Класифікація журналів

36

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Журнал як вид періодичного видання

1.1. Періодичне видання – оперативний вид документа

1.2. Газета і журнал як вид періодичного видання, їх характеристика

1.3. Історія розвитку журналу

Розділ 2. Матеріальна конструкція журналу

2.1. Основні розмірні характеристики журналу

2.2. Шрифти та їх застосування

2.3. Заголовний комплекс

2.4. Фотоілюстрація в журналі

2.5. Композиція періодичних видань

Розділ 3. Класифікація журналів

3.1. Дитячі журнали

3.2. Журнали для дорослих

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність теми дослідження. Журнал (франц. journal від jour – день) – періодичне друковане видання, яке містить статті й матеріали з різних суспільно-політичних, наукових, виробничих та інших пишань, публікує літературні та публіцистичні твори, літературно-критичні праці, ілюстрації та фотоматеріали. На відміну від газет, спрямованих на оперативну інформацію, журнали дають змогу більш детально й за більш значні терміни охопити події сучасного суспільного, політичного, культурного та наукового .життя, вміщують обширні наукові статті, художні твори великого обсягу. Журнал – носій аналітичної, фундаментальної інформації; у цьому його головна відмінність від газети.

Таким чином, актуальність теми дослідження полягає у теоретичному вивченні періодичних видань, зокрема журналів. Сьогодні періодичні видання – найпоширеніші засоби передачі текстової інформації. Саме періодичні видання є головним засобом пропаганди і масової інформації. Всім відомо, що інформація в наш час ціниться найдорожче, а її хочуть знати всі небайдужі. На нашу думку цю місію найкраще виконують періодичні видання.

Об'єкт дослідження – періодичні видання як основний вид документа, який призначений для розповсюдження інформації.

Предметом нашого дослідження є особливості журналу як періодичного видання.

Мета роботи передбачає дослідження журналу як основного виду періодичного видання.

Завдання дослідження:

–        охарактеризувати журнал як вид періодичного видання;

–        дослідити матеріальну конструкцію журналу;

–        дослідити проблеми класифікації журналів.

Теоретико-методологічною основою дослідження є теорія документознавства, яка займається проблемою поняття "документ" в цілому і включає в себе такі дискусійні поняття, як класифікація та типологізація документів, а також вивчення проблем соціально-інформаційних комунікацій. Класифікація є одним з методів пізнання різноманітності усіх видів документів. Цією проблемою займаються такі дослідники: С.Г. Кулєшова, Ю.М. Столярова, Г.М. Швєцова-Водка, С.П. Омилянчук, Є.В. Панкова, К.І. Рудельсов, В.М. Шейко.

Методом дослідження є метод теоретичного аналізу та синтезу наукових спостережень спеціалістів, що працюють в галузі документознавства.

Базою дослідження є українські періодичні видання, зокрема журнали, а також видання даного виду краєзнавчого характеру, тобто Волині.

Новизна цього дослідження полягає у теоретичному аналізі журналу як основного виду періодичного видання.

Періодичні та видання поділяють на журнали, газети, бюлетені, календарі та експрес-інформації. Класифікація періодичних видань до кінця не вивчена і не розроблена, основні теоретичні положення носять дискусійний характер.

Практичне значення полягає в можливості використання результатів дослідження для вдосконалення діяльності, спрямованої на збір, збереження та організацію використання періодичних видань, зокрема журналів, з метою надходження до споживачів оперативної комунікативної інформації.

Розділ 1. Журнал як вид періодичного видання

1.1. Періодичне видання – оперативний вид документа

Періодичне та тривале видання виділяється за ознакою регулярності виходу в світ.

Періодичне видання виходить через визначений період часу з постійною для кожного разу кількістю номерів, які не повторюються за змістом, однотипно оформленими номерами або датованими випусками та мають однакову назву [14, 202].

Тривале видання виходить через невизначений проміжок часу, за мірою накопичення матеріалу і не повторюється за змістом, однотипно оформленими номерами і/або датованими випусками, які мають спільну назву [14, 205].

Періодичні видання являються різновидом серійного видання, яке входить в перебіг часу, подовженість якого завчасно не встановлена, як правило, нумерованими і/або датованими випусками (томами) і які мають однакову назву.

