Аналіз відтворення стилістичних засобів тектсу в перкладі

Емоційністю, експресивністю, естетичною вмотивованістю мовних засобів, образністю характеризуються всі жанрові  різновиди художньої літератури – епос, лірика, драма. Специфіка  художнього мовлення полягає в тому, що в мові художньої літератури використовуються елементи всіх стилів. Усі засоби взаємодіють для вираження естетичного змісту твору через систему художніх образів.

Для багатьох контекстів існує достатня кількість нейтральних  та емоційних слів, що дає можливість автору точно висловити всі відтінки і розставити акценти. Одна людина може бути описана як «друг» (friend) або як «товариш» (comrade), «колега» (colleague), «приятель» (chum), «наперсник» (confidant). Людина залишається тією ж самою, а враження читачів змінюється залежно від слова, яким скористався автор. Цей приклад підтверджує те, що головна мета використання письменником емоційних слів полягає в тому, щоб дати вже готову інтерпретацію і, таким чином позбавити читачів можливості робити самостійні висновки. Деякі читачі навіть не зрозуміють, що мала місце маніпуляція; інші розгадають намір автора і почнуть внутрішнє опиратися не тільки особливостям емоційного стилю, а й всім твердженням; треті ж побачать в цьому тільки забавну інтелектуальну гру. Таке твердження як „Вона все ще закохана” є не емоційним, а нейтральним, фактичним, денотативним. А коли кохання висловлюють таким чином: She is in love, the naive, besotted fool. (Вона закохана, наївна, одурманена дурепа.), тоді можна впевнено казати, що слова «naive», «besotted fool» – вживались для того, щоб пробудити емоції.

На лексичному рівні  стиль художньої літератури широко послуговується словами з переносним значенням, що стають основою тропів, емоційно забарвленими словами, фразеологічними  одиницями, фольклорними джерелами, прислів'ями і приказками.

Естетичні функції здатні виконувати в художньому тексті фонетичні, словотвірні, морфологічні й синтаксичні  засоби мови. Звукопис у поезії новотвори  і суфікси емоційної оцінки, проекція граматичних категорій на семантику тексту, введення звертань, обірваних речень, слів-речень – усе це створює не лише естетичний смисл, але й чималі труднощі під час перекладу.

Хороший перекладач користується різними способами передачі деяких стилістичних прийомів, використаних в оригіналі для того, щоб надати тексту більшу яскравість і виразність. У перекладача є наступний вибір: або спробувати скопіювати прийом оригіналу, або, якщо це неможливо, створити в перекладі власний стилістичний засіб, що має аналогічний емоційний ефект. Це – принцип стилістичної компенсації, про який К.І.Чуковський говорив, що не метафору треба передавати метафорою, порівняння порівнянням, а усмішку – усмішкою, сльозу – сльозою і так далі. Для перекладача важлива не стільки форма, скільки функція стилістичного прийому в тексті. Це означає певну свободу дій: граматичні засоби виразності можливо передавати лексичними і навпаки; опустивши непередаване українською мовою стилістичні явище, перекладач поверне «борг» тексту, створивши у іншому місці тексту – там, де це найзручніше - інший образ, але схожої стилістичної спрямованості.

З цим тісно зв'язано  і прагнення перекладача (або, нерідко, редактора перекладу) “поліпшити”  авторський текст, іноді свідомо, іноді  несвідомо. Автор використав три  рази підряд один і той же прикметник: як це недобре виглядає в перекладі, тож перекладач приймає рішення – треба замінити на синоніми. Якщо спробувати розібратися, така заміна іноді виявляється виправданою. Може, на мові оригіналу саме в цій області синонімічний ряд бідніший, і три однакових прикметників підряд виглядають цілком нормально; у перекладі треба розфарбувати. Але може, і навпаки – автор прагнув підкреслити це слово, або навмисно поскупитися на синоніми в цьому уривку. Або може, мовою оригіналу це повторення слів, які неминуче часто зустрічаються з граматичних причин (наприклад, особових займенників в англійській мові); а в перекладі можна і потрібно обійтися без такого повтору. Отже, перекладачеві треба розбиратися і ухвалювати якісь неминуче суб'єктивні рішення.

Переклад стилістичних прийомів, що несуть образний заряд  твору, часто викликає утруднення у  перекладачів через національні  особливості стилістичних систем різних мов. Усі лінгвісти підкреслюють необхідність збереження образу оригіналу  в перекладі, справедливо вважаючи, що, перш за все перекладач повинен прагнути відтворити функцію прийому, а не сам прийом.

