Валютна система України та перспективи її розвитку

- установлює за погодженнями  з Міністерством статистики України  єдині форми обліку, звітності  та документації про валютні операції, порядок контролю за їх достовірністю та своєчасним поданням;

- забезпечує публікацію  банківських звітів про власні  операції та операції уповноважених  банків.

Кабінет Міністрів України  у сфері валютного регулювання:

- визначає і подає  на затвердження до Верховної Ради України ліміт зовнішнього державного боргу України;

- бере участь у складанні  платіжного балансу України;

- забезпечує виконання  бюджетної та податкової політики  в частині, що стосується руху  валютних цінностей;

- забезпечує формування і виступає розпорядником Державного валютного фонду України;

- визначає порядок  використання надходжень у міжнародних  розрахункових (клірингових) одиницях, які використовуються у торговельному  обороті з іноземними державами,  а також у неконвертованих іноземних валютах, які використовуються у неторговельному обороті з іноземними державами на підставі положень міжнародних договорів України.[15, 208-211c.]

Національний банк України  є головним органом валютного  контролю, що:

- здійснює контроль  за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених цим Декретом до компетенції інших державних органів;

- забезпечує виконання  уповноваженими банками функцій  щодо здійснення валютного контролю  згідно з цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

Уповноважені банки  здійснюють контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і  нерезидентами через ці банки. Державна податкова інспекція України  здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами на території України. Міністерство зв'язку України здійснює контроль за додержанням правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через митний кордон України. Державний митний комітет України здійснює контроль за додержанням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.[20, 192-199c.]

Щоденно Національний банк України встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют, які котируються  на Українській міжбанківській валютній біржі. За останній рік курс гривні відносно найбільших валют – Долара США та ЄВРО – то зростав, то спадав. Курс гривні до долара США станом на березень 2011 року становив 793,51 гривень за 100 одиниць, а курс гривні до ЄВРО – 1106,78 гривень за 100 ЄВРО.

 

Рис.2.1 Офіційний курс гривні до дол. США (порівняно з попереднім роком)

 

В умовах значних валютних надходжень до країни Національний Банк України здійснював інтервенції  як з продажу іноземної валюти, так і з її купівлі. Водночас при  більш динамічному зростанні надходжень від нерезидентів порівняно з переказами на їх користь спостерігалося зростання чистої купівлі валюти. Сальдо інтервенцій Національного банку України було від’ємним і становило мінус 7.4 млн. дол. США (в еквіваленті). На готівковому ринку відновилося зростання чистого попиту на валюту.

Курсова динаміка гривні до євро залежала від коливань євро на міжнародних ринках – офіційний  курс гривні відносно євро знизився на 0.26% - до 1091.42 грн. за 100 євро.

Ми бачимо, що гривня поступово знецінюється і збільшується інфляція в країні, спричинена як внутрішніми факторами, так і зовнішніми зростаннями цін на валютних і товарних ринках.В перспективі Міністерство Фінансів в найближчі три роки прогнозує курс гривні по відношенню до долара США складатиме 7,5-8,0 гривні за один долар США. Щодо європейської валюти, то її коливання дуже складно спрогнозувати, але в 2011 році курс ЄВРО буде коливатися в межах 10,51–11,10 грн. за одиницю.[5]

2.2 Стан платіжного балансу України

 

Майже всі країни з  перехідною економікою в період її становлення мають схожі тенденції розвитку макроекономічних показників: завдяки застосуванню важелів стабілізаційної політики вони поступово досягають стану економічного зростання. Тривалість цього процесу та напрями стабілізаційної економічної політики в різних державах можуть відрізнятися залежно від первинних умов та цілей, яких вони прагнуть досягти. Важливу роль у визначенні напрямів цієї політики відіграє сальдо платіжного балансу.[6, 302-305с.]

Якщо політика держави  спрямована на залучення іноземного капіталу, необхідного для проведення економічних реформ, зміцнення національної валюти, забезпечення нормативного розміру офіційного валютного резерву, пожвавлення виробництва, впровадження нових технологій, то не можливо прагнути досягнення позитивного або нульового сальдо торговельного балансу. І навпаки – якщо метою економічної політики в зовнішньому секторі економіки є досягнення позитивного сальдо, це означає, що країна має стати інвестором або ж сплачувати заборгованість, зменшуючи споживання імпортних товарів або збільшуючи обсяги експорту, зокрема в результаті девальвації національної валюти чи завдяки надзвичайно вигідним умовам торгівлі.[17, 97-101c.]

Платіжний баланс – це співвідношення між валютними платежами  економічних суб’єктів даної країни (резидентів) за її економічними межами та валютними надходженнями їм з-за економічних меж країни (від нерезидентів) за певний період часу (рік, квартал, місяць).

Платіжний баланс відіграє важливу роль у розробленні та реалізації валютної політики. Як модель зовнішньоекономічних зв’язків країни він дає ґрунтовну інформаційну базу для оцінки стану та перспектив розвитку валютних відносин.

Платіжний баланс України  у лютому 2011р., за попередніми даними, сформовано з профіцитом, що дозволило продовжити нарощення міжнародних резервів. Розміщення урядом єврооблігацій значною мірою обумовило зведення рахунку операцій з капіталом та фінансових операцій з профіцитом. Погіршення стану поточного рахунку відзначалось зростанням імпорту випереджаючими темпами порівняно з експортом.

