Причини невдач Червоної Армії у ВВВ

Причини невдач Червоної Армії  у ВВВ

Вступ

Найважливішою складовою Другої світової війни була Велика Вітчизняна війна  радянського народу проти німецько-фашистських  загарбників. Силами радянської армії  були здобуті великі перемоги і вирішене питання про остаточний крах фашистської  Німеччини. Але ці перемоги далися важкою працею, мужністю наших воїнів.

Війна почалася для Радянського  Союзу в обхід всіх мирних договорів  з фашистською Німеччиною, коли наша країна робила все можливе для  її недопущення, але перша удари  агресора завдали колосальної шкоди  СРСР, бої були дуже важкими, з великими втратами як в техніці, так і в  чисельності Збройних сил. Частини  Червоної Армії були змушені відступати вглиб країни.

Невдачі перших місяців Великої  Вітчизняної війни для СРСР були обумовлені багатьма об'єктивними і  суб'єктивними факторами. На цю тему було написано чимало робіт, проведені  численні дослідження. Аналіз бойових  дій і оцінка тактичного і стратегічного  рішень командування Збройних Сил та політичного керівництва Радянського  Союзу цікаві й сьогодні. У 90-і  роки були розсекречені документи та оприлюднені статистичні дані, що стосуються теми Великої Вітчизняної  війни. Ці дані дозволяють більш точно  охарактеризувати ті чи інші події  часів війни, причини перемог  або невдач Червоної Армії, в тому числі і причини невдач першого, найважчих місяців війни.

В даній роботі робиться ще одна спроба узагальнити матеріали, що стосуються теми початку Великої Вітчизняної  війни, пояснити чим були викликані  перші невдачі нашої армії  в прикордонних і оборонних боях влітку і на початку осені 1941р. Тверезий аналіз ситуації в світі, об'єктивна  оцінка можливостей збройних сил  країни напередодні війни дозволяють дати гідну відсіч супротивникові і  мінімізувати втрати особового складу та техніки.

Всі Чи все було зроблено для цього  партією і урядом СРСР? Спробуємо  відповісти на це питання з позицій  сучасної людини.

Зараз, коли міжнародна обстановка в  багатьох країнах світу залишається  напруженою, ведуться бойові дії, аналіз ходу та результатів останньої світової війни (в тому числі і Великої  Вітчизняної війни), причин невдач може бути актуальним для сучасників, дозволить  уникнути непотрібних жертв ..

1 Зовнішня політика СРСР  перед війною

1.1 Дипломатичні відносини  СРСР з країнами світу перед  війною

Для розуміння того, в яких умовах перебував Радянський Союз в кінці 30-х-початку 40-х років ХХ століття, тобто перед самим початком Великої  вітчизняної війни, необхідно правильно  оцінити міжнародну обстановку того часу і роль СРСР на міжнародній  арені.

Радянський Союз в цей час  був єдиною країною Європи з комуністичним  режимом. Успіхи перших п'ятирічок, бурхливе зростання промисловості, поліпшення життя людей не могли не насторожувати  західноєвропейські політичні кола. Уряду цих країн не могли допустити  повторення Жовтневої революції  у своїх країнах, боялися експансії  революції з СРСР. Спочатку вождь  світового пролетаріату В. І. Ленін, а потім і його наступник на посту керівника радянських держави  І.В. Сталін недвозначно заявляли про  поширення пролетарської революції  за всьому світу і світове панування  комуністичної ідеології. У той  же час західні уряди не хотіли псувати відносини з набирає  сили Союзом. Це з одного боку. З іншого боку, над Європою впритул нависла  загроза фашизму. Європейські держави  не могли допустити ні одного, ні іншого розгортання подій. Всі шукали можливі компроміси, в тому числі  і Радянський Союз.

Прихід Гітлера до влади в 1933р. змусив форсувати радянську політику напрямку створення системи колективної  безпеки. У 1933р. після тривалої перерви  були відновлені дипломатичні відносини  з США, в 1934р. СРСР був прийнятий  у Лігу Націй. Все це свідчило про  зміцнення міжнародного авторитету СРСР і створювало сприятливі умови  для активізації зовнішньополітичної  діяльності держави. У 1935р. Радянський Союз уклав договори про взаємодопомогу на випадок війни з Францією, Чехословаччиною. У 1936р. був укладений договір з  Монгольської Народною Республікою, а  в 1937р. - Договір з Китаєм про ненапад.

Радянська дипломатія в ті роки прагнула з одного боку реалізувати план колективної  безпеки в Європі, не піддаватися  на провокації ворога, не допускати  широкого антирадянського фронту, з  іншого боку вживати необхідних заходів  щодо зміцненню обороноздатності країни.

Радянське уряд шукав шляхи конструктивного  союзу з Францією і Англією  і запропонувало їм укласти пакт на випадок війни, але переговори з цього питання зайшли в глухий кут, оскільки західні держави не хотіли вести їх всерйоз, і розглядали їх як тимчасовий тактичний хід, штовхали СРСР на прийняття односторонніх  зобов'язань.

В той же час, Німеччини в цей  період не була вигідна війна з  СРСР. У її плани входила окупація Франції, Англії, Польщі з подальшим  створенням «Об'єднаної» Європи під  егідою Німеччини. Напад на СРСР, з  її великими запасами природних ресурсів, визначалося Німеччиною як більш  пізня завдання.

В цих умовах почала зростати тенденція  радянської зовнішньої політики до нормалізації відносин з Німеччиною, хоча від  переговорів з Англією і Францією остаточно не відмовлялися. Але незабаром  стало ясно, що переговори з військовими  місіями цих країн неможливі, і вони були перервані не невизначений термін.

Паралельно 20 серпня в Берліні було підписано радянсько-німецький торгово-кредитна угоду, а 23 серпня після 3-х годинних переговорів між Німеччиною і  Радянським Союзом було підписано пакт про ненапад строком на 10 років, що отримав назва «пакту Молотова-Ріббентропа», на ім'я міністрів закордонних  справ, скріпити його своїми підписами. Цей документ відображав законні  інтереси СРСР, забезпечуючи необхідний нашій країні резерв часу для підготовки до вступу у велику війну, а також  запобігав можливість війни на два  фронти - проти Німеччини в Європі і проти Японії на Далекому Сході. Разом з тим, секретні протоколи  до цього пакту свідчили про імперські  амбіції обох держав. Вони обговорювали сфери впливу в Європі, поділ Польщі. Згідно цим договором СРСР передавалися права на Прибалтику, Західну Україну, Західну Білорусь, Бессарабію, Фінляндії.

1.2 Початок другої світової  війни

Друга світова війна почалася з  окупації Польщі 1 вересня 1939р. Франція  і Англія оголосили війну Німеччині, але реальної допомоги не надали, сподіваючись на швидке зіткнення Німеччини та СРСР в умовах виходу Німеччини до кордонів СРСР. Незабаром окупація Західної Європи стала реальністю. За травень-червень німці окупували  Голландію, Бельгію, Францію, навіть незважаючи на що були у останньої чималі сили і добре укріплені кордону (лінію  Мажино). Хоча німцями здійснювалися  нескінченні бомбардування Англії, їм не вдалося висадитися на островах. У Надалі Англія разом з СРСР і  США стане однією з провідних  сил зі створення антигітлерівської  коаліції. Загрузнувши в Англії, Гітлер прийняв рішення про зміну  напрямки війни влітку 1940 18 грудня 1940 ним був підписаний план нападу на СРСР, який отримав назву «плану Барбаросса».

В жовтні 1939 р. СРСР запропонував Фінляндії  здати в оренду на 30 років частину  своєї території, які мали стратегічне значення для радянської держави. У відповідь на відмову Фінляндії по цьому у питання, між країнами спалахнув військовий конфлікт, який тривав 105 днів, до марта1940 р. ця компанія принесла нашій країні великий політичний і моральний збиток, не дивлячись на перемогу. Дії СРСР були визнані міжнародною громадськістю як неприхована агресія, крім того, ця війна показала слабку готовність Червоної Армії до сучасного бою і зробила стимулюючий вплив на модернізацію збройних сил, сприяла форсованого нарощування військово-промислового потенціалу.

Обстановка того часу (кінця 30-х-початку 40-х р.р.) явно свідчила про швидке розв'язуванні війни фашистської  Німеччини проти СРСР.

Було ясно, що взявши під контроль практично всі європейські держави, Німеччина рано чи пізно нападе на СРСР. Підготовку до перекиду своїх  військ Німеччина почала вже з  літа 1940р.

В розвиток «плану Барбаросса», німецьким  урядом була прийнята директива зі стратегічного зосередження і розгортання  військ від 31 січня 1941р. в розділі  «Загальні завдання» говорилося: «Операції повинні бути проведені  таким чином, щоб за допомогою  глибокого вклинювання танкових військ була знищена вся маса російських військ, що знаходяться в Західній Росії (на території Білорусі, Правобережної  України та Прибалтиці на захід від  Дніпра та Західної Двіни-авт.). При  цьому необхідно запобігти можливість відступу працездатних російських військ у великі внутрішні райони країни ». [2, с.70]

2 Велика Вітчизняна війна  1941-1945 р.р.

2.1 Початок Великої Вітчизняної  війни

Діючи згідно з «планом Барбаросса», на світанку 22 червня 1941р. фашистська Німеччина  без оголошення війни перейшла радянську  державний кордон на Протягом майже  6 тис. км. Ворожа армія, що налічує 5,5 млн. чоловік і що складалася з представників 12 країн Європи, обрушила шквал бомбових ударів по території СРСР. Першими прийняли на себе удар прикордонні війська і передові підрозділи військ прикриття, особовий склад багатьох застав повністю загинув.

Розстановка німецьких військ виглядала  наступним чином [2, с.71]:

Група армій «Центр» - командувач-фельдмаршал  Г. фон Бок, всього 50 дивізій

( в т.ч. 9 танкових, 6 моторизованих  і дві моторизовані бригади,  підтримував -- 2 повітряний флот  з 1680 літаків);

Група армій «Північ» - командувач-фельдмаршал  В. фон Леєб, всього 29 дивізій (в т.ч. 3 танкових і 3 моторизованих, підтримував 1 повітряний флот з 1070 літаків);

Група армій «Південь» - командувач-фельдмаршал  Г. фон Рунштадт, всього 57 дивізій (в  т.ч. 5 танкових і 4 моторизованих, 13 моторизованих  бригад, підтримував 4 повітряний флот і румунські ВПС всього 1300 літаків).

Щоб відтіснити супротивника за межі СРСР, увечері 22 червня 1941р. була віддана  директива № 2 про контрнаступ  Червоної Армії з метою розгрому противника і перенесення бойових  дій на територію ворога. Але ця директива свідчила про нерозуміння  ситуації, що склалася і спричинила безглузду загибель тисяч радянських воїнів, втрату техніки. Радянські війська  лише на кілька днів змогли затримати  наступ агресора, тому що вони були розосереджені  на велику глибину і піддалися  раптового нападу. Їх розстрілювали  в упор, ламалася техніка, не вистачало  пального. Багато екіпажі були змушені  самі підривати свої танки, щоб ті не дісталися ворогові. Очевидці відзначають, що авіація в той момент була безсила  хоч якось допомогти сухопутним військам. Німецька авіація вела бої  з нашими важкими бомбардувальниками, які були занадто тихохідні і  постійно атакували.

Відзначалися випадки паніки, втечі, дезертирство з поля бою і по шляху  проходження до лінії фронту. Радянські  війська були приголомшені масованим  натиском фашистів. Опустилися моральні характеристики воїнів, деякі навіть завдавали собі каліцтва, прострілювали  кінцівки через боязнь відповідальності за свою поведінку в бою. Звичайно, це не характеризує всю армію, але  дає уявлення про ситуацію в перші  години і дні війни. Там, де був  сильний командний і політичний склад, війська билися впевнено, організовано і могли дати гідну відсіч супротивникові.

І все-таки, переломити ініціативу в  перші дні не вдалося.

Як згадує маршал К.К. Рокоссовський  «Було ясно, що прикордонне бій  нами програно. Зупинити ворога тепер  модно буде не підкиданням розрізнених  частин і з'єднань до розхитаному  фронту, а створенням десь у глибині  нашої території сильного угруповання, здатної не тільки протистояти потужної військовій машині супротивника, але  і завдати йому нищівного удару  ». [9, с. 47]

Раптовість нападу зруйнувала управління радянськими військами. Під натиском переважаючих сил противника наші війська  відступали вглиб країни, виявляючи  мужність і героїзм утримували важливі  стратегічні рубежі та об'єкти, наносили контрудари, які сповільнювали його просування. В історію увійшли  оборона Брестської фортеці, військово-морської бази Лієпая, Талліна, Моонзундскіх островів, півострова Ханко і ін.

2.2 Оборонні бої перших  місяців війни

В Загалом, перші дні війни були найважчими для Червоної Армії і  всього радянського народу У перші  години війни німецька авіація завдала  ударів по Севастополю, Києва, Мінська, Мурманська, Одесі й інших містах на глибину до 300 км .. в короткі  терміни фашистські війська просунулися  в північно-західному напрямі  на 400-500 км вглиб нашої країни, в  західному напрямку-ну 450-600 км, у  південно-західному-на 300-350 км, захопили великі території і впритул наблизилися до Ленінграда і Смоленська. [5, с.67-68].

Радянські війська боронилися до останнього. А.І. Балашов з посиланням на розсекречені документи призводить втрати Радянських військ в оборонних операціях  перше, найважчого періоду Великої  Вітчизняної війни [2, с.84-85]:

Балтійська оборонна операція - втрати понад 88 тис. солдатів і офіцерів, у  т.ч. 75 тис. безповоротно (тобто взяті  в полон, знищено, пропали без  вісті, померли від ран).

Білоруська оборонна операція - втрати більше 414 тис. солдатів і офіцерів, у т.ч. 341тис. безповоротно.

Львівсько-Чернівецька оборонна операція - втрати більше 241 тис. солдатів і офіцерів, у т.ч171тис. безповоротно

Смоленське бій 10 липня-10сентября - втрати більше 760 тис. солдатів і офіцерів, у т.ч. 486тис. безповоротно

Київська оборонна операція 7 липня-26 вересня втрати більше 700 тис. солдатів і офіцерів, у т.ч. 616тис. безповоротно, та інші битви.

Загальні втрати Радянських Збройних Сил на початковому етапі війни  за статистичними даними склали більше 2.8 млн. чоловік, з них 235 тис. вбито  і 1.7 млн. людей зникли безвісти [2, с.101].

Раптовість нападу дозволила знищити  на аеродромах 1200 літаків РККА. До рук  противника потрапило багато складів  з пальним і боєприпасами, що знаходилися  в прикордонній зоні. Західний фронт  позбувся майже всіх артилерійських складів, в яких зберігалося понад 2 тис. вагонів боєприпасів.