Отже, стилістичний аспект перекладу необхідний перекладачеві, без нього не могло і не може бути вдалого перекладу. Саме стилістичний аспект мови відповідає не тільки за переклад з мови оригіналу мовою перекладу, але і за особливості і майстерність перекладача. Адже від того, як перекладач здатний передати сенс стилістичних одиниць і залежить переклад оригіналу. У своєму розумінні перекладач прагне „поліпшити” авторський текст, удаючись до різних прийомів, і проте це не завжди виходить. Однією з багатьох причин є особливість початкового слововживання. Іншою причиною, що викликає утруднення у перекладача, є національні особливості стилістичних систем різних мов.

РОЗДІЛ ІІ. «ГАРРІ ПОТЕР ТА ТАЄМНА КІМНАТА»  Д .К. РОУЛІНГ. ОСОБЛИВОСТІ УКРАЇНСЬКОГО ПЕРЕКЛАДУ

2. 1. Специфіка  перекладу стилістичних засобів. Особливості відтворення лексичних стилістичних засобів при перекладі

Книга Дж. К. Роулінґ «Гаррі Поттер і таємна кімната» призначена насамперед дитячій аудиторії. Як відомо, в дитячій літературі існують досить високі вимоги до художнього тексту. Так, мова твору має бути яскравою, насиченою засобами образності, проте не переобтяженою, динамічною для сприйняття. У зв’язку з цим вадливим завданням перекладача постає збереження авторської образності, стилістичної забарвленості тексту, передання індивідуальних рис мовлення персонажів та авторського мовлення.

Мова досліджуваного твору є яскраво-метафоричною, багатою на художні засоби образності, у тому числі створені за допомогою різноманітних лексичних засобів. Частково це викликано специфічним предметом зображення – магічний світ має бути яскравим, вражаючим. Проте слід відзначити і талант автора у створенні вдалих метафор, використанні епітетів, фразеологічних зворотів, що підкреслюють індивідуальність образу, надають йому специфічних рис. Однак необхідність зобразити світ магії максимально предметним, наочним зумовлює той факт, що серед засобів образності переважать епітети та порівняння, які є легшими для сприйняття дітьми та є більш предметними порівняно з іншими засобами образності.

Переклад художнього твору є повноцінним, якщо в ньому  збережено та адекватно передано як значення (денотат), так і стилістичне забарвлення, художні особливості використання слів (конотат). При цьому перекладач має залишатися у припустимих для даного жанру рамках мовної норми. Проаналізувавши художні засоби вираження оригіналу та перекладу, ми можемо констатувати, що втрати окремих відтінків значення є неминучими, адже стилістичні системи англійської та української мов відрізняються. Тому перед перекладачем стояла задача не перекласти той чи інший художній засіб, а створити ефект, враження адекватне тому, яке робить англомовний художній засіб у своєму органічному середовищі.

Аналіз перекладу книги  «Гаррі Поттер і таємна кімната» В.Морозова свідчить, що художні засоби вираження  в українському перекладі збережені. У тих випадках, коли неможливо  дати еквівалентний художній засіб  українською мовою, перекладач вдається до різного виду трансформацій, введення інших засобів образності взамін утрачених при перекладі.

У даній роботі ми проаналізуємо  деякі зразки перекладу порівнянь, епітетів, фразеологічних зворотів В.Морозовим  і оцінимо їх з точки зору збереження образної системи та еквівалентності використаних українських зворотів.

У переважній більшості  випадків для передачі порівнянь  українською мовою перекладач використовує кальки, які зберігають образність та відтворюють авторську думку, не втрачаючи експресивного забарвлення, «закладеного» письменницею:

• «He missed Hogwarts so much it was like having a constant stomachache». [25, р. 45]
• Він так сумував за Гоґвортсом, що цей сум можна було порівняти хіба з постійним болем у шлунку. [24, с. 78]
• «Mrs. Weasley was marching across the yard, scattering chickens, and for a short, plump, kind-faced woman, it was remarkable how much she looked like a saber-toothed tiger».[25, р. 87]
• Подвір'ям, розганяючи курей, до них прямувала місіс Візлі. То була низенька, огрядна, мила жіночка, але тієї миті вона скидалася більше на шаблезубого тигра. [24, с. 98]
• «As Ron walked, open-mouthed, toward it, it moved slowly toward him, exactly like a large, turquoise dog greeting its owner».[25, р. 156]
• Коли ошелешений Рон наблизився до неї, вона поволі рушила йому назустріч, неначе великий бірюзовий пес який зустрічає свого господаря. [24, с. 176]

У деяких випадках зберегти первинний вигляд порівнянь неможливо  через внутрішньомовні чинники (невідповідність  родової приналежності іменника у різних мовах), тоді заміна є необхідною:

• «They dropped their voices as they entered the muffled stillness of the library. Madam Pince, the librarian, was a thin, irritable woman who looked like an underfed vulture».[25, р.156]
• Увійшовши до бібліотеки, де панувала приглушена тиша, вони замовкли. Бібліотекарка мадам Пінс була високою, дратівливою жінкою, що скидалася на голодну гієну. [24, с. 189]

Дослівний переклад порівняння like an underfed vulture – як голодний гриф. Проте в українській мові іменник гриф має граматичне значення чоловічого роду, тому перекладач замінює його близьким за семантичним полем «хижак, що харчується падаллю» іменником гієна, який є більш доречний при створенні жіночого образу.

