Державний лад окремих країн Стародавнього Сходу

 

Зміст

Вступ;………………………………………………………………………………3

Розділ 1. Загальні закономірності країн Стародавнього Сходу;…..……….………………………………………………………………...6

Рохділ 2. Державний лад: поняття, ознаки:..………………………..……………….16

а) Поняття державного ладу……………..…………………………………16

б) Загальна характеристика державного ладу країн Стародавнього Сходу;………………………………………………………………………....21

Розділ 3. Державний лад окремих країн Стародавнього Сходу:………….…..…..…………………………………………………………25

а) Загальні риси державного ладу Стародавнього Єгипту;……….…..…...25

б) Державний лад у Месопотамії;…….…………………………….....…….29

в) Державний лад Стародавньої Індії;…….……………………..………….32

г) Державний лад Китаю;………….…………………………………..…….36

Висновки;………………………………………………………………...………39

Список використаних джерел та літератури;…………………………………..42

 

Вступ

Поняття «Стародавній Схід» традиційно використовується в науці для  позначення сукупності країн південно-західній, південній та східній Азії, а також  північної та північно-східної Африки відповідний історичний період.  
Країни Стародавнього Сходу внесли великий внесок у розвиток світової цивілізації. Вони заклали початкові основи багатьох духовних і матеріальних цінностей, які згодом були сприйняті і творчо розвинені, ставши надбанням усього людства.

Найважливішим аспектом вивчення історії цих держав є проблема взаємодії природи і суспільства в умовах відносно низького рівня розвитку продуктивних сил і відповідно високий ступінь залежності людини від навколишнього середовища. Не менш значуща проблема причинно-наслідкових зв'язків, що зумовили виникнення держави і права. Тому особлива увага приділяється ряду областей Стародавнього Сходу, перш за все долинах Нілу, Євфрату, Інду, Гангу, Янцзи, Хуанхе, які опинилися особливо сприятливими для проживання людини. Тут раніше, ніж в інших регіонах, отримало розвиток осіле, засноване на іригаційної системи землеробство з відносно стійкими врожаями. Поява в чому у зв'язку з цим додаткового продукту і присвоєння значної його частини родоплемінної знаттю стимулювало найбільш раннє в історії розкладання первісно-общинного ладу, зародження класового суспільства і держави. 
          Актуальність теми даної курсової роботи, зумовлена тим, що давній світ, є порою зародження державності й політичних ідей на ґрунті релігійної міфології. У міфологічній формі вперше виражаються поняття світового порядку, правди й справедливості, необхідності дотримання встановлених правил, влади як засобу їхнього забезпечення, форм держави.

Політична думка кожної древньої цивілізації своєрідна. На Сході особливо великий внесок у розвиток поглядів на державу й право внесли Індія й Китай. При всій своєрідності їхніх політичних ідей (індійська думка за винятком трактатів про мистецтво управління - артхашастр, що носять в основному світський характер, сугубо релігійна й міфологічна, а китайська думка - раціоналістична) обидві системи відбили суспільний і політичний лад, що базується на так званому азіатському способі виробництва. Для нього характерні: верховна власність держави на землю й експлуатація вільних селян - общинників за допомогою податків і суспільних робіт. Типовою державною формою стала східна деспотія. Значного поширення набули патерналістські погляди. Монарх був зв'язаний тільки звичаєм, традицією. При цьому підкреслювалося, що ціль держави - загальне добро, цар - батько підданих, які не вправі пред'явити йому якісь вимоги. Правитель відповідальний перед богами, а не перед людьми. Політична думка Сходу перейнята вірою в мудрість старих установлень і традицій, у їхню досконалість.  

Теоретичні основи досліджень державного ладу країн стародавнього сходу, було закладено у працях науковців В.Г. Графського, Л.С. Переломова, О.І. Косарєва, Н.І. Ільїнського, В.П. Сальникова.

Метою роботи, є дослідження державного ладу країн стародавнього сходу. У зв’язку з поставленою метою роботи, у роботі можна виділити декілька завдань, таких як:

1. дослідження державного ладу стародавнього Єгипту,
2. висвітлення державного ладу стародавніх Китаю, Індії, Вавилону, та інших країн стародавнього сходу.

Об’єктом  дослідження в даній роботі виступають саме країни стародавнього сходу.

Предметом дослідження в даній роботі виступає державних лад країн стародавнього сходу.

Огляд джерел і  літератури

В даній роботі було використано  такі джерела: підручники, навчальні та наукові посібники, довідники, лекції.

В даній роботі використовуються різноманітні наукові методи досліджень. До загальних методів належать діалектичний метод, історичний метод, метод системного аналізу, формально-логічний, функціональний, комплексний , та теоретичний методи.

Структура роботи. 

Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, у двох з яких є підрозділи, висновків, та списку використаних джерел та літератури.

 

1. Загальні закономірності країн Стародавнього Сходу

Відомості, що стосуються походження і розвитку держави в  країнах Стародавнього Сходу, мають для нас особливе значення. Інтерес до них пояснюється передусім тим, що історія цих найбільш ранніх цивілізацій, де процес виникнення держави, як правило, не був ускладнений взаємодією з уже існуючими розвиненими політичними структурами, дає можливість з найбільшою повнотою розкрити сам механізм становлення державності взагалі.

Ще в далекій  давнині в долинах таких великих  азіатських та африканських річок, як Тигр і Євфрат у Месопотамії, Ніл  у Єгипті, Інд і Ганг в Індії, Хуанхе і Янцзи в Китаї, а також у Закавказзі та Середній Азії, з'являються перші паростки цивілізації. Родючі землі, хороші кліматичні умови, великі повноводні ріки зумовили швидкий перехід людства від кочового до осілого, землеробського способу життя. Разом з тим розвивалися скотарство, ремесло, обмін. Саме в таких регіонах, найсприятливіших для життя людини, виникали нові форми господарства і культури, зароджувалося рабство, з'являлася приватна власність. Первіснообщинний лад вступав у стадію свого розкладу, розвивалися необхідні передумови для виникнення і успішного розвитку класового суспільства.

Археологічні  матеріали, які мають відношення до Стародавнього Єгипту, фіксують уже в У-ІУ тисячоліттях до н.е. появу  тут приватної власності, наявність  полонених-рабів, початок соціального розшарування вільних общинників. У Стародавній Месопотамії розвиток продуктивних сил на кінець IV - початок Ш тисячоліття до н.е. досяг рівня, необхідного для виникнення класового суспільства. В Індії це відбувалося дещо пізніше - в середині ІІІ тисячоліття до н.е. Наприкінці ІІІ - на початку ІІ тисячоліття до н.е. первіснообщинний лад вступив у період свого розкладу і в Китаї. У Закавказзі подібні зрушення відбувалися в ХШ-ІХ століттях до н.е.[6,183]

Процес соціальної стратифікації спостерігається в цих країнах усе більш виразно. Швидко розповсюджується рабство, неухильно зростає приватна власність. Усе це вносить у життя людей значні зміни. Прагнення до збагачення стає визначальним моментом у їх діяльності. Гонитва за чужим добром веде до війн між сусідніми общинами і племенами, поступово утворюється соціальна верхівка, яка тепер протистоїть усій масі вільних общинників.

Важливим моментом у переході від родового суспільства  до класового був розвиток на останньому етапі первіснообщинного ладу особливої організації управління, яка дістала назву військової демократії, її основні елементи у вигляді народних зборів чоловіків-воїнів, ради родових старійшин і верховного воєначальника можна знайти в усіх країнах Стародавнього Сходу на певному рівні їх розвитку. Верховна влада тут також належала народним зборам, основою колективу були кровні зв'язки. Військові вожді (раджан в Індії., лугаль в Месопотамії і т.д.) обиралися народними зборами. [6,195]

Організація управління у вигляді військової демократії формується в умовах, коли з'являються приватна власність і зародки експлуатації. А це веде до розхитування підвалин родового ладу. Отже тут уже помітні не тільки риси родової організації, але й початок її руйнування, перші зародки державної влади.

Виникнення в Стародавньому Єгипті, Індії, Китаї та Месопотамії публічної влади, відокремленої від народу, і відбувалося на основі розвитку тих зародків державної організації, які містила в собі військова демократія.

Піднесення  військового вождя в процесі  становлення державності було характерною рисою для країн Стародавнього Сходу. Поряд з військовими обов'язками такий вождь привласнює і господарські функції. Так, лугаль у Стародавній Месопотамії очолює роботу по будівництву храмів, міст, іригаційних споруд і т.д. Одержує лугаль і економічну базу у вигляді великого власного господарства. Виділялися своїм багатством і раджани Стародавньої Індії, які отримали право "карати тих, хто заслуговує кари, і підтримувати тих, хто заслуговує підтримки". Посада такого вождя стає спадковою. [12,85]

Навколо нього  утворюється новий, тепер уже  державний апарат управління, тоді як народні збори і рада родових  старійшин відходять на другий план. У Єгипті, Індії, Месопотамії до такого державного апарату управління входили, з одного боку, найближчі родичі правителя, з другого - особисті його слуги.

Поступово оформлявся і другий елемент державності - розподіл населення за територіальною ознакою. У цих країнах з'являється поняття  територіальних одиниць, усередині  яких живуть люди, які не зв'язані родинними стосунками.

Таким був шлях виникнення держави в країнах  Стародавнього Сходу.

Ще на зламі  ІУ-ІІІ тисячоліть до н.е. склалася давньоєгипетська державність, яка існувала до І століття до н.е. На початку ІІІ тисячоліття  до н.е. виникають міста-держави в Месопотамії: Еріду, Ур, Латані та інші. Перша успішна спроба об'єднати країну була зроблена Саргоном - правителем Аккада (XXIV ст. до н.е.). Потім підноситься місто Ур, а в ХУЛІ столітті до н.е. виникає одна з найвеличніших держав давнини - Вавилонське царство. УП тисячолітті до н.е. з'являється держава в Китаї. В епоху Чжоу (ХІ-ІІІ ст. до н.е.) давньокитайська держава розпадається на декілька ворогуючих між собою самостійних царств. [14,31]

Роздробленість  була ліквідована в ІІІ столітті до н.е., коли утворилася могутня централізована імперія Цінь. В Індії в ІІІ-ІІ тисячоліттях до н.е. в долині Інду виникає і розвивається культура Хараппи - самобутня цивілізація, яка вже знала державну владу. Однак у середині II тисячоліття до н.е. ця культура зникає, і в ХІІІ-ХІІ століттях до н.е. починається новий етап в історії Індії, який був пов'язаний з проникненням на її територію племен аріїв. Процеси класового розшарування, що відбувалися в цей час у аріїв, обумовили виникнення в середині І тисячоліття до н.е. ряду невеликих держав у долині Гангу. З утворенням 332 року до н.е. імперії Мауріїв було досягнуте політичне об'єднання країни. У IX столітті до н.е. в Закавказзі на Вірменському нагір'ї в районі озера Ван виникає держава Урарту.

Право в країнах Стародавнього Сходу і Право давньосхідних країн забезпечувало експлуатацію рабів і нижчих верств вільного населення, відверто проголошуючи нерівність людей.

Спершу джерелом права був звичай, який відповідно до інтересів соціальної верхівки поступово  перетворювався на звичаєве право. Проте досить рано з'являються правові збірники. З розвитком держави дедалі більшого значення набуває таке джерело права, як закон, хоч пережитки родового устрою, релігійні, моральні настанови ще довгий час зберігаються в нормах давньосхідного права.

Вже для Стародавнього  Єгипту характерним було видання  не тільки окремих законів, але й  розробка цілих збірників права. До них можна віднести, наприклад, своєрідний кодекс Сеті І (XIV ст. до н.е.), кодекс царя Бокхоріса (VIII ст. до н.е.), який складався з восьми книжок, та ін. У Месопотамії XXI століттям до н.е. датуються закони Ур Наму, XX століттям до н.е. - правовий збірник з міста Ешнуни, в XVIII столітті до н.е. з'являються Закони царя Хаммурапі. В Китаї в IV столітті до н.е. сановник царства Вей, якого звали Лі Куй, підготував Книгу законів - Фацзін, що складалася з шести глав. [7,85]

З цього переліку правових джерел найвідомішим збірником  є Закони вавилонського царя Хаммурапі (1792-1750 рр. до н.е.).

За наказом  Хаммурапі закони, спочатку записані на глиняних таблетках, наприкінці його царювання були вирізьблені на чорному базальтовому стовпі висотою у 2,25 м. Такий базальтовий стовп і було знайдено в 1901 році французькою археологічною експедицією у м. Сузи в Ірані на місці колишньої столиці Еламського царства. Мабуть, стовп було вивезено туди як трофей.

Текст Законів  царя Хаммурапі складається з  вступу, епілогу і 282 статей (нумерація  статей була зроблена істориками в  пізніші часи).

Це винятково  важливе джерело з історії  держави і права Стародавнього Вавилону Закони дають можливість зрозуміти суспільно-економічні, політичні і правові відносини у Вавилонському царстві XVIII століття до н.е.

Закони Хаммурапі  регулюють різноманітні правові  відносини і мають певну внутрішню  систему. Так, можна виокремити в Законах такі групи статей: суд і судочинство, форми власності, шлюб і сім'я, злочини проти особи, праця і знаряддя праці.

Причинами появи  Законів царя Хаммурапі скоріше  всього були: необхідність встановити єдині закони на території всієї держави, бажання закріпити суспільний лад держави і прагнення правителя згладити гострі соціальні суперечності, які на той час виникали в суспільстві.

Своєрідно відбувався правовий розвиток Індії. Звичаєве право  заступили тут не державні закони, як це було в інших країнах Стародавнього Сходу, а релігійно-правові збірки, які складалися різними брахманськими школами у вигляді наказів благочестивій людині. Тому тут норми права переплітаються з побутовими, моральними, релігійними настановами. Зразком таких релігійно-правових збірок, санкціонованих державною владою, можуть бути дхармашастри Гаутами і Апастамби (друга половина І тисячоліття до н.е.). Закони Брихаспаті (ІП-ГУ ст. н.е.), Закони Наради (ІУ-У ст. н.е.), а найвідомішими серед таких збірок дхармашастр є Закони Ману (П ст. до н.е. - П ст. н.е.). У надзвичайно цікавому пам'ятнику права "Артхашастрі" ("Наука політики") містяться дані про методи управління державою, систему судочинства, різні правові норми. Вважають, що ці настанови по управлінню державою розробив для царя головний радник Чандрагупти брахман Кауталья.