Пареміологія у складі фразеології

Видатний російський письменник М. Горький називав прислів’я та приказки «мисленням афоризмами»  і вважав, що вони зразково формують весь життєвий, соціально-історичний досвід народу.

Прислів’я та приказки в переважній більшості створюються самим народом і відбивають найрізноманітніші сторони людського життя. Виникнення прислів’їв, за думкою дослідників, бере початок з часів первіснообщинного ладу. Воно пов’язане з трудовою діяльністю людей. Прислів’я та приказки мали утилітарно-практичне значення, носили повчальний характер. В майбутньому тематика прислів’їв значно розширилась. Проте, їх повчальний зміст зберігся та незабаром став однією з їх відмінних жанрових ознак [18].

Лінгвісти стверджують, що поряд  з фольклорними прислів’ями та приказками широко вживаються образні вирази, створені письменниками та окремими громадськими діячами. Згодом вони стають так званими «крилатими виразами»  й починають уживатися як звичайні прислів’я та приказки. Встановити авторство окремих паремій можливо. Наприклад, в англійській мові багато прислів’їв та приказок було популяризовано або створено В. Шекспіром, Дж. Байроном, Дж. Мільтоном та іншими відомими письменниками та поетами.

Справжній науковий підхід до студіювання їх був намічений тільки в другій половині XIX століття. Початок цьому поклав О. О. Потебня. І це цілком зрозуміло. Саме в XIX столітті до питань мови застосовано порівняльно-історичний метод. У цей час до явищ мови почали підходити історично, мову стали розглядати як категорію історичну. О. О. Потебні вже було ясно, що без історичного підходу до вивчення прислів'їв і приказок не можна розкрити суть і закономірності їх розвитку. Досліджуючи паремійні одиниці, О.О. Потебня, прийшов до висновку, що прислів'я і приказки не є чимсь навіки застиглим. Багато з них за певних історичних умов зазнають і структурних і семантичних змін.

Незважаючи на значний  вклад О. О. Потебні у вивчення прислів'їв і приказок, ще й досі є чимало суперечливих суджень, немає єдиної думки щодо їх походження і розвитку, повною мірою не розкрито їх структурно-семантичного характеру, ще мало досліджена їх стилістична роль у різних жанрах літератури тощо [13].

Різне тлумачення суті прислів'їв та приказок свідчить про існування  різних напрямів у сучасному мовознавстві, різних підступів, підходів до розв'язання цього важливого питання, що ускладнює  дальшу розробку загальної теорії фразеології . Отже, дослідження парєміологічпих висловів є важливим, вартим серйозної уваги завданням.

Різні дослідники припускають  або не припускають можливість розгляду прислів’їв та приказок як одиниць  фразеології, бо у відношенні об’єму фразеології вчені додержуються різних точок зору. За думкою О.В.Куніна, прислів’я повинні вивчатися у двох площинах: як у фразеології, так і у фольклорі [7]. Значення прислів’їв та приказок формується у фольклорно-оціночній сфері, оскільки їх денотація – не денотація до світу, а привід для віднесення до системи цінностей . Однак, В.Н. Телія бачить протиріччя у тому, що прислів’я та приказки, водночас будучи одиницями фразеології, відносяться і до фольклору, бо використовуючи цей критерій, можна зробити висновок, що і всі інші види фразеологізмів можна віднести до одиниць фольклору. Але з цим не можна погодитись. По-перше, фразеологізми, на відміну від паремій, не укладаються в поняття «жанру». По-друге, вони не мають повчального характеру [10].

Н.М. Шанський називає прислів’я  та приказки «фразеологічними виразами», вважаючи, що від фразеологічних сполучень  вони відрізняються тим, що в них  немає слів з фразеологічно пов’язаним значенням. На його думку, необхідно звертати увагу на те, що в процесі спілкування вони не формуються мовцем, а відтворюються як готові одиниці з постійним складом та значенням [8].

