Звіт з практики в «Промислові технології»

      Бетонозмішувач

      Вібростіл

      Дозатор

      Автонавантажувач

          Усі вони безпосередньо пов’язані з виробничим процесом.

До невиробничих основних засобів відноситься адміністративна споруда.

Адміністративна будівля і ангари були придбані в 2000 році, інші основні засоби, що задіяні на підприємстві у данній момент, на початку 2008 року.

          За час існування підприємства переоцінка основних засобів не проводилася.

Таблиця 3.1

Основні засоби підприємства

          На основі даних таблиці 3.2 проводиться характеристика динаміки та показники ефектвності використвння основних засобів підприємством «Промислові технології» за 2008 та 2009 роки.

Таблиця 3.2

Динаміка ОЗ та показники ефективності їх використання

          Виходячи з даних і розрахунків наведених в таблиці 3.2 можна підбити підсумки.

          Обсяг виробництва у 2009 році порівняно і аналогічним показником у 2008 році виріс на 33,33% топто на 100800 м кб. продукції, таке зростання було спричинене збільшенням випуску продукції.

          Протягом двох років основні засоби не оновлювалися і в 2008 та в 2009 роках складали баланс підприємства в незмінному стані їх середньорічна вартість становила 406,5 і відповідно 384,3 тис грн в 2008 і 2009 роках.

          Показник віддачі основних засобів характеризує скільки припадає випущеної продукції на одну гривню основних засобів, як видно у 2008 році цей показник становив 79 копійок у 2009 році – 1 гривнб 11 копійок топто відбувся приріст на 40,51%, таке зростання було зумовлене більшим випуском продукції і трохи меншої вартості основних засобів.

          Фондомісткість в свою чергу обернений показник до віддачі основних засобів, і характеризує вартість основних засобів, необхідну для випуску продукції на суму в одну гривню.

          Ступінь використання виробничої потужності порівняно із 2008 роком покращився на 33,4%, як нослідок і покращив показники фондомісткості та фондовіддачі основних засобів, окрім показника рентабельності основних засобів , який зменшився на 3,02 % в порівнянні з 2008 роком, на такий рівень рентабельності значною мірою вплинул прибуток підприємства до оподаткування який становив у 2009 році 98,6 тис. грн, топто він знизився в порівнянні з 2008 роком на 8,28%, показник такої прибутковості пов’язаний з ціновою політикою підприємства, у 2008 році загальна ціна на продукцію була вища ніж в 2009 році, таке зниження ціни у 2009 році пов’язане з прагненням підприємства залишитися прибутковим і фінансово стійким та стабільним.

          Фондоозброєність вказує на вартість основних засобів, що припадає на одну особу промислово-виробничого персоналу на підприємстві і в 2009 році цей показник був вище за показник 2008 року на 10,3% і становив 64,05 тис грн/ чол. Такий показник пов’язаний зі скороченням персоналу на дві особи.

4. Характеристика оборотних коштів підприємства

          Оборотні кошти являють собою сукупність коштів, авансованих для створення оборотних виробничих фондів і фондів обігу, що забезпечують їхній безперервний кругообіг.

          Оборотні кошти забезпечують безперервність виробництва і реалізації продукції підприємства. Оборотні виробничі фонди вступають у виробництво у своїй натуральній формі й у процесі виготовлення продукції цілком споживаються, переносячи свою вартість на створюваний продукт. Фонди обігу зв'язані із обслуговуванням процесу обігу товарів. Вони не беруть участь в утворенні вартості, а є її носіями. Після закінчення виробничого циклу, виготовлення готової продукції і її реалізації вартість оборотних коштів відшкодовується в складі виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг). Це створює можливість систематичного поновлення процесу виробництва, що здійснюється шляхом безперервного кругообігу засобів підприємства.

          Для характеристики ефективності використання оборотних коштів на підприємствах використовуються різноманітні показники, найважливішим з яких є швидкість обертання. Вона обчислюється в днях і характеризується періодом, за який оборотні кошти підприємства здійснюють один оборот.

Станом на 2009 рік = 122,1 дні

Станом на 2008 рік = 73,61 дні

          Тривалість обертання коштів — це синтетичний показник, здатний відображати одночасно результат процесу матеріального відтворення — обсяг реалізації створених товарів і наданих послуг за даний період — і ефективність використаних у цьому процесі матеріальних засобів і коштів. За сучасних умов він може використовуватись на рівні підприємств і на макрорівні для розробки комплексних економічних програм.

          Для характеристики ефективності використання оборотних коштів використовується коефіцієнт обертання:

          Станом на 2009 рік = 2,9

          Станом на 2008 рік = 4,9

          Цей показник характеризує кількість оборотів оборотних коштів за період. Що більше оборотів здійснюють оборотні кошти, то ліпше вони використовуються.

          Коефіцієнт завантаження оборотних коштів:

          Станом на 2009 рік = 0,34

          Станом на 2008 рік = 0,2

          Він характеризує величину оборотних коштів на 1 грн. реалізованої продукції. Чим менше оборотних коштів припадає на 1 грн. реалізованої продукції, тим ліпше вони використовуються.

          Для характеристики ефективності використання оборотних коштів  використовується коефіцієнт ефективності:

          Станом на 2009 рік = 0,3

          Станом на 2008 рік = 0,95

          Цей показник характеризує, скільки прибутку припадає на 1 грн. оборотних коштів. Що більший він, то ефективніше використовуються оборотні кошти.

          Як видно з розрахунків у 2008 році підприємство «Промислові технології» використовувало і розпоряджалося оборотними коштами значно ефективніше ніж у 2009 році. Причиною цього боло збільшення виробництва, і зниження прибутку.

          Поліпшення використання оборотних коштів підприємств і підвищення ефективності виробництва можна досягти через:

1) скорочення виробничих запасів товарно-матеріальних цінностей у зв'язку з переходом на оптову торгівлю та прямі економічні зв'язки з постачальниками;

2) прискорення обертання оборотних коштів за рахунок реалізації непотрібних, залежалих товарно-матеріальних цінностей.

          Поліпшення використання оборотних коштів вивільняє їх. Це вивільнення може бути абсолютним і відносним.

          Абсолютне вивільнення оборотних коштів — це пряме скорочення потреби в оборотних коштах проти попереднього періоду за одночасного збільшення обсягу виробництва (реалізації).

          Відносне вивільнення оборотних коштів виникає тоді, коли внаслідок поліпшення їх використання підприємство з тією самою сумою оборотних коштів або з незначним їх зростанням у плановому році збільшує обсяг виробництва.

          За нинішніх умов господарювання через інфляційні процеси найбільш реальним є відносне вивільнення оборотних коштів.

          Ураховуючи це, слід більше уваги приділяти реалізації заходів, які сприяють відносному вивільненню оборотних коштів.

          Функціонування оборотних коштів розпочинається з моменту їх формування і розміщення. Раціональне розміщення як складова управління оборотним капіталом має певні особливості не лише в різних галузях, а навіть і на різних підприємствах однієї галузі. Визначальними тут є такі чинники: вид господарської діяльності, обсяг виробництва; рівень технології та організації виробництва; термін виробничого циклу; система постачання необхідних товарно-матеріальних цінностей і реалізації продукції та ін.

           Практика господарювання підтверджує, що найбільш ліквідними і з найменшим ризиком є кошти в касі, на розрахункових і валютних рахунках в установах банку, вкладені в цінні папери.

          Менш ліквідною частиною з певним ризиком вкладення вважається відвантажена продукція і дебіторська заборгованість покупців. Остання, у свою чергу, може бути менш чи більш ліквідною. Це стосується строкової і простроченої дебіторської заборгованості щодо відвантаженої продукції.

          Найменш ліквідними і з найбільшим ризиком вкладення є оборотні кошти в незавершеному виробництві; у витратах майбутніх періодів; у виробничих запасах; у готовій продукції (що її не відвантажено). Це пояснюється тим, що саме ця частина оборотних коштів найбільш віддалена від моменту реалізації і більше підлягає впливу змін кон'юнктури ринку, інфляційних процесів тощо. Отже, ліквідність поточних активів є головним фактором, який визначає ступінь ризику вкладання оборотних коштів.