Контрольна робота з «Інтелектуальна власність»

        Основні вимоги ТРІПС:

        – авторські права мають бути збільшені до 50 років після смерті автора, однак для фільмів і фотографій встановлений термін – 50 років і 25 років відповідно.

        – авторське право  має бути надано автоматично і  не може базуватися на будь-якій "формальності", як, наприклад, реєстрація.

        – комп'ютерні програми мають розглядатися за такими ж правилами, як і "літературна робота", з  боку закону і отримувати відповідні гарантій захисту.

        Угода ТРІПС складається  із семи частин. У частині І встановлюються загальні положення і основоположні принципи. Частина ІІ передбачає мінімальні стандарти щодо існування, обсягу і використання прав інтелектуальної власності на майже всі об'єкти інтелектуальної власності. Забезпечення захисту прав інтелектуальної власності містяться у частині ІІІ угоди, таким чином заповнюючи прогалину у міжнародному законодавстві у цій галузі. Частина IV присвячена принципам щодо процедури набуття і підтримки прав інтелектуальної власності. Також у цій частині міститься система врегулювання спорів згідно з документами СОТ. У частинах VI і VII містяться перехідні домовленості та інституційні питання.

        У розділі І Угоди  ТРІПС вимагається, щоб законодавство  країни-члена угоди передбачало  процедури, які дозволяють здійснити  ефективні дії проти будь-якого  акту порушення прав інтелектуальної власності в країні, де поширюється угода. До цього додаються і термінові заходи щодо запобігання порушенням, а також засоби судового захисту, що відіграють стримуючу роль стосовно подальших порушень. Ці процедури мають виконуватися таким чином, щоб запобігти створенню бар'єрів на шляху законна торгівлі. Подібний стандарт добре відомий в угодах ГАТТ.

        Питання про охорону  інтелектуальної власності, порушені в статті, передусім висвітлені у  частині ІІ та ІІІ Угоди ТРІПС, які й називаються, відповідно, "Норми  щодо наявності, обсягу і використання прав інтелектуальної власності" і "Забезпечення дотримання прав інтелектуальної власності". Варто зазначити, що у статті розглядається тільки перший розділ частини ІІ Угоди ТРІПС під назвою "Авторські та суміжні права", бо лише у ньому встановлюються норми авторського та суміжних прав. В інших розділах частини ІІ Угоди ТРІПС встановлюються правила для використання товарних знаків, промислових зразків, патентів і т. д.

        Перший розділ частини  ІІ Угоди ТРІПС безпосередньо  стосується Бернської конвенції у галузі охорони авторських і суміжних прав. Згідно з першим пунктом статті 9 Угоди ТРІПС країни-члени мають виконувати вимоги статей 1–21 Бернської конвенції. Єдиний виняток – це ст. 6-bis, що визнає право автора вимагати визнання свого авторства на твір і протидіяти будь-якому викривленню або зміні змісту твору, а також будь-якому посяганню на твір, яке завдає шкоду честі або репутації автора, незалежно від його майнових прав. Важливо зауважити, що стаття 6-bis має виконуватися всіма країнами-учасницями Бернської конвенції, однак, якщо положення цієї статті не будуть виконуватися однією з країн СОТ, будь-яка інша країна-член СОТ не має право скаржитися на це до третейської групи СОТ. У статті 9 Угоди ТРІПС також наголошено, що охорона авторських прав не поширюється на ідеї, процеси, методи роботи або математичні концепції.

        Другий пункт статті 9 Угоди ТРІПС встановлює, що авторське  право поширюється на форми виразу, а не на ідеї, процедури і методи роботи або математичні концепції, як такі.

        Стаття 10 Угоди ТРІПС  стала першою нормою, що закріпила охорону комп'ютерних програм авторським правом. Перший пункт статті передбачає охорону комп'ютерних програм так само, як і літературних творів, згідно з Бернською конвенцією. Угода ТРІПС фактично прирівнює створення комп'ютерних програм до створення художних творів і наполягає на ідентичній охороні авторського права цих видів творчої діяльності.

        Стаття 12 Угоди ТРІПС  встановлює загальний термін охорони  творів для тих випадків, коли він вираховується не таким чином, як термін життя фізичної особи. Він має становити не менше 50 років після закінчення календарного року правомірної публікації твору або за умови відсутності публікації протягом 50 років від часу створення твору. Угода ТРІПС дискримінує фотоматеріали, а також твори прикладного мистецтва, не застосовуючи до них подібну формулу вирахування терміну охорони. 50-річний строк охорони звукозаписів, а також мінімальний 20-річний строк охорони кінематографічних творів та інших робіт, де існують права організацій мовлення, також передбачається пунктом 5 статті 14 Угоди ТРІПС.

        У статті 14 вміщено  детальне пояснення правил охорони  прав виконавців, виробників фонограм (звукозаписів) та організацій мовлення. Стаття 14 Угоди ТРІПС складається з шістьох пунктів, найважливіші з них розглянемо детальніше.

        У пункті 1 приділяється увага запису фонограми виконавців. За Угодою ТРІПС, виконавець має право  заборонити без попереднього з ним  узгодження такі дії: ефірне мовлення живого виконання (співака, актора тощо), запис раніше незаписаного самим виконавцем його виступу та відтворення цього виступу.

        Пункт 2 надає право  виробникам фонограм дозволяти або  забороняти безпосереднє, або посереднє  відтворення їхніх фонограм. Тобто  всі можливості відтворення фонограм треба обговорювати винятково з виробниками фонограм.

        Пункт 3 передбачає право  організацій ефірного мовлення забороняти без попереднього узгодження такі дії: запис телепередач та його відтворення, ретрансляцію через канали ефірного мовлення, а також громадське телевізійне мовлення таких записів. Угода ТРІПС також предбачає можливість того, що члени угоди можуть не надавати такі права організаціям ефірного мовлення. Тоді вони мають надавати ці права власникам авторського права, враховучи положення Бернської конвенції. Таким чином, можна зробити висновок: якщо країна-член СОТ дотримується положень Бернської конвенції, то вона не зобов'язана надавати спеціальні права організаціям мовлення. Якщо ж такі права передбачені національним законодавством, то необхідно керуватися нормами статті 13 Римської конвенції.

        У 5 пункті встановлюється термін охорони фонограм для виконавців та виробників фонограм. За угодою, строк  охорони становить щонайменше 50 років після закінчення календарного року, в якому був зроблений запис або виконаний твір. Водночас, якщо термін охорони надається згідно з пуктом 3 цієї ж статті, тоді він становить щонайменше 20 років після закінчення календарного року, в якому відбулася передача.

        У 6 пункті зазначено, що згідно з пунктами 1, 2 і 3 цієї статті, будь-який член угоди може передбачити особливі умови, обмеження та винятки в обсязі, який допускає Римська конвенція. Водночас положення Бернської конвенції також можуть вживатися mutates mutandis (змінити те, що потребує змін) до прав виконавців і виробників фонограм.

        Угода ТРІПС отримала багато позитивних відгуків від відомих  науковців, аналітиків, експертів із захисту інтелектуальної власності. Водночас цей документ залишається  одним із найконтраверсійніших у  міжнародному праві. Бо негативних відгуків було не менше, ніж позитивних. І негативна критика цієї угоди звучала з вуст найкращих експертів і професіоналів у сфері захисту інтелектуальної власності.

        Більшість постанов Угоди ТРІПС стосуються старої проблеми контролю – транспортування продуктів, створених з порушенням прав інтелектуальної власності, з території однієї країни до іншої. Однак ці постанови не діють під час торгівлі інтелектуальною власністю чи послугами. Завдяки інтернету всі авторські винаходи можуть легко поширюватися по всьому світу.

