Літературно-художні видання в українському сегменті Інтернету

 

 

ЗМІСТ

 

АНОТАЦІЯ………………………………………………………………………..3

ВСТУП…………………………………….……………………………………….4

РОЗДІЛ 1. Літературно-художні видання як різновид інтернет-журналістики………………………………………………………………………8

РОЗДІЛ 2. Типологія літературно-художніх видань в Інтернеті…………………………………………………...…………….……….22

РОЗДІЛ 3. Особливості форми та змісту літературних видань українського сегменту Інтернету………………………………………………………………32

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...57

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………...61

 

 

АНОТАЦІЯ

 

Дипломна робота «Літературно-художні видання в українському сегменті  Інтернету»: 65 сторінок, 54 джерела.

 

Мета роботи: з’ясувати риси літературних видань як різновиду інтернет-журналістики, зробити спробу побудувати типологію літературних видань в Інтернеті, виявити особливості форми та змісту літературно-художніх електронних видань.

 

Об’єкт дослідження: літературно-художні видання українського сегменту Інтернету: онлайн-видання «Друг читача» та електронна версія журналу «Всесвіт».

Предмет дослідження: особливості форми та змісту цих видань.

Методи дослідження: системний аналіз, контент-аналіз, порівняльно-описовий метод, моніторинг ЗМІ.

 

У роботі зроблено аналіз електронної версії найстарішого україномовного паперового видання «Всесвіт» та онлайн-газети «Друг читача», виявлено їх цільове призначення, концепція та структура.

 

Ключові слова: Інтернет, інтернет-журналістика, літературно-художні видання, гіпертекстуальність, інтерактивність, мультимедійність.

 

Вступ

 

Літературно-художні видання – плід журналістської праці, який протягом багатьох десятків років (починаючи з виходу альманаху «Русалка Дністровая» у 1837 році) збагачував внутрішній світ людей, підвищував культурний рівень. Літературно-художні видання мали та мають вплив на українське національне відродження і на розвиток української літератури. Зміни у суспільстві, розвиток технологій не могли не вплинути на функціонування літературних видань.

 

Сьогодні неможливо уявити життя сучасної людини без комп'ютера і без доступу до глобальної мережі. У березні 2009 року українська аудиторія користувачів Інтернету становила майже 12 млн. осіб. Без будь-якого  перебільшення Інтернет можна розглядати як глобальний засіб масової інформації. Те, що ми спостерігаємо зараз – це творення ЗМІ майбутнього. З одного боку, поява літературно-художніх видань у Інтернеті – частина цього творення. З іншого, Інтернет для літературних видань став потужною зброєю у виконанні культурної місії. Саме з цих двох причин нас зацікавили особливості функціонування літературно-художніх видань в українському сегменті Інтернету.

 

Об’єктом дослідження є літературні видання українського сегменту Інтернету: онлайн-видання «Друг читача» та електронна версія журналу «Всесвіт». Ці два видання, згідно нашому аналізу, виявилися найпопулярнішими у своїх категоріях. Нас цікавить сьогоденне становище видань, тому робота охоплює їх стан та зміст на 2009-2010 роки.

 

Предметом дослідження є особливості форми та змісту цих видань.

 

Мета цієї роботи: з’ясувати риси літературних видань як різновиду інтернет-журналістики, зробити спробу побудувати типологію літературних видань в Інтернеті, виявити особливості форми та змісту цих видань.

 

Виходячи з мети дипломної роботи, можна виокремити наступні взаємопов’язані завдання:

• Дати визначення поняттю «інтернет-журналістика»;
• Проаналізувати витоки інтернет-журналістики;;
• Дослідити ознаки, притаманні виключно інтернет-ЗМІ (гіпертекстуальність, мультимедійність, інтерактивність) у застосуванні до літературно-художніх видань;
• Розглянути усю сукупність поділів інтернет-видань на типи;
• Виходячи з цього, запропонувати типологію літературно-художніх видань українського сегменту Інтернету;
• Розрахувати популярність літературних українських видань у Інтернеті;
• Зробити аналіз найпопулярніших видань («Друг читача» та «Всесвіт») за схемою аналізу сайту;
• Дати характеристику цим виданням за головними ознаками інтернет-ЗМІ;
• Стисло охарактеризувати відмінність електронної версії журналу «Всесвіт» від паперового варіанту.

 

Робота складається з 3х розділів: «Літературно-художні видання як різновид інтернет-журналістики», «Типологія літературно-художніх видань в Інтернеті», «Особливості форми та змісту літературних видань українського сегменту Інтернету».