Е.А. Іванчикова ділить прислів’я  та приказки на два класи: частина  прислів’їв, що вживаються в якості різного роду повчань, нагадувань про  здобутий в житті досвід, не відносяться  до фразеології; друга частина –  це прислів’я, які втратили зв’язок  із ситуацією, що була їх першоджерелом, - має безпосереднє відношення до фразеологічних одиниць [12].

Враховуючи думки вищезгаданих дослідників, ми дійшли висновку, що на даному етапі привалює широке розуміння  об’єму фразеології, тому ми вважаємо, що прислів’я та приказки являються  частиною фразеології, але формуються як окремий клас.

Окрім фразеології, українська пареміографія досить широко вивчається у сучасній фольклористиці. Однак на сьогодні ще остаточно не розв´язане питання наукової класифікації прислів´їв і приказок. Це пов´язано з тим, що, незважаючи на стислість форми, паремії – явище багатоаспектне, їх вивчення ведеться під різними кутами зору. Важливими є проблеми дослідження їх внутрішнього змісту (пошуки джерел їх походження, еволюція форми і змісту, вивчення історичного підґрунтя, тематична характеристика, семантика, визначення жанрових різновидів та ін.). Не менш важливе питання форми (композиція прислів´їв, поетика). Мало вивчена й проблема варіантності приказок (їх розгалуження і зміна значення на різних територіях, утворення тематичних гнізд і т. п.), полісемантичності значень, міжнаціональних запозичень (етнічні, типологічні зіставлення) та ін.

З огляду на багатогранність  фольклорного матеріалу та багато-аспектність  дослідження постає нелегка проблема його впорядкування та класифікації.

Традиційно у вітчизняній  фольклористиці утвердилось кілька принципів класифікації паремій:

1. Алфавітний, розроблений І. Снєгирьовим, найдавніший і бере початок від найперших збірок. Він для упорядкування матеріалу найпростіший, але його недолік в тому, що руйнується цілісність тематичних макро- і мікрополів; упорядник вимушений близькі за змістом тексти розміщати у різні частини книги. Зараз цей принцип використовується переважно у лінгвістичних дослідженнях, при створенні словників фразеологізмів.

2. Тематичний, вперше застосований М. Номисом у книзі «Українські приказки, прислів´я і таке інше. Всі прислів´я групуються за темами (напр., віра, війна, братство, сім´я, страх). Переваги тематичного групування в тому, що воно дає можливість скласти уявлення, як те чи інше явище життя знайшло своє відображення у цьому фольклорному жанрі. Недоліки такого підходу пов´язані з тим, що прислів´я групуються за якоюсь одною ознакою, хоча багатозначність ряду вимагає розгляд одного і того ж прислів´я в кількох тематичних аспектах. Крім того є паремії, які тематично не вписуються в жодну з визначених груп, і укладачі вимушені подавати їх окремо у розділі «Різні». Чим більше матеріалу систематизується, тим більше паремій, які можна помістити в кілька груп, як і тих, які виходять за тематичні рамки всіх груп. Це ускладнює користування книгою і вказує на недосконалість такої класифікації.

3. Опорно-гасловий (опорно-стрижневий), за яким упорядкована праця І. Франка «Галицько-руські народні приповідки». За цією системою формуються паремійні гнізда — усі варіанти одного стрижневого слова чи висловлювання. Наприклад:

За вовка промовка, а  вовк іде;... а вовк і тут;... а вовк у хату; За вовка промовка, а то лис кобилу стис; На вовка промовка, а вовк спідтишка; Про вовка промовка, а чорт пана несе; Про вовка промовка, а ведмідь назустріч; Про вовка  річ, а вовк навстріч та ін.

Така система класифікації науково обґрунтована і практично  зручна, одержала підтримку сучасних пареміологів.

4. Історико-тематичний, характерний для більшості видань радянського часу, де поділ на теми здійснений не за суто історичним, а суспільно-ідеологічним принципом.