Серійне видання планується як безкінечне не обмежене в часі видання. Його окремі випуски мають суцільну(безперервну) нумерацію, не повторюються за змістом. Для серійних видань характерна ще одна ознака: їх, як правило, видають декілька колективів (наукових, просвітницьких, суспільних). Назва цих колективів обов'язково вказується у вихідних даних.

Періодичні видання як види серійного видання мають певну специфіку. Періодичне видання виходить в світ регулярно через рівні проміжки часу. В періодичних серійних виданнях тимчасовий інтервал в обов'язковому порядку вказується у вихідних даних.

Проте періодичне видання серійного видання може бути і не періо­дичним. Не періодичне видання створює відкриту серію, якщо продовжуваність її виходу і кількості випусків завчасно не встановлені. Закрита серія або "бібліотека" – це не періодичне серійне видання, вихід якого обмежений відповідним часом і кількістю видань. При їх оформленні враховується, що книги серії розраховані на використанні не в домашніх умовах, а в суспільних бібліотеках [15, 263].

Іноді серія поділяється на частини – під серії, які мають більш вузьке цільове і читацьке призначення і відповідну тематику, а також власну, на відміну від серійного, назву.

Періодичне видання – найбільш поширений вид серійного видання. Воно характеризується певними ознаками: актуальність тематики, різний характер змісту, оперативність і регулярність виходу в світ, відповідні назви характеру видання, які не змінюються протягом тривалого часу, наявність однієї або декількох організацій, органом якої виступає видання. Періодичне видання являється одним із основних засобів в системі масової комунікації [14, 200].

Отже, періодичне видання – це видання, яке виходить через відповідні проміжки часу з постійною для кожного року кількістю номерів, неповторюваним змістом, однотипно оформлене, з нумерованими і датованими випусками, які мають однакову назву і, як правило, однаковий об'єм і формат [14, 202]. Періодичні видання включаються до мас-медіа. Це засоби донесення інформації до масової аудиторії [21, 8].

За ознакою регулярності виходу в світ періодичні видання можуть бути щотижневими, щомісячними, щоквартальними, щорічними.

За місцем випуску і сферою поширення розрізняють місцеві (в межах однієї області, міста, одного або декількох районів, підприємства, установи, господарства чи навчального закладу), регіональні, загальнодержавні (національні) і зарубіжні періодичні видання.

Виділяють п'ять основних видів періодичних видань: газета, журнал, бюлетень, календар, експрес-інформація.

1.2. Газета і журнал як вид періодичного видання, їх характеристика

Газета – періодичне текстове видання, яке виходить через короткі проміжки часу і містить офіційні матеріали, оперативну інформацію і статті з актуальними суспільно-політичними, науковими, виробничими та іншими питаннями, а також літературні видання і рекламу [14, 289].

Газетне видання випускається у вигляді одного або декількох аркушів друкованого матеріалу встановленого формату, видавничо пристосованого до специфіки даного періодичного аркушного видання. В окремих випадках застосовується скріплення аркушів друкованого матеріалу, тоді це видання називається газетно-журнальним.

Перша газета "Хронологія", яка вийшла 5 травня 1581 року в Острозькій типографії Івана Федорова, складалася з одного аркушу великого формату, де на двох сторінках були надруковані двовірші і своєрідний календар на кожний місяць року [6, 157].

Газета – носій текстової інформації, характер якої в значній мірі відрізняє газету від інших видань. Суттєвий вплив на неї чинить динамізм процесів суспільного життя. Предметом газетної інформації являються поточні події та факти. Вона забезпечує неперервність інформування про події, які відбуваються. Тут розміщується оперативна інформація (репортажі, хроніки, інтерв'ю, помітки, заяви, кореспонденція), а також статті, огляди, рецензії, нариси, памфлети, фейлетони, коментарі, читацькі листи [5, 25]. Від інших періодичних видань газети відрізняються також великим форматом, об'ємом і більш частішою появою в світ. Об'єм газети складається від 2 до 100 і більше сторінок [ 4, 89].

Газети класифікують за такими ознаками:

1. За періодичністю виходу:

–        щоденні (ранкові, вечірні);

–        недільні;

–        що недільні.

2. За масштабом:

–        центральні або загальнонаціональні;

–        регіональні;

–        місцеві (обласні, районні, міські);

–        корпоративні (компаній, університетів).

3. За профілем:

–        масової орієнтації;

–        спеціалізовані (професіональні).

У кожної газети – своя аудиторія відповідного масштабу (в залежності від тиражу), професіонального і соціально-демографічного профілю [13, 400].

Газета виходить через певні проміжки часу (щоденно, декілька разів в тиждень, раз в тиждень). Проте може випускатися на протязі короткого часу, обмеженим певним заходом (конференцією, фестивалем). Газета може мати додаток (один або декілька). Вона має постійну для кожного року кількість нумерованих і/або датованих випусків, які мають однакові назви [26, 50].

Особливе значення для газети як виду видання мають такі ознаки, як час і місце випуску, привілейована сфера поширення, функціональне призначення.

Функціональне призначення – особлива ознака при формуванні різних типів газетних видань. Вона характеризується специфічною сукупністю цілей, які здійснює орган того чи іншого типу, використовуючи відповідні інформаційно-пропагандистські, які досягають при цьому певного результату, за яким і розрізняють типи газет. Функціональне призначення газети обумовлено перш за все певними потребами суспільства і його членів, різних суспільних груп, організацій політичної системи, задоволення яких забезпечується реальною участю в процесах формування і реалізації політики. Газета – головна зброя політичної боротьби, одна із основних засобів пропаганди і масової інформації [14, 315].

За функціональною ознакою виділяють три види газет:

–        загальнополітична;

–        спеціалізована;

–        спеціальний випуск.

Загальнополітична газета систематично повідомляє питання внутрішньої і зовнішньої політики країни, а також міжнародне життя ("Голос України", "Демократична Україна").

Спеціалізована газета систематично повідомляє окремі проблеми суспільного життя, науки, техніки, культури та інших областей діяльності і адресована відповідним категоріям читачів ("Закон і бізнес", "Українська музична газета").

За читацькою адресою спеціалізовані газети поділяються на:

–        професіональну газету, адресовану спеціалістам різних кваліфікацій;

–        профсоюзну, партійну.

За тематикою, цільовим і читацьким призначення спеціалізовані газети розрізняють за питаннями культури, літератури, мистецтва, релігієзнавства, рекламні, для дозвілля, для дітей і юнацтва

Спеціальний газетний випуск – газетне видання, підготовлене на виїзді громадською редакцією основної газети для оперативного доведення необхідної інформації до читача; він містить поточний і валовий номер, рік, дату видання, виходить на протязі обмеженого періоду часу [18, 35].

За видавцем виділяють газети державних, партійних, профсоюзних, кооперативних, комерційних організацій, творчих союзів, суспільств.

За часом випуску газети поділяються на ранкові і вечірні; за періодичністю на щоденні ("Слобідський край", "Вечірній Київ"), щотижневі ("Культура і життя"), щомісячні ("Книжковий кур'єр", "Книги України").

За матеріальною конструкцією газета – це не лише окремий її номер, поодинокий випуск, а й комплект – група номерів, які вийшли за який-небудь період: місяць, квартал чи рік. В комплекті отримує відображення обличчя газети – склад особливостей її змісту і форми – тематики, публікацій, використання різних журналів публіцистики, стилю, способів розміщення і оформлення матеріалу, форм передання інформації [19, 68].

Оформлення газети – художньо-технічний процес, який включає вибір і застосування шрифтів, ілюстрацій, способів розміщення матеріалів, використання кольорових і розмірних контрастів. Від технічного оформлення газети залежить вплив матеріалів на читача. Протягом століть людство виробило прості й чіткі закони і принципи технічного оформлення, що відповідають демократичному характеру преси.

Актуальною проблемою є індивідуалізація зовнішнього вигляду друкарських видань у межах оформлювальних норм. У вирішенні цієї проблеми важливу роль відіграє комплексне і регіональне використання всіх художньо-поліграфічних засобів [12, 13].

Для підтримки тексту використовуються фотографії. Основними вимогами для фотографії є: чітке зображення об'єкта, виразність, правильний вибір кута і місця знімання. Ціль оформлення полягає в тому, щоб в привабливому, зручному для читання вигляді донести до читача зміст газети, виділити головне [18, 45]. З оформленням пов'язане поняття "обличчя" газети як зовнішнього вираження її типу: молодіжні газети оформляються по іншому, ніж галузеві; вечірні – інакше, ніж ранкові.

Кожен номер газети складається із певних постійних елементів. До них відносяться: заголовки газет, номера сторінок, текстові матеріали (вони складаються із колонок), їх заголовки, ілюстрації. Для розміщення ілюстрацій і текстової інформації використовують роздільні засоби – лінійки, відбитки, проміжки [4, 228].