Технологія літературного редагування

фрагментів твору дозволяють членувати  зміст на композиційні блоки. Завдання редактора — перевірити зв'язки між  блоками,— вони мають бути у межах однієї теми або мікротеми.

Трапляється так, що фрагмент сформований  із фраз, які в реальному тексті дистантно пов'язані. Як бути редакторові  в цій ситуації? Чи завжди фрагменти мають архітектонічно й  композиційно бути єдиним блоком, абзацом? Звичайно, краще і для сприймання, і для розуміння, коли фрагменте цілісним  утворенням, коли у ньому відсутні дистантні зв'язки. Але це зовсім не означає, що редактор завжди має вдаватися до правки з мстою позбавити фрагмент дистантних зв'язків. Редактор має правити текст тільки у тому випадку, якщо у фрагментах дистантні зв'язки переважають, фрази з різних фрагментів змииані й створюється відчуття сумбурності, хаотичності змісту. Так, у  матеріалі "Був би плутоній, а друзі знайдуться" виділяються такі

мікротеми: A) погрози Північної  Кореї приєднати Південну  Корею; B) курс ядерної Північної Кореї  на політичну ізоляцію; C) позиція  інших країн у ядерному питанні; D) пропозиція 

президента Клінтона Північній  Кореї. Більша частина названого  твору має тематично аморфну  будову, де композиційні частини- мікротеми  змішані, через що зміст твору  хаотичний:

...Після того як навесні Північна  Корея вперше відмовила співробітникам  МЛГЛТЕ у можливості перевірити свої сумнівні об*акти, вона не мала друзів. Країна знаходилася на межі банкрутства. Нині ж президент Клінтон пропонує  диктаторському режимові руку партнерства й можливість 

зайняти місце у світовому співтоваристві. Інші країни, що  намагаються повторити шлях КНДР, зроблять висновок: "Був би плутоній, сі друзі знайдуться". Не слід забувати, що Кім Ір Сен

обіцяв об єднати Корею до 1995 року. Клінтон завжди заявляв, що нерозповсюдження ядерної зброї є одним із пріоритетів  його зовнішньої п олітики...

Виділення фрагментів дозволяє краще  зрозуміти  композиційно-архітектонічну будову тексту. При цьому редактор  завжди має ставитися обережно до авторського членування змісту твору. Незважаючи на загальні об'єктивні  закономірності  розбивки тексту на смислові групи, повного збігу в його членуванні в різних людей не буває. До того ж, індивідуальні розбіжності в смисловому групуванні нерідко дуже суттєві. Але кожен хоче вважати своє групування виключно можливим, виключно  правильним. Тут заховане джерело конфліктів між редактором і автором. Якщо редактор міркує прямо, негнучко, то він, буває, наполягає на композиційних виправленнях тільки тому, що його групування не збігається з авторським, хоч останнє теж цілком допустиме. Без самокритичності, без прагнення зрозуміти задум автора редактор завжди ризикує помилитися.

Метод образної інтерпретації  тематичної системи. Тема твору існує, окрім абстрактно-мовної форми, і в формі образів, уявлень. Образна система твору повинна також мати тематичну зумовленість: кожен образ повинен виражати тему. Для  перевірки "тсматичності" образної системи пропонується метод, суть якого полягає в уявній образній іконографічній репрезентації

змісту. Редактор має уявити тс, про  що розповідається, ніби намалювати картину на тему твору. Цс дасть змогу на тлі уявної картини оцінити реальні образні системи редагованого твору, якими можуть бути фото, ілюстрації, словесно-образна система. Цей метод редактор обов'язково мас застосовувати під час аналізу рекламних текстів і оформлення реклами. Образна система реклами не повинна відволікати читача від теми, вона має бути в "темі".

Методи об'єктивної діагностики  твору. Дані методи  належать поки що до непоширених експериментальних методів оцінки якості твору. Це лабораторні методи перевірки дієвості

тексту (визначається шляхом моделювання  й моніторингу  реакція реципієнтів  на твір), різні психофізіологічні  методи,  наприклад, метод шкірно-гальванічного  рефлексу (вивчаються опорні семантичні компоненти змісту твору як основні носії теми) та ін. Дані методи не застосовуються у редакційній практиці через низький рівень технічного й науково-методичного забезпечення редакцій, соціально-психологічну неготовність  редакційних працівників до об'єктивної оцінки твору тощо.

Техніка прийняття рішення

Майстерність прийняття рішення  щодо правки тексту  безперечно залежить від майстерності застосування методів  аналізу, а також організації  власне процесу аналізу твору. Але  крім цього 

редактор повинен володіти й  деякими методичними секретами прийняття редакторського рішення.

Методика прийняття рішення  базується на умінні зробити редакторський  або редакційний висновок щодо вартості  журналістського матеріалу після  його аналізу. При цьому основним методом прийняття рішення буде метод експлікації, тобто  наукового обгрунтування помилок у творі.

Метод експлікації включає:

— визначення типових помилок щодо тематичної організації твору, актуальності теми та розкриття теми;

— постановку діагнозу (визначення причин цих помилок);

— рекомендації щодо правки.

До методі в прийняття рішення  можна віднести і метод бесіди з автором, суть якого у спілкуванні  з автором з метою  обговорення  помилок у творі. Уміння вести  бесіду лежить в основі  майстерності спілкування редактора з автором, яке має базуватися на повазі до автора, визнанні його стилю, його права на висвітлення фактів, на знанні не тільки власне авторської, а й  загальнолюдської психології.

Під час бесіди редактор ніколи не повинен починати аналіз твору з  помилок. Дотримуючись загальновизнаноїсхеми аналізу твору (тема — її актуальність — розкриття теми: факти,  композиція, архітектоніка), редактор кожного разу в усній бесіді  повинен відзначити успіхи автора, а вже потім робити зауваження.

Це сприятиме більшому взасмопорозумінню  редактора з  автором; це закладе нормальне психологічне підґрунтя для співпраці над твором. Журналістський матеріал с основою для співпраці, а не шмагання автора.

Техніка правки

Майстерність правки — це майстерність хірурга, яка  досягається через  освоєння різних методів роботи, вироблення умінь та навичок праці.

Для набуття техніки правки необхідно  оволодіти її  методикою, яка включає  різні методи та знання про них. До правки методів відносять метод  корекції тематичної системи і  структури, метод актуалізації теми, метод селекції фактичного матеріалу, метод корекції розкриття теми. Кожен із цих методів включає ряд обов'язкових прийомів правки.

Метод корекції тематичної системи і структури. Після аналізу тематичної систем и й структури матеріалу та прийняття рішення про їх удосконалення редактор мас через автора або

власноручно визначити бажану тематичну  організацію твору. Коригуючи тематичну  систему, редактор визначає, яка тема буде головною й основною, які мікротсми  можуть бути в творі й 

т.д. Корекція тематичної структури полягає у визначенні послідовності й зв'язків між мікротемами. Для тематичної корекції редактор може використати ряд прийомів, а саме: скорочення твору, перестановки фрагментів, фраз, вставки тощо, використовуючи для цього знаки коректури. Бажано з самого початку схематично написати або уявити  тематичну систему й структуру матеріалу.

Метод актуалізації теми. Суть цього методу полягає у пошуку такого "звучання" теми, яке б робило її актуальною. Власне, мова йде про конкретну тему, яку можна певним чином змінити

з метою надання їй актуального "звучання". Актуалізація теми безперечно має здійснюватися в межах  факторів, що  зумовлюють мовну діяльність.

Основними прийомами для здійснення актуалізації теми є: A) атрибуція предмета розповіді (розповідь про директора — розповідь про сучасного директора, який підтримує нові ідеї на

виробництві); B) узагальнення предмета розповіді (розповідь про учителя  — розповідь про працівників  освіти); C) поняттєва трансформація  предмета розповіді (розповідь про  сучасника —

розповідь про проблеми сучасності).

Метод селекції фактичного матеріалу. Даний метод застосовується для роботи з фактичним матеріалом. Не кожен факт, передбачений поняттєвим обсягом, повинен використовуватися

у творі: основним критерієм тематичного відбору фактів є  комунікативна логіка.

Під час правки твору редактор повинен  зіставляти підібрані факти, обираючи для включення у твір лише той  факт, який може бути засобом досягнення комунікативної мети.

3. Метод корекції розкриття теми. Суть цього методу в зміні композиції та архітектоніки матеріалу, будови фрази,  правописній правці. Основними прийомами цього методу є 

скорочення, вставки, перестановки, заміни.

Літературний редактор і його праця 

Редагування, як і будь-яка праця, цікава насамперед з боку її організації, тобто технологічного боку. Структура  технологічного процесу редагування включає редакторський аналіз, прийняття рішення й правку.

Структура технологічного процесу  визначається певною послідовністю, способом виконання тих чи інших технологічних операцій, які в своїй системі становлять багатофазовий ієрархічно організований процес. Це значить, що технологічні операції в своїй сукупності можуть становити певну техніку. Таким чином, технологічний процес може бути визначений як система технік, задіяних для досягнення певної мети.

Редакторський аналіз

Існує два різновиди аналізу: з  позицій автора і з позицій  читача. Але будь-який редакторський  аналіз глибоко аналітичний. Це означає, що синтетизм читацького сприймання замінений послідовним, поступовим аналізом твору під час його читання або слухання. На відміну від звичайного читача  редактор має володіти методикою аналітичного сприймання твору.

Редакторський аналіз охоплює три  сфери: аналіз тематичної організації  твору та актуальної теми; аналіз розробки теми й аналіз розкриття теми.

Особливого значення набуває розмежування аналізу  розробки й розкриття  теми. Під розробкою теми необхідно  розуміти роботу автора, пов'язану зі збором та обробкою фактичного  матеріалу, його розташуванням у творі, глибиною і спрямуванням осмислення фактичного матеріалу тощо. Розкриття теми пов'язане з подачею розробленої теми читачеві або  глядачеві/слухачеві. Тема може бути добре розробленою, але погано розкритою (поданою). І навпаки, тема може бути так майстерно або вміло розкрита, що створюється враження про глибоку її розробку автором, хоч насправді тема може бути розроблена поверхово.

Чи може редактор аналізувати хід  розробки теми автором й коригувати цей процес? Безперечно може, якщо редактор  працює з автором від зародження задуму твору і до його втілення. У засобах масової інформації така можливість редакторові випадає рідко, він частіше бачить перед собою готовий текст, тобто вже певним чином розкриту тему. Розробка теми автором  залишається захованою від редактора. Останній може зробити лише припущення, що (а) тема так розроблена автором, як вона і розкрита, (б) тема розкрита недостатньо, але, певно, розроблена автором належно, (в) автор зумів подати тему краще, ніж вона розроблена ним (напустив туману в очі!).

Найзручнішим для роботи редактора  з автором є припущення (б), бо воно дає редакторові підстави для  спілкування з автором як з  компетентною людиною, якій, правда, не вдалося добре виразити словом те, що вона знає. Маючи таку психологічну установку і спілкуючись з автором, редактор, однак, завжди відчує глибину авторської орієнтації в темі, глибину її розробки.

Розкриття теми автором є мовний чи за допомогою інших засобів  вияв її розробки. Але розробка в  чистому вигляді це інтимний авторський процес, пов'язаний із добором фактичного матеріалу, його упорядкуванням, інтерпретацією, із утворенням фактологічної системи, побудованої за законами комунікативної логіки. Розкриття ж розробленої теми завжди пов'язане з 

вибором форми, манери вираження, композиції й архітектоніки  твору. Розкриття, однак, є тією ж розробкою теми, але в умовах комунікації, безпосередньої орієнтації й реакції на співбесідника.

Оскільки літредактор майже  ніколи не бачить розробки теми в чистому  вигляді, то йому доводиться говорити лише про її розкриття, тобто про розробку теми у формі її розкриття.

Визначення теми твору є проблемою  Аналіз тематичної редакторського аналізу, оскільки ре-

структури матеріалу к к . J \ r „  дакторові, як людині, властивий суб'єктивізм сприймання. Для більш об'єктивного розуміння  тематичної системи твору редактор повинен застосовувати різні

методи визначення теми.

Мета тематичного аналізу: висновок про досконалість  тематичної організації твору.

Предмет тематичного аналізу: реальна  тематична  організація твору.

Структура тематичного аналізу:

— моделювання тематичної системи  й структури твору;

— фіксація порушень тематичної системи  й структури твору;

— визначення причин, що порушують  тематичну систему й структуру  твору.

Аналіз актуальності теми теми не може бути визначеною поза інтерпретацією факторів мовної

діяльності, зокрема комунікативної мети. Такий підхід до  аналізу  актуальності теми передбачає методика наукової інтерпретації актуальної теми, суть якої й полягає у визначенні зумовленості теми факторами, які, за передбаченнями  редактора, могли впливати на автора під час написання аналізованого матеріалу.

Питання про комунікативне цілепокладання стосовно  журналістських матеріалів актуально виникає лише в той  момент, коли автор або редактор запитує "Для чого, навіщо написаний

цей матеріал?'1, коли необхідно осмислити  необхідність  матеріалу, його актуальність, його доречність. У цій ситуації  оголюються, мов нерв, такі фактори  людської діяльності, як