Логічні помилки в засобах масової інформації

План:

Вступ………………………………………………………………………………….2

Розділ 1. Закони логіки і природа логічних помилок в журналістському тексті

1.1 Текст і закони логіки…………………………………………………………….3

1.2 Одиниці і процедури  логічного аналізу тексту………………………………..8

1.3 Типологія логічних  помилок і причини їх виникнення……………………...11

Розділ 2. Логічні помилки в ЗМІ : типологія, причини їх виникнення і способи усунення…………………………………………………………………………….16

2.1 Первинні логічні помилки……………………………………………………..16

2.1.1 Порушення закону тотожності………………………………………………17

2.1.2 Порушення закону суперечностей…………………………………………..17

2.1.3 Порушення закону виключення  третього…………………………………..17

2.1.4 Порушення закону достатньої  підстави…………………………………….18

2.2 Вторинні логічні помилки……………………………………………………..18

2.2.1 Логічний стрибок…………………………………………………………….19

2.2.2 Заміна понять…………………………………………………………………19

2.2.3 Амфіболія……………………………………………………………………..20

2.2.4 Плеоназм………………………………………………………………………20

2.2.5 "Ламана метафора"…………………………………………………………...21

2.2.6 Розповідний алогізм………………………………………………………….21

Висновки…………………………………………………………………………….22

Список використаної літератури…………………………………………………..24

 

 

 

 

 

Вступ

 

Логічність викладу є  однією з найважливіших умов якісного видання газет, журналів, книг. Важливим у роботі редактора є оцінка багатьох якостей тексту. Авторський рукопис може бути дуже цікавим, фактичний матеріал може відповідати певним вимогам, навіть форма може не викликати критики, але якщо роздуми автора нелогічні, висновки будуть не достатньо переконливими. Подібні публікації стають причиною неправдивих висновків, неправильного розуміння конкретної ситуації, спотворення сенсу того, що відбувається, якщо автор тексту - журналіст, публіцист, який впливає словом на читача. До негативних наслідків може призвести порушення логіки в науковому тексті чи в юридичному документі. Логічні помилки недопустимі і кожен редактор має пам'ятати про це.

Наразі практичний додаток такої фундаментальної науки як логіка, привертає велику увагу дослідників тексту. Традиційний підхід до проблеми - вияв можливих порушень правил логіки стосовно різних мисленнєвих операцій, відображеним у тексті.

Метою курсової роботи є характеристика логічних помилок і вияв та аналіз їх на практиці сучасних засобів масової інформації. Об'єктом дослідження є газета "Євроленд", журнали "Родина" ,"Шукаю роботу" та "Мистецтво для Вас" за березень 2013року.

Предмет дослідження - логічні помилки в текстах даних видань.

Для досягнення поставленої  мети необхідно вирішити ряд задач:

1) Дослідити наукову літературу з теми дослідження, вивчити класифікації логічних помилок.

2) Виявити і класифікувати логічні помилки в засобах масової інформації.

У першому розділі розглянуті закони логіки і природа логічних помилок у журналістському тексті. Вона побудована на огляді таких робіт, як "Методика редагування тексту", "Стилістика і літературне редагування" за редакцією В.І. Максимова, "Вступ до літературного редагування" О.М. Беззубова, "Загальне редагування: нормативні основи" З.В. Партико та ін.

У другому розділі аналізуються логічні помилки, знайдені в газеті "Євроленд", у журналах "Родина" ,"Шукаю роботу" та "Мистецтво для Вас".