 

У першому розділі «Літературно-художні видання як різновид інтернет-журналістики» дається визначення онлайнової журналістики, з’ясовуються причини, з яких веб-медіа набувають популярності (зокрема, такою причиною є розвиток інформаційного суспільства), виокремлюються особливості інтернет-ЗМІ, розглядаються умови створення українських літературних видань у інтернеті та три головних ознаки інтернет-ЗМІ: гіпертекстуальність, мультимедійність, інтерактивність у застосуванні до літературних видань.

 

У другому розділі «Типологія літературно-художніх видань в Інтернеті» розглядаються проблеми типології сайтів мережевої журналістики, класифікації онлайн-видань та наводяться різновиди літературних порталів українського сегменту інтернету.

 

У третьому розділі «Особливості форми та змісту літературних видань українського сегменту Інтернету» подаються розрахунки популярності літературних видань, проаналізовано найпопулярніші літературні видання українського сегменту Інтернету «Друг читача» та «Всесвіт», розглянуто прояви мультимедійності, гіпертекстуальності та інтерактивності, які присутні в цих виданнях.

 

У роботі було застосовано такі методи дослідження: системний аналіз, контент-аналіз, порівняльно-описовий метод, моніторинг ЗМІ.

 

Серед дослідників інтернет-журналістики можна виокремити: А.Калмикова, Л.Коханову, Д.Гола, М.Лукіну, Б.Потятинника, Ю.Завадського та ін. Питанням саме літератури у віртуальному просторі займаються здебільшого іноземні вчені, серед яких варто виділити E.Дж.Аарсета, Дж.Д.Болтера, М.Бернстайна, Т.Нельсона та вітчизняного вченого Завадського Ю.Р. Але питання функціонування літературно-художніх видань в українському сегменті Інтернету не розроблене, проте є дуже важливим для дослідження неновинних ЗМІ у Інтернеті та для розуміння загальної картини розвитку культури, журналістики та суспільства.

 

 

 

1. Літературно-художні видання як різновид інтернет-журналістики

 

Дослідник інтернет-журналістики Д.Гол зазначає, що на початку XXI сторіччя інтернетом постійно користувались майже 200 мільйонів людей і він містив близько 800 мільйонів окремих веб-сторінок. Інтернет має набагато більшу аудиторію, ніж будь-які  попередні масмедії чи навіть континентальне супутникове телебачення. Журналістика стає чимось вагомішим за збирання новин, аналіз і репортаж. Вона постачає та структурує інформацію, якої люди потребують, щоб зрозуміти себе самих, світ і своє місце в ньому. Така інформація — це  більше, ніж новини: вона містить ідеї, історії та розмови, з яких читачі можуть дізнаватися про щось один в одного. Розглядати журналістику інтернету у вузькому контексті, лише як засіб постачання  інформації — означає сприймати її обмежено [13, с. 45].

 

У праці А.А.Калмикова та Л.А.Коханової «Интернет-журналистика» дається таке визначення поняттю мережевої журналістики:

«Інтернет-журналістика - це якісно новий культурний і цивілізаційний феномен, що представляє собою діяльність з формування і подання інформаційних образів актуальності, причому носіями цих образів можуть бути не лише слово, але й картинка, фотографія, кіно, відео, звук, веб-сторінка - будь-який об'єкт, здатний виступати в ролі носія інформації або тексту в широкому значенні цього слова» [20, с.10].

 

Інтернет має значний вплив на сучасну культуру та дуже швидко поширюється. У березні 2009 року українська аудиторія користувачів Інтернету становила 11,96 млн. осіб. У регіональному розподілі користувачів зі значним відривом лідирує Київ, на який припало 60,14% усіх користувачів Інтернету в Україні. Далі йдуть Одеса (5,14%), Харків (5,39%), Дніпропетровськ (4,92%), Донецьк (4,82%), Львів (2,83%), Крим (2,80%), Запоріжжя (1,80%). Сумарна частка цих регіонів становила 24,9%. На решту регіонів України припало 13,26% користувачів. Про це свідчать результати дослідження, проведеного компанією «GfK Ukraine» на замовлення Української асоціації Інтернет-реклами (УАІР) [10]. Важливо досліджувати тенденції розвитку та особливості функціонування онлайн-видань взагалі та літературних видань зокрема. Те, що ми спостерігаємо зараз – це творення ЗМІ майбутнього, яке пов’язане зі значними змінами у суспільній свідомості, а саме з розвитком інформаційного суспільства.

 

Інформаційне суспільство визначає головним фактором розвитку суспільства виробництво та використання науково-технічної та іншої інформації. Концепція інформаційного суспільства є різновидом теорії постіндустріального суспільства, засновниками якої були З.Бжезинський, О.Белл, О.Тоффлер. Прибічники теорії інформаційного суспільства пов’язують його становлення з домінуванням четвертого, інформаційного, сектору економіки, який іде після сільського господарства, промисловості та сфери послуг. При цьому стверджується, що капітал і праця, які є основою індустріального суспільства, поступаються місцем інформації та знанню у сучасному суспільстві.

 

На думку Тофлера, у наступному столітті вирішальне значення для економічного та соціального життя, для способів виробництва, отримання знань, а також для характеру трудової діяльності людини набуває новий соціальний уклад, який базується на телекомунікаціях. Логіка Тофлера є такою: якщо я матиму 1000 одиниць землі, а потім віддам кому-небудь 500 одиниць, то у мене залишиться лише половина. Але якщо у мене є деяка кількість інформації і половину віддам іншій людині, то я буду мати все, що мав. Якщо я дозволю користуватися моєю інформацією, то скоріше за все і зі мною поділяться чим-небудь корисним. Таким чином, угоди з приводу матеріальних речей ведуть до конкуренції, у той час, коли інформаційний обмін – до співробітництва. З цього можна зробити висновок, що інформація – це ресурс, яким можна ділитися без жалю[46, с.50].

 

 Порівняльне дослідження друкованих масмедій та їхніх інтернет-аналогів виявляє значно ширші можливості онлайнових видань. Журналіст друкованого видання є значною мірою  оповідачем, і поданий матеріал потребує низки «фільтрів» і  повернень до основної теми, за умовною структурою «перевернутої піраміди», щоб узагалі добігти кінця. Натомість онлайн-журналіст все більше відкидає цю традиційну роль і стає гідом і коментатором першоджерел, тобто власне «знахідок». Отож, читач стає сам собі оповідачем, і роль «інформаційного вартівника» переважно переходить від журналіста до нього[13, С. 30]. Досліджуючи причини появи інтерактивних медіа, американський соціолог Х.Рейнгольд звертає увагу на те, що людина – це не тільки громадянин, але й особистість, котра є цікавою сама собою, незалежно від соціального статусу. Така зміна ставлення до людини, а також НТП спричинили появу нової людської спільноти, якій Х.Рейнгольд дав визначення «smart mob» («розумний натовп», «розумна група»). Ця спільнота, використовуючи нові технології, створює навколо себе власне медіаполе і таким чином «визначає значимість тієї чи іншої інформації для суспільства»[35, с. 23].

 

На думку Є.Рогачевської, говорячи про літературно-публіцистичні видання в Інтернеті, слід зазначити, що унікальність ситуації в Україні та інших країнах колишнього Радянського Союзу полягає в тому, що нові технології та, зокрема, Інтернет в тому числі, розквітли бурхливим кольором не всупереч, а завдяки політичній і економічній плутанині, а іншими словами - перебудові. Таким чином, склалася ситуація, коли Інтернет для інтелектуалів на якийсь час з'явився чимось на зразок друкарської машинки "Еріки", яка в даному випадку бере набагато більше, ніж чотири копії, або магнітофона системи "Яуза", з одного боку, і таким собі "західним другом дисидентів", що провозить через кордон таміздат, - з іншого.

 

Інтернет зіграв роль засобу створення і розповсюдження культури, за тими чи іншими параметрами альтернативної офіційній, і дозволив любителям літератури, бібліофілам і письменникам практично неймовірну розкіш - доступ до недоступної раніше з ідеологічних або економічних причин літературі, можливість вільної дискусії, вільної публікації своєї творчості і постійний і швидкий зв'язок із співвітчизниками-літераторами за кордоном [41].

 

Художньо-публіцистичні інтернет-видання мають велику кількість особливостей. Деякі з цих особливостей притаманні природі літературних видань, є їх іманентні ознаки, властиві усім ЗМІ, інші - специфічні, що виділяють видання в інтернеті в окремий вид медіа. Інтернет-видання володіють усією сукупністю класичних ознак, необхідних для віднесення їх до розряду засобів масової інформації, а також варіаціями цих ознак:

 

1. вони мають свою соціальну нішу, яка відрізняється від аудиторії «старих» ЗМІ (це переважно молоді, матеріально забезпечені люди з освітою);
2. в Інтернеті у засобів масової інформації з'явилися нові можливості у швидкості і оперативності оновлення своєї інформації, при більш гнучкому підході до фіксованої періодичності;
3. інтернет-ЗМІ мають особливий ареал розповсюдження, їх інформація поширюється новими інформаційно-комунікаційними каналами, які глобальні за своєю природою;
4. зони інформаційної уваги цих ЗМІ відрізняються як універсалізмом, так і вузькою спеціалізацією, яка обслуговує інтереси певних сегментів аудиторії;
5. в Інтернеті розширюються змістовні можливості ЗМІ для виконання таких функцій, як інформаційна і розважальна.

 

 До ознак, характерних виключно для інтернет-ЗМІ, більшість дослідників відносять гіпертекстуальність, інтерактивність, а також мультимедійність. Завдяки цим унікальним властивостям, які надають технології  Інтернету, журналісти можуть: