Сучасні інформаційні технології в філологічній діяльності

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України 
Київський Національний Лінгвістичний Університет

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Практичні роботи  
з дисципліни 
«Сучасні інформаційні технології в філологічній діяльності»

      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                Київ – 2012

 

                                                                 

Оглавление

 

 

 

 

 

Розділ 1: Операційно-програмне забезпечення персонального комп’ютера .

1.1 Загальне поняття інформації . Вимірювання інформації.

 

 

Слово «інформація» має латинське походження : informatio означає роз’яснення , виклад , набір відомостей . Під інформацією розуміють відомості стосовно осіб , предметів , фактів , подій , явищ і процесів незалежно від форми їх подання .

Для інформатики поняття  інформації має значно ширший зміст , воно є основним , первісним  і  тому не визначається через простіші поняття .

 

Вимірювання інформації.

 

Інформація в обчислювальній машині представляється в двійковому коді (0 і 1), (так, ні), (вкл., викл.).

0 і 1 - це 1 біт інформації або 1 двійковий розряд.

Природно, чим довше код, тим більше інформації він містить. Тому в техніці кількість інформації визначають саме по довжині коду. А як еталон при цьому використовують самий короткий код - що складається з одного двійкового символу. Така одиниця кількості інформації одержала назву біт.

Працювати з безперервною послідовністю символів двійкового алфавіту (тобто коли відсутня пробіл, розмежувач між ними) практично неможливо. Знадобилося угоду про розбивку її на частини фіксованої довжини, які сприймалися б як єдине ціле. Зручним виявилося прийняти довжину цих частин рівною 8 біт. Відповідна кількість інформації було названо байтом.

Тобто, 1 байт - це 8 біт (8 двійкових  розрядів). У комп'ютері 1 байт є найменшою  одиницею інформації, що відповідає одному знаку в командному рядку (цифрі, букві, спеціальному символу або пробілу).

При роботі з великими обсягами інформації зручніше користуватися  більшими одиницями. У комп'ютерах IBM PC використовуються такі одиниці вимірювання  інформації: 1 б (байт), 1 Кб (1 кілобайт або  часто просто 1 К), 1 Мб (1 мегабайт або часто просто 1 М), 1 Гб (гігабайт). Між ними існують такі співвідношення:

1 Кб = 210б = 1024 б = »1000 б.

1 Мб = 220б = 1024 Кб = 1048576 б  = »1000000 б.

1 Гб = 230б = 1024 Мб = »109 б  = 1 млрд б.

1.2 ПК , як складний апаратний комплекс.

 

Персона́льний комп'ю́тер (ПК) — електронна обчислювальна машина, призначена для особистого використання, ціна, розміри та можливості якого задовольняють потреби багатьох людей.

 

Склад сучасного настільного персонального  комп'ютера:

• Дисплей,
• Материнська плата,
• Центральний процесор (Мікропроцесор),
• Оперативна пам'ять,
• Карти розширення,
• Блок живлення,
• Оптичний дисковод,
• Постійна пам'ять (Твердий диск),
• Клавіатура,
• Миша комп'ютерна.

1.3 Пристрої введення інформації .

 

Пристрій введення — пристрій для внесення даних до комп'ютера під час його роботи.

 

Види пристроїв  введення :

 

Основним пристроєм введення текстових  символів та послідовностей (команд) в  комп'ютер є  клавіатура.

 

Клавіату́ра (англ. keyboard) — сукупність розміщених у певному порядку клавіш пристрою, що використовується для введення і редагування даних, а також керування виконанням окремих операцій.

Клавіша тут виступає як елемент  клавіатури, натисканням якого генерується  код відповідного знака або ініціюється  деяка дія.

Клавіатури використовуються в  найрізноманітніших пристроях — друкарських машинах, калькуляторах, мобільних телефонах, а також є однією з комплектуючихкомп'ютера.

Основні типи клавіатур за призначенням - музичні та алфавітно-цифрові.

 

Пристрої введення графічної інформації:

• Сканер
• Відео- і Веб-камера
• Цифровий фотоапарат
• Плата відеозахоплення

 

Пристрої введення звуку:

• Мікрофон
• Диктофон

 

 
Пристрої введення текстової інформації

• Клавіатура

Вказівні (координатні) пристрої

 

• Миша
• Трекпойнт
• Тачпад
• Джойстик
• Roller Mouse
• Графічний планшет
• Світлове перо
• Клавіатура

Ігрові пристрої введення

• Джойстик
• Геймпад
• Кермо
• Штурвал для авіасимулятору
• Танцювальна платформа

 

1.4 Пристрої виведення інформації .

 

 

 

 

 Монітор. Основним зовнішнім пристроєм виведення інформації, який входить до апаратної частини комп’ютера, є дисплей (від англ. to display – показувати) або інакше монітор (від англ. to monitor – відслідковувати). На його екрані відображається текстова і графічна інформація. Екран монітора можна уявити як сукупність точок – пікселів (від англ. pixel – елемент зображення). Загальна кількість пікселів на екрані визначає його роздільну здатність – це число точок відтворюваного зображення по горизонталі та вертикалі. Стандартні значення роздільної здатності моніторів такі: 640*480; 800*600; 1024*768; 1280*1024; 1600*1200. (Перше число – це кількість рядків, що називається растром, а друге – кількість крапок у рядку). Чим вища роздільна здатність, тим чіткішим є зображення. 
 
    Важливою характеристикою монітора є його зернистість – фізчний розмір точки люмінофора, що у сучасних моніторах є у межах від 0,21 до 0,28 мкм. Чим менший розмір точки (менше “зерно”), тим якіснішим є зображення. 
 
    Дисплеї можуть бути монохромними і кольоровими. У кольорових моніторах кожен піксель має забарвлення, що формується з трьох базових кольорів червоного (Red), зеленого (Green) і синього (Blue). Такі монітори називають RGB-моніторами. 
 
    Монітор може працювати лише у двох режимах: текстовому і графічному. У текстовому режимі екран монітора є ніби таблицею з 25 рядків і 80 стовпчиків, у кожну комірку якої вводиться один символ. Така комірка називається знакомісцем і складається з багатьох пікселів. Під час роботи у графічному режимі кожний піксель використовується окремо, причому будь-які два суміжні пікселі можуть мати різні кольори. Повний набір кольорів, що використовується для відтворення зображення, називається колірною палітрою. 
 
    За принципом будови монітори поділяються, на: 

• монітори з електронно-променевими трубками (ЕПТ або англійська абревіатура CPT – Cathode Ray Tube);
• монітори на рідких кристалах (LCD – Liquid Crystal Display).

 

    Останні з плоским  екраном, без випромінювань, а  функціональна площа рівна площі  екрану. 
 
    До основних характеристик монітора належить розмір екрану, що визначається довжиною його діагоналі, вираженій у дюймах. За цією ознакою екрани (монітори) поділяють на: 

• звичайного розміру (14 і 15 дюймів по діагоналі);
• збільшені (17 – 19 дюймів);
• великі (20, 21 і навіть 24 дюйми).

 

    Дисплей під’єднується  до комп’ютера через пристрій, що називається відеоадаптером або відеокартою. 
 
    Відеоадаптер – це зазвичай окрема плата, яка вставляється до відповідного слоту на материнській платі (може бути й інтегрованою в материнську плату). 
 
    Схема формування зображення на екрані є такою: команди з формування зображення надходять від МП до відеоадаптера, там воно конструюється і заноситься до відеопам’яті адаптера. На основі вмісту відеопам’яті формується відеосигнал, який подається до монітора. 
 
    Від об’єму пам’яті відеокарти прямо залежить роздільна здатність монітора та кількість кольорів у колірній палітрі. Якщо на один піксель відводиться 1 біт, то для зображення будуть використовуватися тільки 2 кольори. Якщо 2 біти – 4 кольори, а якщо 8 біт, то – 28 = 256 кольорів. Сучасні відеоадаптери виділяють 24 біти на 1 піксель, що дає змогу відображати 224 = 16777216 (16,7 млн.) кольорів. 
 
    Чим більший розмір екрану, тим більшою повинна бути відеопам’ять. Так, при екрані 14’’ для нормальної роздільності і колірності потрібно найменше 1 МБ відеопам’яті, а для 17’’ потрібно вже 4 МБ. На нових комп’ютерах відеопам’ять адаптера може складати 128 МБ і навіть більше. 
 
    Сучасні комп’ютери оснащені відеоадаптерами типу SVGA (Super Video Graphics Array), які дають змогу досягати роздільної здатності 1024*768 і відтворювати до 16,7 млн. кольорів. 
 
    Для кожної відеокарти існує програма – драйвер (driver), що забезпечує правильну роботу відеосистеми комп’ютера. Для кожної іншої операційної системи відеодрайвер також мусить бути іншим. З допомогою драйвера можна змінювати налаштування відеосистеми, зокрема, роздільну здатність. 
 
Принтер. Це друкуючий пристрій, тобто пристрій виведення інформації на папір. Принтери розрізняють за способом нанесення інформації на папір. Найпопулярнішими типами принтерів є матричні, струменні і лазерні. 
 
    Матричний прінтер має рухому головку, яка складається з 9-ти, 12-ти або 24-ох голок. За допомогою електромагніта головка вибиває по спеціальній стрічці (як правило - чорній) символи, які відбиваються на аркуші. Такий принтер повільно друкує, шумить, але дешевий у використанні. Заміна стрічки коштує до 20 грн. 
 
    Струменевий принтер також містить рухому головку, в яку вставляється картридж з чорнилом. В певних місцях картридж ніби випльовує маленький струмінь чорнила. Друк виконується тихо але повільно. Принтер дешевий, друкує якісно (як правило кольоровий), але заміна чи заправка картриджів дорого обходиться. 
 
    Лазерний принтер містить складний картридж, в якому міститься спеціальний вал, тонер (порошок) та пристрій для нагрівання. Розтоплений тонер прилипає до паперу. Якісний та швидкий друк. досить недорога заправка.

1.5 Центральний процесор.

 

 

Центральний процесор (Central processing unit) — функціональна частина ЕОМ, що призначена для інтерпретації команд.

Функції :

• обробка даних по заданій програмі шляхом виконання арифметичних і логічних операцій;
• програмне керування роботою пристроїв комп'ютера.

 

Будова.

Внутрішні спільно працюючі пристрої

Моделі процесорів включають  такі спільно працюючі пристрої:

• Пристрій керування (ПК). Здійснює координацію роботи всіх інших пристроїв, виконує функції керування пристроями, керує обчисленнями в комп'ютері.
• Арифметико-логічний пристрій (АЛП). Так називається пристрій для цілочислових операцій. Арифметичні операції, такі як додавання, множення і ділення, а також логічні операції (OR, AND, ASL, ROL і ін.) обробляються за допомогою АЛП. Ці операції складають переважну більшість програмних кодів у більшості програм. Всі операції в АЛП обробляються в регістрах — спеціально відведених чарухнках АЛП. У процесорі може бути декілька АЛП. Кожен здатний виконувати арифметичні або логічні операції незалежно від інших, що дозволяє виконувати декілька операцій одночасно. Арифметико-логічний пристрій виконує арифметичні і логічні дії. Логічні операції поділяються на дві прості операції: «Так» і «Ні» («1» і «0»). Звичайно, ці два пристрої виділяються суто умовно, конструктивно вони не розділені.
• AGU (Address Generation Unit) — пристрій генерації адрес. Це пристрій не менш важливий, ніж АЛП, тому що він відповідає за коректну адресацію при завантаженні або збереженні даних.
• Математичний співпроцесор (FPU). Процесор може містити декілька математичних співпроцесорів. Кожний з них здатний виконувати, щонайменше, одну операцію з плаваючою комою, незалежно від того, що роблять інші АЛП. Метод конвеєрної обробки даних дозволяє одному математичному співпроцесорові виконувати декілька операцій одночасно. Співпроцесор підтримує високоточні обчислення як цілочислені, так і з плаваючою комою і, крім того, містить набір корисних констант, що прискорюють обчислення. Співпроцесор працює паралельно з центральним процесором, забезпечуючи, таким чином, високу продуктивність.
• Дешифратор інструкцій (команд). Аналізує інструкції з метою виділення операндів і адрес, за якими розміщуються результати. Потім випливає повідомлення іншому незалежному пристроєві про те, що необхідно зробити для виконання інструкції. Дешифратор допускає виконання декількох інструкцій одночасно для завантаження усіх виконуючих пристроїв.