Виконання зачіски

Давньоримський костюм протягом багатовікової історії свого  розвитку зазнавав історичних змін, безпосередньо  зв'язаних з глибокими зрушеннями в суспільному ладі Римської держави та її культури. Чоловічі та жіночі костюми почали відособлюватись уже в ранній період історії Стародавнього Риму, коли римлянки носили давньогрецький одяг. А чоловіки продовжували носити римські тоги і плащі [3, 8].

Основним жіночим одягом у Стародавньому Римі був грецький зшитий з боків, але розкритий  зверху хітон Т-подібного краю, який називали туніка-хітон. Крім цього справжні римські жінки і чоловіки носили зшиті на плечах туніки в усіх варіантах  від безрукавих колобіумів до довгорукавих камиз. І туніка і хітон у панівних верств були насамперед нижнім одягом. Поверх нижньої туніки одягали верхню туніку, яка була довжиною до підлоги, що надавала римським жінкам величності та строгості. Туніки завжди підв'язували  високо під грудьми шнурком чи пояском з різними оздобленнями.  
Найпоширенішим матеріалом, з якого виготовляли одяг протягом усієї історії Риму була шерсть. Римлянки здавна вміли виготовляти різні сорти шерстяних тканин. Як тонкі і м’які, цупкі і вохристі. Був відомий у Римі і шовк, який дедалі поширювався і став досить звичним у побуті.

Раби не мали права носити білий одяг. Кольори їхнього вбрання  були темнішими: коричневі, жовто-бурі, сірі. Поряд з білим носили одяг і інших кольорів. Особливо різноманітними були кольори жіночих костюмів: червоні, коричневі, фіолетові. Взуття римських жінок було менш різноманітним ніж  у чоловіків, воно обмежувалось лише сандалями, крепідами, черевиками, які  оздоблювали шнурками, вишивками, а  іноді коштовним камінням, перлами.  
Незважаючи на велику дорожнечу, у часи Імперії римська знать вдягалася в шовк. Ще використовувалася дуже тонка, майже прозора тканина з особливого виду льону – аморгіну.

Колірна палітра в римському  костюмі, незважаючи на перевагу білого, була яскравою: червоний, зелений, салатовий, жовтий, коричневий кольори; особливо модним вважався пурпурний. У період Імперії колорит костюму здобуває вишуканий характер у відтінках  і сполученнях квітів: блакитного і зеленого з білим, світло-лілового з жовтим, сірувато-блакитного, рожево-бузкового. Плаття прикрашалося не тільки клавусами (смугами), але і геометричними візерунками (колами, ромбами, розетками), стилізованими листами плющачи, дуба, лавра, гірляндами квітів, зірочками, витканими або вишитими, бахромою, каймами. Візерунки були виконані в 2-3 кольорах, що разом із золотим декором додавало тканині особливу пишність і розкіш.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

ТЕХНОЛОГІЧНА  ЧАСТИНА

 

2.1. Санітарно-гігієнічні вимоги щодо роботи перукаря та його робочого місця

 

Створення сприятливих умов праці у перукарні сприяє підвищенню працездатності майстрів, підвищує якість роботи та збільшує їх продуктивність.

Зразковий порядок і підтримання  чистоти в усіх приміщеннях перукарні - одне з основних умов попередження захворювань. Виконання цієї умови  необхідно, так як протягом робочого дня перукарню відвідує велика кількість  людей, серед яких можуть бути і хворі.

Протягом робочого дня  на організм перукаря впливає багато несприятливих факторів: постійне перебування  в приміщенні, тривале перебування  на ногах, вплив деяких хімічних речовин  при окремих видах вироблених робіт (забарвлення, завивка), дія підвищеної температури (сушіння), недостатня кількість  ультрафіолетових променів і ін .

Для оберігання домашнього одягу майстра від забруднення, а також з гігієнічною метою  працівники перукарні повинні користуватися  спеціальним одягом, який складається  з халата і шапочки або косинки [5].

Халати шиють з бавовняної білої тканини. Фасон халата може бути різним.

У звичайних перукарнях використовують халати з застібкою спереду. Майстри, що працюють в лікарнях, користуються халатами із застібкою ззаду. Найчастіше застосовуються халати з довгими  рукавами на манжетах. Можна використовувати  також халати з короткими рукавами, але в цих випадках одяг під  халатом повинен бути теж з  короткими рукавами, щоб у процесі  роботи він не забруднювався.

Халат і шапочка - це санітарний одяг, що видається працівникам перукарні  безкоштовно.

Халати необхідно міняти 2-3 рази на тиждень. Для прання їх відправляють у пральню. Прати халати на дому категорично  забороняється, так як майстер разом  з халатом може занести додому інфекцію і заразити членів своєї  сім'ї. Робота в брудних халатах  може з'явитися причиною поширення  заразних захворювань [5, 7].

Велике значення набуває  правильне зберігання спецодягу. Найкращий  в санітарному відношенні спосіб зберігання халатів - в шафі. Кожен  працівник повинен мати індивідуальну  шафу. У нижній частині шафи повинен  бути ящик або полиця для зберігання взуття.

Якщо в перукарні встановлені  шафи з двома відділеннями, то в  одному з них треба зберігати  халат, в іншому - верхній одяг. Зміна  відділень для зберігання верхнього  одягу та халата не допускається. Якщо в перукарні встановлені шафи з одним відділенням, то в них  зберігають лише одяг, а халати вішають  на відкриту вішалку, де кожному майстру  відведено окремий гачок

Зберігання одягу і  халатів разом не допускається, оскільки при цьому одяг забруднюється  волоссям, лусочками шкіри, обрізками  нігтів.

Утримання робочого місця  майстра в чистоті і порядку - невід'ємна частина перукарського  обслуговування. Безпека перукарського  обслуговування залежить від виконання  майстрами санітарних вимог, зокрема  санітарних вимог, за змістом робочого місця [7].

Перед початком роботи кожен  перукар повинен підготувати  своє робоче місце. На туалеті розміщуються необхідні для роботи інструменти  та інші приналежності. На туалетною  дошкою встановлюються флакони з  одеколоном, рідким милом, дезинфікуючим  і кровоспинним розчинами, пульверизатор, пудрениця, спиртівка та ін. Предмети, якими в процесі роботи доводиться користуватися частіше, кладуть  справа, ближче до майстра. У правому  верхньому ящику тумбочки розкладають  інструменти. Предмети, якими в процесі  роботи майстер користуватися не буде, не повинні стояти на туалеті.

Дно ящиків туалету має  бути застелене чистою білою клейонкою  або хлорвінілової плівкою. По закінченні робочого дня інструмент складають  у футляр з медичної клейонки. Використання футлярів з тканини, пакетів з паперу забороняється, так як вони важко піддаються очищенню.

Перукарське обслуговування у жіночих залах пов'язано з  використанням великої кількості  інструментів. Предмети для перманенту, хімічної завивки слід зберігати  в ящиках, які легко піддаються дезінфекції та миттю. Для цих  цілей використовують ящики з  плексигласу, емальовані підноси і  т. д. Необхідно пам'ятати, що зберігати  зазначені предмети в мішечках з  тканини, паперу, в коробках забороняється, оскільки їх не можна дезінфікувати.

Перукарі повинні постійно пам'ятати, що під час роботи вони зобов'язані суворо виконувати санітарні  правила, які спрямовані не тільки на охорону здоров'я населення, але  також і самого майстра.

Перед обслуговуванням кожного  відвідувача майстер повинен  вимити руки з милом і витерти  їх чистим рушником. Відвідувача слід покрити чистою, що не була у використанні білизною - пеньюаром або серветкою, на підголівник підкласти чисту  серветку. Потім треба продезінфікувати інструменти. Необхідно пам'ятати, що кожного разу треба користуватися  чистим матеріалом (серветкою, ватою). Так, для припудрювання використовується тільки чиста вата, що викидається  негайно після вживання. Те ж правило  відноситься до серветкам для  обтирання особи, компресу і пр.

Використану білизну не можна  накопичувати на робочому місці –  її необхідно відразу передавати в підсобне приміщення [5,7].

У роботі майстра велике значення має вміння правильно дезінфікувати  інструменти.

Перш ніж приступити до роботи, майстер-перукар повинен  уважно оглянути шкіру обличчя і  голови відвідувача. Якщо є хворобливі зміни шкіри, волосся або нігтів, і відвідувач не надає довідку  про незаразність свого захворювання, то обслуговувати такого відвідувача  не можна.

Суворе дотримання всіма  працівниками санітарних правил у поєднанні  із заходами з підтримання приміщення перукарні в чистоті, виконанням правил особистої гігієни сприяє попередження поширення заразних захворювань через перукарню.

Дотримання правил особистої  гігієни. Виконання усіма без  винятку працівниками правил особистої  гігієни є обов'язковим.

Мити тіло належить не рідше  одного разу на тиждень. Якщо є умови, то по закінченні робочого дня рекомендується прийняти душ.

Особливо ретельним повинен  бути догляд за шкірою рук, так як ними майстер торкається до волосся і  обличчю відвідувача; руки слід мити перед обслуговуванням кожного  відвідувача, перед прийомом їжі, після  відвідування вбиральні. Щоб від  частого миття рук не з'явилася  сухість шкіри, і на ній не утворилися тріщини, рекомендується після кожного  миття насухо витирати руки і змащувати  їх пом'якшувальною кремом. Зазвичай застосовують крем «Ланоліновий», гліцерин в суміші з нашатирним спиртом (на 100 г гліцерину 20-25 крапель нашатирного  спирту) та ін.

Особливу увагу слід звертати на нігті. Чорна облямівка під  вільним краєм нігтя - це скупчення  бруду, мікробів, лусочок шкіри, шкірного сала. Відомо, що 95% мікробів, які є  на шкірі, знаходяться під нігтями. Догляд за нігтями - це щоденне миття  щіткою, ретельне очищення піднігтьового  простору, регулярне підрізання нігтів. Для очищення піднігтьового простору слід користуватися нігтечисткою. Використання інших предметів для цих цілей  може призвести до поранення шкіри [5].

Підрізати нігті необхідно  не рідше одного разу на тиждень.

Щодня треба доглядати  за порожниною рота. Зуби краще чистити  ввечері, а після кожного прийому  їжі полоскати рот. Регулярне  чищення зубів зміцнює ясна і  усуває неприємний запах.

Робота перукаря пов'язана  з постійним перебуванням на ногах. Тому велике значення має зручне взуття, яка повинна відповідати розміру  ноги. При носінні вузького, тісного  взуття можуть розвинутися плоскостопість та інші захворювання. Найкраще носити взуття на невеликому каблуці. Носіння  взуття на високих підборах може спричинити розвиток такого захворювання, як розширення вен на ногах, а взуття без підборів - плоскостопість. 
Не слід під час роботи носити занадто тепле взуття.

Відповідальним за виконання  правил є завідувач перукарні.

 

2.2. Зачіска та особистість

 

Красиве доглянуте волосся - прикраса будь-якої жінки, її природне багатство. Але навіть густі локони будуть виглядати нудно, якщо обрана зачіска не відповідає формі обличчя, а оригінальна, зі смаком підібрана коротка стрижка пожвавить обличчя і зробить жінку привабливою.

Досвідчені стилісти з  першого погляду визначать, яка  стрижка вам підходить, але не всім доступні їх консультації. Як самостійно підібрати зачіску для вашої  форми обличчя?

Стилісти виділяють кілька типів обличчя: кругле, овальне, серцевидне, квадратне, довгасте і ромбовидне. Буває, що обличчя поєднує в собі два  різних типи. Як же визначити форму  обличчя?

Приберіть волосся назад  і зніміть макіяж, встаньте перед  дзеркалом і подивіться на своє відображення.

У власниць обличчя круглого типу довжина і ширина його приблизно  рівні, а найбільш широка частина  знаходиться на рівні щік.

Овальне обличчя більш  витягнуте в висоту, при цьому  вилиці ширші, а лоб і підборіддя однакові по ширині.

Якщо у вас квадратна  нижня щелепа, а висота обличчя  майже дорівнює ширині, то особа  належить до квадратного типу обличчя.

Більш високе обличчя при  однаковій ширині лінії підборіддя, скул і лоба у жінок з прямокутним, або довгастим обличчям [4].

Лоб і вилиці однакової  ширини, а нижче обличчя різко  звужується, переходячи в гостре акуратне підборіддя? Такий тип обличчя  називають трикутним, або серцеподібним.

Найрідкісніший тип особи - ромбоподібний. Найбільш широким ромбовидне обличчя буває на рівні скул або  брів при загостреному підборідді і  вузькою лінії лоба.

Як правильно підібрати  зачіску за формою обличчя? 
Часто буває важко на перший погляд визначити, яка форма обличчя переважає. Допоможе в цьому нескладний тест.

Вам знадобиться:

• Лінійка
• Дзеркало
• Ручка
• Аркуш паперу

Повністю приберіть волосся  з обличчя і встаньте перед  дзеркалом. 
Лінійкою виміряйте висоту обличчя від коріння волосся до нижньої лінії підборіддя.

Розділіть отримане значення на 3 і запишіть результат А.

Визначте відстань від  носа до нижньої лінії підборіддя. Це буде результат Б. Порівняти отримані результати.