Запозичення в сучасній англійській мові

У 1349 році англійською мовою почалося викладання у школі, а у другій половині XIV століття англійська мова витіснила французьку у всіх колах суспільства. Наприкінці XIV - початку XV століття припадає просвітительська діяльність двох видатних митців англійського відродження - Джефрі Чосера і Уільяма Кекстона. На початку ХV століття закони, статути, постанови які раніше писалися латинською або французькою мовами, пишуться англійською [4, с. 171].

        Підсумовуючи усе вище сказане, хотілося б зазначити, що чисельність та характер запозичень залежить не тільки від історичних умов, природи та тривалості контактів, але й від ступені лексичної та структурної близькості мов. Чим ближчі мови, тим глибший і різнобічний вплив. Це можна побачити на контрасті між французьким та скандинавським впливом на англійську мову. Так, під впливом скандинавських мов, які тісно пов'язані зі староанглійською, були запозичені деякі класи слів, і не могли бути запозичені в непов'язаних, або віддалено пов'язаних мовах(особливо займенники they, their, them, наприклад); деякі скандинавські запозичення характеризувалися як похідні від власномовних слів(у них був спільний корінь і зв'язок між ними легко прослідковувався), наприклад, drop (англосакс.) - drip (сканд.), true (англо-сакс.) - tryst (сканд.); у деякій мірі скандинавський вплив стимулював розвиток англійської граматики.

       Таким чином, процес запозичення відбувається внаслідок різних соціальних причин. Запозиченнями с не тільки засвоєні іншомовні слова, але й перекладні та семантичні запозичення. Іншомовні запозичення можуть асимілюватись повністю чи частково, тобто підпорядкуватись законам мови, або зберігати усі особливості вимови та написання мови з якої були запозичені.

 

2.2. Запозичення із скандинавських  мов

Вплив скандинавських мов пов`язаний із завоюванням Англії скандинавами протягом IX – XI віків. Приблизно однаковий рівень суспільно – економічного й культурного розвитку завойовників зумовив проникнення в англійську мову слів, що позначають уже відомі англійцям предмети і явища об `єктивної дійсності. Наприклад, можна провести паралель між angry «гнів» (ск. Anger – нещастя, лихо, гнів: зі ск. –дск.  Angr – горе, сум);  fellow «хлопець, товариш» (ск. fellowe  - товариш, компаньйон, хлопець: зі ск. – дск. Felagi – товариш, співучасник).

       Запозичення зі скандинавських мов являли собою звичайні, повсякденні, широко вживані слова, пов`язані з поняттями, що вже мали в англійській мові синонімічне вираження: ск. Angry «роздратований, сердитий»; wroth «сердитий, злий»; Skye «хмара, хмари»; небо - heaven – небо, небеса.

      У переважній більшості випадків відбулася взаємодія між англійськими і скандинавськими діалектними варіантами у зв`язку з їхнім регулярним ототожненням як варіантів того самого слова. У результаті цієї взаємодії у мові з`явився третій варіант, що сполучав у собі риси обох діалектних варіантів.

       Якщо порівнювати сучасне англійське know (знати): у давньоанглійському відповідне дієслово cennan мало значення «сповістити, оголосити», а значення «знати» з`явилося під впливом староскандинавського kenna (навчати, знати). Сучасне англійське dwell «жити», «затримуватися» походить від слова dwellan «вести лад, заважати, обманювати, помилятись», а значення «жити» від давньоанглійського dvelza (жити) [22, с. 298].

       Тому ті чи інші слова проникали зі скандинавських говорів в англійську мову здебільшого не в силу того, що були пов`язані з якими – небудь новими поняттями для англійців, а через те, що в процесі регулярного й масового спілкування між англійцями і скандинавами дані слова виявилися більш зручними для адекватного вираження думок. Можна допустити, наприклад, що слово they (вони) витісняло відповідне староанглійське слово hi (heo, he) у зв`язку з тим, що у цей період мала місце омонімія.

     У  зовсім іншому плані варто розглядати запозичення з тих чи інших скандинавських мов, але у більш пізній період. Ці запозичення в переважній більшості випадків не є загальновживаними словами. Не мають або майже не мають похідних і вирізняються по своєму фонетико – орфографічному вигляді: tungsten (вольфрам), geyser (гейзер), ski (лижи).  

       Подібні лексичні одиниці в словниковому складі сучасної англійської мови мають характер одиничних вкраплень і у цілому зближаються більше не з раннім запозиченням зі скандинавських мов, а з більш пізніми запозиченнями з інших германських мов.

      Таким чином, у випадку взаємодії англійської мови зі скандинавськими говорами ми маємо не запозичення в дослівному значенні цього слова, а взаємодію між по-різному діалектними одиницями однієї мови в процесі регулярного спілкування між її носіями.

