Світовий банк:виникнення,призначення,функції та роль

Вступ

Банки складають невід'ємну рису сучасного грошового господарства їх діяльність тісно пов'язана з потребами відтворення. Перебуваючи в центрі економічного життя, обслуговуючи інтереси виробників, банки опосередковують зв'язки між промисловістю і економічну систему, серед яких особливе місце займає ефективна система управління фінансами та грошово-кредитними відносинами, а відповідно і стабільно й активно функціонуюча банківська система. З цією метою в Росії, починаючи з 1987 року, здійснюється корінна реформа банківської системи. Вона передбачає створення ефективної структури комерційних банків, формування сильного банківського центру як провідника єдиної грошово-кредитної, емісійної і валютної політики; перехід до формування грошового і кредитного ринків країни. У зв'язку з цим актуально звернення до досвіду промислово-розвинених країн в області використання інструментів грошово-кредитного регулювання, оскільки за останні десятиліття західна теорія і практика кредитно-фінансових відносин просунулася далеко вперед.  
Подальший розвиток,удосконалення та підвищення ефективності функціонування як кожного комерційного банку, так і всієї їх системи залежить і буде залежати не тільки від активності, професіоналізму та гнучкості самих комерційних банків, але і від стану справ у політиці та економіці, від швидкої стабілізації всієї ситуації в країні, подолання спаду виробництва та інвестицій, Світови́й банк, заснований в 1944 році, є однією з найбільших у світі організацій, що надають допомогу з метою розвитку. Банк, що надав у 2002 фінансовому році країнам-клієнтам позики на загальну суму 19,5 млрд дол. США, у цей час здійснює свою діяльність більш ніж в 100 країнах, що розвиваються, здійснюючи фінансову й консультаційну допомогу з метою підвищення рівня життя й поліпшення життя найбіднішого населення. Банк розробляє стратегії допомоги для кожної зі своїх країн-клієнтів у співробітництві з державними органами, неурядовими організаціями й приватним сектором. Представництва Банку в різних країнах світу займаються реалізацією його програм, підтримують зв’язок з урядом і цивільним суспільством і сприяють більше глибокому розумінню проблем розвитку.

Світовий банк відрізняється від Групи Світового банку тим, що до Світового банку входять лише дві інституції —Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) та Міжнародна асоціація розвитку (МАР), в той час як до Групи Світового банку входять, крім двох названих, ще три інституції:  Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Багатостороння агенція з гарантій інвестицій(БАГІ) та Міжнародний центр з урегулювання інвестиційних спорів (МЦУІС).

Всі п’ять організацій входять до Групи організацій Світового банку. В окремих випадках під Світовим банком розуміється Міжнародний банк реконструкції та розвитку, який досі складає основу діяльності Світового банку. Сьогодні проблеми управління (зокрема, фінансового менеджменту в державному секторі) набули характеру істотної перешкоди для сталого економічного зростання і скорочення бідності в Україні. Протягом майбутнього періоду, охоплюваного розглядуваною стратегією, Світовий банк повинен приділяти набагато більше уваги питанням фінансового та адміністративного управління у державному секторі української економіки.

На нашу думку, при здійсненні нових кредитних і некредитних операцій основну увагу банку доцільно зосередити на зміцненні головних функцій системи податково-бюджетного управління, а також на здійсненні системної реформи державного адміністрування (функцій та організаційної структури Уряду), державної служби тощо. Однак сприяння Україні в останніх з перелічених галузей залежатиме від її заінтересованості у співробітництві з Світовим банком з цих питань. Кредитні та некредитні операції Міжнародного банку реконструкції та розвитку (МБРР) в Україні мають підкріплюватися значним обсягом діяльності Інституту Світового банку (ІСБ) з більшості напрямів реформування державного сектора вітчизняної економіки.

Загальна спрямованість спільної стратегії на стабільне скорочення масштабів бідності полягає у сприянні створенню умов для зростання економіки, реорганізації системи соціального захисту та забезпечення справедливого доступу до базових соціальних послуг. Однак перспективи України щодо різкого скорочення бідності у найближчі роки мають недуже підбадьорливий вигляд. В інших державах колишнього Радянського Союзу, де спостерігалося певне економічне зростання, це поки що не дуже сильно позначилося на скороченні бідності.

 

РОЗДІЛ 1. Історія створення,мета та країни - члени світового банку

1.1 Історія створення і розвитку

Джон Мейнард Кейнс (праворуч), що представляв Великобританію, і Гарі Декстер Уайт (Harry Dexter White), що представляв 01080%США, на Бреттон-Вудській конференції.

Формування Групи Світового банку було розпочато рішенням Бреттон-Вудської Конференції про заснування МБРР водночас з МВФ. Ці два інститути тісно зв’язані між собою за основними цілями, а також організаційно. Так, членом МБРР може стати тільки учасник  МВФ. Структурно вони обидва входять до системи ООН.

Радянський Союз був одним з активних учасників Конференції, однак згодом відмовився від участі в діяльності Міжнародного валютного фонду і Світового банку, тому що відповідно до статуту не мав можливості впливати на прийняті рішення на відміну від Сполучених Штатів Америки.

На перших етапах своєї діяльності з 1945 по 1968 рр. Світовий банк не здійснював активного кредитування внаслідок підвищених вимог до позичальників. Під керівництвом першого президента банку Джона Макклоем (John McCloy) в якості першого позичальника була обрана Франція, їй був виданий кредит в сумі 250 млн доларів США. Причому умовою надання Франції кредиту була неучасть в коаліційному уряді комуністів. Два інших претендента (Польща та Чилі) допомоги не отримали. Надалі Світовий банк брав активну участь у кредитуванні країн Західної Європи, яка активно відновлювала зруйновану Другою світовою війною економіку, реалізуючи план Маршалла. Фінансування цього плану в значній мірі йшло по лінії Світового банку.

Спочатку діяльність МБРР була пов’язана з кредитуванням розвинутих країн, в першу чергу європейських, що постраждали під час Другої світової війни. Після відбудови їх економіки, а також внаслідок появи великої групи нових держав, що звільнились від колоніальної залежності, цілі й функції МБРР змінюються. Постає необхідність створити інститут, структурно пов’язаний з банком, який би зосередився на допомозі країнам, що розвиваються. З цією метою в 1956 р. була утворена Міжнародна фінансова корпорація.

Для сприяння економічним перебудовам в найменш розвинутих країнах в 1960 р. розпочала діяльність Міжнародна асоціація розвитку.

В 1968—1980 рр.. діяльність Світового банку була спрямована на допомогу країнам, що розвиваються. Збільшувалися обсяги та структура наданих кредитів, охоплюючи різні галузі економіки від інфраструктури до вирішення соціальних питань. В цей період на посаді керівника Світового банка був Роберт Макнамара. Спираючись на свій досвід керівної роботи в якості Міністра оборони США та президента компанії Форд, він привніс в його діяльність технократичний стиль управління. Макнамара створив нову систему надання інформації потенційними країнами-позичальниками, що дозволяло скоротити час на ухвалення рішення про умови надання кредиту.

У 1980 році, за поданням тодішнього президента США Рональда Рейгана, Макнамара на посту президента Світового банку змінив Клаузен (A.W. Clausen). В цей період фінансова допомога надавалася в основному країнам третього світу. Для періоду 1980—1989 рр.. характерна політика, спрямована скорочення залежності економік країн третього світу від зовнішніх кредитів. Така політика призвела до скорочення кредитів, що надаються на вирішення соціальних завдань. З 1989 р. політика Світового банку зазнала суттєвих змін під впливом критики різних недержавних організацій, зокрема, пов’язаних з охороною навколишнього середовища. В результаті відбулось суттєве зростання кількості напрямків та завдань, що фінансувались за рахунок коштів Світового банку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Мета організації

Мета Світового банку — сприяння економічному прогресові на користь найбідніших верств населення в країнах, що розвиваються, і фінансування інвестицій, які сприятимуть економічному зростанню. Інвестиції спрямовуються як на будівництво доріг, електростанцій, шкіл, зрошувальних систем, так і на сприяння розвитку сільськогосподарських структур, перекваліфікацію вчителів, програми поліпшення харчування дітей та вагітних жінок. Деякі позики Світового банку фінансують видатки, пов'язані з реструктуризацією економіки, що сприяє її стабільності, ефективності та ринковій орієнтації. Світовий банк забезпечує також "технічну допомогу" або експертну підтримку, допомагає урядам країн підвищити ефективність специфічних секторів їх економік відповідно до потреб національного розвитку.

Завдання - Сприяння стійкому економічному ростові в країнах, що розвиваються, і зменшенню бідності. Лібералізація торгівлі, приватизація, реформа освіти й охорони здоров'я, інвестиції в інфраструктуру

Світовий банк (Міжнародний Банк Реконструкції і Розвитку) є одним з найбільших у світі джерел допомоги з метою розвитку.

Відсоткові ставки по позиках Світового банку для країн, що розвиваються, змінюються кожних 6 місяців. Поточне значення відсоткової ставки становить 7,43 %. Згідно із загальним правилом позики мають 5-річний період відстрочення платежів і повинні бути сплачені протягом періоду, який коливається в межах від 15 до 20 років. Деякі позики МБРР для країн, що розвиваються, надаються із внесків, що надійшли від країн — членів установи. Однак більшість грошових надходжень формуються за рахунок бон, виданих на світових фінансових ринках.

Світовий банк має три організації-філії: Міжнародну асоціацію розвитку (МАР), Міжнародну фінансову корпорацію (МФК), Багатостороннє агентство гарантії інвестицій (БАГІ).

Однією з цілей Світового банку є заохочення інвестування країн-членів в інші країни, особливо в такі, що розвиваються. Проте соціально-політична нестабільність в деяких регіонах робить інвестування там ризикованим. Щоб убезпечити своїх учасників від фінансових втрат, Світовий банк формує в 1988 р. організацію, яка б гарантувала відшкодування можливих втрат від некомерційних ризиків, – Багатосторонню агенцію з гарантій інвестицій. З проблемами інвестування пов'язано утворення в 1966 р. Міжнародного центру з урегулювання інвестиційних спорів. Таким чином, сформувалася група Світового банку із п'яти організацій.

Незважаючи на певну різницю у функціях, всі організації Світового банку тісно зв'язані, перш за все, єдністю цілей: сприяння стабільному економічному зростанню країн-членів, допомога в реконструкції господарства країн, що розвиваються, заохочення розвитку приватного сектора, заохочення іноземного інвестування. Група єдина й організаційно: практично всі структури підпорядковані єдиному керівникові – Президенту Світового банку, мають спільну адміністративну систему. Водночас за функціями інститути Світового банку мають специфічні розбіжності.

Банк використає свої фінансові ресурси, висококваліфікований персонал і велику базу знань для надання допомоги кожної із країн, що розвиваються, у процесі забезпечення стабільного, стійкого розвитку, заснованого на принципах соціальної справедливості. Основна увага приділяється наданню допомоги найбіднішим групам населення й найбідніших країн, однак всім своїм клієнтам Банк указує на необхідність вживання наступних заходів:

· інвестування в розвиток людських ресурсів, зокрема шляхом удосконалювання систем охорони здоров'я й утворення;

· концентрація зусиль на соціальному розвитку, залученні широких верств населення до рішення проблем розвитку, удосконалюванні методів керування й нарощуванні інституціонального потенціалу як основних факторах зниження рівня бідності;

· зміцнення здатності урядів надавати якісні послуги, забезпечення ефективності й прозорості їхньої діяльності;

· охорона навколишнього середовища;

· підтримка й стимулювання розвитку приватного підприємництва;

· підтримка реформ, спрямованих на макроекономічну стабілізацію, що забезпечує умови для інвестицій і довгострокового планування.

Видаючи кредити, проводячи консультації з питань економічної політики й надаючи технічну допомогу, Світовий банк сприяє реалізації в країнах широкого кола програм, метою яких є скорочення бідності й підвищення рівня життя населення в країнах, що розвиваються. Завданням глобальної боротьби з бідністю є надання людям в усьому світі шансу поліпшити своє життя й життя своїх дітей. За період життя останнього покоління для скорочення рівня бідності й підвищення рівня життя людей було зроблено більше, ніж за який-небудь інший період в історії. У країнах, що розвиваються:

· середня тривалість життя збільшилася з 55 до 65 років;

· число грамотних серед дорослого населення подвоїлося;

· загальне число дітей, що навчаються в початковій школі, виросло з 411 до 681 мільйона;

· дитяча смертність знизилася на 50 відсотків.