Загальна характеристика та структура валютного ринку

Ділери і брокери на ЗВР володіють поточною інформацією про зміни обмінних валютних курсів. Інші господарські агенти, чия потреба в цих знаннях менш оперативна, можуть отримати відповідну інформацію із газет та телебачення.

Курси більшості валют подаються як кількість гривень, необхідних для придбання 1 одиниці іноземної валюти.

Для більшості валют повідомляється тільки один курс – обмінний курс по касових операціях. Він застосовується для торговельних угод, які буде укладено впродовж не більше, як 48 годин. Крім того, багатьох іноземних валют подаються також обмінні курси по термінових операціях. Термінова угода – це контракт між банком і його клієнтом, за яким гривні обмінюватимуться на потрібну валюту в якийсь певний день за курсом, визначеним сьогодні. Різниця в обчисленні обмінних курсів по касових операціях і обмінних курсів по термінових операціях в будь-який обраний момент часу відбиває існуючу різницю між ринковими нормами відсотку в порівнюваних країнах.

Як відомо, процеси міжнародної торгівлі пов`язані насамперед з імпортом та експортом товарів, а також обміном послугами. Але, крім того між країнами відбувається рух капітальних коштів. Угоди, пов`язані з купівлею-продажем фінансових активів, а також з міжнародною практикою наданя та одержання кредитів і позик, називаються операціями по рахунках руху капітальних коштів.

Придбання фінансових активів України іноземними покупцями, а також позики в іноземних банках і небанківських джерелах українськими фірмами та окремими громадянами являють собою приплив грошових коштів в Україну.Подібні операції відомі як приплив капіталу. Придбання іноземних активів підприємствами і громадянами України, а також позички, що можуть бути надані банками України та іншими небанківськими джерелами іноземним фірмам і громадянам, являють собою відплив грошових коштів з економіки України, тобто використання їх за межами України. Такі операції називаються відпливом капіталу.

Щоденні операції на ЗВР, які мають відношення до рахунків руху капітальних коштів, набагато перевищують за своїми масштабами операції по поточних рахунках зовнішньоторговельних операцій.

Важливим засобом економічної політики держави є валютна інтервенція на ЗВР. При цьому зміна курсу національної валюти дозволяє державі так чи інакше маніпулювати сукупним попитом. Якщо якийсь уряд свідомо і цілеспрямовано зменшує курс валюти своєї країни, дозволяючи їй знецінюватися відносно інших іноземних валют, це означає, що уряд проводить девальвацію своєї валюти. Девальвація покликана стимулювати сукупний попит, так само, як це відбувається при знецінення валюти, викликаному ринковою стихією і ринковими силами. Якщо ж якийсь уряд вирішує підвищити валютний курс, дозволяючи збільшити вартість своєї валюти відносно інших, це свідчить, що уряд проводить ревальвацію своєї валюти. Ревальвація буде обмежувати сукупний попит так же само, як його стримує підвищення вартості валюти під впливом ринкових сил. Такі економічні параметри, як реальні норми відсотку і темпи економічного зростання, здатні негайно змінити поточний обмінний валютний курс.

Уряд може маніпулювати обмінним валютним курсом, купуючи або продаючи національні грошові одиниці на ЗВР. Інтервенція на ЗВР здійснюється Національним банком.

Розглянемо механізм девальвації гривні. Припустимо, що Національний банк України здійснює девальвацію гривні щодо долару США. Щоби здійснити продаж гривень, НБУ встановить зв`язок з ділером, який спеціалізується на торгівлі іноземною валютою, пропонуючи угоду з придбання доларів. На ці долари НБУ придбаває деноміновані в долари активи, що приносять прибуток у вигляді відсотків. Ці активи НБУ додає до тих декількох мільярдів доларів активів, деномінованих в іноземних валютах, які НБУ має на своєму платіжному балансі.

НБУ розплачується за придбані іноземні девізи,  виражені в доларах, за допомогою телеграфного переказу в банк ділера. Таким чином, НБУ обмінює грошові зобов`язання, виражені в гривнях, на активи, деноміновані в доларах. У платіжному балансі України по зовнішньоторгових операціях такий захід буде подано як зростання резервних активів уряду України.

Тепер розглянемо ревальвацію гривні. В разі реальвації НБУ активно скуповує долари на ЗВР. Процес ревальвації асиметричний процесові девальвації з тою лише відмінністю, що при девальвації гривні НБУ може забезпечити його необмежену пропозицію, позаяк саме НБУ здійснює емісію гривень, а в разі ревальвації гривні відповідний продаж іноземної валюти має спиратися на якесь її джерело. Де ж його шукати ?

Передовсім, можна знизити рівень активів, розміщених в іноземних девізах. Якщо НБУ компенсує іррегулярний продаж відповідним закуповуванням її в інших випадках, цілком можливо створити з цією метою достатній резервний запас іноземної валюти.

Якщо резерви іноземної валюти вичерпуються, НБУ може звернутися до інших джерел. Одне з них – так званий “своп” – угода з якимось іноземним центральним емісійним банком. За своєю суттю “своп”-угода – це взаємний міждержавний короткотерміновий кредит, що передбачає закупку іноземної валюти на ринку касових операцій з наступним (деякому визначеному майбутньому) її зворотнім викупом на ринку термінових угод.

Інший спосіб відшукання потрібних коштів полягає у продажу цінних паперів, розміщених в іноземні валюти. Альтернативою цьому може служити продаж спеціальних прав запозичення (СПЗ) – особливого виду синтетичної міжнародної валюти, яку випускає Міжнародний Валютний фонд з 1970 року. СПЗ застосовується лише в операціях між національними банками держав, що входять до МВФ.

Існує спосіб відділити одне від одного заходи в межах внутрішньої грошово-кредитної політики і механізми валютної інтервенції на ЗВР. Цей метод, що має назву “стерилізація”, полягає в поєднання кожного продажу активів, деномінованих в іноземній валюті, на ЗВР з рівною за величиною закупкою на відкритому ринку цінних паперів всередині країни і, відповідно, поєднання кожної закупки на ЗВР з рівним за величиною продажем на ринку внутрішньому. Хоча стерилізація дозволяє ізолювати й виключити вплив операцій на ЗВР від грошово-кредитних заходів внутрішнього характеру, її вплив на стан обмінних валютних курсів разом з валютною інтервенцією не дуже велике – принаймні, менше, ніж то забезпечує валюна інтервенція сама по собі.

Економісти розбігаються в поглядах щодо впливу стерилізованої інтервенції на економічну систему в довгострокових часових інтервалах – чи буде збезпечено хоча б невеликий вплив подібних заходів, чи від їх здійснення не слід очікувати жодних наслідків ? В одному вони солідарні : стерилізація як економічний інструмент, що забезпечує виключення взаємовпливу операцій на ЗВР і кількості грошей, що перебувають в обігу на внутрішньому ринку, - це тонка і досить не проста справа.

Існують і інші засоби впливу на обмінний валютний курс. Уряд може запроваджувати спеціальні митні тарифи, різноманітні квоти на імпортні товари та інші протекціоністські заходи, спрямовані на обмеженгня імпорту, що зменшує пропозицію гривень по поточних рахунках зовнішньоторгових операцій і сприяє зростанню вартості гривні. Також уряд може субсидувати експорт зі своєї країни, розраховуючи в такий спосіб збільшити попит на національну грошову одиницю по поточних рахунках зовнішньоторгових операцій. 

Ще одним способом впливу на обмінний валютний курс може бути запровадження валютних обмежень, тобто урядових заходів, що обмежують або жорстко регламентують права громадян обмінювати валюту своєї країни на іноземну. Метою системи валютних обмежень є скорочення зовнішнього обороту капіталу, що здатно позитивно вплинути на чистий попит руху капітальних коштів.

Валютні обмеження, які взагалі забороняють доступ громадян якоїсь країни на ЗВР без спеціального дозволу уряду, означають перехід в іншу якість – в цьому разі прийнято вважати, що валюта такої країни неконвертована. Такими заходами правлячі кола узурпують монополію участі в операціях на ЗВР. Почасти вони продають іноземну валюту за штучно заниженим курсом для фінансування бажаних для цих урядових органів проектів, тоді як для інших цілей такі операції проводяться, виходячи із штучно завищених обмінних курсів валют.

Всі ці засоби і методи – протекціоністські заходи, експортні субсидії, валютні обмеження і неконвертованість валюти накладають величезні додаткові витрати. Вони руйнують економіку, привносячи дисбаланс у відносні ціни на різноманітні товари і послуги, а також позбавляючи ці економічні системи переваг вільної міжнародної торгівлі. 

Висновки

У валютних операціях які відбуваються на валютному ринку беруть участь: продавці валюти, її покупці та посередники.

Суб’єктами валютного ринку є:

1) фірми, організації та приватні особи, зайнятих у зед.

2) комарційні банки, які забезпечують валютне обслуговування  зовнішніх зв’язків.

3) брокерські  фірми—які займаються посередницькою  діяльністю.

4) державні  установи—валютні банки та казначейства  окремих країн.