Відбулося суттєве нарощення  сальдо зведеного платіжного балансу: з 0.3 до 1.4 млрд. дол.. США. Внаслідок погіршення стану балансу торгівлі товарами та послугами поточний рахунок було зведено з дефіцитом у розмірі 1.1 млрд. дол.. США (найвищий рівень за період з 2009 р.). Зростання цін на світових товарних ринках та активація попиту сприяли нарощенню експортних поставок до 4.8 проти 4.7 млрд. дол. США у січні 2011 р.

 

Рис. 2.2 Основні статті рахунку поточних операцій

 

Внаслідок розміщення урядом єврооблігацій з капіталом та фінансових операцій у лютому 2011 р. було зведено з додатним сальдо у розмірі 2.5 млрд. дол. США ( у січні дефіцит 60 млн. дол.. США). Тривало скорочення додатного сальдо за статтею «Прямі іноземні інвестиції». Сальдо зменшилось до 191 млн. дол.. США порівняно з 218 млн. дол. США на початок 2011 р. Приріст портфельних інвестицій був незначним.

Розміщення урядом єврооблігацій  на загальну суму 1.5 млрд. дол. США стало  визначальним для формування додатного сальдо за статтею «Кредити та облігації». Зовнішня заборгованість реального та банківського секторів у лютому продовжувала скорочуватися.

 

Рис. 2.3 Основні статті рахунку операцій з капіталом  та фінансових операцій

 

Зведення платіжного балансу у лютому 2011 р. з профіцитом дозволило продовжувати нарощення резервних активів. Станом на 01.03.2011 вони зросли на 1.6% - до 36.7 млрд. дол. США, що забезпечувало фінансування імпорту товарів та послуг протягом 5.2 місяців майбутнього періоду.[5]

 

 

РОЗДІЛ 3 «ПЕРСПЕКТИВИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ТА СВІТОВОЇ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ»

 

За роки незалежності Україна зробила  важливі кроки в розбудові  власної державності, зміцненні  демократії та налагодженні дружніх  стосунків з усіма своїми сусідами. На сучасному етапі перспективним  є інтеграція України у Європейське Співтовариство (ЄС). ЄС зацікавлене у розвитку зв’язків з Україною, оскільки вона має потужний природний потенціал, є важливим транспортним та енергетичним коридором, через її територію пролягає найкоротший шлях від Чорного до Балтійського моря.

Необхідність інтеграції України  у світове господарство не викликає жодних суперечень. Це усвідомлюють усі  учасники політичного та економічного процесів у країні. Проте реалізація її є надзвичайно складною справою  й потребує спеціальних наукових досліджень, розроблення тактики і стратегії входження у світові господарські структури. Значний внесок у роз’язанні цієї проблеми зробили науковці А. Філіпенко, С. Злупко, С. Мочерний та інші.[19, 68-72c.]

Міжнародна економічна інтеграція - це об’єктивний, усвідомлений і керований процес зближення, взаємопристосування та зрощування національних господарських систем, що володіють потенціалом саморегулювання й саморозвитку. В його основі лежить економічний інтерес суб’єктів, що самостійно функціонують та міжнародний поділ праці. Інтеграція у світове господарство не повинна і не може відбуватися стихійно. Вона потребує свідомих рішень і контрольованості з боку держави. Роль держави у інтеграційних процесах має бути актуальною, вона повинна організувати й контролювати процес входження країни у світове господарство.[2, 133-135c.] Основна ціль інтеграції – нарощування обсягів і розширення набору запропонованих товарів і послуг на основі й в результаті забезпечення ефективності господарської діяльності в міжнародних масштабах. Це передбачає розроблення спеціальної програми інтеграції країни у світове господарство з такими головними завданнями:

• забезпечення економічного суверенітету країни у зовнішньоекономічній сфері. Першочерговим завданням кожної країни є досягнення економічної самодостатності існування, захист від зовнішніх шкідливих забруднень. Конкретизуючи це завдання, можна відокремити такі моменти:
• необхідність забезпечення зовнішніх умов для відтворювальних процесів національної економіки шляхом організації експортної та імпортної діяльності, досягнення вигідних умов торгівлі;
• особливу увагу потребує організація надходжень товарів, що входять до складу критичного імпорту. Для України це передусім енергоносії, які надходять переважно із Росії, що робить Україну залежною від монопольного постачальника, який сповна користується вигодами свого становища. Саме держава повинна докласти зусиль для диверсифікації імпорту, щоб зменшити підпорядкованість діям сусіда;
• створення захисту проти фінансових потрясінь, що виникають у світомому просторі. Гонконзька фінансова криза 1997 року, пройшовши країнами Східної Азії та Росією, завдала Україні значних економічних втрат;
• потреба досягнення сприятливих показників макроекономічних балансових агрегатів і насамперед торговельного й платіжного балансів. Їхній стан, безпосередньо впливає на стабільність національного валютного ринку, стійкість гривні та на привабливість араїни для іноземних інвесторів;
• усвідомлення небезпеки для суспільного устрою, що впливає із незадоволеного стану економіки, зокрема зумовленого і впливом зовнішніх чинників.[1, 53-56c.]
• поєднання та синхронізація внутрішніх та зовнішніх економічних процесів. Річ у тім, що з “відкриттям” економіки до ендогенних чинників розвитку додаються екзогенні. Останні слід належним чином оцінити та використати у процесі суспільного відтворення, внутрішні відтворювальні ланцюги подовжити зовнішніми ланками. Отже, неохідність додаткового урядового регулювання виникає саме через взаємозалежність внутрішніх господарських чинників розвитку із зовнішніми.
• вибір стратегії зовнішньоекономічного розвитку та розроблення відповідної економічної політики. Важливу роль у цьому процесі відіграє далекоглядність та завбачливість стосовно т<span class="dash041e_0441_043d_043e_0432_043d_043e_0439