національної валюти, управління валютними резервами країни, забезпечення безперебійності зовнішньоекономічних розрахунків, створення сприятливих умов для вкладів інвесторів та подолання валютних криз. Структура валютної політики спрямована на забезпечення послідовних змін у світовій валютній системі в ході проведення валютних реформ в інтересах країн, що беруть участь в міжнародному обміні.[13, 216-227c.]

Увесь процес реалізації валютної політики Національним банком України можна умовно поділити на декілька основних історичних етапів, що відображають складність, проблемність і суперечливість процесів ринкових перетворень у нашій державі та докорінної зміни тієї системи стосунків, які охоплюють не лише зовнішньоекономічну та валютну сфери, а й увесь спектр економічних відносин суспільства. На першому етапі (1991-1993 рр.) реалізація валютної політики відбувалася у системі заходів щодо створення організаційних засад валютного регулювання і валютного контролю та формування національної валютної системи. На другому етапі (1994-1996 рр.) здійснення Національним банком України валютної політики відбувалось у контексті макроекономічних завдань із подолання гіперінфляції, забезпечення фінансової стабілізації, а також подальшого розвитку національної грошової та банківських систем. На третьому етапі (1997-1998 рр.) реалізація валютної політики була невід’ємною складовою державного регулювання механізму у період кризових явищ на фінансовому ринку, що відображало об’єктивні потреби його стабілізації та недопущення руйнації економічної системи через валютні відносини. Четвертий етап (починаючи з 1999р.) відображає вже реалізацію валютної політики у контексті виконання завдань підтримання зовнішньої стабільності національних грошей, стримування інфляції та сприяння забезпеченню стійкого економічного росту. Таким чином, зростання інтернаціоналізації та глобалізації господарського життя суспільства, дедалі більша взаємозалежність національних економік є факторами посилення ролі валютної політики як інструмента економічної політики держави, оскільки вона безпосередньо впливає не лише на зовнішньоекономічну діяльність, а й на всю національну економіку.

Сучасна валютна політика Національного банку України  проводиться у контексті єдиної державної економічної політики, спрямованої на сприяння досягненню макроекономічної стабільності та зростанню виробництва. На сьогодні основними завданнями валютної політики Національного банку України є :

• забезпечення внутрішньої та зовнішньої стабільності гривні;
• сприяння процесу де доларизації української економіки;
• збільшення золотовалютних резервів;
• вдосконалення структури внутрішнього валютного ринку;
• забезпечення збалансованості платіжного балансу та гармонізації інтересів імпортерів та експортерів;
• створення сприятливих умов для вкладання коштів резидентами і нерезидентами у національну економіку.[13, 230-236c.]

Особливості реалізації валютної політики Національним банком України на сучасному етапі економічного розвитку визначають важливість і масштабність завдань, які постають перед нею в контексті тих стратегічних цілей, що визначають потреби забезпечення стійкого економічного зростання, стабільність національної валюти, створення нових робочих місць і підвищення добробуту населення, а відтак мають бути вагомим економічним підтвердженням незмінності курсу нашої країни на європейську інтеграцію.

Національний банк України  у сфері валютного регулювання:

- здійснює валютну  політику виходячи з принципів  загальної економічної політики України;

- складає разом з  Кабінетом Міністрів України  платіжний баланс України;

- контролює дотримання  затвердженого Верховною Радою  України ліміту зовнішнього державного  боргу України;

- визначає у разі  необхідності ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам;

- видає у межах,  передбачених цим Декретом, обов'язкові  для виконання нормативні акти  щодо здійснення операцій на  валютному ринку України;

- нагромаджує, зберігає  і використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики;

- видає ліцензії на  здійснення валютних операцій  та приймає рішення про їх  скасування;

- установлює способи  визначення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют,  виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених у іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях, згідно із статтею 8 цього Декрету;