Особливості оподаткування в Україні

-        Межевий  розмір з.п, нижче якого застосовується  податкова соціальна пільга = прожитковий  мінімум  (в 2007 році – 525 грн.)*1,4 і  округлюємо до найближчих 10 грн.

-        Відрахування  з робітника: в Пенсійний фонд  – 2% якщо з.п більше за 150 грн., 1%, якщо менше; в Фонд соціального  страхування з тимчасової непрацездатності: якщо з.п менше прожиткового  мінімуму, то 0,5%, якщо більше 1%; в  Фонд соціального страхування  на випадок безробіття 0,5%, профсоюз  – 1%.

-        Відрахування  з Фонду заробітної плати (сукупність  всіх заробітних плат на підприємстві): в Пенсійний фонд – 31,8, в Фонд  соціального страхування на випадок  безробіття – 1,3%, в Фонд соціального  страхування 2,9%, в Фонд соціального  страхування на випадок травматизму  – 0,6-3%.

Наприклад, якщо ваша з.п 400 грн., то ви маєте право на соціальну пільгу, оскільки 400 грн. менше за 525*1,4=740 грн. з урахуванням округлення. Відрахування з цієї заробітної плати нараховуються наступним чином:

-        в  Пенсійний фонд: 400*0,02=8

-        в  Фонд соціального страхування  з тимчасової непрацездатності: 400*0,005=2

 

-        в  Фонд соціального страхування  на випадок безробіття: 400*0,005=2

-        Соціальна  пільга: 50%*400 грн. (мінімальна з.п)=200

-        Податок  з доходів фізичних осіб з  урахуванням соціальної пільги: 15% *(400-8-2-2-200)=28,2

-        Чиста  заробітна плата = 400-8-2-2-28,2 = 359,8 грн.

Порівняємо, якщо

-        Податок  з доходів фізичних осіб без  урахуванням соціальної пільги: 15% *(400-8-2-2)=58,2

-        Тоді  чиста заробітна плата без  урахуванням соціальної пільги = 400-8-2-2-58,2 = 329,8 грн.

Таким чином, законодавством України передбачена можливість зниження податкового навантаження із соціально незахищених верств населення за допомогою застосування соціальної пільги. При цьому, згаданим вище законом передбачений ще один спосіб зменшення оподаткування з фізичної особи – податковий кредит.

Перелік   витрат,  дозволених  до  включення  до  складу податкового кредиту:

-        частину  суми   процентів   за   іпотечним   кредитом, сплачених  платником  податку,

-        суму  коштів  або вартість майна,  переданих платником податку   у   вигляді   пожертвувань   або   благодійних   внесків  неприбутковим організаціям,  зареєстрованим  в Україні,  у розмірі,

-        що  перевищує два відсотки,  але  не є більшим п'яти  відсотків  від суми його загального оподатковуваного  доходу такого звітного року;

-        суму  коштів,  сплачених платником  податку  на  користь закладів  освіти для компенсації вартості  середньої професійної або вищої  форми навчання такого платника  податку,  іншого  члена  його  сім'ї першого ступеня споріднення  у  розрахунку за  кожний  повний  або неповний місяць навчання  протягом звітного податкового  року;

-        суму  власних коштів  платника  податку,  сплачених  на користь закладів  охорони здоров'я для компенсації  вартості платних послуг з  лікування такого платника податку  або  члена  його  сім'ї першого  ступеня  споріднення,  у  тому  числі для придбання ліків, донорських  компонентів,  протезно-ортопедичних   пристосувань   у розмірах,     що     не    покриваються    виплатами    з    фонду  загальнообов'язкового медичного  страхування, крім витрат на: косметичне  лікування  або  косметичну хірургію (включаючи косметичне протезування, не пов'язане з медичними показаннями); водолікування  та геліотерапію,  не пов'язані з лікуванням хронічних  захворювань; лікування    та   протезування   зубів   з   використанням дорогоцінних металів, гальванопластики та порцеляни; аборти,   крім   абортів,  які  проводяться  за  медичними  показаннями, або якщо вагітність стала наслідком згвалтування; операції з переміни статі;  лікування венеричних захворювань, крім СНІДу та венеричних захворювань,   причиною   яких   стало   нестатеве  зараження  або згвалтування; лікування тютюнової чи алкогольної залежності; клонування людини або її органів; придбання ліків,  медичних засобів та пристосувань, оплати вартості медичних послуг,  які не підпадають під  перелік  життєво необхідних, встановлений Кабінетом Міністрів України;

-        суму  витрат  платника  податку  на  сплату за власний рахунок  страхових внесків,  страхових  премій та пенсійних внесків  страховику-резиденту, недержавному  пенсійному   фонду,   установі  банку    за    договорами   довгострокового   страхування   життя, недержавного пенсійного  забезпечення,  за пенсійним  контрактом  з недержавним  пенсійним  фондом,  а  також  внесків  на банківський  пенсійний  депозитний  рахунок,  на  пенсійні  вклади  як   такого платника   податку,  так  і  членів  його  сім'ї  першого  ступеня споріднення,  яка не перевищує (у розрахунку  за кожний з повних чи неповних  місяців  звітного  податкового  року,  протягом яких діяв договір  страхування), тощо.

Особливості:

-        Податковий  кредит не перевищує загальної  суми заробітної плати за рік,

-        Протягом  року, але краще до 1 квітня подати  декларацію для податкового кредиту,

-        В  декларацію та податковий кредит  за певний рік подаються витрати  на освіту за цей 1 навчальний  рік, наперед загальна сума не  враховується,

-        Лише  резиденти країни з ідентифікаційним  номером, за освіту у резидента  країни тільки у вищих та  середніх спеціальних закладах

-        Необхідні  документи: податкова декларація (видається  та заповнюється в податковій), копії та оригінали документів, що підтверджують витрати на  освіту, що були здійснені в  попередньому році (квитанції, ордери, чеки тощо), копія та оригінал  ідентифікаційного номера платника  і особи, за яку платили; копія  та оригінал паспортів платника  та особи, з яку платили, документів, що підтверджують ступінь родства (паспорт батьків із вписаними  дітьми, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб), довідку про  отриману протягом попереднього  року з.п, суму з.п, з якої справлявся  прибутковий податок, суму утриманого  прибуткового податку.

Наприклад: за рік з.п 12000, з якої утримано 15% податку (1800 грн.), але протягом цього року було сплачено за освіту 2000 грн. тоді в податковій декларації та інспекції розраховують: (12000-2000)*15%=1500 грн. потрібно було платити, але фактично сплачено 1800, тому 300 грн. (1800-1500) держава повинна повернути людині.

 

Податок на прибуток підприємств

Земельний податок, платниками якого виступають юридичні та фізичні особи, яким земля надана у власність або користування. Об’єктом оподаткування є площа земельної ділянки.

Ставки податку диференціюються: залежно від призначення земель: сільськогосподарського, несільськогосподарського.

У свою чергу для земель сільськогосподарського призначення ставки податку диференціюються:

а) залежно від напрямів використання:  рілля і багаторічні насадження; сінокоси і пасовища;

б) від родючості ґрунтів відповідно до земельного кадастру.

Для земель несільськогосподарського призначення:

а) від класу населеного пункту:  залежно від чисельності жителів, залежно від коефіцієнта для міст державного і обласного підпорядкування;

б) від місця знаходження земельної ділянки в межах населеного пункту (центр, серединна зона, периферія).

Порядок обчислення і сплати. Юридичні особи самостійно обчислюють сум) податку і подають розрахунки в податкову інспекцію до 15 липня Для фізичних осіб нарахування податку здійснює податкова інспекція. Сплата податку проводиться рівними долями до 15 серпня і 15 листопада.

Податок на додану вартість (ПДВ) є видом універсального акцизу, який встановлюється за єдиною ставкою до всього обороту. Це основний вид непрямого оподаткування, який забезпечує основну масу податкових надходжень бюджету Така його роль визначається тим. що ПДВ властива висока еластичність зміна кон’юнктури ринку і рівня цін мало позначаються на податковій базі, оскільки ПДВ встановлюється у вигляді процентної надбавки до цін.

Платниками подачку є всі юридичні й фізичні особи, які здійснюють від свого імені виробничу чи іншу підприємницьку діяльність на території України Фізичні особи, обсяг продажу в яких не перевищує 100 неоподатковуваних мінімумів, звільняються від сплати податку.

Об’єкт. У податку на додану вартість розрізняють номінальний і реальний об’єкт оподатковування. Номінальний, як визначено законодавством, — це виручка від реалізації товарів, робіт, послуг. Реальним об’єктом оподаткування виступає додана вартість.

В Україні встановлена єдина ставка ПДВ Вона має два вираження: 20% — включення в ціни товарів, робіт, послуг: 16,667% — визначення суми ПДВ в реалізації товарів, робіт, і послуг за цінами, що включають ПДВ. Крім того, для окремих випадків передбачена так звана нульова ставка.

Порядок обчислення і сплати ПДВ, що належить до сплати, обчислюється як різниця між сумою ГІДВ з суми реалізації товарів, робіт, послуг (податкове зобов’язання) і сумою ПДВ з суми придбаних матеріальних ресурсах, енергії, оплачених послугах і т. ін. (податковий кредит). ПДВ сплачується до бюджету декадними і місячними платежами залежно від середньомісячної суми податку. Якщо різниця позитивна п-во її сплачує, якщо негативна, це означає, що Держава винна підприємству  повернути різницю

Акцизний збір є видом специфічних акцизів, що встановлюються за індивідуальними ставками для кожного товару. Перелік підакцизних товарів і ставки акцизного збору встановлюються Верховною Радою. Платниками акцизного збору є національні виробники підакцизних товарів та суб’єкти, що імпортують чи реалізують ці товари.

Об’єктом виступає оборот з реалізації підакцизних товарів, а для імпортних — їх митна вартість.

Ставки  акцизного збору встановлюються у процентах та твердих розмірах. Процентні ставки застосовуються відносно до обсягу реалізації в цінах, що включають цей податок (умовно процентна став­ка акцизного збору може бути зіставлена зі ставкою 16,667% ПДВ). Включення акцизного збору у відпускні ціни товарів (ВЦ) проводиться за такою формулою (А — ставка акцизного збору): ВЦ = (С + П): (100 — А) х 100. Тверді ставки встановлені в ЕСU на одиницю товару чи певну величину його виміру.

Обчислення і сплата акцизного збору проводиться двома методами. Для вино-горілчаних і тютюнових виробів установлено справляння податку за допомогою спеціальних акцизних марок. Для решти товарів обчислення проводиться за встановленими ставками до обсягу реалізації за відповідний період (декаду, місяць, а для алкогольних напоїв — щоденно).

Порядок нарахування (розрахунку) ПДВ та акцизу залежить від того, чи вже включені вони до ціни продукції, чи ні. У зв’язку з цим:

Ціна (Ц) = Собівартість (С) + прибуток (П)+ акциз (АЗ) + торгова націнка (ТН) + ПДВп/п Якщо рухаємося від собівартості до загальної ціни: Якщо рухаємося від загальної ціни до собівартості (ціна вже включає всі нарахування податків)

1. С+П:

R=П/С Ц-ПДВ:

ПДВ=Ц/6

2. С+П+АЗ:

(С+П)*100/(100-АЗ,%) Ц-ПДВ-ТН:

((Ц-ПДВ)*100)/(100+ТН, %)

3. С+П+АЗ+ТН:

(С+П+АЗ)*(100+ТН, %)/100 Ц-ПДВ-ТН-АЗ:

АЗ=( Ц-ПДВ-ТН)*АЗ,%/100

Ц-ПДВ-ТН-АЗ=С+П

4. С+П+АЗ+ТН+ПДВ (20%):

(С+П+АЗ+ТН)*1,2 Ц-ПДВ-ТН-АЗ-П=С

R=П/С

Мито є непрямим податком, що стягується з товарів, які переміщаються через митний кордон країни. Платниками мита є декларанти товарів, які переміщуються через кордон. Об’єктом виступає митна вартість товарів, або їх кількісна оцінка, що залежить від виду встановлених ставок. Ставки мита встановлюються: у процентах до митної вартості;  у грошовому вимірі в ЕСІ) на одиницю товару чи певну одиницю його характеристики

Процентні ставки мита встановлено на трьох рівнях повні, пільгові, преференційні Їх застосування залежить від того, який митний режим установлено в Україні для тієї чи іншої країни походження товарів. Обчислення мита проводиться за встановленими ставками по товарних групах. Сплата проводиться декларантом і є підставою для випуску товарів з митниці.

В законодавстві України передбачено декілька вид мита: ввізні, вивізні, спеціальні, сезонні, компенсаційні, антидемпінгові тощо.

Окремим податком є державне мито. Це прямий податок. Державне мито — це плата, яка встановлена за вчинення юридичних дій та за видачу документів юридичного значення Ставки державного мита встановлюються в процентах до суми договору чи позову, вартості майна, або в твердих розмірах за одну послугу

До платежів за ресурси, передбачених податковим законодавством, відносяться плата (податок) за землю, податок з власників транспортних засобів, податок на нерухоме майно, збір за спеціальне використання природних ресурсів (лісовий податок, плата за воду, плата за корисні копалини), збір за забруднення навколишнього природного середовища.