 Розділ 1. Закони  логіки і природа логічних  помилок в журналістському тексті

1.1 Текст і закони логіки

Логічність, тобто відповідність  законам правильного мислення, притаманна людській свідомості, і мислити, не порушуючи цих законів, можна, не вивчивши курсу логіки. Але для  літератора-професіонала, журналіста, редактора бути логічним у загальноприйнятому, життєвому розумінні цього слова  недостатньо. Для нього логіка повинна  стати тонким інструментом, яким треба  вміти володіти. Виховати у собі здатність професійно оцінювати текст з логічного боку важливо для кожного журналіста. Але не всі здатні виявляти істотні риси предметів, включати їх в категорії, виконувати складні мисленнєві операції, абстрагуючись від практичного досвіду. Однак навчитися цьому необхідно. Журналісту слід чітко уявити роль логічних зв'язків у тексті, володіти прийомами і методами логічного аналізу. У нього повинен бути вироблений рефлекс на порушення логічної норми. Літературний текст - явище складне, і логічні зв'язки в ньому завжди мають в своїй основі глибокі і серйозні причини гносеологічного характеру. В уявленні журналіста - логіка думки і логіка подій, існують як нероздільна єдність. Крім того, логіка викладу принципово відрізняється від формальної логіки тим, яке значення надається способам вираження думки.

Знання логіки завжди було одним із найважливіших обов’язків  письменника. Перше місце займали рекомендації з галузі цієї науки в "Риториці" М. Ломоносова. Старовинні керівництва з риторики і теорії словесності стверджували, що без знання логіки твір не буде мати зв'язної течії думок, і ми не в змозі будемо розрізняти з точністю істини від помилковості. У наші дні практичний додаток цієї фундаментальної науки привертає увагу дослідників тексту. Традиційний підхід до такої проблеми - вияв можливих порушень правил логіки які стосуються різних мисленнєвих операцій, відображених у тексті. Інформатика розглядає логічні помилки тексту як різновид інформаційних перешкод. На закономірності, які виведені логікою, спираються лінгвісти, аналізуючи синтаксичні зв'язки (логічний синтаксис). У результаті зближення логічних і синтаксичних критеріїв оцінки тексту виникло таке поняття як "логіко-стилістичні помилки". Плеонастичні конструкції, відношення роду і виду, точність слововживання, широке коло питань, пов'язаних з розробкою і вживанням термінів, - такий далеко не повний перелік тем, які входять в цей розділ практичної стилістики.

У теорії редагування розділ, присвячений його логічним основам, почав розроблятися у кінці 1950-х  років. Спочатку він включав тільки спостереження над дією в тексті основних законів логічного мислення і застосуванням правил логічного  доведення. Зараз у редагування  як наукової і практичної дисципліни ввійшло широке поняття "логічна  культура". Це означає, що редактор повинен знати основні теоретичні засади логіки, володіти термінологією цієї науки, свідоме цілеспрямоване вироблення навичок правильного мислення, професійних настанов про сприйняття тексту й оцінки його з логічного боку, володіння специфічними прийомами викладу, які базуються на логічній побудові. Наразі проводяться наукові дослідження, у яких редактори звертаються до логіки в пошуках різного роду професійних труднощів, а спеціалісти - логіки з позиції своєї науки аналізують роботу редактора над текстом.

Роль, яка відведена у  світі журналістики логічним критеріям, при редагуванні різних літературних творів, неоднакова. Прийнято в певній мірі протиставляти художню своєрідність літературної творчості і логіку. Однак це протиставлення з позиції редактора не виділяється так різко, як з позицій автора. Оцінюючи  рукопис, редактор повинен переконатися, чи відповідає він всім вимогам логіки. Для журналістського твору точність логічної побудови – чи не найважливіша. Цілісність, логічна організація тексту, виражені переходи від однієї частини до іншої - допомагають створити внутрішньо закінчений текст. Цілісність тексту виявляє наявність головної думки. Розвиток її в тексті відбувається через розвиток мікротем та підтем. Показником переходу від однієї мікротеми до іншої служить абзац. Поділ тексту на абзаци полегшує його сприйняття і розуміння. Суперечність висловлювань, порушення послідовності викладу, відсутність переходів від однієї частини до іншої, помилки у виборі засобів міжфразового зв'язку призводять до нелогічності тексту в цілому. Усе це заважає рукопису виконувати комунікативну функцію і заважає процесу спілкування.

Тільки у рідкісних випадках алогізми можуть використовуватися у стилістичних цілях у художньому та публіцистичному творах, наприклад, як засіб створення комічного ефекту. Алогізм може бути покладений в основу творів гумористичного або жартівливого характеру: анекдотів, афоризмів, байок і пародій.

Логічність як спільна  комунікативна якість властива текстам будь-яких функціональних стилів. Але проявляється ця мовна якість специфічно - в залежності від конкретних умов комунікації. Вимоги, які ставляться мовленню з боку логічності, особливо високі в науковому та науково-популярному стилях. Науковий виклад найбільш жорстко підпорядкований законам логіки і точності. Однак і в публіцистичному тексті логічність має не менш велике значення для впливу на читача (слухача).

Логічні помилки, за визначенням  Д.Е. Розенталя, - це нерозрізнення близьких у якому-небудь відношенні позначуваних понять. Нерідко той, хто пише чи говорить, не розрізняє сфери діяльності, причину і наслідок, частину і ціле, суміжні явища, родоводові, видові та інші відношення.

Класичною логікою виведені і сформульовані чотири основних закони правильного мислення, дотримуючись яких можна досягти його визначеності, несуперечливості, послідовності і  обґрунтованості: закон тотожності, закон суперечності, закон виключення третього, закон достатньої підстави.

Контроль за дотриманням  основних законів логічного мислення - обов'язковий етап аналізу тексту. Варіантність його смислової організації  не безмежна: закони правильного мислення визначають ясний розвиток думки. Логічна доброякісність інформації, яку несе текст, визначається її достовірністю, точністю і несуперечливістю. Ефект впливу журналістського твору досягається переконливістю аргументації, доказовістю побудови. Редактор повинен не тільки знати формулювання основних законів логіки, але й уявляти собі механізм виникнення логічних помилок, їх закріплення в тексті, вплив помилок на комунікативний ефект і широко тлумачити цю частину роботи над літературним матеріалом.

Більшість редакторів, які розглядають логічні помилки у текстах - базуються на цих чотирьох основних законах логіки. Закон тотожності полягає в тому, що кожна думка тексту при повторенні повинна мати визначений, стійкий зміст. Це фундаментальний закон мислення, який діє і на рівні понять, і на рівні суджень. При його дотриманні ми сприймаємо текст як нормативний, такий, що відповідає законам комунікації і не викликає труднощів у розумінні. Предмет нашого роздуму не повинен змінюватися довільно в ході його, поняття - замінятися і змішуватися. Це передумова визначеності мислення. Порушення першого закону тягне за собою заміну понять при роздумі, може бути причиною неточності термінології, робить роздуми розпливчатими, неконкретними.

Наприклад: «Гімназії Євроленд сьогодні п'ятдесят п'ять років! Кожен рік випускники нашої школи успішно здають ЗНО і вступають до найкращих вузів країни. Випускники гімназії П.І. Акімов – успішний юрист, Н.Р. Кулікова – помічник народного депутата у справах економіки. Зараз в Євроленді навчається син відомого футболіста Андрія Гусєва. Крім навчальної діяльності проводиться дослідницька робота, де також досягнуто серйозних результатів: щорічні призові місця на районних економічних олімпіадах серед учнів старших класів» (газета "Євроленд", 10.03.2013).

У цьому фрагменті статті наявне порушення закону тотожності не зовсім зрозуміло, про що хотів розказати автор, у двох абзацах кілька тем і відсутні переходи від однієї теми до іншої. Закон суперечності полягає в тому, що не можуть бути одночасно істинними два протилежних судження про один і той же предмет, узятих в одному і тому ж відношенні в один і той же час. Формулювання "в одному і тому ж відношенні" означає, що предмет характеризується з однієї точки зору. Обмовка "в один і той же час" введена у формулювання закону в зв'язку з тим, що з часом ситуація може змінюватися й істинне раніше стає неістинним. Цей закон був відомий ще за часів Аристотеля, який сформулював його так: неможливо, щоб протилежні твердження були однаково істинними. Причиною допущених суперечностей можуть бути недисциплінованість, плутанина думок, недостатня інформованість, різного роду суб'єктивні причини і наміри автора. Закон суперечностей має силу у всіх областях знання і практики. Порушення його звичайно викликає безпосередню і різку реакцію читачів. Наприклад: «В кінці заходу дітям була дана можливість виказати свою думку про акцію. Більшість з них розуміють, що є багато способів весело і корисно провести час, виключивши вживання алкоголю та цигарок. І часто шкідливі звички виникають "від нічого робити", "за компанію". Але існують різні спортивні клуби, гуртки, молодіжні об'єднання, де можна знайти друзів, для яких не потрібно, щоб їх друг вживав спиртне або палив. На жаль, сучасна молодь цього не розуміє. З цієї причини важливо, щоб волонтерський рух розвивався і набував масового характеру» (газета "Євроленд", 16.03.2013). Тут порушено закон суперечностей. У першому абзаці молодь розуміє, а в другому вже ні.

