Концепція культури та цивілізації Освальда Шпенглера

 

НАЦІОНАЛЬНИЙ  ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені М.П.ДРАГОМАНОВА

Кафедра всесвітньої  історії

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з всесвітньої  історії

на тему : «Концепція культури та цивілізації Освальда Шпенглера»

 

 

Студента 3 курсу 36 іе групи

                                                                                          напряму підготовки___________

                        спеціальності : історія і експертиза

  Власенка О.С.

 

Керівник доц.,Крижанівська В.В.

 

Національна шкала_______________

Кількість балів__________Оцінка ЕСTS___

 

 

Члени комісії_________________ __________________

 

Члени комісії_________________ __________________

 

Члени комісії_________________ __________________

 

 

 

 

 

 

м. Київ – 2013 рік

 

Вступ

Актуальність  теми: Концепція культури та цивілізації Освальда Шпенглера становить для дослідження винятковий інтерес. Ім’я цього німецького мислителя згадують сьогодні в контексті ідеї про «смерть Заходу». Багато чого з того, що відбувається в сучасному світі, нагадує, тільки в набагато більших масштабах, його пророцтва. Шпенглер писав: «Мине небагато сторіч і на Землі не залишиться жодного німця, англійця, француза, як в часи Юстиніана не було жодного римлянина ... Ми будемо вмирати старанно, супроводжуючи кожну стадію свого розкладання гострим поглядом досвідченого лікаря». Його ім'я часто згадують після подій 11 вересня 2001 року, а також у зв'язку з ідеями і концепціями про «зіткнення цивілізацій». Саме фундаментальні культурні відмінності розглядаються як основне джерело міжцивілізаційних конфліктів і як основне протиріччя і рушійна сила сучасних трансформаційних процесів. У результаті виникає необхідність уточнення змісту і значення самого поняття «цивілізація», яке, як відомо, отримало свою всебічний розвиток саме в філософії культури Шпенглера.

Мета дослідження: аналіз і реконструкція типів культур у філософській концепції Освальда Шпенглера.

Дослідницькі  завдання:

- обгрунтування типів культур за О.Шпенглером;

- визначити особливості кожної з типів культур за О.Шпенглером;

- здійснити аналіз становлення цивілізаційного напрямку у вивченні світової культури та історії в науковій праці О. Шпенглера;

- виявити джерела формування культурологічної концепції О. Шпенглера;

Об’єкт дослідження: концепція культури та цивілізації Освальда Шпенглера.

Предмет дослідження: особливості культур у філософській концепції Освальда Шпенглера

 

Методи дослідження: ґрунтуються на засадах історизму, об’єктивності та систематичності. При цьому, у міру розвитку теми, акцент переноситься з аналізу досліджуваного конкретного матеріалу, насамперед тексту Освальда Шпенглера, на теоретичне осмислення та інтерпретацію ідей вищеназваних мислителів.

Хронологічні  межі охоплюють весь творчий період Освальда Шпенглера (XIX-XX ст.)

Наукова новизна полягає в аналізі і обґрунтуванні культурологічної концепції Освальда Шпенглера в його  праці «Занепад Заходу». Крім того, новими є наступні положення: передумови формування світогляду Освальда Шпенглера;

Практичне значення результатів досліджень: полягає в можливості використання його основних результатів для аналізу розвитку та вироблення моделей співіснування різних цивілізацій в умовах глобальної культурної інтеграції, для аналізу можливих етнічних «вибухів», викликаних несумісністю різних культурних моделей. Результати цього дослідження можуть отримати своє відображення в розробці методичних посібників з світовій культурі.

Сучасний стан дослідження теми:

Проблема концепції цивілізації  і культури викликала особливий  інтерес у дослідників. Існує  чимало досліджень, присвячених зазначеній тематиці. У XIX столітті питання, особливо, кризи західноєвропейської культури піднімався і розглядався безліччю мислителів, такими, як Н.Я. Данілевський, Ф. Ніцше, А. Шопенгауер.У російській філософії від Івана Киреєвського до Володимира Соловйова і Льва Толстого питання про причини релігійної кризи європейської культури одне з найпопулярніших. Однак особливий інтерес до проблеми кризи фаустівської культури проявився на рубежі XIX-XX століть. Це було пов'язано з появою «Занепаду Європи» Освальда Шпенглера. Реакція на їхній вихід у світ послідувала миттєво.

