Автор работы: Пользователь скрыл имя, 30 Ноября 2015 в 15:26, курсовая работа
Мета дослідження полягає у встановленні походження запозичень за їхнім тематичним прошаком. Поставлена нами мета передбачає вирішення ряду наступних завдань:
1) визначити сутність лексичного складу сучасної англійської мови;
2) дослідити походження лексичних одиниць;
3) проаналізувати запозичення з різних мов.
Вступ……………………………………………..3
Розділ 1. Словниковий склад сучасної англійської мови…….
Шляхи збагачення словникового складу англійської мови
Роль запозичень у розвитку словникового складу англійської мови та джерела запозичень
Причини запозичень
Класифікація запозичень
Розділ 2. Запозичення в сучасній англійській мові
2.1. Історія розвитку запозичень
2.2. Арабські запозичення в сучасній англійській мові
2.3. Запозичення із скандинавських мов
2.4. Запозичення із кельтських мов
2.5. Запозичення із латинської мови
Висновки
Список використаної літератури
Питома кількість запозичень прийшла з латинської, проникаючи в англійський вокабуляр у декілька етапів. Запозичення відбувалося як безпосередньо, так і через посередництво різних мов, найбільшу роль з яких відіграла французька.
З грецької мови була запозичена велика кількість наукових термінів та назв повсякденних речей. Найбільша кількість грецьких слів була запозичена за посередництвом інших мов. Внаслідок тривалого процесу запозичення грецьких елементів утворилися слова, які ніколи не існували в грецькій мові.
Таким чином, хоча іншомовні слова надходили у різні історичні періоди, із різних мов та завдяки різним обставинам, можна зробити висновок, що питома вага запозичень дуже велика в англійській мові і складає невід'ємну частину її вокабуляру.
Отже, треба сказати, що розвиток словника англійської мови відбувається завдяки внутрішнім ресурсам мови та запозиченням. Хоча питома вага цих процесів була неоднакова у різні періоди історії англійської мови. Що ж до історико-етимологічної точки зору, то словниковий склад англійської мови дуже не однорідний. Його основою є власномовні слова, які відбивають життєво потрібні поняття нації; що ж до запозичення, то це процес звернення до лексичного фонду інших мов для вираження нових понять та позначення невідомих до того предметів. Прямі і опосередковані запозичення є базою іншомовних лексичних одиниць, які проходять ряд фонетичних, граматичних та семантичних змін.
Також важливим є той факт, що при запозиченні перш за все губиться лексична мотивація, що призводить до проблем з порозумінням, і як слідство, з використанням запозичених слів, особливо коли слово не повністю асимілювалось в новому мовному середовищі.
Таким чином, особливо для людей, для котрих англійська не є батьківською мовою, виникає дуже багато проблем з правильною вимовою написаного і, ще більше, з правильним написанням почутого. Окрім цієї проблеми, особливо багатозначні слова звичайно запозичуються в одному зі своїх значень, а спектр всіх значень слова при запозиченні, як правили, звужується.
Підсумовуючи усе вище сказане, хотілося б зазначити, що чисельність та характер запозичень залежить не тільки від історичних умов, природи та тривалості контактів, але й від ступені лексичної та структурної близькості мов. Чим ближчі мови, тим глибший і різнобічний вплив. Результати дослідження показали, що в сучасній англійській мові міститься 35,5 запозичень, найбільша кількість із яких французького походження.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Арнольд И. В. Лексикология современного английского языка. − М.: Высшая школа, 1973. − 303 с.
7. Смирницкий А. И. Лекции по истории английского языка. − М.: Добросвет, 2000. − 238 с.
8. Смирницкий А. И. Лексикология английского языка. − М.: 1956. − 271с.
9. Уфимцева А. А. Опыт изучения лексики как системы. − М.: 1962. − 243 с.
10. Akhmatova O. Lexikology: Theory and Method. − М.: 1972. − 284 р.
11. Вгаdley J. The making of English. − L.: 1937. − 412 р.
12. Саrrol J. B. The study of language. − Cambridge: 1955. − 347 р.
ІЗ. Ginzburg R. S. A course of English lexicology. − М., 1966. − 276 р.
14. Hockett. Ch. F. A course in modern linguistics. – N.У.: 1960. − 417 р.
15. Jesperson O. Growth and strukture of the English language. − Leipzig. .: 1958. −
356р.
16. Мalmberry B. New trends of linguistics. − Stockholm: 1964. − 284 р.
17. Potter S. Modern linguistics. − L.: 1952. − 303 р.
18. Reznik R.V. A history of the English language. − М.: Наука, 2001. − 476 с.
19. Serjentson M. S. A history of foreign word in English. − L.: 1955. − 425 р.
20. Smith L. P. The English language. − L.: 159. − 312 р.
21. Stenton F. M. Anglo-Saxon England. − Oxford University Press: 1947. − 323 р.
22. Partridge E., Clarck J.W. British and Amеrican English Sience 1900. − L.-1951. − 480p.
23. Radford E. Unusial words and how they cam about. − Л.,М.: Просвещение, 1964. − 857 с.
24. Selected stories by Agatha Christie. − M: Progress Publishers, 1976. − 336p.
25. Webster’s Seventh New Collegiate Dictionary. − Toronto, Ontario: 1972. − 930 p.
Висновок.
Отже, вивчивши історію англійської мови, зробивши ретельний етимологічний аналіз запозичених слів в англійській мові, я можу зробити певні висновки.
По-перше, іншомовні запозичення є одним з важливих видів збагачення словникового складу англійської мови. При вивченні та аналізі їх увагу дослідника повинна бути звернена не тільки на те, коли і з якої мови вони були запозичені, але і на те, яку еволюцію проробили після запозичення і які викликали зміни в словах, вже раніше існували в англійській мові.
По-друге, лексичні сфери, в яких відбувалися в різні періоди запозичення з тих чи інших мов, виявляються показовими для тих економічних, політичних, культурних і т. п. зв'язків, які існували в англійського народу з народами носіями цих мов. Процеси асиміляції цих слів закономірні і обумовлені специфічними особливостями англійської мови.
Ознайомившись з численними працями вчених у галузі лексикології, я приєднуюся до думки тих, хто вважав, що, незважаючи на високий відсоток запозичень, англійська мова не можна класифікувати, як мову міжнародного походження або як один з романських. Місцевий елемент містить величезну кількість слів, а граматична структура залишилася недоторканою.
Як відомо, лексичні запозичення є одним із джерел утворення нових слів. Їх вивчення дозволяє простежити складність мовних процесів, переплетіння внутрішніх та зовнішніх явищ в мові, вплив останніх на різні ланки мовної структури.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
Раевская Н. М. Лексикология. − К.: Вища школа, 1971. − 341 с.
19. Хоменко, С.А., Цвєткова,Е.Е.,Басовец,
І.М. Основи теорії та практики
перекладу науково-технічної
20.Черемисина,Т.И. Функціональний
аспект не асимільованих
1. Арнольд И. В. Лексикология современного английского языка. − М.: Высшая школа, 1973. − 303 с.
7.Смирницкий А. И. Лекции по истории английского языка. − М.: Добросвет, 2000. − 238 с.
19. Serjentson M. S. A history of foreign word in English. − L.: 1955. − 425 р.
22. Partridge E., Clarck J.W. British and Amеrican English Sience 1900. − L.-1951. − 480p.
1. Беляева С. А. Словообразовательная активность заимствованного слова // Проблемы словообразования. – Владивосток: Дальневост. гос. ун-т. – 1979. – Вып. 7. – С. 34-38.
4. Halliday F. Shoked and Awed. A Dictionary of the War on Terror. – University of California Press, Berkeley, Los Angeles, 2010. – 337 p.
18. Reznik R.V. A history of the English language. − М.: Наука, 2001. − 476 с.
6.Гарбовский, М.К. Теорія перекладу/ М.К.Гарбовский. – М.: Видавництво Московського університету, 2004. – 544 з.
6. Langacker R. W. Language and its structure: some fundamental linguistic structure. – NY: Harcourt Brace Jovanovich, 1993. – 275 p.
5. Hargraves O. New Words. – Oxford University Press, 2004. – 320 p.