Шпаргалка по корпоративным информационным системам

Перспективною для аналітичних систем є трирівнева архітектура.

Експертна система - система штучного інтелекту, заснована на правилах, що зберігаються в базі знань, і відповідних механізмах висновків. У загальному випадку вимога оперативності не є обов'язковою для таких систем з урахуванням складності трансакцій та аналітичної обробки.

Системи інтелектуального аналізу даних призначені для інтелектуальної обробки даних. Головними завданнями таких систем є пошук функціональних та логічних закономірностей у накопиченій інформації, побудова моделей та правил, які пояснюють та прогнозують розвиток процесів, що спостерігаються. Найчастіше цей тип аналізу відносять до сфери закономірностей.

 

6) Конфігурація  КІС з різними серверами.

Аналіз зв'язку Web-сервера базами даних полягає в наступному. Сучасні Web-гервери поставляються зі шлюзами до різних баз даних. Формування шлюзом Web-сервера SQL-запитів до БД віднімає час у процесі обробки Web-запитів.

Якщо Web-сервер та база даних розташовані на різних комп'ютерах, то додаткових вимог до оперативної пам'яті, процесорів, дисковій підсистемі пред'являтися не буде (рис. 9.2). У той же час зростає роль продуктивності мережної карти локальної мережі, що зв'язує Web-сервер з базою даних. Локальна мережа повинна мати високу пропускну здатність, а мережна карта - мінімально завантажувати центральний процесор при виконанні операцій введення ~ виводу.

Якщо Web-сервер запущений на одному комп'ютері з базою даних, то спочатку враховується конфігурація, необхідна для функціонування бази даних, а після цього до неї додається конфігурація Web-сервера (варіант із динамічними документами).

При такому варіанті дуже велику увагу доведеться приділяти дисковій підсистемі сервера, тому що саме вона може забезпечити швидкість доступу до інформації і мінімізувати час, необхідний базі даних для виконання операцій читання запису.

У більшості систем потрібний тісний зв'язок між додатками і базою даних, і обсяг даних, переміщуваних між ними, великий, тому оптимальною конфігурацією є розміщення їх на одному високопродуктивному сервері.

Якщо кількість користувачів, які одночасно працюють із системою, велика, то використовують конфігурацію з копіями додатків, що знаходяться на багатьох серверах корпорації.

 

 

7) Засоби захисту  інформаційного простору корпорації.

Рішення у сфері інформаційної безпеки повинні використовуватися на всіх етапах побудови інформаційної системи.

Особливе значення безпека має в КІС. в умовах гетерогенних мереж, де обробляється і зберігається інформація різних рівнів конфіденційності. У цьому випадку необхідний комплексний підхід, який поєднує в єдине, функціонально повне рішення програмні й апаратні засоби захисту інформації різних виробників, що дозволяє максимально ефективно і надійно захистити інформаційні ресурси. Розрізняють апаратні і програмні засоби захисту. До них відносяться:парольний захист або засоби аутентифікації користувачів;різні брандмауери (Firewall);апаратно-програмні засоби спостереження за роботою мережі;апаратно-програмна фізична ізоляція комп'ютерів;захист за допомогою організації роботи модемів зі зворотним викликом;біометричні методи захисту.

Системи апаратного і програмного захисту в КІС поділяють досить умовно на три великих класи:системи заборони неавторизованого доступу ззовні до працюючого комп'ютера (з боку «черв'яків», вірусів);системи заборони неавторизованого доступу із середини корпорації до окремих файлів працюючого комп'ютера, який виникає в результаті випадкового або навмисного підключення;системи захисту активних і архівних файлів, пов'язані з відключенням комп'ютерів з мережі.

Реалізації таких схем можливі за наявності в мережі спеціалізованих серверів паролів (проект CERBERUS). Разом з тим парольний захист характеризується недоліками, пов'язаними з особливостями людської психіки, тому фірми намагаються знайти інші способи ідентифікації користувача, не пов'язані з вказівкою пароля. Однією з популярних в урядових закладах США є карта COMSPEC-11 фірми «American Computer Security», що забезпечує інтерфейс із усілякими біометричними пристроями типу електронних підписів, ідентифікаторів візерунка шкіри тощо

У КІС використовуються різні комбінації методів захисту, що дають, з погляду системних адміністраторів, прийнятні результати.

 

 

8) Система бюджетування.

Система бюджетування є сучасною основою інтегрального підходу до організації обліку на підприємстві.

Бюджет - це фінансовий план, що охоплює всі сторони діяльності організації і дозволяє зіставляти всі понесені витрати й отримані результати у фінансових термінах на майбутній період часу в цілому і по окремих півперіодах.

Бюджетування - це технологія складання, коректування, контролю й оцінки виконання фінансових планів, а тому бюджетування перетворюється в основу основ усіх технологій внутріфірмового керування.

У самому загальному вигляді призначення бюджетування в компанії полягає в тому, що це - основа:

• планування і прийняття управлінських рішень у компанії;
• оцінки всіх аспектів фінансової заможності компанії;
• зміцнення фінансової дисципліни і підпорядкування інтересів окремих структурних підрозділів інтересам компанії в цілому і власникам її капіталу.

Насамперед бюджети розробляються для великої компанії в цілому та її окремих структурних підрозділів з метою прогнозування фінансових результатів, встановлення цільових показників фінансової ефективності і рентабельності, лімітів найбільш важливих (критичних) витрат, обгрунтування фінансової забезпеченості бізнесу або реалізованих нею інвестиційних проектів.

Бюджети повинні дати керівникам компанії можливість провести порівняльний аналіз фінансової ефективності роботи різних керівників структурних підрозділів, визначити кращі для подальшого розвитку фірми напрямки структурної перебудови діяльності компанії (згортання одних і розвиток інших видів бізнесу).

Застосовувані у фінансовому плануванні види бюджетів можна розділити на чотири основні групи:

• основні бюджети (бюджет доходів і витрат, бюджет руху грошових коштів, розрахунковий баланс);
• операційні бюджети (бюджет продажів, бюджет прямих матеріальних витрат, бюджет управлінських витрат і т. ін.);
• додаткові (спеціальні) бюджети (бюджет розподілу прибутку, бюджети окремих проектів і програм);
• майстер-бюджет (зведений виробничий або основний бюджет) — це сукупність взаємозалежних між собою трьох основних бюджетів компанії плюс набір операційних і допоміжних бюджетів, необхідних для їх складання.

Основні бюджети дозволяють керівникам мати всю необхідну інформацію для оцінки фінансового становища компанії і контролю за його зміною, оцінки фінансової спроможності бізнесу й інвестиційної привабливості проекту.

Операційні і допоміжні бюджети потрібні, насамперед, для ув'язування натуральних показників планування з вартісними, більш точного складання основних бюджетів, визначення найбільш важливих пропорцій, обмеженьдопущень, що варто враховувати при складанні основних бюджетів.

Спеціальні бюджети (допоміжні і додаткові) необхідні для більш точного визначення цільових показників і нормативів фінансового планування, більш точного обліку особливостей місцевого (регіонального) оподаткування.

Як управлінська технологія бюджетування є не тільки інструментом планування, це ще й інструмент контролю за станом і зміною положення справ з фінансами в компанії в цілому або в окремому виді бізнеса.

Взагалі автоматизовані системи бюджетування повинні забезпечувати:

1.Оперативний процес складання, зміни й обгрунтування бюджетів  як підприємства в цілому, так  і всіх його підрозділів.

2.Своєчасну консолідацію фінансових  і кількісних даних при будь-якій  складній організаційній структурі підприємства або групи підприємств, у тому числі холдингів та фінансово-промислових  ГРУП-.

3.Можливість  самостійної підтримки і внесення  змін без залучення сторонніх  технічних фахівців..

4.Різноманітний прогноз розвитку подій за принципом «що, коли» для побудови різноманітних прогнозів розвитку подій і наслідків прийнятих рішень.

5.Оперативне попередження про відхилення від планових показників для негайного аналізу причин.

6.Використання Web - технологій для роботи користувачів в організації з розгалуженою територіальною структурою підрозділів.

7.Єдиний інформаційний простір для всіх співробітників на основі сховищ даних

 

9) Інструментальні  засоби розробки і підтримки  КІС.

Технічне забезпечення системи повинне включати як мінімум два (логічно організованих) виділених сервери. Один з них - сервер бази даних, інший - Web-сервер. Клієнтський додаток може бути реалізованим на будь-якому ПК. Сервери і клієнтська станція повинні бути з'єднані локальною мережею, що підтримує протоколи мережної взаємодії ТСР/ІР і засновані на ньому НТТР і FTP-протоколи [28].

Для забезпечення захисту корпоративної інформації необхідний окремий сервер захисту - Firewall.

Операційна системи (ОС) виділених серверів може бути однією з: Windows NT, Windows 2000 Server, Novell Net Ware, UNIX-клони, Windows XP. Операційна система робочих станцій може бути однією з: MS DOS 16-бітова, Windows 95, Windows 98, Windows NT, Windows 2000, Windows Millennium.

СУВД повинна бути представлена однією із систем: MS SQL, My SQL, Oracle, Interbase та ін.

Web-сервер повинен бути представлений одним із наступних: Apache, Personal Web-Server, MS Internet Information Server, WebSphere і інших, включаючи середовище підтримки мови розмітки гіпертекстів - HTML і одне із середовищ підтримки мови, розробки сценаріїв для роботи з форматом Web-сторінок: РНР, Java, Perl.

Для розробки користувальницької серверної частини БД на клієнтській станції необхідно розташувати один з таких інструментів: Visio 5 або Visio 2000, Power Designer Sybase, Oracle Designer,

PL/SQL+, Erwin, Rational Rose, Silverrun та ін.

Необхідний набір драйверів доступу до баз даних, таких як ODBC, JDBCTniH.

У процесі розробки ІС застосовуються CASE-інструменти (Computer Aided System Engineering) - засоби автоматизації проектування.

При розробці Web-сайта використовується мова HTML і інструментальні засоби автоматизації проектування Web-сторінок (FrontPage Editor та ін.).

 

 

10) Мережі Internet та Intranet.

Internet є широко відомим прикладом глобальної відкритої гетерогенної системи, яку можна розглядати не тільки як телекомунікаційну магістраль для підключення до різноманітних за функціями, складністю і мережними середовищами систем. Набір її послуг і технологій дозволяє вважати її глобальною системою, відкритою для нових підключень з метою обміну відкритою (дозволеною до обміну) інформацією.

Корпоративна ІС є автономною, закритою для сторонніх системою, що підкреслюється найменуванням її мережного середовища Internet (внутрішня мережа), її компоненти є відкритими  відносно одна до одної підсистемами. Іншими словами, корпоративна ІС є закритою для інших систем і відкритою зсередини.

У Internet є багато спільного з Internet, а саме:неоднорідне мережне середовище;з корпоративної мережі можна не тільки на звичайних правах підключатися до ресурсів Internet, але і власні територіальне віддалені компоненти цієї інкапсулірованої системи з'єднувати одна з одною по каналах Internet;в Internet використовуються технології обробки інформації Internet. Усе це дозволяє називати Internet «внутрішній Internet».

При цьому не повинне скластися враження, що при «погляді зсередини» корпоративна ІС є повним аналогом системи Internet. Розрізняє їх те, що:по-перше, Internet є антиподом Internet у розумінні ізоляції і неприступності для вільного стороннього підключення;друга і головна відмінність корпоративної ІС від Internet як системи, полягає в тому, що властивість відкритості компонент корпоративної ІС базується не тільки на можливості безперешкодного інтерфейсу її підсистем за допомогою засобів телекомунікації, а й на оптимальній організації усіх видів забезпечення ІС і. в першу чергу, на оптимальній організації збереження і доступу до даних, що дозволяє інтегрувати її компоненти в єдину систему.Мережа Extranet виділена як самостійний варіант мережі, що підтримує зв'язок між різними підприємствами або корпораціями. В цьому разі передбачається множина спеціальних апаратних та програмних засобів захисту інформації від втручання в інформаційний простір окремої корпорації.

 

11) Оперативний  контролінг.

Оперативний контролінг координує процеси оперативного планування, контролю, обліку і звітності на підприємстві за підтримкою сучасної інформаційної системи.

Основною задачею оперативного контролінгу є забезпечення методичної, інформаційної й інструментальної підтримки менеджерів підприємства для досягнення запланованого рівня прибутку, рентабельності і ліквідності в короткостроковому періоді.

На відміну від стратегічного контролінгу. оперативний контролінг орієнтований на короткостроковий результат, тому інструментарій оперативного контролера принципово відрізняється від методик і інструментів стратегічного контролера.

Відмінні риси оперативного і стратегічного планування

Ознаки	Стратегічне	Оперативне
Ієрархічні ступені	В основному на рівні вищого керівництва	Включає всі рівні з основним упором на середню ланку керування
Невизначеність	Істотно вище	Менше
Вид проблем	Більшість проблем не структуровані	Відносно добре структуровані
Часовий обрій	Акцент на довгострокові,та середньо і короткострокові	Акцент на коротко - і середньострокові аспекти
Потрібна інформація Альтернативи планів	зовнішнього середовища Спектр альтернатив широкий	із самого підприємстві, Спектр обмежений
Охоплення	Концентрація на окремих важливих позиціях	усі функціональні сфери й інтегрує їх
Ступінь деталізації	Невисока	Відносно велика
контрольовані величини	Потенціали успіху	Прибуток, рентабельність, ліквідність