        Водночас, зважаючи на актуальне міжнародне законодавство, Угода ТРІПС – це єдиний документ, що широко пояснює та захищає інтелектуальну власність у світовому масштабі. Всесвітня організація інтелектуальної  власності постановила, що Угода ТРІПС має пріоритет над іншими угодами у сфері захисту прав інтелектуальної власності. Система контролю захисту інтелектуальної власності Угоди ТРІПС діє на двох рівнях: на національному – через державні структури і суди, та на міжнародному – через органи СОТ.

        Процедури, що забезпечують захист прав інтелектуальної власності, мають бути рівними та справедливими. Вони не мають бути занадто важкими  чи дорогими. Вони не можуть призводити до невиправданого збільшення термінів чи затримок.

        Пункт 3 статті 41 Угоди ТРІПС передбачає три правила, а саме: рішення приймаються бажано у письмовій формі з обґрунтуваннями, що дозволить краще зрозуміти судову систему країни і буде вимагатися під час подання апеляції. Вони мають бути представлені щонайменше сторонам судового розгляду без невиправданої затримки за умови, що сторони надали відомості про себе. Сторони мають надавати конкретні докази, завдяки яким їм дають можливість висловитися.

        Сторони судового розгляду повинні мати можливість заявляти про  перегляд остаточних адміністративних рішень у судових органах, а також правових аспектів судових рішень щодо справи. З цього положення є винятки про необов'язковість перегляду виправдальних рішень з кримінальних справ.

        Один із найбільших недоліків Угоди ТРІПС – питання  судового процесу. Раніше національні суди могли інтерпретувати постанови Паризької і Бернської конвенції, але тільки в справах між приватними сторонами. Водночаc колективи ТРІПС будуть розглядати конфлікти між членами СОТ. Національні суди можуть інтерпретувати зобов'язання угоди не так, як колективи ТРІПС, що призводить до повного непорозуміння у сфері приватного і публічного міжнародного права інтелектуальної власності.

        Ліберальна система  приватного міжнародного права надає  приватним сторонам право власності, завдяки якому можна безперешкодно представляти свої інтереси за кордоном. Система публічного міжнародного права (як у випадку ГАТТ) робить неможливим ухвалення рішень, що обмежують свободу торгівлі в рамках своїх кордонів. СОТ зобов'язує своїх членів охороняти свою власність як на території країни, так і за її кордонами.

        Угода ТРІПС не передбачає правил для урядів щодо того, як розробити  та впровадити фактичну систему прикордонних заходів. Нема жодного сумніву, що ефективна  система забезпечення прикордонних заходів має велике значення для функціонування всієї системи забезпечення захисту прав інтелектуальної власності. Однак автори угоди вважають, що цим мають займатися національні уряди країн-членів Угоди ТРІПС.

        Розділ 5 Угоди ТРІПС  вимагає, щоб країни-члени передбачали кримінальні процедури і покарання у випадках навмисного неправомірного порушення авторського права, здійсненого у комерційних масштабах. Кримінальні заходи мають включати тюремне ув'язнення і/або грошові штрафи, а також арешт, конфіскацію або знищення контрафактних матералів, що використовувалися під час правопорушення.

Список використаної літератури: 

1. Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» Документ 3687-12, остання редакцiя вiд 07.07.2009 на пiдставi 1256-17.
2. Інтелектуальна власність: теорія і практика інноваційної діяльності: Підр. / За ред. М. В. Вачевського. — К.: ВД Професіонал, 2005. - 448с.
3. Антонов В.М. Інтелектуальна власність і комп'ютерне авторське право (2-е вид., стереотип.). - К.: КНТ,2006. - 520 с.
4. Потэхіна В.О. Інтелектульна власність: Навч.пос. - К.: ЦУЛ, 2008 - 414с.

5. Руденко Є. О. Інтелектуальна власність на світовому ринку (короткий аналіз Угоди ТРІПС та її відповідність українському законодавству). – Електронна бібліотека Київського інституту журналістики // http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1564

6. Юскаєв В.Б.  Інтелектуальна власність. Частина 1. - Суми: Видавництво СумДУ, 2009р. 124 с.