Основними споживачами валютного ринку є світові транснаціональні банки. На них припадає близько 90% всього валютного обороту. Внаслідок цього валютні курси формуються у процесі здійснення міжбанківських операцій.

В умовах функціонування ринкової економіки головним об’єктом валютного регулювання є валютний курс національної грошової одиниці. Його зміни суттєво впливають на розвиток як внутрішньогосподарських так і зовнішньоекономічних позицій країни.

Функціонування та розвиток валютних ринків світу в значній мірі залежить від стабілізації валютного механізму, що діє у світовій валютній системі, від національних і міждержавних заходів, що здійснюються у валютній сфері. Сукупність таких заходів складає поняття –валютна політика.

На міждержавному рівні валютна політика здійснюється міжнародними валютно-кредитними організаціями, з метою регулювання міжнародгих валютних відносин.

Функції регулювання міжнародних валютних відносин покладені світовою співдружністю на міжнародний валютний фонд(МВФ). У 1992 році до МВФ увійшла Україна. Основна мета роботи МВФ: “МВФ повинен слідкувати за розвитком міжнародної валютної системи і забезпечувати її ефективне функціонування.”

Важливою ланкою у системі валютних відносин є світовий банк (міжнародний банк реконструкції і розвитку) - це міжнародний інвестиційний інститут, заснований одночасно з МВФ. Вступ країни до МВФ автоматично забезпечує її членство у світовому банку, надання кредитів МВФ одночасно забезпечує відкриття кредитів і світовим банком. Вступ країни до МВФ і світового банку дає її можливість отримувати достатньо вагомі кредити для структурної перебудови економіки, стабілізації власної валюти, відкриває шлях для залучення іноземних інвестицій.

На національному рівні валютна політика – є сукупністю заходів, які проводяться державами та їхніми центральними банками у сфері валютних відносин з метою впливу на платіжний баланс, валютні курси і на конкурентоспроможність національного виробництва.  

Механізм валютного регулювання на національному рівні являє собою систему контролю за припливом і впливом іноземної валюти з країни в країну. Зміст валютного регулювання визначається діючим законодавством і правовими нормами окремих країн. У такому законодавстві визначаються загальні принципи здійснення валютних операцій, функції державних органів у валютному регулюванні і управлінні валютними ресурсами, права і обов’язки юридичних осіб у питанні володіння, користування та розпорядження валютними цінностями.

У практиці валютного регулювання застосовують такі інструменти:

1. Девальвація  валюти—це цілеспрямовані дії  відповідних інституційних структур, які мають на меті знизити  курс національної валюти по  відношенню до іноземних валют.  Девальвація використовується з  метою заохочення експорту та  скорочення імпорту для покращення  платіжного балансу шляхом приведення  офіційного курсу у відповідність  з ринковим курсом провідних  валют.

2. Ревальвація  валюти—це підвищення офіційного  курсу національної валюти по  відношенню до інших валют. Тут  переслідується мета втримати  на внутрішньому ринку споживчий попит і стимулювати товарний імпорт і приплив інвестицій.

3. Валютна  інтервенція—це втручання держави  через центральний банк в операції  на валютному ринку з метою  впливу на курс національної  валюти шляхом продажу чи купівлі  іноземної валюти. Валютна інтервенція  являє собою досить велику  за масштабами операцію, яка проводиться  у визначений і досить короткий  проміжок часу.

4. Корекція  облікових ставок національного  банку—підвищення облікових ставок  нб веде до зростання (завдяки  підвищенню попиту) курсів валюти, а скорочення до зниження цього  курсу. Механізм впливу облікової  процентної ставки нб на курс  валюти здійснюється через операції  нб з комерційними банками  та іншими кредитними установами  з обліку короткострокових державних  зобов”язань(казначейських векселів) і переобліку комерційних векселів.

5. Валютні  обмеження—це система нормативних  правил, встановлених законодавчим  або адміністративним чином і  паправлених на обмеження валютних  операцій. Валютні обмеження передбачають:

• регулювання переказів і платежів за кордон.
• заборону вільного продажу і купівлі іноземної валюти.
• обов”язкову передачу державі іноземної валюти в обмін на національну валюту за офіційним курсом.

6. Механізм регулювання  платіжного балансу –це застосування  експортних субсидій, митних тарифів, страхування від втрат викликаних  коливаннями валютних співвідношень.

7. Валютна  блокада—це сукупність примусових  валютних заходів, які використовуються  одними державами по відношенню  до інших з метою добитися  виконання тих чи інших вимог. До валютної блокади належать  такі заходи: блокування рахунків, кредитна блокада та валютні  обмеження.