5.Структурний, на основі якого виникли спроби міжнародних класифікацій паремій — за відповідними моделями-формулами.

Цей принцип виник у  мовознавстві на основі синтаксичної побудови паремій. Окрім перелічених  є й інші принципи класифікації, але вони не набули поширення [19].

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО  РОЗДІЛУ

 

У результаті нашого дослідження ми дійшли наступних висновків. Дослідивши спочатку фразеологію ми дізнались, що предмет фразеології – це сполучення слів, що не утворюються спонтанно у мовленні. А входять у нього як готові блоки з певними значеннями. Фразеологізмам властива метафоричність та образність, вони можуть належати до стилістично забарвленої лексики.

Також дізнались, що існують  різні підходи щодо принципів  класифікації фразеологізмів: структурно-семантичний, граматичний, функціонально-стилістичний. Найбільш поширеною є структурно-семантична класифікація В.В. Виноградова.

Ураховуючи те, як класифікував фразеологізми Л.А. Булаховський, а саме: 1) прислів’я і приказки; 2) професіоналізми; 3) усталені вислови з анекдотів, жартів тощо; 4) цитати з Біблії; 5) переклади іншомовних висловів; 6) крилаті вислови письменників; 7) влучні вирази видатних людей; ми винаходимо яку роль відіграє наука паремологія у фразеології.

Пареміологія є складовою частиною фразеології, але формується як окремий клас.

Окрім фразеології  паремії  також розглядає і фольклористика, яка виділяє 5 основних принципів  їх класифікації, а саме: алфавітний, тематичний опорно-гасловий , історико-тематичний та структурний .

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ II

 ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ АНГЛІЙСЬКИХ ТА УКРАЇНСЬКИХ ПРИСЛІВ'ЇВ НА ПОЗНАЧЕННЯ РУХУ

 

2.1. Компонент руху в пареміях

 

Паремії відображають спосіб мислення народу, його матеріалістичні  погляди на явища природи і  виняткову спостережливість та допитливість. Паремійна творчість характеризується багатими асоціативними зв'язками, образністю та семантичним наповненням. Раціональне й художнє мислення відбилося в самій мові, в утворенні конкретних і абстрактних понять, а найбільше – в здатності надавати словам переносних значень[10].

З давніх давен з рухом тіл люди мають справу буквально на кожному кроці. Мчать по шосе автомобілі, пливуть по річці пароплави, рухається в річці вода. Вітер несе листя, падають краплі дощу. Усі тіла Всесвіту перебувають у безперервному русі – навіть ті, які на Землі нам здаються непорушними – дерева, будинки, гори.

Рухається все: Земля з  усіма предметами, що знаходяться  на ній, рухаються інші планети, рухаються  штучні супутники Землі і Сонця, рухається і саме Сонце: обертається  навколо своєї осі й переміщується  в просторі разом з усією планетною  системою. Рухаються зорі. Отже, всі тіла нашого Всесвіту рухаються, і про спокій можна говорити лише умовно[13].

Отже, рух  - це поняття, яке охоплює в загальному сенсі будь які зміни та перетворення. які відбуваються у Всесвіті. Також рух — це процес переміщення, зміна положення тіла відносно інших тіл у просторі.

В філософській традиції рух  — це спосіб існування матерії, який полягає в безперервній зміні всього сущого і виявляється в безпосередній єдності перервності й неперервності простору і часу. В філософії поняття руху семантично диференційовано: воно може бути рухом «взагалі», стоячи в одному ряді з такими поняттями як «простір», «час», «енергія», механічним пересуванням, воно може мати направленість, може віддзеркалювати якісну зміну або розвиток (прорес, регрес).

Народні прислів'я і приказки – то спостереження народу. Вони дають великий матеріал для майбутніх поколінь, а ще проникають у мову науки й збагачують її. З ранніх часів люди помічали безперервний рух речей у світі, скаладючи велику кількість прислів'їв та приказок, які мають у своєму змісті тий чи інший компонент руху [3].