Серед зарубіжних авторів, які  першими відгукнулися на ці публікації, були такі дослідники, як Томас Манн «Про навчання Шпенглера» 1924 року і Отто Нейрат «Анти-Шпенглер» 1925 року. Як правило, їх критика полягала в запереченні ідей, викладених у цих роботах, і пошуку ідейних попередників концепції Освальда Шпенглера, аж до звинувачень у плагіаті. Німецькі критики, насамперед, підкреслюють не оригінальність основної концепції Шпенглера.

Професор Херінг у своїй книзі «Про структуру історії» відзначає, що аналогічні погляди вже висловлювалися Н.Я. Данілевським, який, у свою чергу, запозичив їх у німецького історика середини XIX століття Гейнріха Ріккерта.

Варто зазначити появу  роботи М. Шретера «Суперечка навколо Шпенглера», що опинилася невдалою спробою дати об'єктивну оцінку внеску Шпенглера в німецьку культуру на підставі максимально повного огляду робіт, написаних про нього до 1922 року. Автор цієї книги, який почав своє дослідження з критичною опозиції по відношенню до Шпенглером, поступово перейшов на його бік. У підсумку справа дійшла до того, що автор «Занепаду Європи» постав у роботі «Суперечка навколо Шпенглера» в якості істинного осередка німецької культурно-філософської думки .Спробу аналізу критичних робіт на тему «Занепаду Європи» зробив дослідник В. Базаров у статті «Освальд Шпенглер і його критики». Автор доходить висновку, що всі супротивники Шпенглера при всій різноманітності їх філософських поглядів, політичних переконань, особистих пристрастей утворюють щось на зразок «єдиного фронту» ревнителів ідеї світової еволюції і безперервного прогресу. Але, в теж час, ніхто з них не зміг обгрунтовано нічого протиставити шпенглеровской концепції.

Непоміченим поява «Занепаду  Європи» не залишилося і в Росії, що знайшло своє відображення у випуску  збірника «Освальд Шпенглер та захід  Європи» в 1922 році, який був складений  зі статей Н.А. Бердяєва, Я.М. Букшпан, Ф.А. Степуна, C.Л. Франка. Цей збірник, присвячений книзі Шпенглера, не об'єднаний спільністю світогляду його учасників. Спільне між ними виявляється лише у свідомості значущості самої теми - осмислення духовної культури та її сучасній кризі.Головне завдання збірки - ввести читача в світ ідей Шпенглера. Більш систематичному викладу цих ідей присвячена стаття Ф. А. Степуна «Освальд Шпенглер і Захід Європи». Але й інші автори, ділячись своїми враженнями від книги і думками про Шпенглере, намагалися по можливості відтворювати об'єктивний зміст його ідей. Необхідно відзначити, що стаття Миколи Бердяєва містить в собі спробу доказу того, що основні ідеї концепції Шпенглера випливають з філософії Костянтина Леонтьєва.

Відомий радянський соціолог Ю. Н. Давидов опублікував кілька критичних робіт про Шпенглера - Освальд Шпенглер і долі романтичного світогляду / / Проблеми романтизму. 1971. Йому ж належить об'ємна робота «Шпенглер і війна» - одна з перших публікацій, присвячених аналізу політичних поглядів Шпенглера. Роботи Ю. Н. Давидова відрізняє критика і неприйняття основних ідей Шпенглера, повне ототожнення його з націонал-соціалізмом .

Історії створення «Занепаду  Європи» і суспільно-політичними  поглядами О. Шпенглера присвячені роботи К.А. Свасьяна - Соціально-політична філософія Освальда Шпенглера / / Соціологічні дослідження. 1987. Тут К. А. Свасьян відзначає недостатність дослідження політичної доктрини Шпенглера у вітчизняній науковій літературі, незважаючи на те, що вона, на його думку, має першорядну значимість серед професійних уподобань Шпенглера.

Безсумнівний інтерес  представляє робота Г.М. Таврізян «О. Шпенглер, І. Хейзінга: дві концепції кризи культури », в якій автор аналізує і порівнює погляди на кризову ситуацію в культурі німецького та голландського мислителів, але одним з недоліків даної роботи є те, що вона повністю витримана в дусі марксистсько-ленінської філософії.

Інший дослідник, В.М. Толмачов, в першу чергу приділяє увагу питанням розвитку духовної культури, особливо літератури, а також вивченню мови культури XIX століття.

Історик А. І. Патрушев у своїй статті «Світи та міфи Освальда Шпенглера (1880-1936)» відзначає недостатність дослідження політичних поглядів Шпенглера, звертає увагу на необхідність пошуку позитивних ідей у ​​його творчості. А. І. Патрушеву вдалося написати нарис політичних ідей Шпенглера на тлі аналізу історичної ситуації у Веймарській Німеччині.

 У роботі історика Л. Ю. Люкса - Євразійство і консервативна революція. Спокуса антизахідництва в Росії та Німеччині / / Питання філософії. 1996. Мова йде про зв'язок Освальда Шпенглера з представниками консервативної революції в Веймарської Німеччини.

Велика увага Освальд  Шпенглер приділяється як одному з  основоположників культурно-цивілізаційного  підходу. У роботах таких дослідників, як А. Н. Чумаков - Глобалізація. Контури цілісного світу. М., 2005, К. С. Гаджієв - Геополітика. М., 1997, А. С. Панарін - Глобальне політичне прогнозування М., 2000, С. Г. Кисельов - Основний інстинкт цивілізацій і геополітичні виклики Росії. М., 2002, І. А. Василенко - Геополітика. М., 2003, аналізуються можливості використання запропонованої Шпенглером і його послідовниками методології історичного та політологічного аналізу для осмислення сучасних міжнародних проблем.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двух розділів розділів, висновків, списку літератури.

У вступі мотивується вибір теми, обгрунтовується її актуальність, характеризується ступінь наукового опрацювання проблеми, подаються часові межі та джерельна база дослідження. Сформульована мета, визначена наукова новизна та практичне значення дослідження, подається інформація про апробацію результатів дисертації.

 

 

Розділ I. Історичні передумови формування світогляду Освальда Шпенглера.

Освальд Шпенглер народився 29 травня 1880 у Бланкенбурзі в сім'ї поштового чиновника Бернхарда Шпенглера і його дружини Пауліни. Восени 1891 сім'я переїхала в старовинне університетське місто Галле, де Освальд продовжив навчання в гімназії Латина, з упором на гуманітарну підготовку своїх вихованців, насамперед на викладання стародавніх мов.

У гімназії Латина проявилося рідкісне поєднання обдарувань Освальда: він був одним з кращих учнів  з історії та географії і разом  з тим виявив здібності до математики. Шпенглер став завсідником театру в  Галле і був зачарований музикою  Ріхарда Вагнера. Багато читав. Його авторами були У. Шекспір​​, І.В. Гете, Г. Клейст, О. де Бальзак, Г. Флобера Стендаль, Л. М. Толстой, І. С. Тургенєв. В жовтні 1899 Шпенглер закінчив гімназію. Хвороба серця звільняла його від служби в армії і Освальд вирішив присвятити себе викладацькій діяльності. Він записався на природничо-математичне відділення університету Галле.

Смерть батька влітку 1901 спонукала Освальда перейти в  Мюнхенський університет, потім  він їде в Берлін. Під керівництвом філософа Алоїза Ріля Шпенглер підготував роботу про давньогрецького мислителя Гераклита і захистив докторську дисертацію, яка давала право викладання в старших гімназійних класах. У 1908 році він приступив до роботи в одній з гамбурзьких гімназій як викладач історії та математики.

У лютому 1910 року померла мати Пауліна Шпенглер. Отримана Освальдом частина спадщини в березня 1911 дозволила йому повернутися в Мюнхен. Шпенглер оселився в самому богемному мюнхенському районі - Швабінгу, з презирством спостерігаючи за його життям. Шпенглер глибоко страждав від відсутності у нього любові і людського тепла і не раз скаржився на те, що його серце не можуть торкнутися ніякі глибокі переживання. У Мюнхені він почав роботу над головною працею свого життя - "Причинність долі. Захід Європи" (Der Untergang des Abendlandes, 2 тт., 1918-1922, виправлений варіант першого тому вийшов у 1923). У цій найзначнішій з своїх робіт Шпенглер передбачав загибель західноєвропейської та американської цивілізацій. Робота над першим томом тривала близько шести років і була закінчена в квітні 1917 року. Його публікація в травні наступного року викликала справжній фурор, перший тираж був розкуплений моментально, в мить ока з невідомого відставного вчителя, зрідка публікувавшого статті про мистецтво, Шпенглер перетворився на філософа і пророка, ім'я якого було в усіх на вустах. Тільки в 1921-1925 роках і тільки в Німеччині вийшло 35 робіт про Шпенглера і про його твір. Поява першого тому "Занепаду Європи" викликало небувалий ажіотаж, бо його автор зумів визначити ідейну ситуацію в Німеччині тих років як ніхто інший і перетворився на інтелектуальну зірку свого часу. Друга половина 20-х років була часом затишшя у житті Шпенглера. Його цілком поглинула робота над чисто філософсько-антропологічним твором, який так і залишився незавершеним і у вигляді декількох тисяч фрагментів був опублікований тільки в 1965 році А. Коктанеком, дослідником архіву Шпенглера, під заголовком "Первовопросы. Фрагменты с архива". В 1929 році розпочалася світова економічна криза, яка підтверджувала тривожні передчуття Шпенглера. Період відносного політичного спокою в Німеччині підійшов до кінця. Шпенглер був противником націонал-соціалізму. На виборах до рейхстагу 31 липня 1932 і 5 березня 1933 він голосував за НСДАП. І на президентських виборах у березні 1932 Шпенглер віддав свій голос за кандидатуру Гітлера, пояснивши, правда, це так своїй сестрі Шільдегард, яка опікала цього самотнього, і, по суті, глибоко нещасну людину: "Гітлер - бовдур, але рух слід підтримати" .18 березня 1933 він отримав від міністра пропаганди Геббельса телеграму із запрошенням виступити по радіо з промовою про великий "День Потсдама". Однак Шпенглер, відмовився. У серпні 1933 року виходить його книга "Роки рішень". ". Правильні ідеї доводяться фанатиками до самознищення. Те, що спочатку обіцяло велич, закінчується трагедією або фарсом". Другою головною темою в книзі "Роки рішення" була проблема суспільства і ворожість Шпенглера до демократії. З гіркотою і навіть ненавистю описував він сучасне суспільство з його корумпованими парламентами, брудними фінансовими махінаціями, що прагнуть принизити ідеали батьків в романах і спектаклях, з його розгнузданістю вдач і падінням моралі, проникли навіть у аристократичні кола, - все це означало для шанувальника старої культури Шпенглера те, що відтепер тон у суспільстві задає плебс "."Роки рішення" мали великий читацький успіх. Тираж книги розкупили миттєво, і до кінця жовтня він перевалив за 100 тисяч примірників. Націонал-соціалісти, спочатку було вирішили просто ігнорувати твір Шпенглера, зрештою влаштували справжнє цькування філософа. Його звинувачували в критиканстві, некомпетентності та безвідповідальності суджень. 5 грудня 1933 в пресі було дано офіційне вказівку: "Небажано вести подальшу дискусію про Шпенглера. Уряд просить більше не згадувати імені цієї людини у пресі". На початку червня 1934 він вперше за багато років не поїхав на улюблений вагнерівський фестиваль, не бажаючи сидіти в оточенні "коричневого натовпу". Але остаточно відвернула Шпенглера від нацизму так звана "ніч довгих ножів" - 30 червня 1934, серія політичних вбивств, яка глибоко його потрясла. Після розправи над групою Е. Рема, серед яких були особисті його друзі, Шпенглер став добровільним дисидентом, не приховуючи своє критичне ставлення до багатьох дій уряду. У ході кривавої чистки загинули не тільки керівники штурмовиків, які голосно вимагали продовження "національної та соціальної революції", але й консервативні противники режиму. Серед убитих виявився і близький знайомий Шпенглера, музичний критик Віллі Шмідт, якого есесівці переплутали з наміченою жертвою СА - групенфюрером Вільгельмом Шмідтом. Дізнавшись про його загибель, Шпенглер істерично розридався, а промови над могилою друга відкрито і мужньо засудив вбивства. Сестра Хільдегард і знайомі пропонували йому виїхати за кордон, але Шпенглер відмовився, заявивши, що "бігти тепер було б боягузтвом". Деяку віддушину від безсилля та розчарування Шпенглер знайшов у роботі над другим томом, до якого він таки приступив, книги "Роки рішення", написавши близько 300 фрагментів, майже цілком присвячених націонал-соціалізму. У них Шпенглер характеризував духовно-моральні якості нацизму як "расовий ідіотизм", а методи нового режиму - як "тортури, вбивства, грабежі, беззаконня". Шпенглер ніколи не поділяв расової теорії, які становили серцевину націонал-соціалістичної ідеології. Несумісним був з месіанським  прагненнями Гітлера і песимістичний фаталізм Шпенглера. Важко припустити, як склалася б подальша доля Шпенглера і його відносини з націонал-соціалізмом. Але в ніч з 7 на 8 травня 1936 року в своїй мюнхенській квартирі Освальд Шпенглер помер. У труну поклали дві книги - "Так говорив Заратустра" і "Фауст", з якими він завжди їздив відпочивати.