Шпаргалка по дисциплине "Журналистика"

1. Політична журналістика  як професійна діяльність. Ресурс  політичного репортера. Споживач  політичної інформації. Концепції політичної журналістики передбачає визначення двох термінів -"політика" і "журналістика".

політика (від "роlitica" - державна діяльність) - це особливий вид людської діяльності, пов'язаний зі здійсненням влади в інтересах усієї спільноти (суспільства) або над нею;журналістика (від фр. "leJournal" - щоденник, газета) - вид громадської діяльності щодо виробництва і поширення інформації.Отже, політична журналістика це вид громадської діяльності щодо виробництва і поширення інформації про діяльність владних структур, політиків, державне управління і здійснення влади у суспільстві. Система політичної журналістики має допомагати громадянам у вивченні державних питань, роз'яснювати альтернативні варіанти державної політики і сприяти формуванню обгрунтованої громадської думки.  Журналісти виступають як посередники між політикою та суспільством Вони змістовно і зважено інформують, а також адресують політикам критичні питання від своєї аудиторії. Журналістика дбає про суспільний інтерес до політичних питань і тому є важливим елементом демократії. Найбільшим постачальником політичної інформації є новини, але і в них спостерігається певна заангажованість.  Такий стан політичної журналістики бачимо в наш час. Найкраще політична журналістика працює під час виборів, коли рівень інформації сягає 80% всього ефірного часу.  Вільні вибори - це ключ до демократії. "Влада народу" залежить від поінформованого вибору, саме тому роль ЗМІ у висвітленні виборів є такою важливою. Щоб результати голосування були дійсними політична, журналістика має працювати належним чином, реалізовуючи власні права на свободу слова, на вільний доступ до інформації та права виборців на інформацію.  Висвітлення виборів має на меті вказати на проблеми та вивчити шляхи їх вирішення, порушити спірні питання, озвучити думки та турботи. Вибори - критичний час для політичних журналістів, коли вони мають довести свою надійність. Щоб бути джерелами інформації, яким довіряють, політичні журналісти мають щодня показувати свою чесність, точність та відкритість для всіх точок зору.  Але, на жаль, в Україні ЗМІ не піклуються про свій авторитет у суспільстві. Журналісти, трапляється, порушують етичні норми, закони висвітлення діяльності влади та виборчих перегонів. Про честь і гідність говорять перед виборами, а під час кампаній журналісти чомусь забувають про щойно складені та затверджені кодекси і з політичних перетворюються на партійні. Структура порушень: 20% - перешкоджання збору інформації; 54% - перешкоджання поширенню інформації (зокрема відмова друкувати видання); 46% - застосування фізичного насильства щодо журналістів та працівників, причетних до поширення ЗМІ; 11% - переслідування журналістів через виконання ними професійних обов'язків.

Пол. журн. – суспільна проф. діяльність по збору, обробці, поширенню інф. про політику через пресу, тб, радіо, інтернет.

ЗМІ є політ. інститутом. З одного боку здійснює вплив на держ. владу, з іншого – на сусп.. Вся діяльність ЗМІ має політ. х-р.

Політ. журн. – сервісна проф., її ресурс – політ. інф. Вона надає послугу донесення політ. інф. до споживача.

Споживачі: органи держ. влади, партії, гром. орг.// сусп., громадськість.

Завдання: оцінювати, критикувати, контролювати владу//делегувати владі інтереси сусп.

 

2. Чинники,які обумовили  популяризацію політичної проблематики  в сучасних ЗМІ.

-Активне політ. життя (1994-2009,2010)

-Просування політ. іміджів  ЗМІ

-Гром. активність самого сусп., яка стала каталізатором формув. політ. свідомості

 

3. Дати визначення  наступним поняттям "політика", "політична журналістика", "політична  проблематика". Політична журналістика – суспільна професійна діяльність по збору, обробці, поширенню актуальної політичної інформації через пресу, ТБ, радіо, інтернет.Політична проблематика – уся сукупність інформаційних повідомлень політичного характеру, що транслюється ЗМІ.Політика (від грец. майстерність самоуправління полісу (міста), а подалі — "мистецтво управління" державою і суспільством) — цілеспрямована діяльність у галузі взаємовідносин між різними суспільними групами, державами й народами, пов'язана із боротьбою за здобуття або утримання державної влади, як знаряддя регулювання і формування цих стосунків. У вужчому розумінні політика — визначена частина, програма або напрямок такої діяльності, сукупність засобів (інструментів) та методів (технік) для реалізації певних інтересів задля досягнення визначених (суб'єктом політичного процесу) цілей в певному соціальному середовищі. Політикою також називають процес прийняття рішень, а також поведінку в суспільно-державних установах. У демократичних суспільствах політику можна спостерігати у взаємодії між певними групами людей у корпоративних, академічних, релігійних інституціях. Вивченням політичної поведінки, методами досягнення політичної мети займається політологія. Один з теоретиків Гарольд Лассвел дав таке визначення політики:«хто чого досягає, коли і як».

Політика – цілеспрямована діяльність у галузі взаємовідносин між різними сусп.. групами, державами й народами, пов»язана з б-бою за здобуття або утримання держ. влади, як знаряддя форм. і регул. цих стосунків.

Пол. журн. – суспільна проф. діяльність по збору, обробці, поширенню інф. про політику через пресу, тб, радіо, інтернет.

Політ. пробл. – уся сукупність інф. політ. повідомлень, які транслюються ЗМК.

Політ. реклама – та частина інф. повідомлень політ. х-ру, що містить відкриту чи приховану пропаганду партій, політ. лідера або політ. доктрини

 

4. Суб єкти політичної  журналістики.

-Власне політ. журн.

-Редактори політ. відділів

-Рекламісти, які працюють в галузі  політ. журн.

- Органи держ. влади, які мають  власність у ЗМІ

-Політ. групи чи одноосібні лідери  – спонсори ЗМІ

-Рекламодавці в ЗМІ, які лобіюють  свої політ. і бізнесові інтереси.

 

5. Чинники, які  визначають маніпулятивний характер  політичної жуналістики. Маніпуляція – система засобів ідеологічного й духовно-психологічного впливу на масову свідомість з метою нав’язування певних ідей, цінностей; цілеспрямований вплив на суспільну  свідомість і політичну поведінку для формування їх у бажаному напрямку. Типи впливу залежно від умов реальності і характеру адресата: міжособистісна і масова; з погляду завдань, поставлених адресантом композиційна (будь-яким засобом утримати увагу)  і змістова (зробити читача своїм однодумцем).

Існують такі маніпулятивні стратегії як: дискредитація та героїзація (негативне змалювання і порівняння героя-політика та навпаки), псевдо раціонально-евристична (тактика спільного міркування з читачем) та фрустраційна (протилежна до попередньої). За цими стратегіями читач може зрозуміти, що матеріал має маніпулятивний характер, але пересічний громадянин, зазвичай, цього не помітить.Маніпуляцію у тексті можна побачити за такими мовними засобами: поєднання нейтральних слів з несумісними словами; трансформація власних назв у загальні; оказіоналізми («щеняча радість»); полісемія (Особи кавказької національності); синоніми з різними відтінками; сенсаційні заголовки; мовні кліше; маніпуляція статистикою; змішування інформації з коментарями; власна оцінка автора у тексті.

Причини – зіткнення інтересів соц.груп/б-ба між впливовими групами, які відстоюють право на своє існування або намагаються зміцнити власну владу.

Політ. маніпулювання – приховане управл. політ. свідомістю та поведінкою людини, що грунт. на ірраціональності та форм. хибних висн. з метою примусити особу до дій або бездіяльн. всупереч її справжнім інтересам.

Особливості:

-впровадження у свідомість під  виглядом об»активної інформації  бажану для певного кола

-вплив на больові точки сусп. свідомості, які збуджують страх, тривогу, ненависть

-реалізація своїх замислів, що  грунт. на підтр. гром. думки

Прийоми:

-брехня

-напівправда

-впроваждення іміджів і кліше

-приклеювання ярликів

-сяюче узагальнення або блискуча невизначеність

-перенос або трансфер

-посилання на авторитет

-свої хлопці або гра в простонародність

-перетасування або підтасовування  карт, однобокість

-загальний вагон, спільна платформа

Технології:

-замовчування

-спосіб подачі інф. (єдиний потік/короткі відрізки інф/компонування тем/момент подачі інф.)

-формування та пошир. образів

 

 

6.Три періоди становлення сучасної української преси. Дати коротку характеристику кожному з періодів.

1.Аматорський(1991-1994) – період самвидавів  через брак коштів, розкутість журн. етики. Приклади: Микола Вересень, «Табу», «Без табу», журнал «Поступ», «ПіК» (редактор О.Кривенко)

2.Первинний олігархічний(1994-1999) –  пресса розподіляється між кланами:

-зародження замовної політ. журн.

-згортання оригінальних творчих  форм

-перехід журн. думок у журн. факти

-зародж. масової преси («Факти», «Комментарии»), елітної («День», «Дзеркало тижня»), спеціалізованість.

3.Провладний (1999-2004) – пресса у  руках груп, що підтримували Кучму:

-існування тиску з боку влади

-розквіт політ. пробл. («Дз.тиж.» - партійні портрети)

-справа Гонгадзе

4.Короткий бунт, анархія і новий  політ.перерозподіл (2004-2005)

-епоха «свобод» Шустера –  поява політ. ток-шоу (поява відчуття  інтерактивності і створення  з політиків зірок)

-систем. невиконання політ. журн. своїх обов»язків по інф. сусп., бо включені у політ.б-бу

-потреба сусп. у політ. сенсаціях

5. Перерозподіл олігархічної преси (2005-2009)

-ост. перерозподіл між різними  політ. власниками

-акт. продукує політ. інф. інтернет, паперові вид. переходять в ел. версію, інтернет забезпечує плюралізм

-автор. журн. втратили свій авторитет (ю.мостова - +ан.гриценко, ідеол.підтр. чоловіка)

7. Функції ЗМІ  в політично-інформаційному процесі. На прикладі якісної преси.

-Інформування (спонукання сусп. до  прав. вибору)

-артикуляція (надання сусп.. можливості  висловитися/номінально +, факт -)

-соціалізація (поясн. соц. знач. кожного  окремого політ. рішення)

-критика і контроль (відносно  до влади, ТВі, -)

8. Законодавча  база політичного журналіста : права  й обов язки.

Розділ 1. Основні принципи журналістської етики

Стаття 1. Достовірність

Журналіст повинен бути впевнений в тому, що інформація, яку він поширює і коментує, відповідає дійсності, недостовірні повідомлення є неприпустимими.

Журналіст зобов'язаний оперувати тільки тією інформацією, першоджерело якої йому відоме. Журналіст не повинен нехтувати важливою інформацією чи фальсифікувати документи.

Стаття 2. БезсторонністьЖурналіст, висвітлюючи ті чи інші події, не повинен ставати на будь-чию сторону і зобов'язаний поширювати точні та достовірні матеріали, що відображають реальність, а не власні або чужі уявлення про неї.

Журналіст має чітко відокремлювати будь-які припущення, коментарі та оцінки від фактів, у назві новин та повідомлень точно відображати їх зміст, а також уникати спотворення фактів і контексту. Редакційна обробка матеріалів не повинна фальсифікувати зміст. Висвітлюючи коментарі та оцінки фактів журналіст повинен зробити все для того, щоб вони висловлювалися чесно і у відповідній етичній формі. Поширювана інформація не може вважатися безсторонньою, якщо вона є неповною, недоречною, неправдивою, надміру емоційною.

Стаття 3. Об'єктивністьЖурналіст прагне відобразити всі аспекти тієї чи іншої події, спору чи конфлікту подаючи точку зору усіх учасників таких подій або інформуючи суспільство про відмову учасників надавати свої коментарі.

Стаття 4. Неупередженість

Журналіст має неупереджено та справедливо ставитися до учасників подій, які висвітлює. Він не повинен умисно вводити учасників таких подій в оману або викривляти їх погляди.

Зловживання довірою, емоційним станом осіб, що не дозволяє їм адекватно оцінювати наслідки висловлювань, є неприпустимим.

Стаття 5. Тактовність

Журналіст має з повагою відноситися до культурних особливостей, релігійних переконань і приватного життя осіб у тих випадках, коли це не суперечить його обов'язкам.

Ставлення журналіста до потерпілих від злочинів та нещасних випадків, а також їх рідних та близьких має бути максимально тактовним.

У своїй діяльності журналіст повинен бути особливо тактовним з дітьми.

Усвідомлюючи, що збір і повідомлення інформації можуть заподіяти шкоду або створити незручності журналіст не повинен виправдовувати зухвальство пошуком інформації.