Виховання вокальноi культури учнiв середнього шкiльного вiку на уроках музики

 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ КРАЇНИ

                 ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

           «КРИВОРІЗЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ»

                «КРИВОРІЗЬКИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ»

КАФЕДРА МЕТОДИКИ МУЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ, СПІВУ ТА ХОРОВОГО ДИРИГУВАННЯ

 

 

 

                                                                                                         Реєстраційний №…..                                                                                                         «…….»    2012 р.

 

ВИХОВАННЯ ВОКАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ УЧНІВ СЕРЕДНЬОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ НА УРОКАХ МУЗИКИ

 

                                                               Курсова робота

                                                               з постановки голосу

                                                               студентки факультету мистецтв

                                                               освітньо-кваліфікаційного рівня

                                                               «бакалавр»

                                                                групи  МХК-08

                                                               Зінов̕ євої І.А.

 

                                                                 Науковий керівник

                                                                 кандидат педагогічних наук,

                                                                 доцент Овчаренко Н.А.

 

                             Кривий Ріг - 2012 

ЗМІСТ

ВСТУП..........................................................................................................3

РОЗДІЛ  І.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИХОВАННЯ ВОКАЛЬНОЇ

КУЛЬТУРИ  УЧНІВ СЕРЕДНЬОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ НА УРО-

КАХ МУЗИКИ ......................................................................................................6

1. Визначення поняття “вокальна культура” у психо-

лого-педагогічній та музично-методичній літературі………………..….….....6

2. Психофізіологічні особливості розвитку дітей серед-

нього шкільного  віку………………………………………………………..…...11

3. Педагогічні умови виховання вокальної культури уч-

нів середнього шкільного віку на уроках музики .............................................13

Висновки до розділу 1…… ………............................................................17

РОЗДІЛ ІІ. ДОСЛІДНА  РОБОТА З ВИХОВАННЯ ВОКАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ УЧНІВ СЕРЕДНЬО ГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ НА УРОКАХ МУЗИКИ ..............................................................................................................18

2.1. Вивчення  стану проблеми виховання вокальної культури

 в практиці загальноосвітньої школи………………………………………..…18

2.2. Методика і зміст проведення  дослідницької роботи ………...........23

2.3. Результати  дослідної роботи ..............................................................29

Висновки  до розділу 2……........................................................................32

ВИСНОВКИ ..............................................................................................33

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛТЕРАТУРИ…….. .............................35

ДОДАТКИ …………………………….……………….…………………39

 

ВСТУП

Вирішення проблеми формування гармонійної  особистості можливе лише при  комплексному, системному підході до виховання та освіти підростаючого  покоління. Виховання гуманної, духовно  багатої особистості – одне з  основних завдань національної програми “Освіта”. Важливою умовою гармонійного розвитку особистості є єдність  формування емоційної та інтелектуальної  сфер дітей. Вокальне виховання –  унікальний засіб формування цієї єдності, оскільки воно впливає не тільки на емоційний, а і пізнавальний світ дитини, це пов’язане з тим, що вокальна музика містить в собі не тільки емоції, а і величезний світ ідей, думок, образів. Виховання вокальної  культури школярів є невід’ємною  частиною формування їх духовної культури. Тому з особливою гостротою стоїть завдання підвищення вокального рівня  виховання учнів у загальноосвітній школі, що досягається шляхом удосконалення  методів навчання та виховання. Актуальність проблеми виховання вокальної культури полягає у тому, що за певних педагогічних умов, у процесі вокальної роботи, активізується творча діяльність особистості, формується світогляд, набуваються  вокальні навички тощо.

Проблему виховання загальної  культури в цілому, а також питання  виховання вокальної культури школярів, вивчали психологи, педагоги (П. Блонський, Н. Ветлугіна, І. Кон, О. Леонтьєв, В. Петрушин, А. Петровський, Б. Теплов, Г. Ципін та інші),  музиканти-методисти (О. Апраксіна, Б.Асафєв, П. Голуб’єв, Н. Гродзенська, М. Донець-Тессеєр, В. Ємельянов, Л. Косяк, Н. Овчаренко, Д. Огороднов, О.Ростовський, В. Соколов, Г. Стулова, П. Халабузарь, В. Шацька та інші).Незважаючи на те, що проблема виховання вокальної культури розглядалася в працях багатьох учених, вона потребує вирішення ще багатьох питань. На уроках музики в загальноосвітній школі не приділяється достатньо уваги організації вокально-хорового виховання, відсутня послідовність і систематичність у формуванні вокальних знань, умінь та навичок. У практиці загальноосвітньої школи проблема виховання вокальної культури не розв’язана, на наш погляд, у достатній мірі, вирішення її буде можливе при створенні визначених педагогічних умов.

Недостатня розробленість  проблеми та її  практична значущість визначили тему дослідження: “Педагогічні умови виховання вокальної культури учнів середнього шкільного віку на уроках музики”.

Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови виховання вокальної культури підлітків на уроках музики.

Завдання дослідження: вивчити стан проблеми виховання вокальної культури у психолого-педагогічній, музично-методичній літературі та у сучасній шкільній практиці; розробити та теоретично обґрунтувати педагогічні умови виховання вокальної культури учнів середнього шкільного віку на уроках музики; дослідити на практиці педагогічні умови виховання вокальної культури підлітків.

Об’єкт дослідження – процес виховання вокальної культури учнів середнього шкільного віку на уроках музики.

Предмет дослідження – педагогічні умови виховання вокальної культури учнів середнього шкільного віку на уроках музики.

Для розв’язання поставлених завдань  використовувався комплекс методів дослідження: теоретичні: аналіз психолого-педагогічної та музично-методичної літератури, шкільних програм; вивчення, узагальнення та порівняльний аналіз педагогічного досвіду; аналіз, систематизація й узагальнення результатів дослідження; емпіричні: анкетування, тестування та опитування учнів; педагогічне спостереження; метод вправ; педагогічний експеримент; статистична обробка експериментальних даних.

Апробація дослідження проходила в ЗОШ № 92  м. Кривого Рогу.

Практичне значення наукової роботи полягає у розробці практичних завдань для реалізації педагогічних умов виховання вокальної культури учнів середнього шкільного віку.

Структура кваліфікаційної роботи складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Робота містить таблиці та малюнки.

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИХОВАННЯ ВОКАЛЬНОЇ  КУЛЬТУРИ УЧНІВ СЕРЕДНЬОГО ШКІЛЬНОГО  ВІКУ НА УРОКАХ МУЗИКИ

 

1.1. Визначення поняття “вокальна  культура” у психолого-педагогічній  та музично-методичній літературі

 

Культура  є одним з головних показників загального розвитку суспільства, тому проблема виховання культури дітей  завжди буде однією з найважливіших  в українській музичній педагогіці. З особливою гостротою стоїть питання підвищення рівня вокальної  культури учнів у загальноосвітній школі, що досягається шляхом удосконалення  методів навчання та виховання.

Проблему  музичного виховання в цілому, а також питання виховання  вокальної культури учнів досліджували такі науковці: психологи – П. Блонський, Н. Ветлугіна, І. Кон, О. Леонтьєв, В. Петрушин, Б. Теплов, Г. Ципін та інші; педагоги-методисти – Г. Алієв, О. Апраксіна, Б. Асафєв, Н. Гродненська, П. Голуб’єв, М. Донець-Тесеєр, В. Ємельянов, Д. Кабалевський, Л. Косяк, Г. Мартьянова, А. Менабені, Н. Овчаренко, Д. Огороднов, О. Ростовський, В. Соколов, Г. Стулова, П. Халабузарь, В. Шацька та інші.

Висвітлюючи проблему виховання вокальної культури, є необхідним, на наш погляд, дати визначення самого поняття “культура”. Слово “культура” етимологічно досить багатозначне. Буквально воно передає  такі значення, як “обробляти, вирощувати, створювати”. Значення цього терміну  висвітлює філософія, етнологія, соціологія, історія, культурологія, психологія, педагогіка та інші гуманітарні науки (один американський  соціолог знайшов 500 значень терміну  “культура”). З точки зору науки  філософії, культурою є створене й накопичене людством багатство (матеріальне  і духовне), яке сприяє подальшому розвитку творчих можливостей людини, її здібностей, потенціалу суспільства, економічному й політичному прогресу. Розкриваючи сутність поняття “культура”, велика кількість авторів надають йому різні змістовні можливості, зокрема відкривають його зв’язок з поняттями “культа” (П. Флоренський), пам’яті (Д. Лихачов, Ю. Лотман), символу (С. Аверинцев, О. Шпенглер), безсмертя (смерті – О. Мандельштам, Х. Борхес). На думку Флоренського, Бахтіна, культура – в своїй основі релігійного порядку, але якщо розуміти це широко, не ставлячи рамки конкретних конфесіональних умов. Ключовим явищем культури та ключовим словом про неї П.Флоренський вважає “канон”, бо зерном культури та зерном знань про неї є традиція – традиційні аспекти людського досвіду, що в концентрованому вигляді відображені в каноні. “Канон можна розглядати як “концентровану традицію”, “концентрований розум людства”, “художнє зображення сутності речей”, “звільнення, а не закріпачення”, “дарунок від людства художнику” [47, с. 28].

Наближене до філософського трактування культури, нам пропонує наука естетика, що розглядає це поняття, як історичний ступінь розвитку суспільства і  людини, виражений у результатах  матеріальної та духовної діяльності людей. Культура охоплює все те, що визначає специфіку людського існування  в світі. В естетиці є ще таке поняття, як художня культура, яке означає сукупність художніх цінностей, а також історично створену систему їх відтворення і функціонування в суспільстві. Російський мистецтвознавець та критик А. Кукаркін визначає поняття “естетична культура суспільства” – сукупність всіх естетичних (природних і створених творчою працею людини) цінностей, які приймають участь у взаємодії суспільства зі світом, намаганні його у досконалості, до повного розквіту цієї системи суспільних відносин; “естетична культура особистості” – це сукупність її здібностей відчувати переживати й перетворювати природу, суспільне життя й саму людину за законами краси. Науковець висвітлює рівень розвитку естетичної культури: високий, середній, низький. “Відмінні риси культури, - зазначав він, - є серйозність вибраної основної теми і проблем, що розглядаються, глибоке проникнення в сутність явищ, гармонічність сприйняття, тонкість, багатство виражених почуттів. В асортимент “вищої” культури входять кращі зразки поезії, прози, образотворчого мистецтва, музики тощо” [26, с. 86]. Вчений вважає, що “вища” культура ніяким чином не пов’язана з соціальним статусом. Категорія “середньої” культури, на його думку, включає в себе твори, які незалежно від прагнень їх творців, за деякими критеріями оцінювання, не можуть належати до “вищої” культури, але вони найчастіше проявляють себе в нових жанрах, як, наприклад, музична комедія. На третьому рівні, як вважає А. Кукаркін, стоїть “нижча” культура. На цьому рівні глибина проникнення в художній образ майже завжди незначна, відсутність тонкість сприйняття, характерними рисами є вульгарність почуттів і грубість сприйняття. Ми згодні з думкою вченого, але зазначаємо, що рівні культури є умовними без чітких обмежень.

У педагогічній енциклопедії культура розглядається  тільки як “культура поведінки”, що має на увазі дотримання основних вимог і правил людського гуртожитку, вміння знаходити вірний тон у  спілкуванні з навколишнім світом; та “культура поведінки”, що має  на увазі дотримання вимог і правил. В інших значеннях у педагогічній енциклопедії не вживається термін “культура”.

Поняття “культура” використовується в соціології в 3-ох значеннях: сукупність засобів  і методів людської діяльності (матеріальної чи духовної), що об’єктивно втіленні в предметах, матеріальних носіях (засобах  праці, знаках), що передаються наступним  поколінням;  системна інтегрована  якість суспільства, що відбиває досягнутий рівень розвитку; сукупність соціальних норм і цінностей, що історично притаманні конкретній суспільній системі. В соціології культура визначається не як відносини  між самими людьми: ставлення людини до природи, до іншої людини, самої  себе. Сучасні зарубіжні соціологи  Р. Робін та В. Біблер пропонують своє визначення терміну “культура”, як: “Науки, которая связана с огромной областью символического, со всей суммой правил, которые в данном обществе определяют смысл термина и обеспечивают его широкую циркуляцию, начиная от разговорного языка, до манер поведения за столом, проходя через весь набор обычаев, привычек, этических и эстетических норм” [36, с. 397]. Вчені вважають, що це наука, яка пронизує всі сфери людського життя і формує структуру суспільства. Культура, з точки зору культурології, розглядається у широкому і вузькому розумінні. У широкому розумінні слова “культура” охоплює сукупність матеріальних і духовних цінностей, які вироблені упродовж історії людства. Однак, у вузькому значенні, цей термін вживається, стосуючись лише духовного життя – літератури, мистецтва тощо. Тому точніше було б визначити, що культура – це сукупність матеріальних та духовних цінностей, вироблених людством протягом усієї історії, а також, сам процес творення і розподілу матеріальних і духовних цінностей. Поняття “культура” в сфері гуманітарних наук взаємодіє з цілим набором близьких йому понять, якщо раніше “культура” була синонімом до поняття “цивілізація”, то сьогодні вона повинна мати справу з такими поняттями, як: мистецтво, естетична культура, естетичне виховання, художня культура тощо.

Щодо  основного нашого поняття “вокальної культури”, то відома співачка і педагог  Н. Шпіллер, в минулому професор та завідуюча кафедрою оперної підготовки Музично-педагогічного інституту ім. Гнесіних (Москва) вважає, що вокальна культура – це сукупність професійного вивчення музики, освоєння різних видів вокальної техніки та робочий режим, який забезпечує високу якість співу, створює умови для виконавського довголіття. Кожне з цих положень містить в собі велику кількість деталей, що синтезуються, переплітаються між собою, створюють рівень вокальної культури. Вокальне виховання, на відміну від інших дисциплін, має свої специфічні труднощі, пов’язані з психофізіологічним процесом звукоутворення. З ряду питань теоретики, методисти, вчителі-вокалісти не мають єдиних методичних принципів. Безперечно, за характером виконання, манерою звуковидобування, звукоутворення, звуковедення, смаком та іншими тонкощами можна розпізнати педагогічну манеру. Але, нажаль, педагогічний досвід рідко узагальнюється, акумулюється. Незважаючи на те, що з’явилися деякі роботи, які висвітлюють проблеми в мистецтві співу, багато питань ще жде відповідей, пояснень та досліджень в області формування вокальної культури учнів. Наприклад, метод оволодіння диханням – один з основних у вокальній педагогіці. Характер вдиху, управління видихом, тобто вмілий розподіл запасу повітря, вирішує питання еластичності, гнучкості звуку, в значній мірі чистоті інтонації та краси тембру. Кантилена, філірування, техніка - також залежать від вміння регулювати дихання. Тому область дихання в тій частині, де воно допомагає вірності, істинності, вільного звукоутворення, потребує ще глибокої методичної розробки.