Редактор повинен провести ретельний аналіз тексту в цілому, щоб виділити протилежні за думкою пари висловлювань, виявити і сформулювати суперечності. Знання закону суперечностей потрібні редакторові не тільки для оцінки чужого матеріалу. Вимагаючи від автора несуперечливості суджень, він у своїх рекомендаціях зобов'язаний суворо дотримуватися цього закону, пам'ятаючи про те, що аналіз не допускає логічної суперечності. Закон виключеного третього говорить: з двох протилежних суджень про один і той самий предмет, що взяті одночасно в одному і тому ж відношенні, одне обов'язково істинне. Третього не дано. Аристотель формулював цей закон так: не може бути нічого посередині між двома суперечливими судженнями. Третій закон забезпечує зв'язність, несуперечливість думки, служить основою для вибору істинного судження.

Точність підбору протилежних  висловлювань, чіткість їх формулювання, конструктивна ясність тексту роблять  очевидним дію цього закону, сприяють логічній визначеності викладу, дозволяють досягнути послідовності розвитку думки.

Обов'язковою умовою дотримання третього закону логіки є те, що співставлені висловлювання повинні бути дійсно суперечливими, тобто такими, між якими немає і не може бути середнього, третього або проміжного поняття. Вони повинні виключати один одного. Коли автор рукопису про льотчика пише: "Людина на землі може бути і м'якою, і делікатною, а в польоті - зібраною, вольовою", він порушує цей закон. Перелічувані якості характеру не виключають один одного. Наприклад: "Шум навколо роману В. Сорокіна "Тим, що йдуть разом" такий, що письменник, мабуть, автоматично попадає у світову скарбницю російської літератури" має саме такі суперечливі тези: скарбниця світова - скарбниця російської літератури.

Третій закон логічного  мислення важливий для редактора  і як інструмент при професійній  оцінці тексту: відкидаючи один варіант  тексту, приймаючи інший, редактор спирається на цей закон. Закон достатньої підстави стверджує, що будь-яка істинна думка повинна бути обґрунтована іншими думками, істинність яких доведена. При його дотриманні усі думки, висловлені в тексті, витікають одна з одної. Логіка висловлювань вважає обґрунтування мислення спільною методологічною вимогою і розглядає ряд законів, які забезпечують його виконання (закон подвійного заперечення, тавтології, симпліфікації, кон'юнкції та ін.).

У будь-якому роздумі думки  повинні бути внутрішньо пов'язані  одна з одною, витікати одна з одної, обґрунтовувати одна одну. Істинність суджень повинна бути підтверджена надійними доказами. Четвертий закон  формулює цю вимогу в найбільш загальному вигляді. Достатність підстави істинності суджень у кожному конкретному  випадку - предмет розгляду спеціальних  наук, логічне обґрунтування - необхідна  якість кожного журналістського  виступу. Закони логіки у тексті можуть порушуватися - свідомий відступ від логічних норм може бути використаний з метою мовної гри: «Пенсія у мене хороша, але маленька». Однак це можливо лише за умови, що в читача не виникає побічних асоціацій, не утруднена інтерпретація тексту, а порушення логіки викладення робить твір більш експресивним, допомагає відійти від шаблону чи зосередити увагу читача на потрібному авторові фрагменті.