Характер будь-якого об'єкту  вивчення,у тому числі і мови,краще за все пізнається у порівнянні. Важливу роль в цьому займає лінгвістична типологія, яка займається «системним вивченням міжмовних  відмінностей та міжмовних універсалій» [9].

Дослідження проблеми паремій  в англійській та українській  фразеології передбачає введення основного  базового поняття для усіх паремій  для виведення семантики кожної паремії. Тому в нашому дослідженні  найвдалішим компонентом буде «моральні  якості», який представлений значним  обсягом паремій,  які в сукупності складають «пареміологічний портрет  людини». Ми обмежуємося скороченим портретом, який представлений лише англійськими та українськими прислів'ями  на позначення руху.

 

2.2. Аналіз семантики англійських прислів'їв на позначення руху

 

       Характерні риси характеру жителів Великобританії знайшли своє відображення у прислів'ях на позначення руху. Ми відібрали дев'ять категорій найбільш поширених рис характеру, які позначаються прислів'ями з елементом руху.

1.Цілеспрямованість, впертість, амбіціозність, рішучість у таких прислів'ях:

A journey of a thousand miles begins with a single step. – Дорогу осилить той, хто йде.

 If the mountain won't go to Mohammed, Mohammed must go to the mountain. – Якщо гора не йде до Магомета, Магомет іде до гори.

It’s better to travel hopefully than to arrive. – Ціль - ніщо, рух – усе.

Faith will move mountains. – Віра гори зверне.

2. Нестриманість,  поспіх, цікавість:

Don’t try to walk before you can crawl. – Не лізь поперед батька в пекло.

Haste makes waste; Haste is from the devil; Hasty climbers have sudden falls; nothing must be done hastily but killing of fleas; Anger and haste hinder good counsel. – Поспішиш – людей насмішиш.

Don’t cross the bridge till you come to it. - Не кажи «гоп», доки не перестрибнеш.                

4. Лінь, бездійство:

Everybody wants to go to heaven but nobody wants to die. – Хочеться рибку з'їсти, та не хочеться у воду лізти. 

A rolling stone gathers no moss. – Під лежачий камінь вода не тече.

If you dance you must pay the fiddler. – Любиш кататися люби й саночки возити.

Flies go to the lean horse . – Мухи липнуть до худої кобили.

5. Корисливість, жадібніть:

Go farther and fare worse. – Від добра добра не шукають.

He who chases two hares catches neither; One cannot run with the hare and hunt with the hounds; Dog that put up many hares kill none. – Хто два зайці гонить, жодного не здогонить.

First catch your hare. – Не діли шкіру невбитого ведмідя.

Every miller draws water to his own mill. – Кожен до своєї нори тягне.

 6. Гордість, зарозумілість:

Don’t ride a high horse. – Не сідай не в свої сани; Не задирай носа.

A fool always rushes to the fore.  – Дурний завжди шукає більше місця, а розумного й в кутку побачиш.

7. Обережність, поступовість кроків:

More haste – less speed; Drive gently over the stones; Fool’s haste is no speed. – Тихіше їдеш – далі будеш.

If you cannot see the bottom, do not cross the river. – Не знаючи броду, не лізь у воду.

Better ride an ass that carries us than a horse that throws us. – Краще їхати на ослі, що везе, ніж на кобилі, що може скинути.

8. Боягузтво, нікчемність:

When the cat's away the mice will play. – Кіт з хати – миші в танок.

9. Нерішучість:

To beat about the bush. – Ходити коло та навколо.

 

2.2. Аналіз семантики українських прислів’їв на позначення руху

 

      Ми розподілили  прислів’я у десять груп стосовно їх семантики, а саме стосовно того, які риси характеру уособлює компонент руху у даних прислів’ях: