Проект організації території СТОВ «Нива» Звенигородського району Черкаської області

Міністерство  аграрної політики України

Харківський національний аграрний університет ім.В.В.Докучаєва

                                                                                               

                                                                                                      Кафедра землевпорядного проектування

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПОЯСНЮВАЛЬНА  ЗАПИСКА

до дипломного проекту на тему

 

«Проект організації території СТОВ «Нива» Звенигородського району Черкаської області»

 

 

 

 

 

 

                                                   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Харків

 

 

З М І С Т

 

 

Вступ   Розділ 1. Методичні основи організації  території сільськогосподарських  підприємств   Розділ 2. Характеристика природних і економічних умов Гудзівської сільської ради   Розділ 3. Заходи з проведення земельної реформи на території Гудзівської сільської ради   Розділ 4. Проектні рішення з організації  території СТОВ “Нива”   Розділ 5. Способи складання і перенесення  в натуру проекту організації  території СТОВ “Нива”   Розділ 6. Питання охорони праці при виконанні землевпорядних робіт   Висновки   Список використаної літератури

 

 

Вступ

 

Земельна реформа є  складовою частиною економічної  реформи в Україні. Об'єктом реформи є всі землі держави. Метою земельної реформи є створення умов для рівноправного розвитку різних форм господарювання на землі, раціонального використання і охорони земель, вирішення продовольчої проблеми і стабілізації країни.

Україна має потужний потенціал  земельних ресурсів. Із 60,3млн.гектарів земель сільськогосподарські угіддя займають 41,8млн.га. або 69,3%, які характеризуються високим ступенем розорюваності. У загальній площі сільськогосподарських угідь площа ріллі становить 33,4млн.га. (79,6%), сіножатей – 2,3млн.га. (5,5%), пасовищ – 5,1млн.га. (12,2%), багаторічних насаджень – 0,8млн.га. (2,0%). Це свідчить про інтенсивне використання землі в сільському господарстві, а також необхідність вжиття необхідних заходів щодо захисту земель від вітрової та водної ерозії.

З 1991 року виконано значний обсяг робіт з реформування земельних відносин, внаслідок чого зміни у цих відносинах набули необоротного характеру. Проте кінцевої мети — економічно ефективного та екологічно безпечного використання земель України — ще не досягнуто.

У результаті перерозподілу земельних ресурсів у державній власності залишилося 49,7 відсотка земель.

Здійснено паювання 26,4 млн гектарів земель, переданих у колективну власність 11419 підприємствам. Право на земельну частку (пай) набули 6,5 млн.громадян. Середній розмір земельної частки (паю) становить 4,1 гектара. Розпочалося масове відведення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі та видача державних актів на право приватної власності на землю. Створено резервний фонд земель загальною площею 3070,3 тис. гектарів.

Стрімкого розвитку набуло використання земель для ведення особистих селянських господарств, садівництва і городництва.

Запроваджуються економічні механізми регулювання  земельних відносин. Проведено грошову  оцінку сільськогосподарських угідь, загальна величина якої дорівнює 306,8 млрд. гривень. Проводиться також грошова оцінка земель несільськогосподарського призначення.

Запроваджено  плату за землю.

В даний час значна увага  приділяється контурно-меліоративній  організації території, яка враховує рельєфні і грунтові умови кожного контура ділянки, масиву, землекористування в цілому і являється найбільш повною формою диференційованого підходу в землеробстві. Відносини щодо використання і охорони земельних ресурсів регулюються Земельним  кодексом України, який визначає їх правові, економічні та організаційні принципи. Регулювання земельних відносин передбачає також охорону прав громадян, підприємств і організацій на землю.

Завдання  земельної реформи полягає в  економічно-обгрунтованому і соціально-справедливому  перерозподілу земель з одночасним наданням їх у власність і користування громадянам, сільськогосподарським та іншим підприємствам, установам, організаціям для забезпечення їх ефективного використання, відтворення природньо-ресурсного потенціалу і збереження економічної цінності угідь.

Поряд з існуючими  сільськогосподарськими підприємствами набувають розвитку селянські (фермерські) господарства як економічно і юридично самостійні формування.

Кардинальні зміни в землекористуванні докорінно  змінили стан землеустрою в новостворених агроформуваннях. У даний час потрібно розпочати розробку проектів землеустрою у кожному агроформуванні чи індивідуальному господарстві.

З метою створення  механізмів економічного стимулювання раціонального і ефективного  використання земель у сільськогосподарському виробництві передбачається:

• складання планів земель кожного новоствореного сільськогосподарського підприємства;
• завершити перерозподіл земель запасу і резервного фонду;
• створити умови для розширення територіальної бази особистих підсобних господарств шляхом приєднання до них земельних ділянок у розмірі земельної частки(паю);
• вирішити питання щодо передачі земельних ділянок державних сільськогосподарських підприємств у разі їх приватизації у власність членів трудових колективів цих підприємств;
• здійснити роботи щодо відведення власникам земельних часток (паїв) земельних  ділянок у натурі та видати їм у встановленому порядку державні акти на право приватної власності на землю;
• розвивати ринок земель сільськогосподарського призначення, як необхідний засіб раціоналізації використання земель;
• завершити передачу у власність громадянам і юридичним особам земельних ділянок із резервного фонду та з земель запасу;
• вжити заходів щодо проведення організації території новостворених сільськогосподарських підприємств;
• запровадити систему економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель;
• відновити проведення необхідного обсягу робіт щодо ґрунтових обстежень сільськогосподарських угідь з метою виявлення їх забруднення шкідливими речовинами.

Попереду  ще багато невідкладних завдань, які  доводиться розв’язувати.

Землевпорядне забезпечення проведення земельної  реформи передбачає:

• удосконалення нормативно-правової бази землевпорядкування;
• здійснення межування земель з установленням на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, територій з особливим природоохоронним, рекреаційним і заповідним режимом, меж сіл, селищ та міст, меж земельних ділянок, які належать громадянам і юридичним особам;
• виявлення земель сільськогосподарського призначення, які не використовуються власниками та землекористувачами, та перерозподіл їх відповідно до законодавства;
• забезпечення землевпорядного обґрунтування заходів щодо збереження і поліпшення природних ландшафтів, відновлення і підвищення родючості грунтів, рекультивації порушених земель і землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, зсувів, заболочення, забруднення промисловими відходами і хімічними речовинами та інших видів деградації, консервації деградованих і малопродуктивних земель;
• забезпечення виконання землевпорядних робіт, необхідних для проведення розмежування земель державної і комунальної власності;
• поновлення роботи щодо картографування земельних угідь, ґрунтових і геоботанічних обстежень, а також комплексних обстежень техногенного забруднення земель;
• виконання робіт щодо встановлення та закріплення меж при будинкових територій та інше.

Для підвищення зацікавленості власників землі  і землекористувачів у захисті  земель від негативних наслідків  господарської діяльності запроваджується економічне стимулювання охорони земель.

Головною  метою розробки проектів організації  території є встановлення такого використання землі, яке б дозволило  сільськогосподарському підприємству успішно виконувати посталені перед  ним завдання одержання максимальної кількості продукції при мінімальних витратах, своєчасна доставка її в належному товарному вигляді до споживача, вирішення важливих соціально-економічних проблем по покращенню умов життя населення.

Всі ці теоретичні передумови і визначили тему проекту та його зміст.

Розробка  питань організації території знайшла  відображення в даному дипломному проекті  на прикладі СТОВ “Нива” Звенигородського району Черкаської області.

Дипломний проект включає пояснюючу записку та графічні матеріали.

Пояснююча записка  викладена на         сторінках і включає п’ять  розділів,          таблиць,                  креслень.

 

Розділ 1. Методичні основи організації  території сільськогосподарських  підприємств

 

Земельна  реформа започаткована декларацією про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року. Визначне місце в здійсненні земельної реформи мали Укази Президента України: “Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва” від 10 листопада 1994 року, “Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям” від 8 серпня 1995 року, “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” від 3 грудня 1999 року, “Про продаж земельних ділянок не сільськогосподарського призначення” від 19 січня 1999 року, “Про додаткові заходи щодо задоволення потреб громадян у земельних ділянках” від 28 червня 1999 року, “Про заходи щодо розвитку та регулювання ринку земель населених пунктів, інших земель несільськогосподарського призначення” від 4 лютого 2000 року, “Про забезпечення економічних інтересів і соціального захисту працівників соціальної сфери села та вирішення окремих питань, що виникли в процесі проведення земельної реформи” від 12 квітня 2000 року та інші.

У  результаті реалізації доленосного Указу Президента України від 3 грудня 1999 року “Про невідкладні  заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” в  країні кардинально змінені організаційна  структура виробництва, економічні й аграрні відносини. Указом “Про заходи щодо  розвитку та регулювання ринку земель населених пунктів, інших земель не сільськогосподарського призначення” започатковані нові підходи до розвитку і регулювання ринку земель населених пунктів та інших земель не сільськогосподарського призначення.

Базою для  виконання ряду конкретних і невідкладних заходів щодо прискорення проведення аграрної реформи й перетворення АПК у лідируючий, високоефективний, експортоспроможний фактор економіки є потужний земельно-ресурсний потенціал, в якому приблизно четверта частина світових запасів родючих чорноземів.

Основним  завданням аграрних перетворень  є прискорення земельної реформи  і запровадження дійового мотиваційного  механізму докорінної перебудови сільськогосподарського виробництва та підвищення його ефективності.

Указ Президента України від 3 грудня 1999 року “ Про  невідкладні заходи щодо прискорення  реформування аграрного сектора  економіки” дає новий поштовх  для проведення земельної реформи  і дозволяє вдосконалити нормативно-правову базу, земельне законодавство, освоїти механізми економічного  й правового регулювання  нових земельних відносин, організувати нові форми господарювання, які повніше відповідатимуть  інтересам селян і суспільства в цілому.

Згідно з  Указом Президента України “Про невідкладні  заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” з  метою забезпечення реалізації державної  аграрної політики, прискорення реформування та розвитку аграрного сектора економіки  на засадах приватної власності, відповідно до частини четвертої ст.13 та керуючись ст.102 Конституції України, Постанови Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів автономної республіки Крим, обласним та Севастопольським міськими державними адміністраціями здійснити організаційні заходи щодо реформування протягом грудня 1999 – квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно, шляхом забезпечення всім членам КСП права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками(паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб’єктів господарювання, заснованих на приватній власності. Це право, гарантоване частиною другою ст..14 Конституції України, не може бути обмежене рішенням загальних зборів членів КСП або будь-яким іншим рішенням.

Відповідно  до цього Указу на базі ВАТ “Нива” створено сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю (СТОВ) “Нива”.

Товариство  з обмеженою відповідальністю –  підприємство створене на засадах угоди  між юридичними особами і(або) громадянами  шляхом об’єднання їх майна та підприємницької  діяльності з метою одержання  прибутку. Воно має статутний фонд, розділений на частини у розмірах, визначених установчими документами. Називаючи цю форму “товариством з обмеженою відповідальністю”, законодавець має на увазі обмеження відповідальності товариства як суб’єкта підприємницької діяльності перед його партнерами. ТОВ несе відповідальність усім своїм майном. Йдеться про обмеження відповідальності учасників товариства, які несуть її в межах своїх вкладів до статутного фонду.