2.3. Запозичення із кельтських  мов

       Розглядаючи лексичний склад давньоанглійського періода, треба зазначити, що він, загалом, був однорідним і складався переважно зі слів германського походження. Дуже малу кількість кельтських запозичень можна пояснити тим, що процес змішування між германськими завойовниками та британськими кельтами майже не відбувався. І хоча у деяких частинах острова кельтське населення не було знищене під час навали, лінгвістичні свідчення кельтського впливу дуже мізерні. Очевидно, прибульці мало чого могли    повчитися    у    підкорених    кельтів.     Численними    кельтськими запозиченнями являються тільки географічні назви. Назви староанглійських королівств Kent, Deira, Bernicia походять від назв кельтських племен, Назви York та the Downs, та можливо London. Різні кельтські визначення слів "ріка" та "вода" були сприйняті германськими завойовниками як власні назви: Ouse, Exe, Usk, Avon, Evan сягають корінням кельтських слів amhuin "ріка" та uisge "вода"; Thames, Stour, Dover також походять від кельтської мови. Деякі елементи, що часто зустрічаються у кельтських географічних назвах можуть допомогти визначити їх: -comb "глибока долина" (Batcombe, Duncombe, Winchcombe); -torr "висока скеля" (Torr, Torcross); -llan "церква" (Llandaff, Llanelly); -pill "затока, бухта" (Pylle, Huntspill) [7, С. 132-134]. Багато географічних назв являють собою поєднання кельтських, латинських та германських компонентів і утворюють складні географічні назви:

Кельт. + лат. Кельт. + герм.

Man- Chester York- shire

Win- Chester Corn- wall

Clou- cester Salis- bury

Wor- cester Lich- field

Devon- port Devon- shire

Lan- caster Canter- bury

    Крім географічних назв кельтських запозичень небагато: не більше дюжини. Прикладом можуть бути загальні іменники: binn - bin "ящик, корзина", cradol -cradle "колиска", bratt - cloack "плащ", dun "темний колір", dun - hill "пагорб", cross "хрест" можливо через кельтську із латинськської crux. Декілька слів, напевно, увійшли в староанглійську завдяки діяльності ірландських місіонерів, які поширювали християнство, наприклад, ancor - hermit "відлюдник", dry - magician "маг", cursian - curse "прокляття". Із плином часу деякі кельтські запозичення відмерли або збереглися тільки в діалектах: loch - lake "озеро", coomb - valley "долина".

Отже, кельтських запозичень не так вже й багато. Головнім чином запозичувались географічні назви, деякі загальні іменники, та слова внесені ірландськими місіонерами, які поширювали християнство.

 

2.4. Запозичення із латинської  мови

Латинська мова сильно вплинула на лексичний склад англійської мови і це пов'язано із такими історичними подіями як Римська окупація Британії, вплив римської цивілізації та введення християнства. Вплив латини на староанглійський вокабуляр уможливлює побачити сфери римського впливу на життя Британії.

       Латинські слова входили в англійську мову у різні етапи її історії. Хронологічно їх можна розділити на декілька прошарків [4, С.157-161].

       До найдавнішого прошарку входять слова запозичені германськими племенами до завоювання Британії, а також безпосередньо у романізованих кельтів, адже римська окупація островів тривала майже чотириста років. Звідси зрозуміло, що слова першого прошарку відбивають поняття пов'язані з римською колонізацією. Запозичення цього часу стосуються військового та торгівельного проникнення, сільськогосподарського та будівельного аспектів. Так, слова, що пов'язані з торгівлею і вказують на загальні поняття, міри ваги та предмети торгівлі запозичувались підчас контактів з Римом:

староанглійські ceapia, ceap, ceapman та manzian, manfunz, manzere (to trade, deal, trader, to trade, trading, trader) походять від латинської назви "купець'' - саuро та mango; міри ваги pund - pound, ynce - inch від латинського poundo та   uncia; предмети торгівлі та сільськогосподарські продукти, win від vinum, butere від buturum, plane від prunus, ciese від caseus, pipor від piper (ново-англійські wine, butter, plum, cheese, pepper); будівничі терміни cealc, tizere, coper (ново-англійські chalk, tile, copper); предмети домашнього вжитку cytel, disc, cuppe, pyle (ново-англійські kettle, dish, cup, pillow); військові запозичення: ті1(ново-англійське mile) від латинського millia passuum, що означало дистанцію у тисячу кроків, weal (ново-англійське wall) від латинського vallum, тобто фортифікаційна стіна, яку будували у римських провінціях, stroet від латинського strata via -"вимощена дорога", яка з'єднувала римські військові табори та колонії в Британії; з часом слово змінило своє значення, оскільки біля дороги почали зводитися будинки (ново-англійське street). Залишки латинського castrum "укріплений табір" спостерігаються в географічних назвах Chester, Gloucester, Lancaster, Leicester, Menchester, Rochester.

Другий прошарок латинських запозичень пов'язаний з введенням на островах християнства у VII столітті і поширенням латинської граматики. Латинські слова, які проникають в англійську мову у продовж п'яти століть можна поділити на дві великі групи:

1. слова, які належать релігії;
2. слова пов'язані з освітою.