При перекладі епітетів В.Морозов, як правило, зберігає первинну структуру стилістичного прийому, вдаючись до трансформацій тільки там, де цього вимагає специфіка мови. Так, збережено при перекладі  частиномовну приналежність ряду епітетів:

• Aunt Petunia was horse-faced and bony; Dudley was blond, pink, and porky. [25, р. 276]
• Тітка Петунія була кощава й мала кобиляче обличчя; Дадлі був білявий, рожевощокий і тілистий. [24, с. 298]
• «Harry, trying to say «Shh!» and look comforting at the same time, ushered Dobby back onto the bed where he sat hiccoughing, looking like a large and very ugly doll».[25, р. 564]
• «Тсс!» — запанікував Гаррі і підштовхнув Добі назад на ліжко, де той почав гикати, нагадуючи якусь велику і потворну ляльку. [24, с. 587]
• «Harry had taken up his place at wizard school, where he and his scar were famous ... but now the school year was over, and he was back with the Dursleys for the summer, back to being treated like a dog that had rolled in something smelly».[25, р. 432]
• Але шкільний рік закінчився, і на літо Гаррі повернувся в родину Дурслів, які ставилися до нього, мов до цуцика, що викачався у чомусь смердючому». [24, с. 453]

У наведених прикладах  епітети передані відповідними прикметниками  окрім випадку, коли знайти відповідник  в українській мові неможливо: was horse-faced – мала кобиляче обличчя.

Проте у деяких випадках, очевидно, маючи на мету підсилення образу, перекладач розширює стилістичні  фігури, додаючи власні компоненти, наприклад:

• «Harry looked nothing like the rest of the family. Uncle Vernon was large and neckless, with an enormous black mustache».[25, р. 765]
• Гаррі ну ніяк не був схожий ні на кого з Дурслів. Дядько Вернон був такий огрядний, що, здається, навіть шиї не мав, зате його обличчя прикрашали пишні чорні вуса. [24, с. 777]

Тут ми бачимо що епітет enormous black mustache (величезні / пишні чорні вуса) разом з іншими стилістичними засобами створює негативний образ Вернона Дурслея. Проте в українському перекладі цей епітет замінено на вислів: зате його обличчя прикрашали пишні чорні вуса; ми вважаємо таку заміну не досить вдалою, адже лексема „прикрашали” несе у собі позитивне значення, яке підсилюється протиставним сполучником зате. Тобто в цьому випадку переклад суперечить стилістиці оригіналу, що є неприпустимим. Перекладач має зберігати стилістику оригіналу попри зрозуміле бажання зробити текст перекладу яскравішим, більш насиченим стилістичними засобами. Інколи розширення стилістичних засобів є досить вдалим, оскільки воно е порушує загальної стилістики твору та вписується до контексту:

• «But there isn't much life left in her ... She put too much into the diary, into me».[25, р. 459]
• Але її життя уже дотліває: вона забагато вклала в цей щоденник, тобто в мене. [24, с. 490]

Український переклад у  наведеному прикладі відзначається більшою метафоричністю порівняно з оригіналом.

Переклад метафор В.Морозовим  переважно здійснено за допомогою  калькування:

• «Hagrid was wading toward them through the sea of books».[25, р. 712]
• До них наближався Геґрід, долаючи вбрід книжкове море. [24, с. 781]
• «Then, when the trees had become thicker than ever, so that the stars overhead were no longer visible, and Harry's wand shone alone in the sea of dark, they saw their spider guides leaving the path». [25, р. 734]
• Згодом, коли ліс став такий густий, що вже не було видно зірок над головою, а чарівна паличка жевріла самотнім промінчиком у суцільному морі темряви, вони побачили, що їхні павуки провідники звертають зі стежки кудись убік. [24, с. 776]

Переклад В.Морозова характеризується намаганням підсилити образність, художню насиченість тексту. Перекладач часто вдається до лексем із більшою стилістичною забарвленістю, аніж в тексті оригіналу, використовує українські фразеологізми як відповідники менш забарвленим англійським висловам:

• «Harry didn't know how to get rid of him. It was like having an extremely talkative shadow».[25, р. 611]
• Гаррі не знав, як його спекатися. У нього мовби з'явилася страшенно балакуча тінь. [24, с. 622]

Тут менш забарвлений  стилістично вислів to get rid of him перекладено як „його спекатися”, що має яскраве просторічне забарвлення. Аналогічна ситуація простежується у наступних прикладах: