Технологія літературного редагування

Практичне заняття № 9

Технологія літературного редагування

План

1. Вимоги до організації технологічного процесу редагування.

2. Методика аналізу тематичної організації твору:

а) метод фразового членування тексту,поняття ”фраза” і „фрагмент”;

б) метод пофразового визначення тематичної системи тексту;

в) метод тематичного прогнозування (антиципації);

г) метод рубрикації;

д) метод моделювання тематичноїструктури.

3. Методика інтерпретаціїактуальної теми.
4. Методика аналізу розкриття теми.
5. Редакторський висновок.

 

Література

Різун В.В. Літературнередагування: Підручник. К.: Либідь, 1996. – С. 198–237.

Практичне завдання: скласти табличку «Класифікація методів аналізу тематичної організації твору».

 

 

1. Технологія редакторської праці має всі ті загальні  характеристики, які властиві технології в цілому.

Технологіями називаються способи, прийоми, методи,  процеси, засоби організації  педагогічної, редакційно-видавничої, культурно-освітньої та інших видів  діяльності особи і суспільства, теоретичні знання про ці способи  і методи тощо.

Технології є невід'ємною частиною культури народу, національної політики, оскільки держава тоді сильна, коли вона володіє технологіями і дбає про їхній розвиток.

Технології— це найвища форма прояву культури народу, це культура мислення, праці, слова, дії; технологія — цс науково виважений, вироблений поколіннями практиків-спеціалістів і учених спосіб думання.

Технологія літературного  редагування — це наукова організація процесу аналізу й правки твору під час підготовки його до друку.

Наукова організація праці залежить від уявлення про  предмет праці (предмет технологічного впливу, технологічний об'єкт), засобів праці (технологічні засоби), носія технологічних функцій (працівника, колективу тощо), рівня технологічного розвитку суспільства. Вона мас безпосередній вияв у структурі виробничого процесу (технологічному процесі).

Таким чином, будь-яка технологія передбачає наявність  певної технологічної  системи у вигляді теоретичних  або фізичних моделей. Крім того, конкретна технологічна система повинна розглядатися як варіант загальної суспільної технологічної  системи, бути її репрезентантом. Для виживання технологічної  системи певної сфери необхідна суспільна технологічна підтримка,

інакше технологічна система окремого виробництва буде  нежиттєздатною.

Сфера літературного редагування  передбачає таку модель організації  праці, в основі якої лежить поняття  про редакторську систему.

Редакторською системою називається така технологічна система, яка включає літредактора як носія функцій редакторської системи, предмет редакторського впливу — твір,  реципієнта, автора та засоби редагування.

Редакторська система є багатофункціональною і  реалізується через вияв конкретної функції. Таким чином, можна виділити кілька редакторських підсистем, що мають свої функції:

1) контрольно-діагностичіїі підсистеми (редактор - [аналіз ] - твір; APT1 - [аналіз ] - твір); 

2) мовленнєві підсистеми (редактор - [правка ] - твір; автор - [правка ] - твір; APT - [правка ] - твір);

3) кібернетичні підсистеми (редактор - автор; автор - твір - читач; редактор - твір - читач; редактор - APT - твір; APT - редактор; APT - автор; інші соціальні ролі - редактор).

Для технології редакторської праці  важливе науково  обґрунтоване функціонування редакторської системи в цілому і взаємозв'язок та послідовність прояву підсистем.

Технологічним об'єктом праці літредактора у ЗМК є  журналістський матеріал, що готується до друку. Знання про  технологічний об'єкт розглядається  в технології як  матеріалознавство.

Уявлення про журналістський твір залежить, зокрема, від рівня розвитку і цілей технологічного процесу, розвитку самої матеріалознавчої науки, у нашому випадку,— науки про твір, текст.

Традиційно сфера літредагування не була багатою на  технологічні засоби,— ручка, олівець, друкарська машинка, магнітофон, кінокамера тощо були і є репродуктивними  засобами, за допомогою яких фіксується та відтворюється голос,  зображення тощо. Ці засоби виконують свою роль і нині, але  особливого призначення набувають вони поряд із новітніми засобами, до яких необхідно віднести насамперед комп'ютери.

Програмні засоби у вигляді автоматизованих  редакторів текстів (APT) та автокоректорів є принципово новими  сучасними  технологічними засобами для організації  праці літредактора.

Від розуміння журналістського матеріалу і ролі літредактора у журналістській сфері, специфіки використання технологічних засобів, зокрема APT, залежить і сама структура редакторської

праці, що визначається певною послідовністю  виконання тих чи інших дій, операцій, які в своїй системі становлять  багатофазовий, ієрархічно організований технологічний процес,

У найзагальнішому вигляді технологічний  процес літредагування у ЗМК традиційно являє собою систему таких  дій (модель технологічного процесу):

1. редакторський аналіз:

1.1. визначення теми твору,

1.2. аналіз розкриття теми,

1.3. редакторський висновок;

2. редакторська правка:

2.1. актуалізація теми й корекція  тематичної структури 

твору,

2.2. корекція розкриття теми.

Подібний технологічний процес сформувався поступово. Протягом багатьох віків визрівала технологія праці літредактора. Розглядаючи сучасне літературне редагування, не можна  обминути увагою ті процеси в організації праці літературного  редактора, що зараз проходять. Активне впровадження  комп'ютерних технологій у редакційно-видавничу сферу модернізує і саму технологію редакторської праці.

Традиційна технологія виробництва  книги, газети, журналу обов'язково передбачає друкарські, коректорські й редакторські процеси. Починаючи з відтворення рукопису на друкарській машинці, коректури з передруку, редагування через складання книги в друкарні і видавничі та друкарські коректури, верстку набору і коректури з верстки,— видання проходить складний технологічний процес, поки стане воно надбанням народу.

Для інформаційної системи суспільства технологія  виготовлення носія інформації не є індиферентною. Адже від швидкості редакційно-видавничих процесів залежить швидкість розповсюдження інформації. Розвиток обчислювальної техніки і суміжних з нею засобів, таких, як друкувальні пристрої  (принтери), копіювальні апарати (типу сканери), накопичувачі інформації на магнітних носіях (вінчестери — негнучкі, багатоємні диски; дискети — гнучкі магнітні диски; магнітні стрічки), створив передумови для протиставлення традиційній комп'ютерної технології.

Комп'ютерні технології — це не просто наявність обчислювальної техніки на певних ділянках редакційно-видавничої  роботи. Це зміна технологічного процесу, перерозподіл обов'язків

працівників редакцій і видавництв, це скорочення виробничих операцій, циклів, штату. Це революція у редакційно-видавничій справі.

Безперечно, входження комп'ютерних  технологій у  редакційно-видавничу  сферу, витіснення традиційної технології — не безболісний процес. Він  зачіпає інтереси кожного працівника,

змушує його позбавлятися виробничих стереотипів, займатися підвищенням своєї кваліфікації, освоєнням невідомої раніше техніки, змінювати свою виробничу культуру, свої виробничі стосунки. Як будь-яка нова технологія, комп'ютерні технології входять у життя редакцій, друкарень поступово, паралельно з традиційними технологіями. Але поступ новітніх технологій

впевнений, і немає підстав брати  під сумнів перемогу  комп'ютерних  технологій у редакційно-видавничій сфері.

Новітня технологія фактично переорганізувала редакційно- видавничий процес у бік розширення зони функцій редакції і скорочення функцій друкарні. Редакція на виході отримує оригінал-макет, зверстаний на комп'ютері набір, а друкарня  виконує поліграфічні роботи, пов'язані лише з етапом 

тиражування. Процеси набору, макетування, верстки повністю перейшли до редакції, а подекуди навіть до автора, значно прискорився процес видання книги, газети, журналу, а відтак прискорився

процес поширення інформації. Якщо для ручного складання книжкової  сторінки необхідно було близько 3—4 годин, лінотипного — І—2 години, то на комп'ютері за допомогою  автоматизованого редактора тексту потрібно 15—ЗО хв. Якщо  ручна переверстка сторінки книги займала той же час, то комп'ютерна переверстка — мілісекунди.

Завдяки програмному забезпеченню, спеціально зорієнтованому на видавничу діяльність, перестають існувати окремо процеси друку, коректури і правки. Технологічно це  може бути єдиний процес, цілісність котрого залежить від  програмного продукту. З одного боку, якщо програма має автокоректор, стають нероздільними процеси друку і коректури; з другого — коректури і правки. Все це позитивно впливає на організацію інформаційного процесу в плані оперативності, доступності й простоти виготовлення текстових носіїв інформації. Якщо комп'ютерне робоче місце редактора підключене до певних інформаційних мереж, то прискорюється процес фактологічного аналізу й правки матеріалів, оскільки редакторові не доводиться витрачати час на пошук і перевірку фактів. Доступ до багатьох банків даних допомагає редакторові під час визначення й  обґрунтування актуальності авторської теми.

Матеріалізація, зокрема коректорських  і редакторських  процесів, стала можливою завдяки розробці спеціальних програм, що отримали назву автоматизовані редактори текстів (APT).

Ще в 50-х роках існували прості програми текстової обробки, а в 60-х були створені перші програми автоматичного переносу слів.

Розвиток програмного забезпечення для редакційно-видавничої сфери  стимулювався розробками у сфері  автоматичного  перекладу. Пізніше проблема автоматизованої обробки тексту стала окремою спеціальною проблемою, над розробкою якої почали працювати окремі спеціалісти і науково-дослідні колективи.

Особливого розвитку комп'ютеризація редакційно-видавничої справи досягла  у 80—90-х роках. На сьогодні маємо багато  теоретичних розробок із питань автоматизації  редакційно-видавничих процесів і їх практичного втілення. Десятки програмних засобів використовуються для обробки текстових масивів.

 

2. Будь-яка праця, а значить і літературне редагування, як  певним чином організований виробничий процес, передбачає певну систему відпрацьованих, науково обгрунтованих операцій, 

необхідних для досягнення виробничих результатів. Кожна така відносно замкнута система операцій утворює спосіб аналізу або правки матеріалу. Технологічні способи ж, за В.П.Каширіним, являють собою множину взаємозв'язаних і взаємозалежних цілеспрямованих взаємодій і процесів, що використовуються для отримання певного ефекту1. Технологічні способи і є  методами праці.

Володіння методами аналізу або правки — цс володіння відповідними методиками, тобто тим операційним арсеналом і знаннями про нього, який необхідний для успішної редакторської праці.

Володіти методикою аналізу  чи правки означає володіти  сукупністю і послідовністю застосування методів аналізу й правки твору. Успішне ж володіння методикою лежить в основі техніки,майстерності редагування.

Техніка є обов'язковим компонентом  технології, остання не може існувати без розвинутої системи операцій, які автоматично виконуються працівником у певній послідовності, тобто певним чином, способом. Так, технологія редакторської праці не  можлива без техніки аналізу й техніки правки матеріалу. Якщо  редактор не володіє цими техніками, він є поганим редактором або

учнем-редактором і його техніки ще тільки формуються. Навчання у сфері редакторської майстерності й зводиться до  вироблення технік аналізу й правки. Послідовно, дія за дісю, редактор вчиться аналізувати й правити твір швидко, оперативно,  правильно, точно — одне слово, майстерно.

Майстерність редактора полягає  у якісному застосуванні того чи іншого методу обробки матеріалу.

Техніка редакторського аналізу матеріалу  передбачає  використання контрольно-діагностичних  методів обробки твору, техніка  правки — методів активізації механізмів мовлення.

Техніки, методики, методи

Формування техніки, майстерності редагування — це  складний навчальний процес, який передбачає спочатку оволодіння методами редагування, далі в цілому методикою редагування.

Від автоматичного, малоусвідомлюваного застосування різних способів аналізу й правки до автоматичного й  малоусвідомлюваного процесу застосування цілої системи способів — такий шлях учня-редактора до майстра-редактора, про якого можна буде сказати, що він володіє технікою редагування взагалі.

Поняття техніки, методики, методів  відносне. Воно пов'язане з утворенням системи виробничих операцій, навичок  на основі виробничих дій, умінь, які  формуються в процесі навчання й