Звіт з практики в «Промислові технології»

          Ступінь ліквідності в цілому оборотних активів і кожної їх групи визначається як відношення відповідної частки оборотних активів до короткострокових зобов'язань.

Найчастіше в практиці застосовуються такі показники:

- коефіцієнт забезпечення власними коштами  (коефіцієнт автономії );

- коефіцієнт покриття ;

-коефіцієнт абсолютної ліквідності .

Коефіцієнт автономії:

Станом на 2009 рік = 0,96

Станом на 2008 рік = 0,96

Коефіцієнт покриття:

Станом на 2009 рік = 6

Станом на 2008 рік = 5,14

          Цей коефіцієнт характеризує достатність оборотних коштів підприємства для погашення його боргів протягом року. Уважають, що його рівень у межах 2,0 — 2,5 є прийнятним. Він показує, скільки грошових одиниць активів припадає на кожну грошову одиницю короткострокових зобов'язань. Коли Кц стає меншим за 1,0, структура балансу вважається незадовільною, а підприємство — неплатоспроможним.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності:

Станом на 2009 рік = 6

Станом на 2008 рік = 2,7

          Прискорення оборотності оборотних коштів є першочерговою задачею підприємств у сучасних умовах і досягається різними шляхами.

На стадії створення виробничих запасів такими можуть бути:

· Впровадження економічно обґрунтованих норм запасу;

· Наближення постачальників сировини, напівфабрикатів, що комплектують виробів і ін. до споживачів;

· Широке використання прямих тривалих зв'язків;

· Розширення складської системи матеріально-технічного забезпечення, а також оптової торгівлі матеріалами й устаткуванням;

· Комплексна механізація й автоматизація вантажно-розвантажувальних робіт на складах.

На стадії незавершеного виробництва :

· Прискорення науково-технічного прогресу (упровадження прогресивної техніки і технології, особливо безвідхідної, роторних ліній, хімізація виробництва);

· Розвиток стандартизації, уніфікації, типізації;

· Удосконалювання форм організації промислового виробництва, застосування більш дешевих конструктивних матеріалів;

· Удосконалювання системи економічного стимулювання ощадливого використання сировинних і паливно-енергетичних ресурсів;

· Збільшення питомої ваги продукції, що користується підвищеним попитом.

На стадії обігу:

· Наближення споживачів продукції до її виготовлювачів;

· Удосконалювання системи розрахунків;

· Збільшення обсягу реалізованої продукції унаслідок виконання замовлень по прямих зв'язках, дострокового випуску продукції, виготовлення продукції з зекономлених матеріалів;

· Ретельна і своєчасна добірка продукції, що відвантажується, по партіях, асортиментові, транзитній нормі, відвантаження в строгій відповідності з укладеними договорами.

          Якщо говорити про поліпшення використання оборотних коштів, не можна не сказати і про економічне значення економії оборотних фондів, що виражається в наступному:

          Зниження питомих витрат сировини, матеріалів, палива забезпечує виробництву великі економічні вигоди. Воно, насамперед, дає можливість з даної кількості матеріальних ресурсів виробити більше готової продукції і виступає тому як одна із серйозних передумов збільшення масштабів виробництва. Прагнення до економії матеріальних ресурсів спонукає до впровадження нової техніки й удосконалюванню технологічних процесів.

          Економія в споживанні матеріальних ресурсів сприяє поліпшенню використання виробничих потужностей і підвищенню суспільної продуктивності праці.

          Економія матеріальних ресурсів у величезній мірі сприяє зниженню собівартості промислової продукції. Істотно впливаючи на зниження собівартості продукції, економія матеріальних ресурсів надає позитивний вплив і на фінансовий стан підприємства.

          Економічна ефективність поліпшення використання й економія оборотних фондів досить великі, оскільки вони впливають на всі сторони виробничої і господарської діяльності підприємства.

          На кожному підприємстві є резерви економії матеріальних ресурсів. Під резервами варто розуміти виникаючі або виниклі, але ще не використані (повністю або частково) можливості поліпшення використання матеріальних ресурсів.

          У залежності від характеру заходів основні напрямки реалізації резервів економії ресурсів у промисловості і на виробництві підрозділяються на виробничо-технічні й організаційно-економічні.

          До виробничо-технічних напрямків відносяться заходи, зв'язані з якісною підготовкою сировини до його виробничого споживання, удосконалюванням конструкції машин, устаткування і виробів, застосуванням більш економічних видів сировини, палива, упровадженням нової техніки і прогресивної технології, що забезпечують максимально можливе зменшення технологічних відходів і втрат матеріальних ресурсів у процесі виробництва виробів з максимально можливим використанням вторинних матеріальних ресурсів.

          Головний напрямок економії матеріальних ресурсів на кожному конкретному підприємстві - збільшення виходу кінцевої продукції з той самою кількості сировини і матеріалів - залежить від технічного оснащення виробництва, рівня майстерності працівників, рівня організації матеріально-технічного забезпечення, кількості норм витрати і запасів матеріальних ресурсів.

           Чимале значення має скорочення втрат у виробничому процесі, за рахунок якого можна досягти 15-20% всієї економії матеріальних ресурсів. При управлінні оборотними коштами важливо також правильно вибрати метод оцінки матеріально-виробничих запасів, що у підсумку впливає на розмір прибутку підприємства.

5.                                                       Аналіз персоналу, заробітної плати, продуктивності праці

          Персонал підприємства - являє собою сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають досвід практичної діяльності.

          У відовідності з характером виконуваних функцій персонал підприємства поділяється звичайно на чотири категорії: керівники, спеціалісти, службовці, робітники.

          Керівники - це працевники, що займають посади керівників підприємств та їх структурних підрозділів. До них відносяться директори (генеральні директори), начальники, завідуючі, керуючі, виконроби, майстри на підприємствах, у структурних одиницях та підрозділах, головні спеціалісти (головний бухгалтер, головний інженер, головний механік тощо), а також заступники відповідно до вищепереличених посад.

          Спеціалісти - працівники, що займаються інженерно - технічними, економічними та іншими роботами, зокрема - інженери, економісти, бухгалтери, нормувальники, адміністратори, юрисконсульти, соціологи тощо.

          Службовці - працівники, що здійснюють підготовку та оформлення документації, облік та контроль, господарське обслуговування (тобто виконують суто технічну роботу), зокрема - діловоди, обліковці, архіваріуси, агенти, креслярі, секретари - друкарки, стенографісти тощо.

          Робітники - безпосередньо зайняті у процесі створення матеріальних цінностей, а також ремонтом, переміщенням вантажів, перевозкою пасажирів, наданням матеріальних послуг та інші. Окрім того, до робітників відносяться двірники, прибіральниці, охоронці, кур"єри, гардеробники.

          У 2008 році персонал підприємства «Промислові технології» складав 7 осіб, з них промислово-виробничий персонал: 7 осіб, з них робітників – 6 чоловік, керівників – 1 особа.

Станом на 2009 рік загальна чисельність персоналу становила 5 осіб з них:

чотири робітники і один керівник.

Річний фонд оплати праці за два роки був не змінним і становив 176634 грн.

          Показники інтенсивності персоналу показують рух персоналу підприємства за певний період часу, вони характеризують внутрішню кадрову політику підприємства стосовно приймання, вибуття, плинності персоналу. Показники що стосуються інтенсивності персоналу на підприємстві «Промислові технології» в таблиці 5.1

Таблиця 5.1

Оцінка інтенсивності персоналу

          Виходячи з показників розрахованих у таблиці 5.1 можна сказати, що за два роки , а саме за 2008 та 2009 роки нового персоналу не було, проте у 2008 році було скорочення персоналу в числі двох осіб, це скорочення похитнуло показники плинності і стабільності персоналу, які становили 0,29 і 0,71 відповідно. В 2009 році скорочення і прийому персоналу не відбувалося і через це коефіцієнт стабільності персоналу залишався на рівні одиниці.

          Динаміка чисельності працівників підприємства «Промислові технології» наведена у таблиці 5.2 характеризує зміни , які відбулися у період від 2008 – 2009 років, стосовно чисельності працівників, скільки їх було зараховано на підприємство, звільнено, показує обороти з прийому і з звільнення, також плинність персоналу.

Таблиця 5.2

Динаміка чисельності працівників підприємства