Решта являють собою різноманітні предмети та загальні поняття, з якими англійська мова стикнулася в латинських книжках та після більш щільного знайомства з римською культурою. Загальна кількість латинських запозичувань налічує п'ять сотень з яких чотириста - з другого прошарку [7, с. 135]. Розглядаючи конкретно релігію, то тут з'являється велика кількість нових понять, котрі потребували нових назв. Більшість з них асимільовані з латини, а деякі сягають корінням грецької мови:

староанглійськаааа	новоанглійська	латинська	грецька
apostol	apostle	apostolus	apostolos
antefn	anthem	antiphOna	antiphona
biscop	bishop	episcopus	episcopos
candel	candle	cande
clerec	clerk	clericus	klerikos
maesse	mass	missa
deofol	devil	diabolus	diabolos
mynster	minster	monasterium
munuc	monk	monachus	monachosos
clergyman

До цього списку можна додати багато сучасних англійських слів з того ж джерела: abbot, alms, altar, angel, ark, creed, disciple, hymn, idol, martyr, noon, nun, organ, palm, pope, prophet, psalm, psalter, shrine, relic, rule, temple та інші [7, С. 136-137].

         Після впровадження християнства було засновано багато монастирських шкіл. Поширення освіти призводило до ширшого використання латини: викладання проводилось на латині або складалося з вивчення латини. Письмові форми староанглійської мови формувалися у перекладах латинських текстів. Ці умови відображаються у великій кількості запозичень пов'язаних з освітою, а також слова більш академічного (книжного) характеру. На відміну від ранніх запозичень наукові слова були у більшості асимільовані через книжки; вони були вперше використані в староанглійських перекладах з латини:

староанглійська             новоанглійська                        л атинська

scol school schola

scolere scholar scholaris

magister                                 master, "teacher"                        magister

fers verse versus

dihtan compose dictare

       Іншими сучасними нащадками цієї групи є: accent, grammar, meter, gloss, notary, decline [7, С. 237-238].

       Велика кількість різноманітних запозичень прийшли з латини, мабуть, тому, що вони означали нові предмети та ідеї, впроваджені в англійське життя з їхніми латинськими назвами тими хто добре володів латиною: монахами, священиками, шкільними директорами. Деякі наукові слова стали частиною повсякденного вокабуляру. Вони належать різним  семантичним сферам: назви дерев та рослин - elm, lily, plant, pine; назви захворювань і слова які належать медичному лікуванню - eancer, fever, paralysis, plaster; назви тварин - camel, elephant, tiger; назви одягу та предметів домашнього вжитку - cap, mat, sack, sock; назви їжі - beet, caul, oyster, radish; різноманітні слова - crisp, fan, place, spend, turn.

        До третього прошарку належать слова, що прийшли в англійську за посередництвом французької мови. Великий прошарок цієї лексики спостерігався у галузі військової справи: accompany, advance, adventure, aggress, apparel, assault, avenge, battle, camp, chief, combat, conquer, convoy, defence, enemy, hostage, injure, invade, invalid, ransom, rebel, rescue, revenge, rival, route, save, serve, siege, stable, station, surrender, traitor, victory, voyage. Ступінь засвоєння цих слів був різний, проте у більшості з них наголос перейшов на перший склад, що свідчить про їх засвоєння в англомовному середовищі. Серед юридичних термінів можна побачити такі як administer, arrest, bail, capital, client, code, condition, conduit, constable, court, crime, debt, decree, deny, document, dungeon, gaol (jail), persecute, plea, prison, procure, punish, quarrel, suit, testify, verdict.

Поряд з професійною лексикою проникали і загальновживані слова, такі як act, baron, chamber, city, colony, commerce, country, culture, duchess, duke, estate, gentry, market, marry, matrimony, noble, palace, people, person, public, mayor, region, register, reign, royal, rural, sir.

       У побутовій лексиці засвоїлись переважно слова, що не потребували переносу наголосу. Проте вимова голосних змінилася у більшості з цих слів: aid, aim, beast, beef, cage, card, cause, cave, cheat, clear, coast, crew, crust, cry, dame, date, dean, dine, dress, due, face, fade, fail, fame, fate, grace, jaw, join, joy, lake, male, nice, pail, pane, race, rage, rave, rear, save, site, size, sum, tribe, use, vague, vain. Окремі з цих слів довго конкурували із власне англійськими словами.

      Четвертий прошарок включає слова, які надійшли до англійської мови через французьку мову і безпосередньо із самого джерела за часи новітнього періоду [4, с. 162]. Ці латинізми зберігають не лише форму, а і правопис мертвої мови. Частина цих запозичень складають прислів'я, що не мають відповідних сталих словосполучень в англійській мові, а також висловів, які вживаються у скороченій формі. Так, у реченні It is also being seen as a quid pro quo for future provision this December UN Act on Iraq вислів quid pro quo "що і до чого" зберігає значення, набуваючи в цілому форми іменника (вжитий у реченні з артиклем). Інші вислови що вживаються у мові, складають частину таких запозичень скоріше із стилістичних міркувань, для надання ваги контексту чи виділення його частини; це такі сполучення, як ab ovo «усе походить із яйця», ad hoc «для даного випадку», a priori «апріорно, умоглядно, абстрактно», articulo mortis «однією ногою у могилі», quod demonstrandum est «що й доказано» і багато інших.